Постанова

від 09.02.2017 по справі 804/1398/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2017 рокусправа № 804/1398/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сфера" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі № 804/1398/15 за позовом Приватного підприємства "Сфера" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сфера" (далі - позивач) звернулося суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення відповідача форми Р від 27.10.2014 року № 0000582201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 314066,00 грн., з яких за основним платежем - 209377,00 грн. та за штрафними санкціями - 104689,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Сфера" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

На підставі ст. 55 КАС України здійснено заміну Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області її правонаступником - Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Сфера" зареєстроване як юридична особа Павлоградським міськрайоним управлінням юстиції (свідоцтво № 33253304 від 04.06.1999 р.) та перебуває на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу № 763 від 29.09.2014 р. та направлення на перевірку № 528 від 30.09.2014 р., виданих Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу організації супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Шевцовою С.О. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Сфера" (код ЄДРПОУ 330344629) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "БК "Фортум" (код ЄДРПОУ 38964968).

За результатами вказаної перевірки складено акт № 228/04-10-22-01-30344629 від 10.10.2014 р., яким зафіксовано встановлене перевіркою допущення позивачем порушення приписів п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження останнім податку на додану вартість за квітень 2014 року на загальну суму 209377,20 грн.

Висновки вказаного акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною ТОВ "БК "Фортум". Дане, зокрема, підтверджується висновками акту перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Фортум" (код за ЄДРПОУ 38964968) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р., відповідно до якого було направлено до Реєстраційної служби міського управління юстиції в Запорізькій області запити від 28.04.2014р. № 661/10/08-27-1117, № 660/10/08-27-1117, № 662/10/08-27-1117 щодо надання витягів по ТОВ "БК "Фортум" стосовно речових прав на нерухоме майно, проте згідно отриманої інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.05.2014 р. такі відомості відсутні. З огляду на дані обставини, ТОВ "БК "Фортум" не мало можливості здавати в оренду нерухоме майно. Таким чином, діяльність ПП "Сфера" була направлена на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

На підставі акту перевірки № 228/04-10-22-01-30344629 від 10.10.2014 р. Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000582201 від 27.10.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 314066,00 грн., з яких за основним платежем - 209377,00 грн. та за штрафними санкціями - 104689,00 грн.

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ БК Фортум , зокрема з огляду на відсутність розумної економічної причини (ділової мети) в укладенні договорів суборенди приміщень.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "БК "Фортум".

Так, між ПП Сфера (орендар) та ТОВ "БК" "Фортум" (суборендодавець) було укладено договір суборенди № 16 від 01.04.2014 р. (а.с.21-24), відповідно до якого ПП "Сфера" отримало від ТОВ "БК "Фортум" в суборенду наступні приміщення:

- приміщення будівлі АБК, загальною площею 248,3кв.м., розташоване за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 2а;

- частину приміщення магазину "Вересень", загальною площею 610,50 кв.м., розташоване за адресою: м. Павлоград, вул. Заводська, 23;

- частину приміщення будівлі ТЦ "Гулівер", загальною площею 1710,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Павлоград вул. Шевченко, 128;

- частину будівлі "Техсервіс", загальною площею 1006 кв.м., розташоване за адресою: м. Павлоград, вул. Нова, 2в.

Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати становить 1 046 886,00 грн. в місяць, ПДВ 20% - 209 377,20 грн., всього з урахуванням ПДВ - 1 256 263,20 грн. в місяць і може змінюватися згідно з додатковою угодою до договору, яка підписується сторонами. У випадку, якщо орендар не підпише або не вручить суборендодавцю підписаний ним примірник зазначеної додаткової угоди, з дня, зазначеного у направленому орендарю повідомлені суборендодавцям, застосовується новий розмір орендної плати з урахуванням визначеної суборендодавцем індексації на підставі цього договору без укладання будь-яких додаткових угод.

Згідно з п. 4.1 договору суборендодавець зобов'язаний передати приміщення орендарю по акту прийому - передачі у термін та на умовах, визначених цим договором.

Актом прийому-передачі орендованого майна від 01.04.2014 р. ТОВ "БК "Фортум" передало ПП "Сфера", відповідно до умов договору суборенди № 14 від 14.02.2014 р. вищезазначені приміщення (а.с.25).

30 березня 2014 року позивачем та ТОВ "БК "Фортум" було складено акт № 0430/13 підтвердження користування орендованими приміщеннями відповідно до договору № 16 від 01.04.2014 р. (а.с.26).

Також контрагентом була виписана податкова накладна № 176 від 30.04.2014 року на загальну суму 1 256 263,20 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 209 377,20 грн. (а.с.27).

На підтвердження факту оплати за вищевказаним договором позивачем надано платіжне доручення від 16.05.2014 р. № 44938 на суму 86428,47 грн. (а.с.28).

В подальшому відповідно до договору про відступлення права вимоги № 301214 від 30.12.2014 року ТОВ БК Фортум (Первісний кредитор) відступило право вимоги на користь ПП Вектор-Центр-НК (Новий Кредитор) за договором суборенди від 01.04.2014 року № 16, про що було повідомлено ПП Сфера та 30 грудня 2014 року між Позивачем та ПП Вектор-Центр-НК було укладено додаткову угоду до договору суборенди № 16 від 01.04.2014 року (а.с.128-130).

Відповідно до акту передачі векселя від 10.02.2015 року ПП Вектор-Центр-НК (Векселеотримувач) прийняв в оплату орендної плати згідно договору суборенди № 16 від 01.04.2014 року від ПП Сфера (Векселедавець) один простий весель номінальною сумою 1 169834,73 грн. (а.с.133).

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договору з контрагентом, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій , фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що до вказаних первинних документів у податкового органу претензій не виникало .

Висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом були здійснені, зокрема на підставі даних актів про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ БК Фортум . При цьому ніякі порушення (ненадання первинної документації, дефектність первинних документів тощо) з боку позивача у акті перевірки податковим органом не зазначались.

Разом з тим, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Отже, дані акту про неможливість проведення зустрічних звірок містять лише припущення податкового органу про те, що у вказаного підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з відсутності у контрагента позивача у перевіряємий період прав власності на майно, яке б можна було б здавати в оренду, що в силу приписів ст.61 Конституції України, є неприпустимим, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносно посилань податкового органу, з чим помилково погодився суд першої інстанції, стосовно відсутності розумної економічної мети у позивача при укладенні договору суборенди з ТО БК Фортум , колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно приписів п.п. 14.1.231. п. 14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

З аналізу вищенаведеного слідує, що ділова мета - це певна спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, а останній - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року вбачається, що у період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року ПП Сфера отримувало прибуток від основного виду економічної діяльності, а саме 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.54-60).

Крім того, прямий зв'язок між фактом взяття в суборенду об'єктів нерухомості за спірним договором суборенди та господарською діяльністю ПП Сфера підтверджується також наданими до суду книгами обліку розрахункових операцій № 0410002880Р/2, № 0410002881Р/2, № 0410003492Р/16, № 0410003296Р/18, № 0410002834Р/2, № 0410002835Р та звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за квітень 2014 року (а.с.31-52).

Вказане в повній мірі підтверджує факт використання позивачем орендованих приміщень у власній господарській діяльності і, як наслідок, отримання прибутку, що, в свою чергу, спростовує помилкові висновки суду першої інстанції про відсутність розумної економічної причини (ділової мети).

З приводу посилань суду першої інстанції на наявність у позивача можливості укласти договір оренди приміщень напряму з власником приміщень, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у відповідності з договорами оренди № 1213 від 01.02.2013 року, № 1214 від 01.02.2013 року, № 1216 від 01.02.2013 року, договором суборенди № 1215 від 01.02.2013 року, а також у відповідності з угодою від 31.01.2014 року, контрагент позивача набув права та став орендарем за вищезазначеними договорами (а.с.134-154).

При цьому з огляду на умови вказаних договорів оренди, укладених строком менше, ніж на 3 роки, безпідставними є посилання податкового органу на відсутність даних стосовно державної реєстрації прав на нерухоме майно за контрагентом.

З огляду на вищенаведені обставини у позивача об'єктивно була відсутня можливість укладення договору оренди безпосередньо із власником нерухомості, оскільки право оренди вже було надано іншій особі, разом з тим, саме з огляду на отримання економічного ефекту позивачем укладалися відповідні договори суборенди задля провадження господарської діяльності саме у місяцях, вже орендованих контрагентом.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів апеляційного суду керується приписами ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сфера" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі № 804/1398/15 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р від 27.10.2014 року № 0000582201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 314066,00 грн., з яких за основним платежем - 209377,00 грн. та за штрафними санкціями - 104689,00 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Сфера" за рахунок бюджетних асигнувань Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суму сплаченого судового збору у розмірі 10 231 грн. (десять тисяч двісті тридцять одна гривня) 20 коп.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко