Постанова

від 08.02.2017 по справі 826/8421/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8421/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

за участю секретаря судового засідання Понсе Кашоіди О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фідленс-Україна на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фідленс-Україна до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фідленс - Україна звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000781402 від 04.03.2016; №0000791402 від 04.03.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фідленс-Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за наслідком якої складено акт №26/26-15-14-02-03-14/36426518 від 17.02.2016.

Позивачем 23.02.2016 подано заперечення до вказаного вище акту, за наслідком розгляду якого, листом від 01.03.2016 №4896/10/26-15-14-02-03 Головним управлінням ДФС у м. Києві вирішено висновки акту від 17.02.2016 №26/26-15-14-02-03-14/36426518 викласти в наступній редакції:

За результатами перевірки ТОВ Фідленс-Україна встановлено порушення:

1. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 14 962 805, 00 грн.;

2. п. 198.1 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 544 774, 00 грн, а саме за період вересень 2014 на суму 544 774, 00 грн.;

3. ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за контрактом від 03.10.2013 №03013 з фірмою Logical Agribusiness LTP (Індія), а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки у сумі 14 400, 00 дол. США (еквів. 115 099, 20 грн.).

Враховуючи висновки викладені в акті перевірки, з урахуванням листа від 01.03.2016 №4896/10/26-15-14-02-03 Головним управління ДФС у м. Києві прийнято, зокрема, податкове повідомлення - рішення №0000781402 від 04.03.2016, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фідленс-Україна збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 544 774, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 136 194, 00 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000791402 від 04.03.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов'язанням у розмірі 14 962 805, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 740 701, 00 грн.

За наслідком адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Позивач не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ Фідленс-Україна взято на податковий облік в органах державної податкової служби України 07.07.2009 року за №2314 та станом на дату перевірки перебувало в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Як вбачається з акту перевірки, у період, що перевірявся ТОВ Фідленс-Україна використовувало у своїй діяльності офісні та складські приміщення, що підтверджується відповідними договорами (том 1, зворот а.с.21, а.с.22).

За даними форми 1-ДФ чисельність працівників ТОВ Фідленс-Україна :

- станом на 01.01.2014 року загальна чисельність працюючих склала 311 осіб (в т.ч. сумісників 16 осіб);

- станом на 01.12.2014 року загальна чисельність працюючих склала 152 осіб (в т.ч. сумісників 14 осіб).

Згідно довідки за КВЕД основними видами діяльності ТОВ Фідленс-Україна є: допоміжна діяльність у тваринництві, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, складське господарство, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Фактично у періоді, що перевірявся, згідно з документами наданими до перевірки ТОВ Фідленс-Україна здійснювало операції з продажу готової продукції (кормів для тварин), перепродажу товарів, інших активів (сировини, напівфабрикатів).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000791402 від 04.03.2016 року (податок на прибуток, собівартість).

В абзаці 4 стор. 9 Акту перевірки встановлено завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) всього на суму 86 173 213 гривень.

В абзаці 4 стор. 12 Акту перевірки встановлено безпідставне відображення у витратах собівартості на суму 83 126 691,47 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем до перевіряю чого органу було надано наступні документи: договори, додаткові угоди, угоди, акти виконаних робіт, видаткові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, посвідчення про якість, сертифікати якості, ветеринарні свідоцтва, податкові накладні, звіти списання у виробництво, накладні на переміщення.

Так, позивачем зазначено в апеляційній скарзі, що начальник відділу планування та обліку формує щоденні плани виробництва, які розраховуються виходячи з наявних планових базових рецептів, якості сировини, виду сировини, вартості сировини на певний день. Далі начальник зміни по розробленим планам виробництва здійснює виробничий процес, і використовує у виробництво необхідну кількість сировини. Щоденно в кінці дня начальник зміни складає звіт про виготовлену продукцію, в якому фіксується обсяги та види фактично використаної продукції.

Щоденний звіт про вироблену продукцію відповідає щоденним планам виробництва. Плани щоденного виробництва відповідають рецептам на конкретне найменування товару. Рецепти не є сталими, а розробляються щоденно в залежності від вимог покупця товару, вартості сировини, фізико-хімічних властивостей сировини, якості сировини, засміченості сировини і ще ряду факторів.

Кожного місяця позивач затверджує звіти виробництва, чим фактично підтверджується списання витрат на собівартість товару. В подальшому собівартість виробленої продукції включається у витрати при визначенні бази оподаткування податком на прибуток у період отримання доходів від продажу такої власно виробленої продукції.

