Рішення

від 07.02.2017 по справі 906/1191/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" лютого 2017 р. Справа № 906/1191/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.10.2016р. (приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції),

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 05.01.2017.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство"

про стягнення 10278,50 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10278,50 грн. платежів, нарахованих за час затримки вагона.

07.02.2017 до суду відповідачем подано клопотання (вх. №02-44/121/17 від 07.02.2017) про залучення іншого відповідача (співвідповідача) - Закарпатську митницю Державної фіскальної служби, оскільки виходячи з положень ст. 1166 ЦК України, ст. 30 МК України відносини відповідача та Закарпатської митниці перебувають в причинно-наслідковому зв'язку, а також остання є стороною правовідносин, що є предметом розгляду справи.

Представник відповідача підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти залучення до участі у справі іншого відповідача. Вважає, що позов пред'явлено до належного відповідача - ДП "Ємільчинське лісове господарство".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Враховуючи, що правовідносини щодо перевезення вантажу мають місце лише між позивачем та відповідачем, господарський суд прийшов до висновку, що в клопотанні ДП "Ємільчинське лісове господарство" (вх. №02-44/121/17 від 07.02.2017) про залучення іншого відповідача слід відмовити.

Також в судовому засіданні розглянуто клопотання Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" про зупинення провадження у справі (вх. №02-44/46/17 від 19.01.2017) до розгляду справи №806/163/17 за позовом ДП "Ємільчинське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС про визнання дій протиправними, що розглядається Житомирським окружним адміністративним судом.

Представник відповідача підтримав вказане клопотання.

Представник позивача заперечив проти зупинення провадження у справі.

Згідно ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Також п.п. 3.16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 передбачено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Господарський суд дослідивши докази, подані в обґрунтування клопотання вважає, що дана справи та справа №806/163/17 не є пов'язаними, а обставини, що мають бути дослідженні в межах даного позову не стосуються справи №806/163/17.

Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" про зупинення провадження у справі (вх. №02-44/46/17 від 19.01.2017) суд відмовляє.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачаться з матеріалів справи, 23.05.2016 Державним підприємством Ємільчинське лісове господарство згідно залізничної накладної №33590894 відправлено зі станції Яблунець Південно-Західної залізниці вагон №67172981 з вантажем лісоматеріали по відправці Яблунець - Тужер.

26.05.2016 на ст. Батьово прибув вищевказаний вагон з вантажем лісоматеріали та був відчеплений для проведення переогляду.

Згідно з актом загальної форми від 26.05.2016 №10984, на підставі заявки Закарпатської митниці від 26.05.2016 № 26/16, цей вагон подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфне повідомлення від 26.05.2016 №222 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

На підставі викладеного, Закарпатською митницею ДФС з метою недопущення порушень митного законодавства проведено посилені заходи митного контролю вагону №67172981.

За результатами переогляду вантажу у вагоні №67172981 інспекторами митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 01.06.2016 №305010505/2016/ЗМК-03022, згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі деревина паливна не виявлено.

Після прийняття Закарпатською митницею ДФС рішення про випуск цього вагона він прослідував за призначенням.

Залізницею складено акт загальної форми на випуск вагона №67172981 від 01.06.2016 №411 з нарахуванням належних зборів за затримку згідно зі ставками Збірника тарифів № 1 із застосуванням коригувального коефіцієнта.

Згідно акту загальної форми № 411 позивачем нараховано платежі за затримку вагона на суму 10278,50 грн.

09.11.2016 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № НГ-НЗ1-10/3761 про сплату суми 10278,50 грн.

Оскільки відповідачем сума нарахованих платежів не сплачено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірна ситуація пов'язана із правовими відносинами перевезення з переміщенням продукції залізницями, які регламентується Цивільним кодексом Україні, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. № 113, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та іншими підзаконними актами.

Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998 р. № 457) (далі - Статут).

У відповідності до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Разом з тим, частиною 1 ст. 26 Закону України Про залізничний транспорт від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР, ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Відповідно до ст. 119 Статуту, п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458 (далі за текстом Правила та/або Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р., збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до ст. 46 Статуту, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. за № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

У відповідності до пунктів 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Пунктом 2.10 названих Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Матеріалами справи документально підтверджено факт затримки вагонів, розрахунок суми за простоювання вагонів оформлено актом загальної форми, які є складовою частиною накладної на вантаж.

Крім цього, згідно до ст. 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено вичерпний перелік таких підстав, однак, плата за користування вагонами не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 119 Статуту плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, наванта-жувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Положення даної правової норми регулюють й інші операції, які здійснюються у разі необхідності проведення митного контролю та митного оформлення товарів. Дана обставина дає підстави вважати, що проведення маневрової роботи охоплюється терміном інших робіт. Таким чином стягнення за виконання маневрової роботи, вбачається за можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди на проведення таких дій вантажовласником, а й у інших випадках передбачених законом у тому числі у випадку проведення митного контролю.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Згідно з п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Аналогічну правову позицію також зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2014 р. у справі № 908/356/14. Зокрема зазначено, що колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує визначену вище позицію, так як главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218 Митного кодексу України, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). Таким чином, дії щодо здійснення Чопською митницею Міндоходів митного огляду після митного оформлення, завершеного Запорізькою митницею Міндоходів, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Крім цього, матеріали справи містять акти, що підтверджують розмір додаткових витрат Залізниці через затримку вагона №67172981 з вантажем лісоматеріали через здійснення митних формальностей. Дії працівника митниці та працівників залізниці регламентуються вимогами спільного наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України .

Також пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Позивачем, на підставі наведених вище актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, було розраховано суму платежів за час затримки вагону на станції Батьово.

Крім того, слід зазначити, що відповідач в праві, за своїм волевиявленням, звернутись у встановленому законом порядку до Закарпатської митниці ДФС з вимогою про відшкодування йому коштів у зв'язку з простоєм вагонів на станції Батьово, яка мала місце не з вини відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Також із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" (юридична адреса: 11201, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Руденька, вул. Жовтня, 181, поштова адреса: 11202, Житомирська область, Ємільчинський район, смт. Ємільчине, вул. Кірова, 1, ід. код 00991829)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ід. код 40081195)10278,50 грн. платежів за час затримки вагона, а також 1378,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.02.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.