Постанова

від 07.02.2017 по справі 917/1421/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 917/1421/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача – не з’явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з’явився;

відповідача – ОСОБА_1, протокол № 1 установчих зборів засновників громадської організації від 27.10.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3257 П/1-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року у справі № 917/1421/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, м.Полтава,

до Громадської організації "Полтавська обласна організація адвокатів", м. Полтава,

про стягнення коштів та розірвання договору оренди нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Громадської організації "Полтавська обласна організація адвокатів", в якій, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 2 067,38 грн. заборгованості по орендній платі за неналежне виконання умов Договору оренди № 47/15-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 17.07.2015, з яких: 1 776,32 грн. боргу по орендній платі та 291,06 грн. пені, а також розірвати вказаний договір оренди у зв’язку із порушенням його істотних умов.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою від 08.09.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року у справі №917/1421/16 (суддя Сірош Д.М.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача 1776,32 грн. боргу по орендній платі, 291,06 грн. пені, та 2756,00 грн. судового збору до державного бюджету України; розірвано Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 47/15-Н від 17.07.2015 року укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідач із рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність оскаржуваного рішення, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, зазначає про неможливість використання ним орендованого приміщення до 25.08.2016 року, що є підставою для звільнення його від сплати орендної плати відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №917/1421/16 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2017 року.

У зв’язку зі звільненням у відставку судді Івакіної В.О., 10.01.2017 року автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями у справі №917/1421/16 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та призначено розгляд справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Слободін М.М.

Відповідно до пункту 9-2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” (згідно з Постановою Вищого Господарського Суду № 6 від 10.07.2014 р.), у разі зміни складу суду апеляційної інстанції, розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому не погоджується з сумою заборгованості по орендній платі, яка стягнута з відповідача рішенням суду, посилається на те, що доступ до орендованого приміщення відповідач отримав тільки після передачі балансоутримувачем ключів від орендованого приміщення, а саме 10.05.2016 року. На цій підставі просить змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року у справа № 917/1421/16 в частині стягнення з відповідача боргу по орендній платі, а в частині розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 47/15-Н від 17.07.2015 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та громадською організацією «Полтавська обласна колегія адвокатів» залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору оренди щодо своєчасного внесення платежів, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди № 47/15-Н від 17.07.2015 року в судовому порядку. Вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року є законним та обґрунтованим, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надіслав на адресу Харківського апеляційного господарського суду клопотання з проханням розглянути справу без його участі, у зв'язку з обмеженістю фінансування витрат на відрядження та неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача та третьої особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників відповідача та третьої особи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17.07.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (Орендодавець) та Громадською організацією Полтавська обласна колегія адвокатів (орендар) укладено Договір оренди №47/15-Н нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, площею 16 м2, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 37/40, та знаходиться на балансі Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

Згідно з п. 2.1 Договору передача Об’єкта у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та оформлюється актом приймання-передачі, який є невід’ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % та 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 50 (п'ятдесят) відсотків орендної плати - до Державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства; 50 (п'ятдесят) відсотків орендної плати - Балансоутримувачу.

У п. 3.7 Договору сторони визначили, що зобов’язання орендаря зі сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у трикратному розмірі орендної плати за базовий місяці оренди протягом одного місяця після укладення Договору оренди, який вноситься на бюджетний рахунок та балансоутримувачу у співвідношенні визначеному у п.3.3 цього Договору і вважається платою за останні місяці оренди.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з копії квитанції № 3Р28126 від 28.07.2015 року вбачається, що на виконання умов п. 3.7 Договору відповідач перерахував завдаток по орендній платі у розмірі 576,93 грн. (а.с.92).

Надані до матеріалів справи копії квитанцій від 14.09.2015 року та 15.10.2015 року свідчать про те, що відповідач перерахував орендну плату у розмірі відповідно 190,00 грн. та 193,60 грн. (а.с.91).

З наданого до уточненої позовної заяви розрахунку заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 47/15-н від 17.07.2015 року вбачається, що у відповідача утворився борг по орендній платі в розмірі 1776,32 грн. за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року (а.с.50).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та доповненнями) зазначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату,

Одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не допускається.

Згідно з п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приймаючи до уваги, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не надав доказів сплати заборгованості за Договором оренди №47/15-Н, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 1776,32 грн. заборгованості по орендній платі.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 291,06 грн. пені з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1. розділу 7 “Відповідальність сторін” договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 3.5., 7.2 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 16.11.2015 року по 30.09.2016 року у розмірі 291,06 грн. (а.с.51-53).

Приймаючи до уваги, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 291,06 грн. пені також підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем надано суду квитанції № 144 від 02.02.2017 року та № 145 від 02.02.2017 року, з яких вбачається, що позивачем сплачено орендну плату за Договором оренди №47/15-Н у розмірі 2943,20 грн. та пеню у розмірі 558,12 грн.

Вказані обставини свідчать про те, що рішення господарського суду в цій частині на даний час виконано, але враховуючи, що оплата відповідачем здійснена після прийняття рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року у справі №917/1421/16 в частині стягнення з відповідача 1 776,32 грн. боргу по орендній платі та 291,06 грн. пені підлягає залишенню без змін.

Проте, колегія суддів не погоджується з рішенням Господарського суду Полтавської області щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 47/15-Н від 17.07.2015 року з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

В ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України зазначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звертаючись з позовною вимогою про розірвання договору, позивач повинен був довести наявність обставин, з якими закон пов’язує можливість розірвання спірного договору.

З позовної заяви вбачається, що підставою позовних вимог щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна позивач вказує наявність у відповідача суми боргу по орендній платі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання по Договору в частині передачі майна, визначеного п. 1.1 договору, виконав належним чином і в строк.

Проте, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам з огляду на таке.

З пояснень Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та матеріалів справи вбачається, що після укладення Договору та складання Акту приймання-передачі громадська організація «Полтавська обласна колегія адвокатів» (орендар) звернулася до балансоутримувача з вимогою передати ключі від орендованого приміщення, однак відповідачу було відмовлено у передачі ключів та опечатано орендоване приміщення. Мотивом ненадання доступу до орендованого приміщення була наявність у вказаній кімнаті обладнання з обмеженим доступом. Враховуючи особливий період в країні та з метою обмеження доступу сторонніх осіб до телефонного кросу, що належить Полтавському МУ УМВС України в Полтавській області та в якому могла циркулювати інформація з обмеженим доступом, балансоутримувач письмово звернувся до позивача з проханням достроково розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 47/15-Н від 17.07.2015 року.

На підставі вказаного звернення балансоутримувача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області подало позов до громадської організації «Полтавська обласна колегія адвокатів» про дострокове розірвання Договору оренди нерухомого майна. Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2016 року у справі № 917/185/16 позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області вказує на те, що після набрання законної сили рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2016 року у справі № 917/185/16, він передав відповідачу ключі від орендованого приміщення та забезпечив до нього доступ 10.05.2016 року.

Проте, як вказує відповідач, доступ до орендованого майна та ключі від приміщення він отримав лише у серпні 2016 року, що підтверджує укладенням Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №133юр/161 від 25 серпня 2016 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявний Лист № 18-05-4760 від 03.11.2016 року, яким Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області повідомило відповідача про те, що після отримання інформації від балансоутримувача про неможливість використання об'єкту оренди, враховуючи норму ч. 6 ст. 762 ЦК України, Регіональним відділенням буде прийнято рішення щодо припинення нарахування орендної плати до моменту фактичного доступу на об'єкт оренди (а.с.85).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що неможливість використання відповідачем орендованого ним у позивача приміщення свідчить про відсутність у розумінні приписів ст.218 Господарського кодексу України вини відповідача у господарському правопорушенні.

Приймаючи до уваги, що підставою позовної вимоги про розірвання Договору оренди було несвоєчане внесення орендної плати та враховуючи, що відповідач не користувався спірним приміщенням та на даний час сплатив всю заборгованість з орендної плати, колегія суддів вважає, що позовна вимога про розірвання Договору оренди № 47/15-Н нерухомого майна не підлягає задоволенню, у зв’язку з чим рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та часткового скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 року в частині задоволення позову про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 47/15-Н від 17.07.2015 року з прийняттям нового рішення про відмову в цій частині в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10 листопада 2016 року у справі № 917/1421/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 47/15-Н від 17.07.2015 року, укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області та Громадською організацією “Полтавська обласна колегія адвокатів”. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 13.02.2017 року

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Слободін М.М.