Колегією суддів встановлено, що такі доводи позивача відповідачем до уваги не взято.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вимагав проведення інвентаризації та її дослідження, оскільки в цьому не було необхідності. Розбіжностей в кількості отриманого товару, який повністю увійшов як компонент до виготовленого, не виявлено. Крім того, не виявлено залишків, нестач в обліку товариства, проте зазначено, що оскільки ревізору, що проводив перевірку, не були надані рецепти та калькуляції, то позивач міг отримувати товари, компоненти для кормів, якимось іншим чином .

Основними доводами відповідача щодо невизнання витрат - є відсутність рецепту та калькуляції собівартості виробленої продукції, хоча порушень щодо формування доходів не виявлено.

Слід зазначити, що згідно п. 139.1.9 пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на що, відповідач зробив висновок про те, що не надавши калькуляції, рецепти та інших (не зазначивши яких) документів позивач не мав право включати свої витрати у собівартість продукції, і відповідно зменшувати оподаткований дохід на вартість цих витрат.

Однак, колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що позивачем надано всі наявні докази, зокрема: договори, акти, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, звіти виробництва витрати сировини та матеріалів, звіти на переміщення сировини, оплати тощо.

Відповідачем не прийнято до уваги документи, якими позивач фактично підтвердив собівартість виробленої продукції.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V (зі змінами та доповненнями), встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Витрати операційної діяльності включають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат.

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які створюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

У відповідності до п. 138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши норми Податкового кодексу України, встановлено, що підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

На думку колегії суддів вказані вимоги закону додержані позивачем під час проведення господарських операцій зі своїми постачальниками та під час вироблення продукції.

Апелянт вірно зауважив в своїй апеляційній скарзі, що калькуляції і рецепти не є первинними документами.

У зв'язку із викладеним, висновок суду першої інстанції про те, що не можуть витрати платника податків підтверджуватись будь-якими документами, які не є первинними, і в той же час, як вбачається з оскаржуваної позивачем постанови, вимагати від позивача наявність калькуляції та рецептів, які не є первинними документами, є неправильним.

Апелянт вказав у своїй апеляційній скарзі про те, що порядок здійснення виробничих процесів у ТОВ Фідленс-Україна виглядає наступним чином (на прикладі реальної поставки):

1) Закупівля сировини,

2) Виготовлення продукції,

3) Реалізація виготовленої продукції.

Закупівля сировини здійснюється відповідно до виробничих потреб підприємства. Наприклад: заплановано виготовляти Вітамінно-мінеральний премікс-Lacto FORCE в кількості 2000 кг. Для виготовлення даної номенклатури потрібно ряд компонентів (борошно вапнякове, сіль, монокальцій фосфат, магній окис, мінкау 0,1%, висівки пшеничні, віткау 0,02%, оксид цинку, сульфат міді, марганець сірчанокислий, вітаміни Е 50%, ароматизатор лук таром milke vanilla, сірка елементарна, кобальт сірчанокислий, хадокс драй, нитки мішко зашивні 2 кг., етикетки 58х60 міцний кл., мішки паперові feed lance , наліпки дейрі атлант , стретч плівка 50*300/17).

Апелянт зазначає, що:

Борошно вапнякове придбали в приватне підприємство Мозервіт (код ЄДРПОУ 39104355) (Видаткова накладна (далі - ВН) № 16 від 22.05.2014 року на суму 10731,00 грн., податкова накладна (далі - ПН) №2203 від 22.05.2014 року на суму 10731,00 грн.);

Монокальцій фосфат та Сіль придбавали в приватне підприємство Хімтранс (код ЄДРПОУ 32583899) (ВН № 960 від 23.05.2014 року на суму 41 000,00 грн.; ПН № 159 від 23.05.2014 року на суму 41000,00 грн.);

Магній окис та Оксид цинку придбавали в TOB Компанія ЄВРОХІМ (код ЄДРПОУ 33283716) (ВН № 316 від 14.05.2014 року на суму 35500,00 грн., ПН № 39 від 14.05.2014 року на суму 35500,00 грн.);

МінКау 0,1% придбавали в ТзОВ Балкорм (код ЄДРПОУ 30861140) (ВН № 660 від 20.05.2014 року на суму 31104,00 грн., ПН №14 від 20.05.2014 року на суму 31104,00 грн.);

Висівки пшеничні придбали в Товариство з обмеженою відповідальністю Жемчужина (код ЄДРПОУ 31722928) (ВН № 35 від 14.05.2014 pоку, на суму 18889,20 грн., ПН № 5 від 14.05.2014 року на суму 18889,20 грн.);

ВітКау 0,02% придбали в ТзОВ Балкорм (код ЄДРПОУ 30861140) (ВН № 650 від 12.05.2014 pоку, на суму 74460,00 грн., ПН № 4 від 12.05.2014 року на суму 74460,00 грн.);

Сульфат міді придбали в TOB Компанія ЄВРОХІМ (код ЄДРПОУ 33283716) (ВН № 379 від 26.05.2014 року на суму 17800 грн., ПН № 111 від 26.05.2014 року на суму 17800,00 грн.)

Марганець сірчанокислий придбали в ТзОВ ТД Компанія Єврохім (код ЄДРПОУ 37675376) (ВН № 95 від 28.01.2014 року на суму 39420.00 грн. ПН № 97 від 28.01.2014 pоку, на суму 39420,00 грн.);

Вітамін Е 50% придбали в TOB Торговий Дім Світ-Агро (код ЄДРПОУ 37405944) (ВН № 1563 від 12.05.2014 року на суму 54600,00 грн.. ПН № 126 від 12.05.2014 року на суму 54600,00 грн.);

Ароматизатор Луктаром Milky Vanilla придбали в іноземного постачальника Lucia Polska Sp. z.o.o. ВМД № 100270001/2014/246715 від 31.01.2014 pоку;

Сірка елементарна придбали в ПП Система Оптимум (код ЄДРПОУ 35774875) (ВН № 01530 від 23.04.2014 року на суму 22815,00 грн., ПН № 397 від 23.04.2014 року на суму 22815,00 грн.);

Кобальт сірчанокислий - придбали в ТзОВ ТД Компанія Єврохім (код ЄДРПОУ 37675376) (ВН № 1878 від 14.11.2013 року на суму 5920,00 грн. ПН № 72 від 14.11.2013 року на суму 5920,00 грн.);

Хадокс Драй - придбали в TOB Деніка (код ЄДРПОУ 37276765) (ВН № 165 від 13.05.2014 року на суму 25600,00 грн., ПН № 13 від 13.05.2014 р. на суму 25600.00 грн.);

Нитки мішкозашивні 2 кг - придбали в TOB Виал (код 21552235) (ВН №1332 від 26.03.2014 року на суму 14550,00 грн., ПН № 72 від 26.03.2014 року на суму 14550,00 грн.);

Етикетки 58X60 міцний кл. - придбали в TOB HBO РИФ (код ЄДРПО 33542722) (ВН №55502-1від 12.05.2014 року на суму 4292,40 грн., ПН № 186 від 08.05.2014 року на суму 4292,40 грн.);

Мішки паперові Feed Lance - придбали в ТзОВ Макротрейд ВКФ (код ЄДРПОУ 38750574) (ВН № 171 від 26.05.2014 року на суму 35955,00 грн., ПН № 55 від 26.05.2014 року на суму 35955,00 грн.);

Наліпки Дейрі Атлант - придбали в ПП Нестор Дизайн (код ЄДРПОУ 35322217) (ВН №91 від 07.04.2014 року на суму 7444,80 грн., ПН № 41 від 31.03.2014 року на суму 7444,80 грн.);

Стретч плівка 50*300/17 - придбали в ПП Авік-2000 (шал ЄДРПО 36324640) (ВН № 1112 від 19.05.2014 року на суму 45600,00 грн., ПН № 140 вії 19.05.2014 року на суму 45600,00 грн.).

ТОВ Фелдінг-Україна на виготовлення вітамінно-мінерального преміксу - Lacto FORCE використали сировину та матеріали зазначені в звіті виробництва. З.Реалізація

На етапі реалізації відбувається відвантаження продукції та оформлення видаткової накладної.

Апелянт вказав, що вони самостійно формують політику щодо визначення собівартості. Порядок здійснення облікової політики затверджено наказом № 1-БУ від 09 січня 2014 року. Наказ № 31-07/2012 від 31.07.2012 про облікову політику існував до 09.01.2014 року:

В наказі про облікову політику від 2014 року оновлена норма по віднесенню загальновиробничих витрат (пункт 4.5). Формування планової собівартості не передбачено, бо не є обов'язковим. Списання у собівартість реалізації планової собівартості не передбачено.

Так, апелянт зазначив, що до перевірки надав всю первинну документацію по придбанню сировини та матеріалів, транспортні послуги, нарахування заробітної плати та інше, а також щоденні звіти з виробництва, які відповідають замовленню покупців. Рецепт-калькуляції здійснюються за допомогою програмних продуктів на кожне окреме замовлення покупця з урахуванням особливостей готової продукції (тобто фактично застосовується позамовний метод). Планово такі калькуляції не затверджуються, але формуються наприкінці місяця зі звітом виробництва та затверджуються наказом для формування собівартості проданої готової продукції. За допомогою калькулювання визначаються виробнича собівартість одиниці продукції (робіт, послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з апелянтом, що факт понесення витрат та належність документів підтверджено під час перевірки. Пов'язаність витрат було доведено податковому органу шляхом надання документації про переміщення закупленої сировини у виробництво, про виготовлення товарів та про продаж вказаних товарів і отримання економічного ефекту від цього продажу. З огляду на, що позивач правомірно включив у собівартість продукції понесені на виготовлення продукції витрати.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000781402 від 04.03.2016 року (ПДВ, взаємовідносини з TOB Бізнес Прайд ).

В акті перевірки описано операції з постачальником TOB Бізнес Прайд , у якого ТОВ Фідленс-Україна купувала сировину. На вказаних аркушах зроблено висновок про неправомірне включення до складу витрат позивача витрати на придбання сировини у вересні 2014 року на суму 2 723 869,75 гривень.

Крім того, в акті перевірки описано операції з постачальником TOB Бізнес Прайд в контексті визначення бази оподаткування податку на додану вартість.

Податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0000781402 від 04.03.2016 року винесено у зв'язку з неврахуванням податкового кредиту з податку на додану вартість, на яке мав право позивач за результатами роботи з постачальником у вересні 2014 року.

Вбачається, що перевіряючим досліджено договір поставки товару від 22.09.2014 року № 3 та видаткові і податкові накладні по 5 поставках, але не враховано їх.

Податковим органом проведено дослідження інформації про господарські операції з інформаційних баз фіскального органу щодо постачальника TOB Бізнес Прайд , його постачальників в ланцюгу.

У відповідності до акту встановлено, що TOB Фідленс-Україна купило у TOB Бізнес Прайд товар.

Встановлено, що TOB Бізнес Прайд в свою чергу придбало аналогічний товар у TOB Флеш Альянс та TOB Філтон .

Постачальники TOB Флеш Альянс та TOB Філтон не відобразили в звітності з податку на додану вартість операцій з даним товаром, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що саме TOB Бізнес Прайд здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіми особам, мінімізації податкових зобов'язань та формування технічного кредиту іншим.

Встановлено, що акт не містить інформації про те, яку саме норму порушив безпосередньо позивач.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 факти виявлених порушень законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що відносно контрагентів позивача в ланцюгу не проводилися перевірки та звірки.

Податковий орган зобов'язаний робити висновки на підставі достовірної інформації.

Так, колегія суддів погоджується з висновком апелянта, що відсутність у постачальника постачальника позивача зареєстрованих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не свідчить про відсутність факту поставки.

Платник податку на додану вартість (покупець товару/робіт/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг/робіт) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів або права на витрати.

При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на, що апелянт вірно зазначив, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податковий орган з метою перевірки реальності операцій на підставі пп. 5 п. 73.3. Податкового кодексу України має право проведення зустрічної звірки. З постачальником позивача TOB Бізнес Прайд такої звірки проведено не було.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що факт придбання сировини у постачальника TOB Бізнес Прайд підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

11 квітня 2016 року під час проведення засідання у ДФС України за адміністративною скаргою позивача було спільно з податківцями вирішено здійснити запит до TOB Бізнес Прайд з проханням підтвердити факт поставок товарів позивачу у 2014 році. В подальшому TOB Бізнес Прайд листом № 1-14/04-2016 від 14.04.2016 року підтвердило факт поставок.

Однак, податковий орган не зважив на вказаний доказ та не врахував той факт, що всі первинні документи є в наявності у позивача.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві №0000781402 від 04.03.2016 року та №0000791402 від 04.03.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 205, 207, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фідленс-Україна задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фідленс-Україна до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві №0000781402 від 04.03.2016 року та №0000791402 від 04.03.2016 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві (Код ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04655, тел. (044) 461-76-12) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фідленс-Україна (Код ЄДРПОУ 36426518, вул. Лінійна, 17, м.Київ, 03038) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 319 843 грн 82 коп. (триста дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні вісімдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

(Повний текст постанови складений 13 лютого 2017 року).

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.