Постанова

від 07.02.2017 по справі 910/19081/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа№ 910/19081/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участі представників:

від позивача: Штогрин С.В.-придставник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: Кошлій Р.В.-представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на ухвали Господарського суду Київської області від 24.10.2016 та 16.11.2016

у справі №910/19081/16 (Головуючий суддя Рябцева О.О., судді Бацуца В.М., Горбасенко П.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про скасування заходів забезпечення позову у справі № 910/19081/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша інвестиційна компанія з управління нерухомістю"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Берег"

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"

про визнання договорів дійсними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша інвестиційна компанія з управління нерухомістю" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта Експерт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Берег" про визнання Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2016 № 16/01/12 та Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2016 дійсними; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Берег" виконати умови Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2016 № 16/01/12 та Договору купівлі-продажу в редакції від 12.01.2016, шляхом передання майна, визначеного п. 1.2., 1.3. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.2016 року № 16/01/12.

24.10.2016 до Господарського суду міста Києва позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, у якій просив:

- накласти арешт на цінні папери: вид та тип цінних ЦП: акція проста іменна; форма існування ЦП: бездокументарна; код ЦП: UA 4000078893, емітент ЦП: Публічне акціонерне товариство "РІТЕЙЛ ГРУП"; адреса емітента: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код емітента ЦП (ЄДРПОУ): 33785657; інформація про реєстрацію випуску ЦП: свідоцтво реєстраційний № 43/1/12; дата реєстрації 03.04.2012, дата видачі Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку: 31.07.2012 року; кількість ЦП: 77 500 штук; номінальна вартість одного ЦП: 1,00 грн. (одна гривня 00 копійок); загальна номінальна вартість ЦП: 77 500,00 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА ЕКСПЕРТ" (Залізничне шосе, 57, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 37002806);

- накласти арешт та заборонити будь-яким особам, в т.ч. органам державної реєстрації прав, включаючи Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним та приватним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб'єктам державної реєстрації прав здійснювати будь-які дії, в т.ч. реєстраційні дії, включаючи: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо комплексу будівель та споруд, а саме: основна будівля "А", прибудова "а", вартова "Б", навіси "В,Г" та споруди: дев'ять ганків до "А", три ганка до а, двоє сходів до "А", паркан № 1, підпірна стінка № 2, бордюр №3, світові опори № 4, ворота № 5; ганок до "В", загальною площею 16 780,6 кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. № 13 / вул. Піонерська, буд. № 73, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "БЕРЕГ" (Залізничне шосе, 57, м. Київ, 01103 ідентифікаційний код 33940502).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 заяву позивача про забезпечення позову задоволено повністю.

16.11.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва було розглянуто та задоволено заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ПАТ "Сбербанк".

Крім того ухвалою від 16.11.2016 розглянуто заяву ПАТ "Сбербанк" про скасування заходів забезпечення позову та відмовлено в її задоволенні.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ПАТ "Сбербанк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 про відмову в задоволенні заяви про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 про забезпечення позову скасувати повністю, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 про забезпечення позову скасувати повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом відмовлено в задоволені заяви ПАТ "Сбербанк", через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а ухвала місцевого господарського суду має бути скасована.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерне товариство "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі № 910/19081/16 було прийнято до провадження (колегією суддів у складі: головуючого судді Агрікової О.В., суддів Чорногуза М.Г. та Мальченко А.О.) та призначено до розгляду на 10.01.2017.

06.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від ПАТ "Сбербанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, яке колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

10.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просив припинити апеляційне провадження у справі №910/19081/16 за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 № 09-52/27/17, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Агрікової О.В. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19081/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерне товариство "Сбербанк" у справі № 910/19081/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.02.2017.

07.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від ПАТ "Сбербанк" надійшла заява про винесення окремої ухвали стосовно судді Господарського суду міста Києва Цюкало Ю.О., яку колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 07.02.2017, представник апелянта надав пояснення по суті спору, та просив задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 про відмову в задоволенні заяви про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 про забезпечення позову та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 про забезпечення позову. Крім того, представник апелянта підтримав заяву про винесення окремої ухвали стосовно Судді Цюкало Ю.О.

