Постанова

від 01.02.2017 по справі 914/1098/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 914/1098/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Плотніцького Б.Д.

суддів Давид Л.Л.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Кобзар О.В.

за участю представників

від позивача: Ратушняк П.В.;

від відповідача: ОСОБА_3;

віт третіх осіб: не з'явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, б/н від 09.11.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року, головуючий суддя Сухович Ю.О., cудді Щигельська О.І., Мороз Н.В.

у справі №914/1098/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м.Київ

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Львів

за участі третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Львів

за участі третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Егзагон", м.Київ

про стягнення 329 817,65 грн. вартості втраченого вантажу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року у справі № 914/1098/16 позов задоволено. З Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 79040, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (місцезнаходження: вул.Сосюри,6, Дніпровський район, м.Київ, 02090; поштова адреса: вул.Броварська, 150, смт.Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442) стягнуто 329 817,65 грн. вартості втраченого вантажу та 4 947,26 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю вимог Позивача, зокрема тим, що між ТОВ "Егзагон" та компанією ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA було укладено договір поставки №ВРІ-2014 від 01.01.2014р. на умовах СІР Київ (перевезення та страхування оплачується постачальником, тобто ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA), для виконання якого ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA залучено компанію ХРО Logistics (Dentressange Norbert). В свою чергу компанія ХРО Logistics (Dentressange Norbert) для здійснення перевезення вантажу в сполученні Франція-Польща уклала договір з компанією RABEN POLSKA sp. z o.o. яка у зв'язку з тим, що вантажоодержувач знаходиться в Україна уклала договір №К48/2012-110 від 03.01.2012р. з позивачем, згідно якого ТОВ "Рабен Україна" зобов'язується за плату та за рахунок RABEN POLSKA sp. z o.o. забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні Польща-Україна. Для виконання умов договору із компанією RABEN POLSKA sp. z o.o., позивач уклав договір з ФОП ОСОБА_5 для здійснення перевезення вантажу на підставі заявки-договору №110-504от. Однак останнім було втрачено вантаж, в результаті чого компанія ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA понесла збитки. Понесені ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA збитки були відшкодовані їй страховою компанією SIACI SAINT HONORE, яка в порядку регресу направила вимогу компанії ХРО Logistics (Dentressange Norbert) про відшкодування збитків в розмірі 18 974,24 євро. Компанія ХРО Logistics (Dentressange Norbert) направила претензію RABEN POLSKA sp. z o.o., яка в свою чергу задовольнила її та виставила претензію ТОВ "Рабен Україна". Позивач, розглянувши претензію RABEN POLSKA sp. z o.o. визнав її та зобов'язався відшкодувати збитки, після того, як такі (збитки) будуть стягнуті в судовому порядку з перевізника. Оскільки відповідач, без отримання від позивача письмової згоди на залучення до виконання послуг по перевезенню, самовільно залучив до перевезення ФОП ОСОБА_7, то саме відповідач, як сторона заявки-договору повинен нести відповідальність за порушення її умов. В ході розгляду спору, відповідачем не подано належних та допустимих доказів того, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, які виключають його відповідальність за втрату вантажу. Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області у даній справі, ФОП ОСОБА_5 звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року у справі № 914/1098/16 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що договір-заявку № 110/504от від 24.04.2015р. було підписано, однак сторони не приступили до її фактичного виконання. Так, відповідно до наявної в матеріалах справи CMR № 4601573 перевізником вантажу зазначено ФОП ОСОБА_7, з якою у відповідача відсутні договірні відносини щодо перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Наявний в матеріалах справи договір оренди транспортного засобу, укладений між відповідачем та ФОП ОСОБА_7, не може свідчити про досягнення між його сторонами згоди на перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Відтак, на переконання скаржника, правові підстави для задоволення позову- відсутні. Крім того, звертає увагу суду на ту обставину, що позивачем не доведено наявності понесених ним збитків (реальні збитки), право на відшкодування яких встановлене законом.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2016 року.

Ухвалою суд від 07.12.2016р.задоволено клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях до нього заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі - залишити без змін з підстав, викладених у них.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р. розгляд справи відкладено на 18.01.2017 року в режимі відеоконференції.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.01.2017 року № 29 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів. Замість суддів Гриців В.М. та Михалюк О.В. введено суддів Давид Л.Л. та Малех І.Б.

16 січня 2017 року Позивачем на розгляд суду подано письмові пояснення по суті спору та належним чином засвідчену копію договору транспортного експедирування № К489/2012-110, укладеного 03.01.2012 року між ТОВ "Рабен Україна" та RABEN POLSKA sp.zo.о.

Судове засідання, призначене до розгляду на 18.01.2017 року, не вдалось провести в режимі відеоконференції з технічних причин, про що відповідальним працівником суду складено довідку від 18.01.2017 року.

У зв'язку зі зміною складу суду та з метою повного та всебічного перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення, ухвалою суду від 18.01.2017 року розгляд справи відкладено на 01.02.2017 року.

Судове засідання, призначене до розгляду на 01.02.2017 року, проводиться в режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 01.02.2017 року, з'явились представники обох сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, у відзиві на неї та у додаткових поясненнях, та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, рішення господарського суду Львівської області у даній справі - скасуванню, з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що між ТОВ "Егзагон" та компанією ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA було укладено договір поставки №ВРІ-2014 від 01.01.2014р. на умовах СІР Київ, для виконання умов якого ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA було залучено компанію ХРО Logistics (Dentressange Norbert). У свою чергу, компанією ХРО Logistics (Dentressange Norbert), для здійснення перевезення вантажу в сполученні Франція-Польща, було укладено договір з компанією RABEN POLSKA sp. z o.o., яка, у зв'язку з тим, що вантажоодержувач знаходиться в Україні, уклала договір №К48/2012-110 від 03.01.2012р. з позивачем, згідно якого ТОВ "Рабен Україна" зобов'язується за плату та за рахунок RABEN POLSKA sp. z o.o. забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні Польща-Україна. Для виконання умов договору із компанією RABEN POLSKA sp. z o.o., позивач уклав договір з ФОП ОСОБА_5 для здійснення перевезення вантажу на підставі заявки-договору №110-504от, однак останнім було втрачено вантаж, в результаті чого компанія ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL понесла збитки. Понесені ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL SA були відшкодовані їй страховою компанією SIACI SAINT HONORE, яка в порядку регресу направила вимогу компанії ХРО Logistics (Dentressange Norbert) про відшкодування збитків в розмірі 18 974,24 євро. Компанія ХРО Logistics (Dentressange Norbert) направила претензію RABEN POLSKA sp. z o.o., яка, в свою чергу, задовольнила її та виставила претензію ТОВ "Рабен Україна". Позивач, розглянувши претензію RABEN POLSKA sp. z o.o. визнав її та зобов'язався відшкодувати збитки, після того, як в судовому порядку такі будуть стягнуті з перевізника (за втрачений вантаж в міжнародному сполученні Польща-Україна).

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_5 залишила претензію ТОВ Рабен Україна без відповіді та задоволення, останній звернувся до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд керувався нормами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.ст. 22, 924 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України, і виходив з того, зокрема, що оскільки відповідач, без отримання від позивача письмової згоди на залучення до виконання послуг по перевезенню, самовільно залучив до перевезення ФОП ОСОБА_7, то саме він (відповідач), як сторона заявки-договору, повинен нести відповідальність за порушення її умов. Крім того, в ході розгляду спору відповідачем не подано належних та допустимих доказів того, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, які виключають його відповідальність за втрату вантажу, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Однак, судова колегія вважає вказані висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012р. між компанією RABEN POLSKA sp. z o.o. (Замовник/Експедитор) та ТОВ Рабен Україна (Експедитор/Замовник) було укладено Договір №К489/2012-110, згідно п. 1.1. якого ТОВ "Рабен Україна" (Експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок RABEN POLSKA sp. z o.o. (Замовник) забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні (а.с. 60 , Том ІІ).

Відповідно до п. 1.4. Договору взаємовідносини сторін регулюються положеннями чинного законодавства України та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Європейської угоди про перевезення небезпечних вантажів та іншими Конвенціями та Угодами, які відносяться до міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору №К489/2012-110 Експедитор зобов'язується організовувати транспортно-експедиційне обслуговування Замовника, а саме: організувати належним чином подачу транспортних засобів, перевезення відповідно до встановлених маршрутів, а також організувати надання інших послуг відповідно до заявки Замовника.

Експедитор має право обирати перевізника, укладати з ним договори, а у випадку необхідності - змінювати транспорт на маршруті перевезення (п. 3.2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2.5. Договору Експедитор зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі Вантажоодержувача.

На виконання умов вказаного Договору RABEN POLSKA sp. z o.o. скерувало ТОВ Рабен Україна заявку на перевезення вантажу компанії ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL кількістю 17 палет з приміткою ADR ( A ccord europйen relatif au transport international des marchandises d angereuses par r oute - Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів ). Вантажоодержувачем вантажу визначено ТОВ "Егзагон", м. Київ. Також в заявці зазначено дату та місце завантаження і строки доставки вантажу.

Керуючись п. 3.2.2. Договору №К489/2012-110, 24.04.2015 року між Позивачем та ФОП ОСОБА_5 (Перевізник) було укладено заявку-договір №110-504 на перевезення вантажу автотранспортом на наступних умовах: маршрут: Польща-Україна; дата і час завантаження 27.04.2015р. до 09:00; адреса завантаження: RABEN POLSKA, ul.Chrzanovska, 7; 05-825 Grodzisk Mazowiecka Poland, контактна особа - ОСОБА_8; строк доставки: 29.04.2015р.; вантажоотримувачі: 1. ТОВ "Екмі", 2. ТОВ "Гексагон", адреса розвантаження: Київська область, м.Київ; характер вантажу: 3 палети +10 палет, вага та об'єм 13 палет до 5 тон; вартість фрахта: 21 100,00 грн.+ страховка.

Згідно п.1 заявки-договору перевізник зобов'язується забезпечити подачу справного технічно транспортного засобу на завантаження у відповідності до погоджених сторонами строків, відповідно до встановлених гігієнічних та інших вимог, з врахуванням типу та розміру вантажу.

Відповідно до п.2 заявки-договору перевізник гарантує наявність у нього усіх необхідних дозволів, ліцензій та інших документів для перетину кордону та перевезення вантажу в міжнародному сполученні в т.ч. страховку СМR на суму, що покриває вартість вантажу, який приймається до перевезення.

Як встановлено п.3 заявки-договору, перевізник не може передавати виконання послуг по транспортуванню вантажу іншому перевізнику без письмового повідомлення про це замовника, в протилежному випадку оплата за надані послуги не буде проведена.

Згідно п.4 заявки-договору, передача зобов'язань по перевезенню іншому перевізнику - без повідомлення замовника - додатково вважається грубою халатністю, що буде означати необмежену відповідальність перевізника (ст.29 Конвенції СМR).

Сторонами у п.7 заявки-договору погоджено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу чи його пошкодження, що відбулось у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачі відповідному вантажоодержувачу.

У п.24 заявки-договору зазначено, що відповідальність сторін здійснюється у відповідності до Конвенції КДПВ та МДП України і законодавства України.

На виконання вказаного перевезення було оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) №4061573 (а.с. 16 , Том І).

Як вбачається зі змісту графи 1 CMR № 4601573 відправником вантажу є фірма ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE), у графі 2 вказано одержувача вантажу - HEXAGONE LTD, UKRAINE, у графі 3 вказано місце розвантаження вантажу - KIEV, UKRAINE, у графі 4 вказано місце завантаження вантажу - Grodzisk Mazowiecka, POLAND, у графі 16 зазначено перевізника - PE ОСОБА_7, UKRAINE, транспортний засіб (державний номер НОМЕР_2).

Штемпелі на CMR містять інформацію про дату проходження товару через митний контроль у митниці відправлення - Ягодинській митниці, а саме - 28.04.2015 р. Додатково відомості про відправника, одержувача, перевізника, вид транспортного засобу, найменування товару, місце розвантаження товару, ціну товару, вартість ввізного мита тощо вказано у вантажно-митній декларації форми МД-2 типу ІМ 40 ЕЕ № 100260001/2015/140706 (а.с. 44 , Том І).

Під час перевезення частина вантажу була втрачена, про що у СМR №4601573 зроблено запис вантажоотримувачем товару - ТОВ Егзагон та складено акт про недостачу № 1 від 30.04.2015р., відповідно до якого вага втраченого вантажу складає 1104,14 кг., фактична вартість втраченого вантажу становить 51 427,36 євро.

Матеріали справи свідчать про те, що понесені компанією ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL збитки (у зв'язку з втратою вантажу) були відшкодовані їй страховою компанією SIACI SAINT HONORE, яка в порядку регресу направила вимогу компанії ХРО Logistics (Dentressange Norbert - експедитор 1 ) про відшкодування збитків в розмірі 18 974,24 євро.

Компанія ХРО Logistics (Dentressange Norbert) направила претензію RABEN POLSKA sp. z o.o., яка в свою чергу задовольнила її та виставила претензію ТОВ "Рабен Україна".

Позивач, розглянувши претензію RABEN POLSKA sp. z o.o., визнав її та зобов'язався відшкодувати понесені останньою збитки після того, як в судовому порядку такі будуть стягнуті з перевізника, про що між Позивачем та RABEN POLSKA sp. z o.o. укладено Угоду від 29.02.2016 року (а.с. 25 , Том ІІІ), і як зобов'язана сторона по Договору №К489/2012-110 від 03.01.2012 року, Позивач звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 про стягнення з рахунку останньої збитків у розмірі вартості втраченого вантажу , розрахованих на підставі ст. 23 Конвенції.

При цьому, відповідно до умов Договору №К489/2012-110, укладеного 03.01.2012 року між RABEN POLSKA sp. z o.o. та ТОВ Рабен Україна , останній, як Експедитор, залишився відповідальним за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі Вантажоодержувача (п. 3.2.5. Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України ).

Як вбачається з Договору №К489/2012-110 про надання транспортно-експедиторських послуг, укладеного 03.01.2012р. між RABEN POLSKA sp. z o.o. та ТОВ Рабен Україна , він є договором транспортного експедирування, а тому, як зазначено у статті 934 ЦК України , за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу , яка регулює правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за його порушення ( ст.ст. 610 - 625 ЦК України ).

Відповідно до положень ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 вказаного Закону, експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного

експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 3.2.5. Договору №К489/2012-110 Експедитор зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі Вантажоодержувача.

Відповідно до п. 5.1. 1. Договору №К489/2012-110 Сторона, що порушила свої зобов'язання за даною угодою, повинна без зволікання усунути ці порушення з повідомленням про це іншої сторони. Окрім цього, Сторона, що порушила свої обов'язки за договором, відшкодовує потерпілій стороні всі заподіяні їй збитки.

Щодо умов, які стосуються необхідних для таких перевезень документів та відповідальності Експедитора, Сторони керуються нормами Конвенції КДПВ (п. 5.1.2. Договору).

У разі повної або часткової втрати, недостачі або пошкодження, що відбулося в проміжку часу між прийняттям вантажу для перевезення і його здачею вантажоодержувачу Виконавець відшкодовує Замовнику суму, не більшу вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу за вантажосупровідними документами ...(п. 5.2.1. Договору).

Таким чином, при укладенні договору №К489/2012-110 його сторони дійшли згоди про відповідальність експедитора за дії залучених третіх осіб, як за власні, що, однак, не виключає відповідальності перевізника за заподіяні ним збитки.

Так, 24 квітня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено заявку-договір №110-504 за яким відповідач зобов'язується виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом за замовленням позивача у міжнародному сполученні.

Разом з тим, у даному випадку, позивач не є безпосереднім замовником послуг на перевезення вантажу, належному ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE), а є посередником між RABEN POLSKA sp. z o.o. та ФОП ОСОБА_5 з метою виконання доставки вантажу його отримувачу.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею ст. 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 924 ЦК України передбачає відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти. У даній статті зазначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічна норма закріплена й в ст. 314 ГК України .

Згідно зі статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення , умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, у даному випадку саме міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №4061573 (а.с. 16 , Том І) є первинним доказом укладання договору перевезення втраченого вантажу , вартість якого позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача, а сторонами такого договору є: фірма ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE) - вантажовідправник, HEXAGONE LTD, UKRAINE - одержувач вантажу та PE ОСОБА_7, UKRAINE - перевізник.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Разом з тим, відповідно до п. 3.2.5. Договору №К489/2012-110 Експедитор зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі Вантажоодержувача.

Відповідно до п. 5.1. 1. Договору №К489/2012-110 Сторона, що порушила свої зобов'язання за даною угодою, повинна без зволікання усунути ці порушення з повідомленням про це іншої сторони. Окрім цього, Сторона, що порушила свої обов'язки за договором, відшкодовує потерпілій стороні всі заподіяні їй збитки.

У разі повної або часткової втрати, недостачі або пошкодження, що відбулося в проміжку часу між прийняттям вантажу для перевезення і його здачею вантажоодержувачу Виконавець відшкодовує Замовнику суму, не більшу вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу за вантажосупровідними документами...(п. 5.2.1. Договору).

Таким чином, при укладенні договору №К489/2012-110 його сторони дійшли згоди про відповідальність експедитора за дії залучених третіх осіб, як за власні.

Відтак, умови договору №К489/2012-110 щодо покладання на експедитора відповідальності за схоронність вантажу у відповідності з положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів можна розуміти і так, що обсяг і межі відповідальності експедитора є однаковими з обсягом та межами відповідальності перевізника, визначеними ст.ст.3,17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, позивачем не доведено, що саме йому належить право вимоги до перевізника про відшкодування вартості втраченого вантажу, оскільки у даному випадку позивач не є безпосереднім замовником послуг на перевезення вантажу , належному ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE), а є посередником між RABEN POLSKA sp. z o.o. та ФОП ОСОБА_5 з метою виконання доставки вантажу його отримувачу, та, одночасно, зобов'язаною стороною по Договору №К489/2012-110, укладеного з RABEN POLSKA sp. z o.o. Тобто, позивачем не доведено права власності чи іншого речового права на втрачений вантаж, про відшкодування вартості якого він просить.

Крім того, відповідно до п. 18 заявки-договору № 110-504 від 24.04.2015 року Сторони домовились про те, що у випадку, зокрема, втрати вантажу, Замовник (позивач) має право затримати сплату коштів за надання послуг з транспортування вантажу до моменту повної сплати Перевізником понесених збитків , завданих такою втратою.

Та обставина, що відповідно до п.7 заявки-договору перевізник взяв на себе зобов'язання матеріальної відповідальності за повну або часткову втрату вантажу чи його пошкодження, що відбулось у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачі відповідному вантажоодержувачу, не надає права вимоги про таке відшкодування саме позивачу у справі.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку експедитор (Позивач) повинен компенсувати RABEN POLSKA sp. z o.o. усі понесені ним збитки, та у подальшому звернутися у порядку регресу для стягнення фактично понесених ним збитків з винних осіб, зокрема, з перевізників.

Тобто, лише з моменту виплати коштів згідно претензії RABEN POLSKA sp. z o.o., позивач має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки ВEAUTE PRESTIGE INTERNATIONAL (FRANCE).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. ст. 224 , 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Разом з тим, у даному випадку Позивачем не доведено понесення ним збитків, що виражені у відшкодуванні вартості втраченого майна , про відшкодування яких він просить за рахунок Відповідача.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що Позивачем у справі не доведено обставин, на які він покликається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в позовній заяві та обґрунтували правомірність заявленого позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року у справі №914/1098/16 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3. Судові витрати у справі покласти на Позивача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (місцезнаходження: вул.Сосюри,6, Дніпровський район, м.Київ, 02090; поштова адреса: вул.Броварська, 150, смт.Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442, код ЄДРПОУ 32306522) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 79040, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 5 441, 99 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Суддя Л.Л. Давид

Суддя І.Б. Малех