Постанова

від 06.02.2017 по справі 909/735/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р. Справа № 909/735/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Західтеплоенергоінвест-Тлумач , б/н від 28 листопада 2016 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2016 року (підписане 18.11.2016 року), суддя Булка В.І.

у справі №909/735/16

за позовом Заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тлумацької районної ради, Комунального підприємства Дирекція теплопостачання , м. Тлумач Івано-Франківської області

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Західтеплоенергоінвест-Тлумач , м. Тлумач Франківської області

про стягнення заборгованості в розмірі 41 902,43 грн.

в с т а н о в и в :

23 серпня 2016 року заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Тлумацької районної ради та Комунального підприємства Дирекція теплопостачання з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Західтеплоенергоінвест-Тлумач про стягнення 42766,28 грн., з яких: 36751,50 грн. - заборгованість по орендній платі, 3303,23 грн. - пеня, 2099,82 грн. - інфляційні втрати та 611,73 грн. - 3% річних.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вих.№37 від 11 листопада 2016 року) позивач просив суд стягнути з ТзОВ Західтеплоенергоінвест-Тлумач на користь Комунального підприємства Дирекція теплопостачання 41902,43 грн., з яких: 37169,82 грн. - заборгованість по орендній платі, 2617,93 грн. - пеня, 1523,96 грн. - інфляційні втрати та 590,72 грн. - 3% річних (арк. справи 110).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2016 року по справі №909/735/16 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ТзОВ Західтеплоенергоінвест-Тлумач на користь Комунального підприємства Дирекція теплопостачання 36327,16 грн. - заборгованості по орендній платі. В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим що, відповідачем порушено умови договору щодо сплати орендної плати, відтак, враховуючи, що документально підтвердженим є борг в сумі 36327,16 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача. З огляду на що в частині стягнення основного боргу в сумі 842,66 грн. суд відмовив за безпідставністю. Разом з тим, суд відмовив у стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки відповідачем частково погашався борг, однак, докази наведеного сторонами не подано, відтак, суд зазначив про неможливість встановлення дат часткової сплати відповідачем орендної плати та періодів прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Західтеплоенергоінвест-Тлумач подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2016 року по справі №909/735/16, а позовну заяву заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури, подану в інтересах держави в особі Тлумацької районної ради, Комунального підприємства Дирекція теплопостачання , залишити без розгляду. Апелянт зазначає, що в даному випадку прокурором не доведено порушення інтересів держави, оскільки, договір оренди від 29 липня 2013 року укладено між КП Дирекція теплопостачання та ТзОВ Західтеплоенергоінвест-Тлумач . При цьому, зазначає, що вказане комунальне підприємство є окремою самостійною юридичною особою, а Тлумацька міська рада не є стороною договору оренди. КП Дирекція теплопостачання з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути заборгованість саме на рахунок комунального підприємства. Одночасно, вважає безпідставним посилання прокурора на порушення інтересів держави в особі КП Дирекція теплопостачання з тих підстав, що останнє забезпечує тепловою енергією фізичних осіб та органи місцевого самоврядування , а також державної влади, що розташовані у Тлумацькому районі, оскільки, такі зобов'язання покладено на ТзОВ ЗТЕІ-Тлумач . Скаржник вважає, що подання прокурором позовної заяви в даній справі спрямоване виключно на захист майнових інтересів комунального підприємства, як самостійного господарюючого суб'єкта, а не інтересів держави.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Поряд з тим, подав суду заперечення на апеляційну скаргу (вих.№05/2-134вих-17 від 06.02.2017 року), в яких виклав мотиви щодо порушення інтересів держави та можливість представництва в даній справі держави в особі Тлумацької районної ради в особі КП Дирекція теплопостачання . Зокрема, зазначив, що останнє є комунальним господарюючим суб'єктом, утвореним Тлумацькою районною радою на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста району. В усних поясненнях, наданих в судовому засіданні прокурор також зазначив, що Комунальне підприємство Дирекція теплопостачання є комунальним, самостійним господарюючим суб'єктом, утвореним районною радою на майні спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, а за договором оренди від 29 липня 2013 року відповідачу передано в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади Тлумацької районної ради, відтак, вважає, що даний спір про стягнення орендної плати за користування таким майном, в будь-якому випадку порушує інтереси держави, з огляду на що, вважає, що заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури правомірно звернувся з даним позовом.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (арк. справи 162).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, зважаючи на передбачений ч.1 ст.102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу №23 спільного засідання постійних комісій Тлумацької районної ради з питань регуляторної політики, майна та приватизації та з питань промисловості, будівництва і житлово-комунального господарства VI демократичного скликання від 19 червня 2013 року, вирішено передати в оренду ТзОВ Західтепдоенергоінвест-Тлумач терміном на 2 роки 11 місяців частину приміщення котельні площею 150 кв. м в м. Тлумач по вул. Шевченка, 3А для встановлення орендарем сумісно з наявним газовим обладнанням твердопаливних котлів, що мали б забезпечувати теплопостачання споживачів даної котельні. Разом з тим, доручено КП Дирекція теплопостачання від імені орендодавця укласти з орендарем - ТзОВ Західтепдоенергоінвест-Тлумач договір оренди вказаного вище об'єкту.

29 липня 2013 року орендодавцем - Тлумацькою районною радою в особі Комунального підприємства Дирекція теплопостачання та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Західтеплоенергоінвест-Тлумач (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 орендодавець на виконання рішення спільного засідання постійних комісій Тлумацької районної ради (протокол №23 від 19.06.2013 року) передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади Тлумацької районної ради: частину вбудованих нежитлових приміщень котельні в центральній частині міста Тлумач Івано-Франківської області по вул. Шевченка, 3А, загальною площею 150 кв. м, димову трубу та обладнання котельні за зазначеною адресою без права передачі його в суборенду третім особам. Майно передається в оренду з метою влаштування котлів на твердому паливі.

Об'єкт оренди передано орендарю за актом приймання передачі від 29 липня 2013 року.

Згідно з п.3.2.3 Договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити, зокрема, орендну плату за користування майном.

У п.4.1 Договору сторонами погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 року за №786.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди і перераховується орендарем на рахунок уповноваженого органу по укладенню договорів орендодавця не пізніше 20 числа наступного місяця (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.5 Договору за здане в оренду майно орендар вносить орендну плату наступним чином: 100% вартості орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця - КП Дирекція теплопостачання .

Поряд з тим, у п.5.4 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати орендної плати за орендоване приміщення, КП Дирекція теплопостачання звернулась до орендаря з претензією (вих.№4 від 18.02.2016 року) про необхідність сплати орендної плати.

Повторно КП Дирекція теплопостачання звернулось до відповідача з претензією (вих.№21 від 03.06.2016 року), в якій просило погасити заборгованість, що виникла станом на 01.06.2016 року, зокрема, орендну плату за оренду приміщення в розмірі 36751,50 грн.

У зв'язку з невиконанням орендарем вимог вказаних претензій, заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Тлумацької районної ради та Комунального підприємства Дирекція теплопостачання з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Західтеплоенергоінвест-Тлумач про стягнення 41902,43 грн., з яких: 37169,82 грн. - заборгованість по орендній платі, 2617,93 грн. - пеня, нарахована у відповідності до п.5.4 Договору, 1523,96 грн. - інфляційні втрати та 590,72 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно ст.121 Конституції України одним із завдань прокуратури є представництво інтересів держави у суді у випадках, визначених законом.

Статтею 2 ГПК України передбачено право прокурора подавати до господарського суду позовні заяви в інтересах держави, зазначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч.1 ст.29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Так, у відповідності з ч.ч.1, 3 ст.23 ЗУ Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99 роз'яснено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у суспільних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Слід зазначити, що в даній справі спірні відносини виникли між сторонами у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Тлумацької районної ради, а саме: обов'язку орендаря щодо сплати орендної плати за користування об'єктом оренди - нежитловим приміщенням.

У відповідності до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальна громада і створені нею органи місцевого самоврядування.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст.30 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоуправління. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Як вбачається з статуту Комунального підприємства Дирекція теплопостачання , затвердженого рішенням сесії Тлумацької районної ради №400-28/10 від 21 жовтня 2010 року, а саме п.1.1 Комунальне підприємство Дирекція теплопостачання є комунальним, самостійним господарюючим суб'єктом, утвореним районною радою на майні спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, комерційну та інші види діяльності з метою одержання відповідного прибутку.

Відповідно до п.2.1 Статуту (із наступними змінами) майно КП Дирекція теплопостачання є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста району і закріплене за ним на праві повного господарського відання.

З умов укладеного між сторонами договору оренди від 29 липня 2013 року вбачається, що в оренду відповідачу передано нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади Тлумацької районної ради , а орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 року за №786.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури підставно звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Тлумацької районної ради та Комунального підприємства Дирекція теплопостачання з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Західтеплоенергоінвест-Тлумач про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 29 липня 2013 року.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

За приписами ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Разом з тим, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 року за №786 передбачено, що орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Як вбачається з актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень, червень-грудень (включно) 2015 року та січень-травень (включно) 2016 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи, орендодавцем визначено розмір орендної плати за вказаний період, загальний розмір якої становить 58433,41 грн.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, відповідачем сплачено орендну плату в розмірі 22106,25 грн., що також відображено і у акті звіряння взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами та знаходиться у матеріалах справи.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати за договором оренди від 29 липня 2013 року в розмірі 36327,16 грн. Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення 842,66 грн. орендної плати є необґрунтованими та безпідставними.

Поряд з тим, колегія суддів погоджується і з висновком місцевого господарського суду про відмову в решті позовних вимог, а саме: щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки з поданих сторонами та наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити дат здійснення відповідачем часткової сплати орендної плати, та як наслідок - визначити періоди прострочення заборгованості по кожному місяцю, за який орендна плата мала бути сплачена. Відтак, в цій частині позовні вимоги не доведені та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а саме: про стягнення 36327,16 грн. - орендної плати за договором оренди від 29 липня 2013 року та відмову в задоволенні решти позовних вимог.

При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2016 року по справі №909/735/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Західтеплоенергоінвест-Тлумач - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №909/735/16 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_3