В судовому засіданні 07.02.2017 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив припинити апеляційне провадження у справі №910/19081/16 ПАТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. Крім того представник позивача заперечував проти заяви про винесення окремої ухвали.

В судове засідання, призначене на 07.02.2017, повноважні представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 05.07.2014, справа № 917/357/14 де зазначено, що в частині 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу закріплено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, зокрема, ухвали про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. За правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11- рп/2012 зміст статті 106 зазначеного Кодексу не містить заборони стосовно апеляційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Таким чином, відсутність у частині першій статті 106 Кодексу норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову сама по собі не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на таку ухвалу. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Забезпечення позову є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту забезпечення позову вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення та полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, вказані заходи можуть бути застосовані на будь-якій стадії судового процесу.

Європейський суд з прав людини зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Враховуючи вищевикладене, та той факт що в Україні діє верховенство права у відповідності до статті 8 Конституції України, а також згідно з принципом рівності сторін перед законом та судом ухвала про відмову в забезпеченні позову підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.11.2016 в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено, мотивуючи це тим, що оскільки спір у справі по суті не вирішено, та доказів, що обставини, які зумовили застосування заходів до забезпечення позову, відпали.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією місцевого суду, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-який стадії провадження у справі,якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом вказаної статті заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 вказаної постанови пленуму ВГСУ визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними в п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що майно на яке накладено арешти, знаходиться в заставі (іпотеці) Банку та на нього звернуто стягнення за вимогами Банку (вчинено виконавчі написи), та аналогічні забезпечення вже виносились. Крім того накладення арешту на майно блокує звернення стягнення на нього та унеможливлює задоволення вимог Банку за рахунок заставленого майна.

Господарський суд міста Києва не врахував вказаних обставин, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування ухвали про забезпечення позову.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 16.11.2016 не дослідив в повній мірі обставини які викладені в заяві про скасування ухвали про забезпечення позову від 24.10.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2016 Київським апеляційним господарським судом було винесено Постанову, якою Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/19081/16 про забезпечення позову - скасовано.

Пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Пунктами 11 та 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору та є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, оскільки порушене право третьої особи, яке полягало у вжитих заходах забезпечення позову вже було захищено судом шляхом винесення Постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, тобто відсутній предмет спору (заходи забезпечення) провадження по справі за апеляційною скаргою на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 в частині вимог про відмову в задоволенні заяви про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 підлягає припиненню.

Частинами 1, 2 ст. 90 ГПК України передбачено, що господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

Відповідно до п.п. 5.1.-5.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму) окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації).

При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК.

Окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

Окрему ухвалу як різновид судового акта може бути винесено не лише судом першої інстанції, а й судами апеляційної чи касаційної інстанцій у разі виявлення судом порушень законів та інших нормативно-правових актів.

Як вбачається з поданої апелянтом заяви про винесення окремої ухвали щодо судді Господарського суду міста Києва Цюкало Ю.О. у зв'язку з виявленням у його діях ознак неетичної поведінки, представник банку описує механізм потрапляння позовної заяви до суду першої інстанції, роботу автоматизованої системи документообігу суду, яка розподілила судову справу судді Цюкало Ю.О., який у свою чергу прийняв останню до свого провадження та виніс ухвалу про забезпечення позову.

Проаналізувавши заяву, матеріали справи, та виходячи з положень ст.90 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для винесення окремої ухвали відносно судді Цюкало Ю.О.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні заяви про винесення окремої ухвали слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 про відмову в задоволенні заяви про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 про забезпечення позову, припинення провадження в частині вимог про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та в частині вимог про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2016, справу направити для розгляду по суті до місцевого господарського суду.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 90, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

2.Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 про відмову в задоволенні заяви про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 про забезпечення позову у справі № 910/19081/16.

3.В частині вимог про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову провадження припинити.

4.В частині вимог про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 провадження у справі припинити.

5.В задоволенні заяви про винесення окремої ухвали відмовити.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша інвестиційна компанія з управління нерухомістю" (01011, м. Київ, Печерська Площа, будинок № 1, код ЄДРПОУ 33831040) на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) 1 378,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

7.Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду міста Києва.

8.Справу № 910/19081/16 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська