Ухвала

від 07.02.2017 по справі 826/5743/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5743/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О., Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Моя Фортеця до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Моя Фортеця (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2014 року № 0000172210 та № 0000162210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Моя Фортеця залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопад 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія Моя Фортеця з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Альта-Ком (код ЄДРПОУ 38204618) за період листопад, грудень 2012 року.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення: абз. б пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 31334,00 грн., в тому числі: за листопад 2012 року - 21167,00 грн., за грудень 2012 року - 9167,00 грн;

пункту 138.2. статті 138 Кодексу в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 32900,00 грн.

За результатами документальної позапланова виїзної перевірка Відповідачем складено акт від 20.12.2013 року № 2090/26-54-22-01/35618295.

Заперечення Позивача від 11.01.2014 року на акт перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, залишені без задоволення, а висновки акта від 20.12.2013 року № 2090/26-54-22-01/35618295 - без змін.

На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.01.2014 року форми Р : № 0000172210, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 41125,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 32900,00 грн., за штрафними санкціями - 8225,00 грн;

№0000162210, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 39167,50 грн., в том числі: за основним платежем - 31334,00 грн., за штрафними санкціями - 7833,50 грн.

Позивачем оскаржено в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.01.2014 року №0000172210 та №0000162210, однак рішеннями від 26.03.2014 року Головного управління Міндоходів у місті Києві №2788/10/26-15-10-04-04 та від 18.04.2014 року Міністерства доходів і зборів України №7172/6/99-99-10-01-15 скарги ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія Моя Фортеця залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення - без змін.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями статті 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно абз.11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За приписами абз.2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З аналізу наведених норм виходить, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В матеріалах справи міститься договір підряду від 12.11.2012 року № 12-11-12, укладений між ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія Моя Фортеця (Замовник) та ТОВ Альта-Ком (Виконавець), за яким Виконавець зобов'язується власними силами та засобами, з своїх та (або) з матеріалів Замовника виконати роботи визначені в п.1.2 Договору, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх; Виконавець виконує наступні роботи: капітальний ремонт доріг на території НІМЗ Биківнянські могили на Броварському проспекту у Дніпровському районі м.Києва.

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надано: акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 14.11.2012 року, №2 від 30.11.2012 року, №3 від 27.12.2012 року; локальні кошториси, складені за формою №4; податкові накладні № 309 від 14.11.2012 року на суму 40000,00 грн, № 362 від 16.11.2012 року на суму 57300,00 грн, № 745 від 30.11.2012 року на суму 35700,00 грн, № 811 від 21.12.2012 року на суму 9166,67 грн; копії платіжних доручень та виписки з банківського рахунку.

За наслідками вищевказаних господарських операцій Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Альта-Ком у зв'язку з отриманням послуг.

Також, Позивачем надано до матеріалів справи договір підряду №12-11/1-р від 07.11.2012 року укладений між Національним історико-меморіальним заповідником Биківнянські могили (Замовник) та ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія Моя Фортеця (Виконавець) за яким Виконавець зобов'язується власними силами та засобами, з своїх та (або) з матеріалів Замовника виконати роботи, визначені в п.1.2. Договору, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх; Виконавець виконує наступні роботи: капітальний ремонт доріг на території Національного історико-меморіального заповідника Биківнянські могили на Броварському проспекті у Дніпровському районі м.Києва.

На підтвердження здійснення господарських операцій Позивачем надано: довідки про вартість робіт, локальні кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані докази переконливо свідчать, що господарські відносини Позивача з ТОВ Альта-Ком мали реальний характер, спрямовані на настання правових наслідків та досягнення економічної мети.

У той же час, посилання апелянта пре те, що господарська діяльність Позивача з контрагентом фактично не відбувалася, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з такого.

Згідно п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Отже, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, а тому акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 01.10.2013 року №1084/26-59-22-01-38204618 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Альта-Ком (код ЄДРПОУ 38204612) з контрагентами з 16 серпня 2012 року по 31 травня 2013 року не може бути доказом фіктивної діяльності ТОВ Альта-Ком .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_2 (директор ТОВ Альта-Ком ) у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, не може бути взятий судом до уваги як доказ нікчемності правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ Альта-Ком , оскільки вказаний вирок не стосується його господарської діяльності.

За приписами ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення судом касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Вищим адміністративний суд України в ухвалі від 11 листопада 2015 року вказано на те, що під час нового розгляду справи суду задля визначеності правомірності формування податкового кредиту та витрат необхідно здійснити дослідження усіх наявних у справі доказів, реальність виконання господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, питання подальшої реалізації і використання у господарській діяльності платника податків; слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вказівки Вищого адміністративного суду України судом першої інстанції було досліджено всі наявні у справі докази реальності виконання господарських операцій, руху активів у процесі здійснення господарських операцій, питання подальшої реалізації і використання виконаних робіт у господарській діяльності Позивача.

У своєму рішенні суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що господарські операції Позивача та ТОВ Альта-Ком мали реальний характер, замовлення та надання робіт оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними правочинами.

Відповідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Положеннями ст.72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем не надано достатніх та належних доказів, які б свідчили про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 13 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.