Рішення

від 13.02.2017 по справі 343/14/17

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/14/17

Провадження №: 2/0343/142/17

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І. М.,

з участю: секретаря судових засідань - Височанської О.З.

за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка просить встановити, що Державні акти про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 02.09.2003 року та серії НОМЕР_1 від 02.09.2003 року, видані на ім"я ОСОБА_4 належали ОСОБА_5; визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на земельні ділянки площею 0,241 га та 0,408 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 на підставі державних актів про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 02.09.2003 року та серії НОМЕР_1 від 02.09.2003 року.

В обгрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_6 яка за життя 05.10.2006 року склала заповіт, яким заповіла їй все своє майно з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось.

Після її смерті залишилася спадщина, до складу якої входить саманний житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 і земельні ділянки площею 0,241 га та 0,408 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 на підставі Державних актів про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 02.09.2003 року та серії НОМЕР_1 від 02.09.2003 року.

Після смерті баби вона прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до держаного нотаріуса Долинської РДНК Дуткевич О.Я.. 15.10.2012 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на саманний житловий будинок, однак у видачі свідоцтва про право власності на згадані вище земельні ділянки відмовила, оскільки у правовстановлюючих документах, зокрема у Державних актах про право власності на земельні ділянки, у прізвищі спадкодавця ОСОБА_5 є розбіжності, зазначене дівоче -ОСОБА_4. Окрім цього, державний нотаріус роз"яснив, що питання про спадщину має бути вирішене у судовому порядку згідно закону.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила його задовольнити, оскільки в нотаріальному порядку вирішити дані питання не можливо через розбіжності у правовстановлюючих документах на землю. Інших спадкоємців окрім неї немає, оскільки батько відмовився від своєї частки на її користь.

Відповідач в судове засідання не з"явився ,однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що позов визнає в повному обсязі, не заперечує проти його задоволення.

Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно із ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст.41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а право власності набувається в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 11.01.2012 року виконавчим комітетом Раківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис №2 ,встановлено ,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Раківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та зареєстрований в реєстрі за № 63, яким на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_8 (на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 03.06.2008 року ,змінила прізвище на "ОСОБА_4").

До складу спадкового майна входить: житловий саманний будинок в АДРЕСА_1, який на підставі свідоцтва про право власності належав померлій ОСОБА_5, виданій виконкомом Раківської сільської ради 23.10.2010 року, та земельні ділянки площею 0,241 га та 0,408 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в АДРЕСА_2, видані на ім"я ОСОБА_4.

В судовому засіданні та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 являється єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті баби, яка у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до державного нотаріуса про прийняття стадщини, що підтверджується світлокопією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15.10.2012 року на саманний будинок за адресою АДРЕСА_1

Однак у видачі свідоцтв на право власності на вказані вище земельні ділянки після сметрі ОСОБА_5 державний нотаріус відмовила, оскільки у правовстановлюючих документах та свідоцтві про смерть маються розбіжності в прізвищі спадкодавця.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов"язується з наступним вирішенням спору про право.

Пленум Верховного суду України у пункті 2 постанови від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування зазначив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Встановлення факту належності ОСОБА_5, Державних актів про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 02.09.2003 року та серії НОМЕР_1 від 02.09.2003 року, виданих на ім"я ОСОБА_4, суд здійснює для забезпечення права позивача отримати право на спадкове майно.

З даних світлокопії витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 12.01.2017 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Долинського РУЮ Івано-Франківської області встановлено, що дошлюбне прізвище спадкодавця ОСОБА_5 "ОСОБА_6", а тому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є однією особою.

Таким чином, оскільки позивачка не має можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку через неточності в документах, а докази у справі та їх належна оцінка вказують про те, що Державні акти про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 02.09.2003 року та серії НОМЕР_1 від 02.09.2003 року, видані на ім"я ОСОБА_4, належали ОСОБА_5, наявні підстави для задоволення даної позовної вимоги.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об"єктом відносин спадкування виступають права та обов"язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.

Відповідно до ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ч.1 ст. 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємцю, який прийняв спадщину, вона належить з часу відкриття спадщини та незалежно від часу її прийняття.

Право власності на земельну ділянку, згідно положень ст.1225 ЦК України, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення .

Як вбачається з світлокопії Державного акту серії НОМЕР_2 від 02.09.2003 року право власності на земельну ділянку площею 0,241 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в АДРЕСА_2, видане на ім"я ОСОБА_4.

Згідно світлокопії Державного акту серії НОМЕР_1 від 02.09.2003 року на праві приватної власності ОСОБА_4 належала також земельна ділянка площею 0, 408 га, кадастровий номер НОМЕР_6 цільове призначення якої-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в АДРЕСА_2.

Вищенаведене підтверджується і витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначених земельних ділянок від 13.01.2017 року, власником яких зазначена ОСОБА_4.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачка є спадкоємцем за заповітом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, однак оформити право власності на земельні ділянки через розбіжності в прізвищі спадкодавця не має змоги, інших спадкоємців немає, тому є достатні підстави, щоб визнати за ОСОБА_2 право власності на вказані вище земельні ділянки.

На пiдставi ст. ст. 370, 392, 1216-1218, 1223, 1225, 1226 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-216, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності Державних актів серій НОМЕР_2 від 02.09.2003 року та серії НОМЕР_1 від 02.09.2003 року на земельні ділянки площею 0,241 га та 0,408 га, виданих на ім"я ОСОБА_4, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в АДРЕСА_2- ОСОБА_6, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку площею 0,241 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку площею 0, 408 га, кадастровий номер НОМЕР_6 цільове призначення якої-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з часу ознайомлення з мотивувальною частиною рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: