Постанова

від 22.09.2016 по справі 804/5206/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р. справа № 804/5206/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Павловського Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агросфера до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування припису та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агросфера звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить:

- скасувати припис Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 1/4.5-1-1 від 18.07.2016 року.

- скасувати постанову начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 29.07.2016 року № 1/4.5-1/86 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 11.07.2016 року по 18.07.2016 Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Агросфера . За результатами даної перевірки було складено Акт перевірки № 1/4.5-1 та припис Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 1/4.5-1-1 від 18.07.2016 року. Даним приписом TOB СП Агросфера зобов'язано забезпечити додержання норм статті 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу у відношенні ОСОБА_1 Позивач вважає, що висновки, зроблені за результатами перевірки та викладені у акті № 1/4.5-1, а також припис № 1/4.5-1-1 є незаконними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. Проти розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення. Проти розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Указом Президента України № 386/2011 від 06.04.2011 року затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці .

Відповідно до пункту 1 Положення № 386/2011 Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено пунктом 3 Положення № 386/2011 одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Підпунктом 1 пункту 4 Положення № 386/2011 встановлено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, надання гарантій і компенсацій.

Згідно підпункту 5 пункту 6 Положення № 386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Пунктом 7 Положення № 386/2011 передбачено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Постановою Кабінету міністрів України Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України № 100 від 11.02.2015 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, в тому числі і Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 389, наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за N 1291/21603, затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів .

Відповідно до частин 1, 2, 3 Порядку N 390 від 02.07.2012 року, він встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1985-IV, та N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1986-IV, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року N 1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 386.

Право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Управління Держпраці у Дніпропетровській області провело перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агросфера з питань додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Судом встановлено, що у період з 11.07.2016 року по 18.07.2016 року начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Павлоградському регіоні ОСОБА_2 на підставі Наказу №935-П від 07.07.2016 року та направлення на перевірку №261-ПЛ від

08.07.2016 року було проведено позапланову перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ сільськогосподарське підприємство Агросфера , за результатами якої складено акт перевірки №1/4.5-1.

В акті перевірки зазначено про порушення Позивачем вимог чинного трудового законодавства, а саме: ст.39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та ст.119 Кодексу законів про працю України, зокрема, неправомірне звільнення з роботи громадянина чобіток В.А. у зв'язку з проходженням військової служби та невиплати середнього заробітку.

18 липня 2016 року начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Павлоградському регіоні ОСОБА_2 складено припис №1/4.5-1-1, яким Позивачу приписано забезпечити додержання норм статті 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу у відношенні ОСОБА_1 та у строк до 18.08.2016 року письмово повідомити відповідача про виконання вимог припису.

На підставі вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою-сьомою ст. 53 Закону України Про зайнятість населення , за наслідками проведеної у період з 11.07.2016 року по 18.07.2016 року перевірки додержання вимог законодавства України про працю 29.07.2016 року відбувся розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

На підставі акта перевірки №1/4.5-1 від 18.07.2016 року, за наслідками розгляду справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення

29.07.2016 року уповноваженою посадовою особою - начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_3 було складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №1/4.5-1/86, відповідно до якої на ТОВ сільськогосподарське підприємство Агросфера за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України Про військовий обов'язок і військову службу , Про альтернативну (невійськову) службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію накладено штраф у розмірі 14500 грн.

Так, перевіркою встановлено, що згідно наказу від 21.04.2015 р. №5-0000000184 обвальника м'яса ОСОБА_1 було звільнено з ТОВ СП Агросфера за особистою заявою з 21.04.2015 р. за п. З ст. 36 КЗпП України у зв'язку із призовом на військову службу.

26.02.2016р. ОСОБА_1 звернувся до керівництва ТОВ СП Агросфера з письмовою заявою про поновлення його на роботі зі збереженням середнього заробітку. Директором підприємства ОСОБА_4 було надано письмову відповідь ОСОБА_1 щодо відмови у поновленні на робочому місці та виплаті середнього заробітку

Відповідно до частини 2 статті 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України Про військовий обов'язок і військову службу і Про альтернативну (невійськову) службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частиною 2 статті 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу встановлено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Таким чином на думку відповідача у період з 08.02.2015 року по 10.06.2015 року діяла пряма норма Закону України Про військовий обов'язок і військову службу щодо збереження за працівниками призваними на строкову військову службу місця роботи та середнього заробітку.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України, в редакції статті яка була чинною до 11.06.2015 року, однією із підстав для припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу № 2232-XII від 25.03.1992 року, в редакції статті яка була чинною до 11.06.2015 року, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Законодавець, надавши частиною 2 статті 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу соціальні гарантії особам які призвані на строкову військову службу у вигляді збереження місця роботи (посади) не вніс відповідних змін до статті 36 КЗпП України щодо порядку збереження місця роботи (посади) таких осіб.

Єдиною підставою для припинення трудового договору з особою яка призвана на строкову військову службу є її звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 36 КЗпП України (в редакції статті яка була чинною до 11.06.2015 року), інших підстав не існувало.

Частина 2 статті 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу в редакції статті яка була чинною до 11.06.2015 року не передбачає підстав для припинення трудового договору з особою яка призвана на строкову військову службу, а тільки встановлює соціальну гарантію у вигляді обов'язку роботодавця зберегти на період строкової військової служби звільненого працівника місця його роботи (посади).

Частина 3 статті 119 КЗпП України, в редакції статті яка була чинною до 11.06.2015 року, передбачала таку соціальну гарантію як збереження місця роботи, посади в установі, організації, в яких працювали особи на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, тільки за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, тобто ця норма Закону не стосувалася осіб призваних на строкову військову службу.

Фактична заборона припинення трудового договору і звільнення працівників з роботи в зв'язку з їхнім призовом на строкову військову службу встановлена Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду № 433-VIII від 14.05.2015 року, яким внесено зміни до статті 36 КЗпП України, а саме: пункт 3 частини першої статті 36 викладено в такій редакції: підставою для припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Одночасно для більш повного врегулювання та забезпечення заборони припинення трудового договору і звільнення працівників з роботи в зв'язку з їхнім призовом на строкову військову службу, цим же Законом України № 433-VIII від 14.05.2015 року були внесені зміни до статті 119 КЗпП України, та статті 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу .

Вказані зміни до КЗпП України та до Закону України Про військовий обов'язок і військову службу набрали чинності з 11.06.2015 року.

Як встановлено в судовому засіданні працівник позивача був звільнений до набрання чинності вказаним Законом України № 433-VIII від 14.05.2015 року.

Таким чином судом встановлено, що припинення трудових договорів та звільнення працівника з роботи в зв'язку з його призовом на строкову військову службу проведено позивачем правомірно, у повній відповідності до вимог частини 3 статті 36 КЗпП України в редакції статті яка була чинною до 11.06.2015 року, відповідно позивач не допустив жодних порушень і при виконанні вимог пункту 2.3 глави 2 Інструкції № 58 при виконанні записів в трудових книжках таких працівників.

За таких обставин припис Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 1/4.5-1-1 від 18.07.2016 року та постанова начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 29.07.2016 року № 1/4.5-1/86 про накладення штрафу, є такими, що суперечить вимогам частини 3 статті 36 КЗпП України, в редакції статті яка була чинною до 11.06.2015 року, тобто на дату звільнення ОСОБА_1, та пункту 2.3 глави 2 Інструкції № 58, тобто є протиправними в цій частині та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агросфера до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування припису та скасування постанови - задовольнити повністю.

Скасувати припис Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 1/4.5-1-1 від 18.07.2016 року.

Скасувати постанову начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 29.07.2016 року № 1/4.5-1/86 про накладення штрафу.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агросфера (код ЄДРПОУ 30795508), сплачений судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський