Ухвала

від 07.02.2017 по справі 450/1291/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1291/16 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/870/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря: Брикайло М.В.

з участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Віроока на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного підприєства Віроока про стягнення майнової шкоди у виді понесених збитків у розмірі 51 300 грн. та 55 746 грн., а також понесені ним судові витрати у виді сплаченої суми судового збору.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства Віроока (81119 Львівська область, Пустомитівський район, с. Містки, вул. Центральна, ідентифікаційний номер 20805183) на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у виді понесених збитків у розмірі 51 300 грн. та 55 746 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства Віроока (81119 Львівська область, Пустомитівський район, с. Містки, вул. Центральна, ідентифікаційний номер 20805183) на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1108,67 грн.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило ПП Віроока ,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що судом не взято до уваги клопотання відповідача про витребування від Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області інформації про те, чи відображене надходження грошових коштів в розмірі 51 300,00 грн. в податковій декларації ФОП ОСОБА_3, з метою встановлення факту сплати цих коштів у вигляді штрафу ОСОБА_2, чим стверджується факт не дослідження судом усіх обставин справи.

Також зазначає, що орендодавець, укладаючи вказаний договір оренди, знав про те, що в приміщенні перебуває ПП Віроока та не звільняє його. Так само і орендар, як що його не було введено в оману, знав про те, що приміщення займає відповідач і в судовому порядку вирішується спір визнання недійсними прилюдних торгів на яких було придбане майно. Тому, укладаючи договір оренди ОСОБА_2 достовірно знав, що не зможе належним чином у визначені строки виконати умови договору оренди укладеного з ФОП ОСОБА_3 Враховуючи те, що сторони встановили відповідальність лише за не передання об'єкта оренди, який як їм було відомо, не міг бути переданий у встановлений договором строк, ставить під сумнів існування грошової виплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 51300 грн. штрафу за порушення строків передачі об'єкту оренди, що в своє чергу підтверджує факт, що вказаний позов заявлений з метою здійснення тиску на ПП Віроока змушуючи його таким чином звільнити підвальні приміщення. Крім цього, апелянт стверджує, що підвальні приміщення знаходяться в стані непридатному для використання в комерційних цілях та без проведення капітального ремонту можливо використовувати лише як складське приміщення. Однак до проведення будь-яких дій позивач укладає договір оренди п.1.2 якого передбачено цільове призначення - використання орендарем у якості офісних приміщень, складування, продажу товару. Договір оренди укладено 21 березня 2016 року, об'єкт договору повинен був бути переданий орендареві у стані придатному для експлуатації 18 квітня 2016 року, а тому, навіть якби ПП Віроока звільнило вказані приміщення, орендодавець не міг би здійснити капітальний ремонт для приведення об'єкту оренди у придатний для цільового призначення стан. Відтак, вимога позивача про стягнення 51 300 грн. являється безпідставною ще й тому, що не передання об'єкта оренди відбулося б незалежно від того, перебувало ПП Віроока у приміщенні чи ні. Вважає безпідставними позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки вказані приміщення без ремонту не могли використовуватися орендарем для вказаного у договорі цільового призначення, а від так орендар і не мав підстав сплачувати орендну плату. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення ОСОБА_2 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 22, 1166 ЦК України, та встановивши факт сплати позивачем штрафних санкцій за невиконання умов договору та спричинення позивачу ПП Вірооока збитків у виді упущеної вигоди за період, починаючи із зазнаного в договорі оренди часу передачі у користування об єкту оренди до часу пред явлення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвального поверху під індексами 11-1 - 11-5 площею 68.4 кв.м. на вул. ОСОБА_5. 36 у м. Львові, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2016р. № 57099237, свідоцтвом від 12.02.2016р. № 39 та технічним паспортом від 06.04.2016р.

Дані приміщення були придбані ним на електронних торгах організатором яких було Державне підприємство СЕТАМ , а продавцем Галицький відділ державної виконавчої служби ЛМУЮ, попереднім власником цих приміщень було ПП Віроока , як вбачається із свідоцтва від 12.02.2016р. № 39.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положення статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2016 р. ОСОБА_2, як власник вищезазначених підвальних приміщень, уклав з ФОП ОСОБА_3, договір оренди № 0003 вказаних вище приміщень, передбачивши п. 2.1 даного договору, що він, як орендодавець зобов'язаний 18 квітня 2016 р. по акту приймання- передачі передати в оренду вказані вище приміщення орендарю.

Відповідно до п. 9.1. договору оренди № 0003 від 21.03.2016р. орендодавець, тобто ОСОБА_2, зобов'язаний сплатити на користь орендаря штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати, визначеної договором оренди, у випадку пропуску строку передачі об'єкта оренди більше ніж на 10 календарних днів.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється стороною відповідача, що попереднім власником даних нежитлових приміщень було ПП Віроока , яке, незважаючи на те, що нерухоме майно вибуло з його власності, незаконно продовжує займати таке, що також підтверджується рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14.11.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.01.2017 року, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ПП Віроока про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, яким зобов язано ПП Віроока усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 нежитловими приміщеннями.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Такі ж вимоги встановлюються ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який встановивши, що об'єкт договору оренди не переданий орендарю, що свідчить про невиконання орендодавцем, яким є ОСОБА_2 , п.9.1. вказаного вище договору, який є чинним, не визнаний недійсним у судовому порядку, та у зв язку з тим, що 12.05.2016 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 скерувала позивачу ОСОБА_2, як орендодавцю, вимогу про сплату штрафу в розмірі 51 300, 00 гривень до 23.05.2016р., сплата якого передбачена п.9.1 договору, і який ним був сплачено, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 25.05.2016 р., суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позову ОСОБА_2 про стягнення з відповідача, ПП Віроока майнової шкоди у розмірі сплаченого позивачем штрафу у розмірі 51300.00 грн.

Доводи апелянта про фіктивність оплати позивачем штрафу в розмірі 51300.00 грн. є безпідставним та необґрунтованими, є лише припущенням, та спростовуються представленими суду доказами, показами ОСОБА_3, яка підтвердила сплату ОСОБА_2 штрафу у вказаному вище розмірі, прихід коштів відображено у податковій декларації за другий та третій квартал 2016 року ФОП ОСОБА_3

Доводи апелянта щодо непридатності об'єкту оренди цільовому призначенню за договором оренди, оскільки приміщення потребує проведення ремонтних робіт, не спростовують висновків суду про підставність позову, оскільки сторони вільні у виборі умов договору, договір оренди укладено між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а тому у разі непридатності приміщення, яке є предметом договору оренди, саме сторонам договору, а не ПП Віроока , яке не є стороною договору оренди, належить вирішувати питання щодо придатності приміщення.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до п. 11.1 Договору оренди, Договір набирає чинності з 21.03.2016 року і діє до 28.02.2019 року.

Як встановлено, судом договір оренди від 21.03.2016 року є чинним та згідно п. 7.2 договору плата за користування об'єктом оренди становить 10 260 грн. за кожен календарний місяць.

Судом першої інстанції встановлено, що невиконання відповідачем ПП „Віроока» вимог позивача ОСОБА_2 щодо звільнення належних йому на праві власності нежитлових приміщень підвального поверху площею 68,4 кв.м. за адресою : вул. Князя Романа, 36 м. Львів, призвело до неможливості виконання ним умови договору оренди від 21.03.2016 року, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та ФОП - ОСОБА_3 в частині передачі у користування вищевказаних нежитлових приміщень з 18.04.2016 року ( п. 2.1 Договору оренди), що в свою чергу завдало позивачу ОСОБА_2, як орендодавцю, збитків у виді упущеної вигоди, доходів у вигляді орендної плати, яку би він міг реально одержати за звичайних обставин за договором оренди від 21.03.2016 року, як би його право не було порушено відповідачем ПП „Віроока» в розмірі 55746.00 грн., за період, починаючи з моменту визначеного у договорі оренди часу передачі у користування об'єкту оренди - 18.04.2016 року та до зазначеного позивачем строку - 30.09.2016 року.

Не спростовують висновків суду про підставність позову доводи апеляційної скарги про те, що ПП Віроока оскаржило прилюдні торги, на яких ОСОБА_2 придбав спірні приміщення, оскільки ОСОБА_2 є власником спірних приміщень, право власності на які не скасоване, а відтак, він як власник вправі був розпорядитися належним йому на праві власності приміщенням,тобто, передати його в оренду на підставі договору оренди, який невизнаний недійсним, і зазначені у ньому умови підлягають обов язковому виконанню, за невиконання яких договором передбачена відповідальність.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Приватного підприємства Віроока - відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_6