Рішення

від 07.02.2017 по справі 911/4303/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 911/4303/16

Суддя А.С. Грєхов , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю"ВТК ОСОБА_1"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг"

про стягнення заборгованості у розмірі 135 764,75 грн

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1"

про зобов'язання вчинити дії

Представники сторін за первісним та за зустрічним позовом:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) : ОСОБА_2 - довіреність № 1від 10 січня 2017,

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) : ОСОБА_3- довіреність №3 від 10.01.2017,

ОБСТАВНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" (надалі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" (надалі -відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості у розмірі 135 764, 75 грн.

Ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 10.01.2017, від сторін витребувані необхідні для вирішення даного спору докази.

Ухвалою Господарського суду Київської області розгляд справи відкладено на 24.01.2017.

24.01.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" (надалі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" (надалі - позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)) про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" вивезти за власний рахунок з території товариства з обмеженогю відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" забраковану продукцію.

У судовому засіданні 24.01.2017 господарським судом прийнята зустрічна позовна заява для спільного розгляду з первісним позовом, про що винесена відповідна ухвала. Розгляд справи у судовому засіданні 24.01.2017 з метою дотримання процесуальних прав усіх учасників судового процесу, передбачених статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України, засад судочинства, визначених статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення правильного вирішення господарського спору, відкладено до 07.02.2017.

07.02.2017 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 07.02.2017 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) просив господарський суд первісний позов задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просив господарський суд відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити, надав письмові пояснення у справі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.11.2016 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" та товариством з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" було укладено договір поставки № 209 від 02 вересня 2016 року (надалі - Договір) .

Відповідно до п. 1.1. Договору товарство з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" (надалі - постачальник) зобов'язується передати (продати) у зумовлені строки товариству з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" (надалі - покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом Договру є товар, зазначений в замовленні покупця і отриманий ним за видатковою накладною.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що передача товару за цим Договором здійснюється партіями. Постачальник предає покупцю товар вільний від будь-яких обтяжень та прав на нього третіх осіб.

Відповідно до п. 4.1. Договору товар поставляється Покупцю відповідно до Замовлення на протязі 48 (сорок вісім) годин з моменту його отримання. Замовлення може бути направлене на адресу Постачальника поштою, факсом або електронною поштою. Протягом 2 (двох) годин Постачальник повинен підтвердити отримання Замовлення. В разі, якщо Постачальник не може виконати Замовлення Покупця, він (Постачальник) повинен попередити про це Покупця протягом 2 (двох) годин з моменту отримання Замовлення. Кількість і асортимент Товару повинні відповідати Замовленню Покупця.

Покупець має право не приймати або повернути Товар, якщо він не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством України стосовно якості та безпеки, вимогам до маркування, нормативним документам, які регулюють відносини стосовно виробництва та обігу Товару. Для виконання умов Договору Сторони застосовують умови DDP, що передбачені Інкотермс 2010 „Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» - DDP-склад Покупця, точна адреса якого вказується в Замовленні. В іншому випадку адресою складу Покупця є Київська область, м. Славутич, вул. Ентузіастів. 7. Транспортні витрати несе Постачальник і враховує їх в ціну Товару (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару уповноваженим представником покупця на складі, що засвідчується його підписом та печаткою на видатковій накладній і довіреністю встановленого зразка (М-2).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється в національній валюті України на умовах відстрочення платежу.

Перша партія товару вовинна бути оплачена покупцем впродовж 5 (п'яти) днів з моменту отримання товару покупцем. Наступні партії Товару повинні бути оплачені Покупцем впродовж 30 (тридцяти) днів з моменту отримання Товару Покупцем. (п.п. 5.3.1., 5.3.2. Договору).

Договір укладено при повному розумінні сторонами його предмету та умов, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому разі до повного виконання усіх зобов'язань сторін за Договором (п. 9.1. Договору)

На виконання умов Договору позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) передав у власність відповідача за первісним (позивача за зустрічним позовом) , а відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) прийняв товар на загальну суму 140 806,94 грн, що підтверджується видатковими накладними від 02.09.2016 № АП0011 на суму 17380, 80 грн, від 13.09.2016 № АП0012 на суму 7225,34 грн, від 21.09.2016 № АП0013 на 116200,80 грн підписаними уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.

Проте відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в порушення своїх договірних зобов'язань розрахунків за поставлений товар своєчасно в повному обсязі не здійснив, частково оплатив товар у розмірі 17380,80 грн, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, господарський суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) 123 426,14 грн основного боргу є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивач заявляє до стягнення з відповідача 5 965,15 грн пені, 633, 71 грн 3% річних та 5739,75 грн інфляційних втрат.

Як зазначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 6.2. Договору при невиконанні покупцем строків оплати, покупець сплачує постачальнику за весь час прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови Договору, період та суму прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

За видатковою накладною № АП0012 від 13.09.2016 на суму боргу 7225,34 грн, період прострочення: 13.10.2016 по 22.12.2016 - 398,38 грн.

За видатковою накладною №АП0013 від 21.09.2016 на суму боргу 116 200, 80 грн, період прострочення: 21.10.2016 по 22.12.2016 - 5644, 95 грн.

Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду складає 6 043,33 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 965, 15 грн пені підлягає задоволенню.

Враховуючи умови Договору, період та суму прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування 3% відсотків річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

За видатковою накладною № АП0012 від 13.09.2016 на суму боргу 7225,34 грн, період прострочення: 13.10.2016 по 22.12.2016 - 42,16 грн.

За видатковою накладною №АП0013 від 21.09.2016 на суму боргу 116 200, 80 грн, період прострочення: 21.10.2016 по 22.12.2016 - 601, 70 грн.

Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, складає 643,86 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 633,71 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, господарський суд бере до уваги порядок визначення інфляційних втрат, за яким інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Згідно здійсненого господарським судом розрахунку, сума інфляційних втрат становить 3560, 31 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, в сумі 2179,44 грн, слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5965, 15 грн пені, 633, 71 грн 3% річних та 3 560, 31 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" про зобов'язання вчинити дії № 22 від 23.01.2017, господарський суд вважає, що даний зустрічний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Позивач за зустрічним позовом просить господарський суд зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" вивезти за власний рахунок з території товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" забраковану продукцію - пакети п/е 70*(2*15)*110 - 6 800 шт +20250 шт та клейку стрічку 50 мк*72мм*60м - 336 шт + 1200 шт..

Обгрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" посилається на те, що поставлений товар відповідно до видаткових накладних від 02.09.2016 № АП0011 на суму 17380, 80 грн, від 13.09.2016 № АП0012 на суму 7225,34 грн, від 21.09.2016 № АП0013 на 116200,80 грн є неякісним, про що 30.11.2016 було складено акти №4 та №5 про невідповідну якість продукції.

Так, за твердженням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), відповідно до актів №4 та №5 від 30.11.2016, товар поставлений за видатковими накладними АП0011 від 02.09.2016 та АП0013 від 21.09.2016 не відповідає якості - міцність плівки не відповідає нормі та недостатня клейкість проданої стрічки.

30.11.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" було направленно цінним листом з описом вкладення товариству з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" виклик представника для складення акту, даний виклик було отримано позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) - 08.12.2016.

14.12.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" за вітсуності представників товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" було складено акти №4 та №5 про приховані недоліки поставленого товару відповідно до Договору № 209 від 02.09.2016, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1", відповідно до яких пакет п/с 70*(2*15)*110 6800 шт. 20250 шт. - міцність плівки не відповідає нормі, рвуться при незначному навантажені та клейка стрічка 50мк*72мм*60м- 336 шт + 1200 шт - має прихований недолік у вигляді недостатньої клейкості стрічки.

На підставі вищевикладеного відповідчем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) було направлено товарству з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" претензію, щодо вивезення за власний рахунок бракованого товару: пакет п/с 70*(2*15)*110 - 6800шт + 20250 шт та Клейку стрічку 50мк*72мм*60м- 336 шт+1200 шт з території товариства з обмеженою "Пак-Експо Лізинг".

Щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" вивезти за власний рахунок з території товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо Лізинг" забраковану продукцію, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України). Аналогічне положення міститься у ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Частина 1 ст. 268 ГК Українивстановлює, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст. 679 ЦК України продавецьвідповідаєзанедоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 2.2. Договору - Сторони встановили, що прийом товару по якості здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) днів з моменту поставки.

Поставлений позивачем відповідно до п.п. 2.2., 5.3.2. Договору товар за видатковою накладною № АП0012 від 13.09.2016 на суму 7225,34 грн. повинен бути прийнятий та оплачений відповідачем до 12.10.2016, а за видатковою накладною № АП0013 від 21.09.2016 на суму 116200,80 грн. - до 20.10.2016. Таким чином, з 13.10.2016 відповідач прострочує виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару за видатковою накладною № АП0012 від 13.09.2016, а з 21.10.2016 - за видатковою накладною АП0013 від 21.09.2016.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що для визначення якості Товару застосовується експертний висновок уповноваженого законодавством закладу.

Відправлення товару на експертизу здійснюється за актом, який складається в присутності представників сторін. У випадку неявки однієї ії сторін протягом 24 годин з моменту повідомлення вказаний акт складається без її представника. Проведення експертизи здійснюється за рахунок сторони, що ініціює експертизу (п.п. 2.6., 2.7. Договору)

Згідно пункту 2.8. Договору - у випадку невідповідності Товару вимогам, вказаним в пункту 2.1. Договору (вимоги щодо якості), Постачальник зобов'язаний замінити такий товар на якісний протягом 5 днів з моменту отримання копії акту експертизиз віднесенням на постачальника збитків, які поніс покупець, а також компенсувати витрати покупця на проведення експертизи.

Відповідно до п. 2.11. Договору гарантія якості товару розповсюджується на весь термін придатності товару. Постачальник гарантує якість товару. Повернення товару здійснюється із збереженням товарного вигляду. Повернення неякісного товару здійснюється силами і засобами постачальника. Неякісний товар оплаті не підлягає.

Пунктом 4.3. Договору, встановлено, що сторони домовилися застосуватиІнструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджену постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 (надалі - Інструкція) в частині, що неврегульована Договоромта чинним законодавством України.

Умовами укладеного між сторонами Договору визначено вичерпний перелік підстав визнання продукції такою, що є неякісною, а також підстави її повернення та відшкодування вартості, а саме - експертний висновок уповноваженого законодавством закладу.

Отже дії Відповідача, щодо визначення неякісної продукції за допомогою комісії з співробітників товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо Лізинг" не відповідають порядку встановленому Договором.

Посилання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на п. 9 Інструкції, до застосування строків подання претензій щодо якості товару господарським судом не приймаються. Пунктом 4.3. Договору встановлено, що Сторони домовилися застосувати Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджену постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 (надалі - Інструкція) в частині, що неврегульована Договоромта чинним законодавством України.

Приписами ст. 678 ЦК України встановлено правові наслідки передання товару неналежної якості.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Враховуючи, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не доведено господарському суду факту поставки товару неналежної якості, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов'язання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) вивезти за власний рахунок з території товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Експо Лізинг" вищевказану продукцію.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не надано належних та допустимих доказів поставки неякісної продукції , відповідно до умов договору № 209 від 02.09.2016, а тому господарський суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49,82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" (07101, Київська обл., м. Славутич, вул.Ентузіастів, буд. 7, ідентифікаційний код 38508974) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК ОСОБА_1" (01014, м.Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 40685819) 123 426, 14 грн (сто двадцять три тисячі чотириста двадцять шість гривень чотирнадцять копійок) основного боргу, 5 965, 15 грн (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень п'ятнадцять копійок) пені, 633, 71 грн (шістсот тридцять три гривні сімдесят одна копійка) 3% річних, 3 560,31 грн (три тисячі п'ятсот шістдесят гривень тридцять одна копійка) інфляційних втрат та 2004, 30 грн (дві тисячі чотири гривні тридцять копійок) судового збору

В задоволені решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-Експо Лізинг" відмовити в повному обсязі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Повне рішення складено - 13.02.2017

Суддя А.С. Грєхов