Ухвала

від 08.02.2017 по справі 822/3002/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3002/15

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

08 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шемчук Ю.А.,

представника позивача: Костенко О.А.,

представника третьої особи: Ліскова А.І.,

представника відповідача: Кундиловської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір", треті особи на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Адомар", товариство з обмеженою відповідальністю "Саттон", товариство з обмеженою відповідальністю "Сарлей", товариство з обмеженою відповідальністю "Нанта" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача та представник третьої особи в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ванакір" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Сарлей" за жовтень - грудень 2014 року, ТОВ "Нанта" за жовтень - грудень 2014 року, ТОВ "Керуюча компанія "ТРЦ Оазис" за листопад - грудень 2014 року, ТОВ "Саттон" за жовтень - грудень 2014 року, ТОВ "Адомар" за грудень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт, яким встановлено порушення:

- ТОВ "Ванакір" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за період жовтень-грудень 2014 року, на загальну суму ПДВ 2416510 грн.;

- ТОВ "Ванакір" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2528591 грн.;

- ТОВ "Ванакір" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 88195 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0000192203/786 (яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2416510 грн. за основним платежем та 604128 грн. за штрафними санкціями) та №0000202203/785 (яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 2528591 грн.) від 16 липня 2015 року.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з незаконності та необґрунтованості оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті200 ПК України (в редакції, яка діяла до 28 грудня 2014 року).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегією суддів встановлено, що 01 вересня 2013 року між ТОВ "Нанта", ТОВ "Саттон" та ТОВ "Сарлей" (продавці) з ТОВ "Ванакір" (покупець) укладено аналогічні договори поставки, згідно яких продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товари спортивного призначення, в асортименті та кількості, встановлених договором а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму, визначену договором (ціну). Асортимент, кількість, ціна одиниці товару зазначені у видаткових накладних (п.1.1-1.2 Договору).

Згідно з пунктами 3.1-3.2 договорів поставка товару здійснюється на підставі товарно-транспортних та видаткових накладних. Факт передачі товару у власність покупцеві оформлюється шляхом підписання видаткової накладної сторонами або їх уповноваженими представниками.

Відповідно до пункту 3.4 договорів товар доставляється та/або перевозиться силами та засобами продавця за адресами, вказаними у додатку №1 договору (згідно яких адресами отримання товару є м. Хмельницький (вул. Маршала Рибалко, 2, ТРЦ "Оазис", секція "Megasport"), м. Чернівці (пр. Незалежності, 111, будинок Побуту, секція "Megasport"), м. Тернопіль (вул. Живова, 15-А, ТЦ "Орнава", секція "Megasport"), м. Львів (вул.Княгині Ольги, 106, ЦУМ "Львів", секція "Megasport"), м. Тернопіль (вул. Сухомлинського, 1, ТРЦ "Порт City" та ЦУМ, секції "Megasport"), м. Рівне (вул. Макарова, 23, ТРЦ "Екватор", секція "Megasport").

На підтвердження реальності виконання умов договорів з ТОВ "Нанта", ТОВ "Саттон" та ТОВ "Сарлей" позивачем надано податкові та видаткові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (щодо повернення товару), накладні на повернення, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ, платіжні доручення про оплату за ТМЦ.

Також надані договори перевезення, укладені 01 липня 2013 року між ФОП ОСОБА_5 (перевізником згідно ТТН) з ТОВ "Нанта", ТОВ "Саттон" та ТОВ "Сарлей".

15 вересня 2014 року між ТОВ "Адомар" з ТОВ "Ванакір" укладено аналогічний договір поставки №АД-01, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товари спортивного призначення, в асортименті та кількості, встановлених договором а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму, визначену договором (ціну). Асортимент, кількість, ціна одиниці товару зазначені у видаткових накладних (пункти 1.1-1.2 Договору).

Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору поставка товару здійснюється на підставі товарно-транспортних та видаткових накладних. Факт передачі товару у власність покупцеві оформлюється шляхом підписання видаткової накладної сторонами або їх уповноваженими представниками.

Відповідно до п.3.4 договору товар доставляється та/або перевозиться силами та засобами продавця за адресами, вказаними у додатку №1 договору

Також між ТОВ "Адомар" з ТОВ "Ванакір" укладено договір суборенди від 01 липня 2014 року, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТРЦ (у м. Хмельницький, вул. Рибалка, 2а) на другому поверсі загальною торговельною площею 772 кв.м.; цільове призначення - розміщення магазину "Megasport", для ведення роздрібної торгівлі товарів для спорту та відпочинку (згідно додатку №2 до договору).

На підтвердження реальності виконання умов договорів з ТОВ "Адомар" позивачем надано податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт та надання послуг стосовно суборенди приміщення; платіжні доручення про оплату за ТМЦ, рахунок на оплату №9 від 11 вересня 2014 року, накази про відрядження директора ОСОБА_6 (на прийняття товару у ТОВ "Адомар" та відкриття магазинів "Megasport").

Стосовно посилань апелянтна на відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з додатковими угодами до договору поставки продавець передає, а покупець приймає товар безпосередньо за адресами знаходження секцій "Megasport" у м.Львів та м.Луцьк, а тому додаткового транспортування не вимагали.

Також позивачем надано докази використання придбаних у контрагентів ТМЦ у власній господарській діяльності (продажу у магазинах "Megasport") - копії фіскальних чеків (в яких вказані артикули товару) із одночасним посиланням на накладну, згідно якої ТМЦ придбано (відмічено відповідність артикулів), копії книг обліку розрахункових операцій

Таким чином, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів/послуг у межах господарської діяльності.

При цьому наявними в справі доказами не підтверджуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ "Нанта", ТОВ "Сарлей", ТОВ "Саттон", ТОВ "Адомар"), які викладені в акті перевірки.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції.

Крім того, відсутність окремих документів (зокрема, податковий орган вказує на ненадання позивачем розгорнутих оборотно-сальдових відомостей), або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач надав достатньо належних доказів, які свідчать про придбання та використання ним товару у межах спірних правовідносин.

Незначні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, зазначені в акті перевірки (відсутність прізвища та посади особи, яка отримала ТМЦ, реквізитів довіреностей), не впливають на суть здійснених господарських операцій, дають можливість їх ідентифікувати, тому не можуть втратити статусу первинного документа. Довіреність на отримання ТМЦ, виписану на ОСОБА_7, надано позивачем разом із запереченнями на акт перевірки.

Крім того, відсутність доказів транспортування товару (зокрема, стосовно відносин із ТОВ "Адомар"), не є свідченням нездійснення господарської операції з поставки товару, адже за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання таких документів, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Доводи апелянта щодо порушення порядку заповнення податкових накладних виписаних ТОВ "Нанта", ТОВ "Сарлей", ТОВ "Саттон", ТОВ "Адомар" - фактично є безпідставними, оскільки відповідні реквізити такі накладні містять, а незначна невідповідність сум, зазначених у податкових накладних, сумам, зазначеним у видаткових накладних, не може розцінюватись як порушення порядку заповнення податкових накладних.

Допущені постачальниками технічні помилки у податкових/видаткових накладних, які не вплинули на показники загальних коштів, що підлягають сплаті, в тому числі і податку на додану вартість, не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної та, відповідно, не тягнуть втрати нею статусу належного податкового документа.

Аналогічно, стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ "Адомар", апелянт безпідставно вважає податкові накладні №20 від 15 вересня 2014 року та №42 від 30 вересня 2014 року такими, що не дають право на формування податкового кредиту (у зв'язку з порушенням п.п. "і" пункту 200.1 статті 201 ПК України при їх складанні - невірно зазначено договір), оскільки такий реквізит є заповненим.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України, які, проте, не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Стосовно посилання апелянта на ненадання первинних документів, на підставі яких здійснювалось повернення ТМЦ, колегія суддів вважає, що дані обставини не стосуються спірних правовідносин, оскільки в результаті повернення товару зменшено суму податкового кредиту.

Щодо відсутності договору купівлі-продажу №9 від 11 вересня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, відсутність письмової форми договору ще не є свідченням нереальності проведеної операції.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність документів відповідності якості продукції (стосовно взаємовідносин з ТОВ "Адомар") як на одну з підстав безтоварності операцій, оскільки згідно з частинами 1 та 2 статті 666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві. При цьому право використання сертифікованої чи не сертифікованої продукції у власній господарській діяльності належить безпосередньо позивачу, який здійснює діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.

До того ж, придбані ТМЦ (товари спортивного призначення) придбавались позивачем не у виробника таких товарів, а у посередників. Відсутність ж даних про контрагентів як імпортерів жодним чином не вказує на неможливість постачання ними товарів.

При цьому, судом на підставі наданих позивачем доказів встановлено використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача (продажу у магазинах "Megasport").

Отже, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Враховуючи зазначене, збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ є необґрунтованим.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 лютого 2017 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.