Постанова

від 07.02.2017 по справі 824/1066/16-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 р. м. Чернівці справа № 824/1066/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Кривохижі Н.В.

сторін:

представника позивача - Ротара А.В.

відповідач - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Новус"

про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені.

ВСТАНОВИВ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Новус" (далі - відповідач) адміністративно-господарські санкції в сумі 10698,29 грн. та пеню у розмірі 1230,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач у 2015 р. належним чином не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та своєчасно не сплатив штрафні санкції в сумі 10698,29 грн., за що позивачем нарахована пеня у розмірі 1230,30 грн. В добровільному порядку штрафні санкції та пеню відповідачем не було сплачено, що стало підставою звернення до суду із позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання за адресою внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується довідкою Укрпошти від 18.01.2017 р. Згідно вказаної довідки, рекомендоване поштове відправлення повернене до суду за закінченням терміну зберігання.

Також повістку про виклик відповідача до суду на 07.02.2017 р. була направлена за адресою фактичного місцезнаходження відповідача, а саме: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 36А. Вказане поштове відправлення вручене відповідачу, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 13.01.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Окрім того, ч. 11 ст. 35 КАС України, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи приписи ст. 128 КАС України, суд вважає, що неприбуття без поважних причин відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Новус" (58022, Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Щербанюка Олександра, будинок 16, ідентифікаційний код 38595758) зареєстроване як юридична особа 14.02.2013 р.

01.09.2016 Управління Держпраці у Чернівецькій області на підставі наказу від 26.08.2016 р. №255 та направлення на проведення перевірки від 29.08.2016 р., здійснило планову перевірку відповідача з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування, за результатами якої складено акт №24-02-27/269.

Під час перевірки встановлено, що: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2015 рік становила 28 чоловік; фонд оплати праці штатних працівників за 2015 р. (відповідно до відомостей по нарахуванню заробітної плати) 299552,23 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 10698,29 грн.

Також в акті перевірки зафіксовано, що впродовж 2015 р. на підприємстві інваліди не працювали при нормативі робочих місць для працевлаштування інвалідів 1 особа.

Як вказував в судовому засіданні представник позивача, вказані матеріали були направленні Управлінням Держпраці у Чернівецькій області на адресу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів для прийнятті рішення згідно чинного законодавства.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, позивачем підготовлено та направлено на адресу відповідача претензію від 20.10.2016 р. №03-202/477 у зв'язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, відповідно до якої відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити протягом 15 діб на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 10698,29 грн. та пеню у сумі 1080,31 грн.

Вказана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні витягом з журналу реєстрації кореспонденції за 2016 р. та фіскальним чеком Укрпошти від 08.12.2016 р.

Крім того, згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем станом на 20.12.2016 р. основний борг становить 10698,29 грн. та пеня в сумі 1230,30 грн.

Проте, дана сума відповідачем не сплачена, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70. На виконання п. 2 зазначеного Порядку, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 р. №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за № 117/13384 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не подавав до Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у встановлені законодавством строки "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за 2015 р.

Крім того, згідно інформації наданої позивачем, станом на 31.01.2017 р. відповідач згідно чинного законодавства України не зареєстрований в Чернівецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та не подавав жодних документів, а також станом на 31.01.2017 р. не подавав жодного звіту форми 10-ПІ.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) та заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Порядок подачі звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, а також форми цієї звітності, затвердженні наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.2005 р. №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 р. за № 1534/11814 (чинний до 12.07.2013 р.), відповідно до якого про наявність вакансій підприємство подає звіт за формою №3-ПН.

З 12.07.2013 р. звітність подається за формою встановленою наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 р. за № 988/23520 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Згідно інформації Чернівецького міського центру зайнятості від 10.05.2016 р., протягом 2015 р. відповідач не подавав до центру зайнятості звіти (відомості) про працевлаштування осіб з інвалідністю.

З дослідженої в судовому засіданні звітності - інформації про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН від 09.09.2015 р. та 30.01.2015 р. також не вбачається, що відповідач вказував про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, враховуючи викладене слідує, що відповідач у 2015 році, обов'язки, покладені на нього ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII не виконав, зокрема ним не виділені та не створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю України, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто безпосереднє працевлаштування інваліда здійснюється підприємством.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті Кодексу передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 18 1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його бажань.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. У разі не доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Частиною 8 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів встановлюється законом.

Так, ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, у зв'язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2016 р. на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 10698,29 грн., тобто суму, що визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Проте, дана сума відповідачем не сплачена, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду.

Так, згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 15.04.2014 р. за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій за товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Новус" станом на 20.12.2016 р. обліковується сума штрафу у розмірі 10698,29 грн. та пеня в сумі 1230,30 грн.

Як видно із матеріалів справи, вказана заборгованість та пеня не погашені відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо несвоєчасної сплати адміністративно-господарської санкції і пені та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час вирішення справи відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним адміністративно-господарських санкцій та пені.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158, 162, 163, 165, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Новус" на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 10698,09 грн. та пеню у розмірі 1230,30 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена 13 лютого 2017 р.