Постанова

від 07.02.2017 по справі 820/5859/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 лютого 2017 р. Справа № 820/5859/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Савєльєва В.В.,

представника відповідача - Забайрачної С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАН" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТАН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000571403 від 26.05.2016 року щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 291522,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, щодо скасування податкового повідомлення - рішення позивач зазначив, що у спірних правовідносинах з контрагентами, господарські операції мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином, а тому у податкового органу, на думку позивача, відсутні підстави для винесення оскаржуваного рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача та з огляду на встановлені перевіркою порушення.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 28.03.2016 року № 1546, №1547, №1548, №1549, № 1550 та № 1551 виданих Головним управлінням ДФС у Харківської області, наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 16.03.2016 року № 608, проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Астан", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року - 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року - 31.12.2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт № 204/20-40-22-03-07/37948856 від 29.04.2016 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ"Астан", (код ЄДРПОУ38117651) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року - 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року - 31.12.2015 року.

Відповідно до висновків акту перевірки № 204/20-40-22-03-07/37948856 від 29.04.2016 року відповідачем встановлено порушення податкового законодавства ТОВ "Астан ", а саме:

- порушення п. 198.3. п.198.6, ст. 198, п,201.1. п.201.4, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 194348 грн., в тому числі травні 2014 року на 109464, 00, у червні 2014 року на 12033,00 грн., у липні 2014 року на 9023 грн., серпні 2014 року на 43428,00 грн., у березні 2015 року на 9697,00 грн. та квітні 2015 року на 10703,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки № 204/20-40-14-03-07/38117651 від 29.04.2016 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000571403 від 26.05.2016 року щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 291522,00 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та вищезазначене податкове повідомлення - рішення оскаржив до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України № 19160/6/99-99-11-01-01-25 від 25.09.2016 року скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Між ТОВ Арктік торг - (постачальник) та ТОВ Астан - (покупець) укладено договір поставки №08/07-04 від 08.07.2014 року. Відповідно до умов якого (постачальник) зобов'язується передати у власність (покупця) товар (п.1.1. Договору) визначені у видаткових накладних (п.1.2. договору), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його. (т.с. 1, а.с. 95-98).

На виконання договору ТОВ Арктік торг було виписано видаткові накладні: №РН-2107/12 від 21.07.2014 року, №РН-2107/13 від 21.07.2014 року, №РН-2107/14 від 21.07.2014 року, №РН-2107/15 від 21.07.2014 року, №РН-2107/16 від 21.07.2014 року, №РН-2107/17 від 21.07.2014 року, №РН-2107/18 від 21.07.2014 року, №РН-2107/19 від 21.07.2014 року, №РН-2107/20 від 21.07.2014 року, №РН-2107/21 від 21.07.2014 року, №РН-2107/22 від 21.07.2014 року, №РН-2107/23 від 21.07.2014 року.

Транспортування придбаного товару підтверджено наступними товарно-транспортними накладними: №2107/12 від 21.07.2014 року, №2107/13 від 21.07.2014 року, №2107/14 від 21.07.2014 року, №2107/15 від 21.07.2014 року, №2107/16 від 21.07.2014 року, №2107/17 від 21.07.2014 року, №2107/18 від 21.07.2014 року, №2107/19 від 21.07.2014 року, №2107/20 від 21.07.2014 року, №2107/21 від 21.07.2014 року, №2107/22 від 21.07.2014 року, №2107/23 від 21.07.2014 року. Приймання товару здійснював директор ТОВ Астан Брунь О.М., як зазначено в видаткових і товарно-транспортних накладних.

За результатом господарської операції ТОВ Арктік торг виписано податкові накладні №10, №11, №12, № 13, № 14, №15, №16, №17, №18, №19, №20, №21, від 21.07.2014 року.

Оплату за договором було вчинено договором про відступлення права вимоги №2 від 03.02.2015 року з ТОВ Ілліна , код ЄДРПОУ 39290493, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №2240.0 від 19.06.2015 року та №2213.0 від 18.06.2015 року (т.с. 2, а.с. 121,122).

Також між ТОВ Техно-промкомплекс - (постачальник) та ТОВ Астан - (покупець) укладено договір купівлі-продажу №04/04/14 від 04.04.2014 року. Відповідно до умов якого (постачальник) зобов'язується передати у власність (покупця) товарно- матеріальні цінності (п.1.1. Договору) визначені у специфікаціях та рахунках фактурах (п.1.2. договору), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його (т.с. 1, а.с. 135-138).

На виконання договору ТОВ Техно-промкомплекс виписано видаткові накладні: №94 від 10.04.2014 року, №95 від 11.04.2014 року, №96 від 14.04.2014 року, №850 від 05.05.2014 року, № 51 від 05.05.2014 року, №52 від 05.05.2014 року, № 150 від 15.05.2014 року, № 151 від 15.05.2014 року, №152 від 15.05.2014 року, №153 від 15.05.2014 року, №154 від 15.05.2014 року, №155 від 15.05.2014 року.

Найменування та вартість визначено у рахунках -фактурах: №94 від 10.04.2014 року, №95 від 11.04.2014 року, №96 від 14.04.2014 року, №850 від 05.05.2014 року, № 51 від 05.05.2014 року, №52 від 05.05.2014 року, № 150 від 15.05.2014 року, № 151 від 15.05.2014 року, №152 від 15.05.2014 року, №153 від 15.05.2014 року, №154 від 15.05.2014 року, №155 від 15.05.2014 року.

Транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними за номерами, тотожними номерам відповідних видаткових накладних та рахунків - фактур.

За результатом господарської операції ТОВ Техно-промкомплекс виписано податкові накладні: № 30 від 10.04.2014 року, №33 від 11.04.2014 року, №37 від 14.04.2014 року, №2 , №3, №4 від 05.05.2014 року, №42, №43, №44 , №45, №46, № 47, від 15.05.2014 року.

Оплату за договором проведено згідно з платіжними дорученнями: №18463 від 24.06.2014 року, №1894 від 01.07.2014 року, №2975 від 23.09.2014 року (т.с.2, а.с. 124-128).

Придбане обладнання у ТОВ Техно-промкомплекс , було використано позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.с. 3, а.с. 127-229).

Між Концерном Високі технології права (продавець) та ТОВ Астан (покупець) укладено договір поставки № 02/04/14 від 02.04.2014 року на виконання умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця визначений цим договором товар, а

покупець приймати та своєчасно оплачувати цей товар. Найменування та одиниця виміру товару, його часткове співвідношення та ціна визначаються у видаткових накладних.

Відвантаження товару відбувалася у відповідності до відомостей зазначених у видаткових накладних №268 від 10.04.2014 року, №347 від 24.07.2014 року. Найменування та вартість визначено у рахунках -фактурах: №268 від 10.04.2014 року, №347 від 24.04.2014 року.

Транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними за номерами, тотожними номерам відповідних видаткових накладних та рахунків - фактур.

За результатом господарської операції Концерну Високі технології права виписано податкові накладні: №5, від 10.04.2014 року та №41 від 24.04.2014 року.

Оплату за договором проведено платіжним дорученням від 15.05.2014 року №1405, від 21.08.2014 року №2594.

Для перевезення придбаного товару залучався перевізник - ПП Вегамакс , відповідно до договору від 28.03.2014 р. № ВМ-280302 з надання послуг з автомобільного перевезення і транспортної експедиції. Факт перевезення, окрім накладних та товарно-транспортних накладних, підтверджується також актом надання послуг № 1364 від 30.05.2014 р., в якому відображені транспортно-експедиторські послуги, їх маршрути та вартість. В оплату послуг ПП Вегамакс за договором № ВМ-280302, ТОВ Астан перерахував кошти платіжним дорученням №1893 від 01.07.2014 р.

Придбані у Концерну Високі технології права товари були реалізовані позивачем через мережу належних йому аптек. Копії касових чеків на реалізацію частини зазначеного товару, копії сертифікатів якості, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи наявні в матеріалах справи (т.с. 3).

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача щодо наявності податкової інформації (лист-застереження) стосовно контрагентів позивача, а саме не знаходження підприємств - Концерн Високі технології права та ТОВ Техно-промкомплекс за місцем реєстрації (фактичне місце знаходження), суд не бере до уваги, оскільки приписи Податкового кодексу України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000571403 від 26.05.2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 237872,00 грн. є необґрунтованим та не правомірним.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000571403 від 26.05.2016 року в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53650,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ Астан (замовник) та ТОВ ТД Трейдторг (виконавець) 25.04.2014 року укладено договір №04/87 про надання послуг.

Відповідно до умов зазначеного договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату маркетингові послуги з проведення промоакцій, розповсюдження інформаційних листівок засобів гігієни та дитячого харчування, а також надання послуг маркетингового дослідження лікарських засобів, засобів гігієни та засобів догляду, у строки, що визначені дійсним Договором, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх (п.1 Договору).

Так, позивачем на підтвердження даного правочину до суду надано, акти здачі - приймання робіт (надання) послуг за договором № 04/87: №0530/17 від 25.04.2014 року, № 0530/18, 0530/19, № 0530/20, 0530/21, № 0530/22, №0530/23, №0530/24, №0530/25 від 30.05.2014 року (т.с.1,а.с.248-250,т.с.2,а.с.1-6). Звіт про використані роботи по розповсюдженню інформаційних листівок та проведенню промоакцій (т.с. 1,а.с. 245, 246-247).

За результатом господарської операції ТОВ ТД Трейдторг виписано податкові накладні: №236,№ 237, №238, №239, № 240,№ 241, № 242, № 243, № 244 від 30.05.2014 року (т.с. 2, а.с. 7-16).

Оплату за договором проведено платіжним дорученням від 29.07.2014 р. №2270.

Між ТОВ Асан (замовник) та ТОВ Техно-промкомплекс (виконавець) укладено договір на проведення маркетингових досліджень №2 від 06.01.2014 року, на виконання умов якого, Виконавець зобов'язується протягом дії дійсного договору надавати Замовнику за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними у Додаткових угодах до дійсного договору, а замовник зобов'язується приймати надані послуги та оплачувати її вартість на умовах дійсного договору (т.с. 1, а.с. 186-189).

Додатковою угодою №1 та №2 до договору №2 на проведення маркетингових досліджень від 06.01.2014 року визначено напрямки маркетингових досліджень, строки проведення даних досліджень та вартість (т.с. 1, а.с.190, 191).

В матеріалах справи наявні Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №1, №2 від 27.03.2015 року за договором №2 від 06.01.2014 року.

За результатом господарської операції ТОВ Техно-промкомплекс виписано податкові накладні: № 24, №25 від 27.03.2015 року.

Також до матеріалів справи надано: звіт за договором №2 від 06.01.2014 року (т.с. 1, а.с.199-234).

В оплату послуг ТОВ Техно-промкомплекс за договором № 2 від 06.01.2014 року, ТОВ Астан перерахував кошти платіжним дорученням № 1261.0 від 09.04.2015 року, №2565.0 від 14.07.2015 року, № 2620.0 від 20.07.2015 року.

Судом встановлено, що між ТОВ Астан (замовник) та ТОВ Юрполіс- компані (виконавець), укладено договір про надання юридичних послуг №03/07 від 01.07.2014 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Додатковою угодою №1 від 01.09.2014 року до договору сторони дійшли згоди у наступному: замовник може здійснити оплату в іншій формі, незабороненій чинним законодавством України спосіб, у тому числі шляхом передачі простого векселя .

На підтвердження здійснення даного правочину, позивачем до матеріалів справи було надано: акт прийому-передачі виконаних послуг №1 від 31.07.2014 року, протокол встановлення договірної ціни від 31.07.2014 року.

Оплату за договором здійснено шляхом передачі простого векселя: акт приймання - передачі бланка простого векселя від 08.09.2014 року; акт приймання - передачі векселя від 08.09.2014 року.

Відповідно до п.п.14.1.108 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо звітів про надання маркетингових (промоутерських) послуг, суд зазначає, що вони не є належними доказами отримання позивачем маркетингових послуг, оскільки доказів збільшення обсягів реалізації товару, який брав участь у промоакції, позивачем не надано до матеріалів справи доказів реального виконання результатів отриманих послуг у господарській діяльності, а саме - первинних документів на підтвердження використання позивачем маркетингових послуг (зокрема, акти списання запасів, тощо), тобто не надано доказів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства маркетингових послуг, придбаних у вищезазначених контрагентів.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою подальшого їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті податку на додану вартість) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

В той же час законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Судом встановлено, що позивач відобразив в податковому обліку господарські операції з ТОВ Техно-промкомплекс щодо здійснення правочину на підставі договору про надання маркетингових послуг, ТОВ Юрполіс компані щодо надання юридичних послуг, ТОВ ТД Трейдторг щодо надання послуг з проведення промоакцій, на підтвердження фактичного здійснення яких надано первинну документацію.

Разом з тим, на підставі наданих позивачем документів неможливо підтвердити реального надання цих послуг, оскільки під час судового розгляду позивачем не надано доказів фактичного надання послуг, які зазначені в актах виконаних робіт, зокрема з ТОВ Юрполіс - компані : результатів проведеного письмового консультування з юридичних питань; складення процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; проведення у відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів; допомоги в підготовці документів; оформлення договорів, угод; проведення претензійної роботи по матеріалам, що готувалися позивачем; здійснення щотижневого консультування про зміни у законодавстві; проведення підготовчих робіт для перевірки позивача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування; підготовки відповіді та копіювання всіх документів для здійснення контрольних заходів Інспекцією та інших; з ТОВ Техно-промкомплекс та ТОВ ТД Трейдторг доказів реального виконання результатів отриманих послуг у господарській діяльності, а саме - первинних документів на підтвердження використання позивачем маркетингових послуг (зокрема, акти списання запасів, тощо), тобто не надано доказів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства маркетингових послуг.

Слід відмітити, що надані позивачем звіти не підтверджують надання наведених послуг, оскільки містять лише загальні положення щодо застосування норм законодавства та не підтверджують наявності у позивача господарської мети за результатами отримання вказаних послуг.

Оскільки під час судового розгляду позивачем не доведено реальності вчинення господарського правочину, не доведено наявності у позивача господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства, суд вбачає безпідставність відображення позивачем в податковому обліку сум податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ Юрполіс компані , ТОВ ТД Трейдторг , ТОВ Техно-промкомплекс .

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Суд зазначає, що надані до суду копії актів прийому-передачі виконаних послуг та звітів до них містять лише узагальнену інформацію стосовно наданих послуг, зміст яких не розкритий, та відповідно до якого не має можливості визначити: фактичну дату отримання послуг та обсяг отриманої юридичної консультації; посади та прізвища осіб, які безпосередньо здійснюють господарську операцію, а саме хто надає консультацію та кого консультують; обсяг та конкретний характер вирішених правових питань.

Окремо суд зазначає, що підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та в порушення Податкового кодексу України ТОВ Астат збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53650,00 грн. від правочинів вчинених ТОВ Астан та ТОВ Техно-промкомплекс , ТОВ Юрполіс компані , ТОВ ТД Трейдторг .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000571403 від 26.05.2016 року в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53650,00 грн., та як наслідок відсутність підстав для його скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог заявлених.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАН" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000571403 від 26.05.2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 237872,00 грн. (двісті тридцять сім вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАН" (код ЄДРПОУ 37948856) судовий збір у розмірі 3568,08 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 08 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2017 року.

Суддя Полях Н.А.