Рішення

від 01.02.2017 по справі 761/40360/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40360/16-ц

Провадження № 2/761/2326/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

01 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Громадської організації ЕКОСТОЛИЦЯ до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська рада, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товарна біржа Народна , про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації та запису державного реєстру права власності на нерухоме майно щодо нерухомого майн,

В С Т А Н О В И В:

14.11.2016 року Громадська організація ЕКОСТОЛИЦЯ звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно якого просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.07.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №1388; визнати недійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований Товарною біржею Народна 17.05.2001 року за реєстраційним №А 2001/0305, зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 27.05.2001 року в реєстраційній книзі №д305 за реєстровим номером 425783; скасувати державну реєстрацію та запис державного реєстру права власності на нерухоме майно (рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Лесі Василівни, м.Київ) щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 982109380000, номер запису про право власності 15580592, рішення від 25.07.2016 року, індексний номер 30614080).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.11.2016 року між Шевченківською районною в м.Києві державною адміністрацією, Громадською організацією ЕКОСТОЛИЦЯ та Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва було укладено Договір №549/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 18.10.2016 року №27 та розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.10.2016 року №657, передала в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, позивач вказує, що прибувши на місцезнаходження приміщення, ним було виявлено, що дане майно є нібито приватною власністю ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.07.2016 року, укладеного між нею та ОСОБА_2, яка діяла через свого представника ОСОБА_3.

При цьому, як зазначає позивач, спірне нерухоме майно на час укладення вищенаведеного договору належало ОСОБА_2 нібито згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого Товарною біржею Народна 17.05.2001 року за реєстраційним №А2001/0305, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 27.05.2001 року в реєстраційній книзі №д305 за реєстровим номером 425783.

Водночас, на думку позивача, вищенаведені особи не мали права вчиняти дані правочини, оскільки майно, яке є об'єктом купівлі-продажу, є власністю територіальної громади міста Києва, про що, серед іншого, свідчить відповідне рішення Київської міської ради №284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва , Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 Про питання організації управління районами в місті Києві та Розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 Про закріплення майна за Комунальним підприємством Керуюча дирекція .

Крім того, згідно з письмовою довідкою КП Київське міське бюро технічної інвентаризації договір купівлі-продажу, зареєстрований Товарною біржею Народна 17.05.2001 року за реєстраційним №А 2001/0305, є підробленим документом, оскільки в БТІ такий договір ніколи не реєструвався.

Враховуючи вищенаведене та посилаючись на те, що оскаржувані договори купівлі-продажу суперечили чинним на момент її укладення вимогам закону, позивач просить позов задовольнити.

Представники позивача ГО ЕКСОТОЛИЦЯ - Сапега О.О. та Керечанин Є.В. в судовому засіданні позов підтримали та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5, представник третьої особи Київської міської ради - Коломієць В.С., представник третьої особи Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації - Друзенко М.П. та представник третьої особи Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва - Стукалова Г.В. у судовому засіданні позов підтримали та просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Л.В. та представник третьої особи Товарної біржі Народна в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з тим, Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін, а також те, що позивач стосовно заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 17.05.2001 року між членом Товарної біржі Народна ОСОБА_12 та членом Товарної біржі Народна ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу, зареєстрований Товарною біржею Народна за реєстраційним №А 2001/0305, згідно умов якого ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_2 купила нежитлове приміщення в будинку під номером АДРЕСА_1.

При цьому, як вбачається з п.2 вказаного договору, нежитлові приміщення, що відчужуються, належать продавцю - ОСОБА_13 на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення (будинок), виданого Шевченківського районною державною адміністрацією м.Києва 29.06.1993 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 28.06.1993 року №9/138, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації і записаного у реєстрову книгу за №д-3305 за реєстровим №4255783.

Між тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, який згідно наявної в матеріалах справи копії Договору №549/1 від 04.11.2016 року є орендарем спірних нежитлових приміщень, просить визнати вищенаведений Договір купівлі-продажу від 17.05.2001 року недійсним, оскільки майно, яке було об'єктом купівлі-продажу вказаного договору, належало на праві власності територіальній громаді міста Києва, а не ОСОБА_13

Оскільки згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, та враховуючи те, що оспорюваний Договір було укладено у 2001 році, суд прийшов до висновку, що до правовідносин про визнання Договору недійсним у даному випадку слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР (надалі - ЦК Української РСР) та враховувати інші положення законодавства, які були чинними на час вчинення оспорюваного правочину.

Так, положеннями ст. 48 ЦК Української РСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно роз'яснень, викладених Пленумом Верховного Суду України в п.п. 5, 6, 11 Постанови Про судову практику в справах про визнання угод недійсними за № 3 від 28 квітня 1978 року із змінами і доповненнями, за правилами ст. 48 ЦК Української РСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК Української РСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (ст.ст. 45-47, 49-58 ЦК). У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК Української РСР суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Як вже зазначалось раніше, зі змісту Договору від 17.05.2001 року вбачається, що на момент його укладення нежитлові приміщення, розташовані в будинку під номером АДРЕСА_1, належали ОСОБА_13 на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення (будинок), виданого Шевченківського районною державною адміністрацією м.Києва 29.06.1993 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 28.06.1993 року №9/138, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації і записаного у реєстрову книгу за №д-3305 за реєстровим №4255783.

Водночас, як встановлено в судовому засіданні, на час укладення Договору купівлі-продажу від 17.05.2001 року, власником нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 була територіальна громада міста Києва, про що, серед іншого, свідчить відповідне рішення Київської міської ради №284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва , Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 Про питання організації управління районами в місті Києві та Розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 Про закріплення майна за Комунальним підприємством Керуюча дирекція .

В свою чергу, положеннями ст. 225 ЦК Української РСР передбачено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

При цьому, відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ч.ч.5,6 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відтак, враховуючи положення вищезазначених норм, а також беручи до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять жодних доказів стосовно прийняття Київською міською радою рішення про відчуження спірних нежитлових приміщень, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Києва, суд приходить до висновку, що ОСОБА_13 не мав законних прав відчужувати ОСОБА_2 вказані нежитлові приміщення згідно Договору купівлі-продажу від 17.05.2001 року, оскільки право власності територіальної громади на це майно не припинялось.

Окрім того, слід зазначити, що на момент укладення Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.05.2001 року, була чинною Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року за №121, положення якої передбачали, серед іншого, обов'язковість державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації.

При цьому, як вбачається з копії наявного в матеріалах справи Договору купівлі-продажу від 17.05.2001 року, останній начебто був зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 27.05.2001 року в реєстраційній книзі №д305 за №425783.

В той же час, як встановлено судом, згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №68 від 17.05.2001 року за реєстровим №А 2001/0305 не реєструвався. В додатковій книзі д.305 реєстровий номер 425783 в Бюро відсутній.

Вказаний висновок суду ґрунтується на даних, відображених у відповіді БТІ від 15.11.2016 року за №14534 (И-2016) на запит депутата Київського міської ради Крутняка С.В. від 11.11.2016 року, а також у відповіді БТІ від 16.01.2017 року за №062/14-346 (И-2017) на запит Департаменту комунальної власності м.Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.01.2017 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, по факту відчуження нежитлових приміщень, які є об'єктом комунальної власності територіальної громади м.Києва, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація та Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва звернулися до Шевченківського управління поліції ГУНП у м.Києві з повідомленням про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 358 КК України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.05.2001 року, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що вказаний договір є недійсним, оскільки був укладений особою, яка не була власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, а отже, в силу вищенаведених вимог закону, не мала правових підстав для розпорядження майном, яке на праві комунальній власності належить територіальній громаді м.Києва.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Так, як встановлено в судовому в судовому засіданні, 25.07.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діяла через свого представника ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №1388.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.11.2016 року право власності на нежитлові приміщення на даний час зареєстровано за ОСОБА_1

Водночас, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, оскільки спірне нежитлове приміщення незаконно вибуло із власності територіальної громади м.Києва, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 25 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, також є недійсним, так-як його укладання між відповідачами суперечить вимогам закону.

Крім того, відповідно до п.4 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

В даному випадку, відновлення становища, яке існувало до незаконної державної реєстрації неіснуючого права на нежитлові приміщення за ОСОБА_1, має відбуватися шляхом усунення відповідних наслідків такого порушення, в тому числі шляхом скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1

Як передбачено ч.2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації та запису державного реєстру права власності на нерухоме майно (рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Лесі Василівни, м.Київ) щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 982109380000, номер запису про право власності 15580592, рішення від 25.07.2016 року, індексний номер 30614080), також підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4134 грн. 00 коп. в рівних частках, а саме по 1378 грн. 00 коп. з кожного.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 48, 225 ЦК Української РСР, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 63, 64, 66, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Громадської організації ЕКОСТОЛИЦЯ до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська рада, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товарна біржа Народна , про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації та запису державного реєстру права власності на нерухоме майно щодо нерухомого майн - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований Товарною біржею Народна 17 травня 2001 року за реєстраційним № А 2001/0305, за яким ОСОБА_13 продав ОСОБА_2 нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 25 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Лесею Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 1388, за яким ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1

Скасувати державну реєстрацію та запис державного реєстру права власності на нерухоме майно, а саме рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Лесі Василівни щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 982109380000, номер запису про право власності 15580592, рішення від 25 липня 2016 року індексний номер 30614080).

Cтягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Громадської організації ЕКОСТОЛИЦЯ судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп. в рівних частках, а саме по 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом, або після закінчення строків для подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя: