Ухвала

від 08.02.2017 по справі 820/3587/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 р.Справа № 820/3587/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л.О.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/3587/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ВД

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ АГРО-ВД , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2016 р. № 0000091403, від 11.03.2016 р. № 0000041409, від 17.06.2016 р. № 0000731403, від 17.06.2016 р. № 0000721403.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/3587/16 (з урахуванням ухвали про виправлення описки в судовому рішенні) позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/3587/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкових органів в січні-лютому 2016 року було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 28.08.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 28.08.2012 р. по 31.12.2014 р.

Підставою для винесення контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт від 19.02.2016 р. № 62/20-40-14-03-08/38280290 (а.с. 20-61, т. 1), в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме:

1) порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 ПК України, що призвело до порушення ст. 152 ПК України та внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 96053,00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 9146,00 грн., за 2014 рік в сумі 86907,00 грн.;

2) порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, що призвело до порушення ст. 200 ПК України і як наслідок було занижено податок на додану вартість в сумі 459268,00 грн., в тому числі: за квітень 2013 року на суму 51823,00 грн., за липень 2013 року на суму 17793,00 грн., за серпень 2013 року на суму 23194,00 грн., за вересень 2013 року на суму 13475,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 79441,00 грн., за листопад 2013 року на суму 11172,00 грн., за грудень 2013 року на суму 6146,00 грн., за січень 2014 року на суму 3727,00 грн., за лютий 2014 року на суму 7547,00 грн., за березень 2014 року на суму 7027,00 грн., за квітень 2014 року на суму 25018,00 грн., за травень 2014 року на суму 34043,00 грн., за червень 2014 року на суму 33057,00 грн., за липень 2014 року на суму 106307,00 грн., за серпень 2014 року на суму 10380,00 грн., за вересень 2014 року на суму 11359,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 9623,00 грн., за листопад 2014 року на суму 8136,00 грн.;

3) завищення в грудні 2014 року від'ємного значення ПДВ, що підлягає віднесенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 41671,00 грн.;

4) порушення абз. б) п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПК України, у довідці за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку та сум утриманого з них податку за 2 квартал 2013 року встановлено не подання інформації про суми доходу нарахованого та сплаченого фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 за перевезення соняшника, згідно договору № 16/06 від 16.06.2013 р. (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5); за 2 квартал 2014 р. встановлено не подання інформації про суми доходу нарахованого та сплаченого фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6) при виплаті доходів за надання транспортних послуг, згідно договору № 1004 від 10.04.2014 р.; ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5) при виплаті доходів за надання транспортних послуг згідно договору № 16/06 від 16.06.2014 р. в cyмі 8519,2 грн.; ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7) при виплаті доходів за надання транспортних послуг згідно договору № 10/04 від 01.07.2014 р. в cyмi 426,8 грн.;

5) порушення п. 16-1 розділу XX ПК України: неутримання військового збору за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 32,5 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 11.03.2016 р. підприємству позивача нараховані наступні суми грошових зобов'язань:

1) податковим повідомленням-рішенням № 0000071403 збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 120066,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 96053,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24013,25 грн.) (а.с. 91 том 1);

2) податковим повідомленням-рішенням № 0000091403 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41671,00 грн. за грудень 2014 року (а.с. 90 том 1);

3) податковим повідомленням-рішенням № 0000081403 збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 574085,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 459268,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 114817,00 грн.) (а.с. 89 том 1);

4) податковим повідомленням-рішенням № 0000041409 застосовано штрафні санкції в розмірі 5273,60 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій (а.с. 92 том 1).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень та за наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 03.06.2016 р. № 12258/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2016 р. № 0000071403, № 0000081403, № 0000091403 в частині висновків акта перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ АНТІК-АГРО та щодо завищення податкового кредиту на 265911,00 грн. по податковим накладним, які було кваліфіковано перевіркою як такі, що оформлені з порушенням вимог законодавства, та, у відповідній частині, штрафні санкції, та залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення в іншій частині та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2016 р. № 0000041409.

В зв'язку із вказаним рішенням ДФС України відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2016 р:

1) № 0000731403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170915,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 136732,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34183,00 грн.) (а.с. 94 том 1);

2) № 0000721403 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 37420,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 29936,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7484,00 грн.) (а.с. 96 том 1).

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ АГРО-ВД (замовник) та ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів (підприємство) були укладені договори на виготовлення комбікормів на давальницьких умовах: № 0196 від 08.04.2013 р. (а.с. 105-107 том 1) та № 004 від 03.01.2014 р. (а.с. 109-111 том 1), за умовами яких ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів у встановленому порядку і в узгоджені строки по узгодженій із замовником рецептурі виробляє на давальницьких умовах із сировини замовника та із своєї сировини комбікорми, (в подальшому - продукція) та відпускає їх замовнику, який зобов'язується доставити сировину, сплатити відповідні витрати та вивезти комбікорми.

Згідно п. п. 2.13, 2.1.4, 2.1.5, 4.4.1 вказаних договорів підприємство зобов'язано узгодити із замовником рецепти не менш ніж за 5 робочих днів до виготовлення комбікорму, сплатити всі витрати, пов'язані з виробництвом комбікормів, вартість додаткових компонентів, сировини, яка надається підприємством Замовнику. Вартість додаткових компонентів та сировини узгоджується у рецептах, норма виходу готової продукції складає 99% від маси сировини, розмір сушки, некормових відходів та механічних втрат - 1% від маси сировини (згідно Правил організації і ведення технологічного процесу виробництва комбікормової продукції ), замовник зобов'язується сплатити протягом 2-х банківських днів всі витрати підприємства, пов'язані з виготовленням комбікормів та вартість сировини підприємства, яка була використана для їх виготовлення (п. 4.4.1.).

Додатковою угодою до договору № 0196 від 08.04.2013 р. (а.с. 108 том 1) внесено зміни до пп. 2.2.2 договору, згідно яких підприємство зобов'язано сплатити всі витрати, пов'язані з виробництвом комбікормів, вартість додаткових компонентів, сировини, яка надається підприємством замовнику. Вартість додаткових компонентів та сировини включається в загальну вартість виготовлення комбікормів. Кількість сировини підприємства, яка була введена в комбікорми замовника, визначається в Актах списання сировини в виробництво, приймання здачі готової продукції .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що перевіркою встановлено, що кількість сировини, витраченої для виготовлення комбікорма, є меншою ніж отримано готової продукції, а саме, загальна вартість надлишків становить 163640 грн. Також в акті перевірки зазначено, що ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів за виконані роботи з переробки сировини на комбікорма надає ТОВ АГРО-ВД акти виконаних робіт, в яких зазначена вартість послуг з виробництва комбікормів га їх вага. Первинних документів на передачу додаткової сировини для виготовлення надлишків комбікормів ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів не оформлювало.

Також апелянт зазначив, що при дослідженні актів виконаних робіт встановлено, що виготовлені комбікорма мають різні види маркування. В податкових накладних, виписаних ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів на ТОВ АГРО-ВД при заповненні графи 3 опис (номенклатура) товарів/послуг зазначено послуги по виготовленню пк та послуги по виготовленню кс . Згідно з висновками акту перевірки, податкові накладі, в яких зазначено лише частину назви послуг виготовлення та скорочену марку пк та кс без назви товару, що виготовляється є такими, що заповнені з порушенням пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.1 ст. 201 ПК України.

Що стосується посилання в акті перевірки на те, що згідно наданих для перевірки калькуляцій на вартість комбікормів встановлено, що витрати сировини на виробництво готової продукції становлять менше ніж отримано готової продукції, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина обумовлена тим, що в готову продукцію було введено сировину ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів , як це передбачено, умовами договорів № 0196 від 08.04.2013 р. та № 004 від 03.01.2014 р., в зв'язку з тим, що для виготовлення комбікормів на давальницьких умовах, відповідно до рецептури потрібна не тільки сировина яка надається ТОВ АГРО-ВД , а й сировина ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів . Кількість сировини ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів , яка була введена в комбікорми замовника, визначена в Актах списання сировини в виробництво, приймання здачі готової продукції , що підписані обома сторонами. Факт передачі власної сировини (додаткових компонентів) від ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів до ТОВ АГРО-ВД , а також її ціна, підтверджується Актами передачі сировини для виготовлення комбікорму на давальницьких умовах .

Вартість сировини ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів включена до складу вартості послуг з переробки давальницької сировини та сплачена ТОВ АГРО-ВД .

Таким чином, розбіжність в кількості отриманих комбікормів та сировини для її виготовлення, переданої безпосередньо ТОВ АГРО-ВД , обумовлена технологічним процесом визначеним в Правилах організації і ведення технологічного процесу виробництва комбікормової продукції , а саме використанням додаткових компонентів, сировини, яка надається Підприємством Замовнику по узгодженим між ними рецептам, що свідчить про те, що вартість робіт ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів з переробки сировини на комбікорми для ТОВ АГРО-ВД зазначена в актах виконаних робіт, відповідно до умов договорів № 0196 від 08.04.2013 р. та № 004 від 03.01.2014 р., містить в собі передбачені в договорах витрати, пов'язані з виготовленням комбікормів та вартість сировини ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів , яка була використана для їх виготовлення.

Таким чином, контролюючим органом документально не доведено, що сировина ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів , яка використана при виготовленні комбікормів для ТОВ АГРО-ВД надана останньому безоплатно.

Судовим розглядом також встановлено, що відповідно до умов договору поставки № 13/04 від 13.04.2013 р. (а.с. 104 том 1), укладеного між ТОВ АГРО-ВД та ТОВ ПЕГАСАГРОТРЕИД , останнє гарантує, що на момент укладення договору товар був придбаний безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, який здійснив постачання вирощеного ним товару постачальнику вперше, тобто мало місце перше постачання від сільськогосподарського підприємства. Постачальником на адресу позивача виписано податкові накладні (а.с. 118-122 том 1). В свою чергу, ТОВ ПЕГАСАГРОТРЕИД товар, який поставило підприємству позивача, придбало у Фермерського господарства КЛЕПКИ та ТОВ Новоолександрівське за договорами від 25.02.2013 р. № 25.02/01 (а.с. 143 том 1) та від 04.03.2013 р. № 04.03/02 відповідно. (а.с. 150 том 1). При цьому, ФГ КЛЕПКИ та ТОВ Новоолександрівське виписали на адресу ТОВ ПЕГАСАГРОТРЕИД податкові накладні від 04.04.2013 р. № 2/2; від 08.04.2013 р., № 3/2, від 08.04.2013 р. № 5/2, від 09.04.2013 р. № 4/2, від 12.04.2013 р. № 8/2 (а.с. 145-147, 153,155,157,158 том 1), в графі порядковий номер яких зазначено код виду діяльності, що передбачає спеціальний режим оподаткування - 2.

Також судовим розглядом встановлено, що між Харківською державною зооветеринарною академією (далі - ХДЗВА) та ТОВ АГРО-ВД укладені договори поставки товару: 1) № 28/08 від 28.08.2013р. (а.с. 103 том 1), відповідно до якого ХДЗВА зобов'язується передати у власність позивача соняшник та гарантує, що поставка товару є першою від постачальника як сільськогосподарського підприємства-виробника; 2) № 29/07 від 29.07.2013 р. (а.с. 102 том 1), відповідно до якого ХДЗВА зобов'язується передати у власність позивача ячмінь фуражний, овес фуражний та гарантує, що поставка товару є першою від постачальника як сільськогосподарського підприємства-виробника; 3) № 16/04 від 16.04.2014р., відповідно до якого ХДЗВА зобов'язується передати у власність позивача пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник та гарантує, що товар є власністю постачальника.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що у ході перевірки встановлено, що підприємствами (ТОВ ПЕГАСАГРОТРЕИД , ХДЗВА), що не є сільськогосподарськими виробниками у розумінні ст. 209 ПК України з постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00) та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 була застосована ставка податку 20 відсотків - хоча зазначені операції мали пільгу.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 15.1 підрозділу 2 розділу XX ПК України, яким тимчасово (до 01.10.2014 р.) звільнено від оподаткування ПДВ операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД і технічних культур товарних позицій 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових і технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових і технічних культур.

Таким чином, наведеними в акті перевірки нормами ПК України передбачено, що право на нарахування ПДВ мають не лише сільськогосподарські підприємства - виробники, а і підприємства, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників (перше постачання від сільськогосподарського підприємства). При поставці зернових та технічних культур вказаних у ПК України кодів УКТ ЗЕД посередником, який безпосередньо придбав такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, такий платник також зобов'язаний нараховувати ПДВ по вказаних операціях. Данні по постачальнику, необхідні для підтвердження обґрунтованості нарахування таким посередником ПДВ при здійсненні вказаних операцій, зазначаються в договорах на поставку продукції.

Колегія суддів зазначає, що формою податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 р. № 1379 передбачено, що в графі порядковий номер зазначається код виду діяльності, що передбачає спеціальний режим оподаткування (2, або 3, або 4), у разі складання податкової накладної за такою діяльністю. Після дробу записують свій вид діяльності сільгоспвиробники, які працюють за ст. 209 ПК України (код 2 ), при оформленні податкові накладні на постачання сільгосппродукції власного виробництва.

Відповідно до даних з реєстру платників ПДВ, фермерське господарство Клепки (іпн 301360520182) зареєстровано суб'єктом спецрежиму з 01.01.2009 р., назва виду діяльності: вирощування зернових та технічних культур; ТОВ Новоолександрівське (і.п.н. 340729320081) зареєстровано суб'єктом спецрежиму з 01.01.2009 р., назва виду діяльності: вирощування зернових та технічних культур.

Наведене свідчить про те, що ТОВ АГРО-ВД придбало пшеницю у ТОВ ПЕГАСАГРОТРЕЙД , яке є підприємством, що безпосередньо придбало її у сільськогосподарського підприємства - виробника та має право, відповідно до вимог п. 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу нараховувати ПДВ на її вартість.

Крім того, згідно Довідки АБ № 716308 з ЄДРПОУ (а.с. 234 том 1), ХДЗВА крім основного виду діяльності (вища освіта код КВЕД 85.42), здійснює діяльність пов'язану зі змішаним сільським господарством (код КВЕД 01.50) та вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11). При цьому, ХДЗВА не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, не перебуває на спеціальному режимі оподаткування, але є сільськогосподарським підприємством -виробником в силу приписів пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 та п. 209.6 ст. 209 ПК України, що свідчить про те, що вироблені ХДЗВА та реалізовані ТОВ АГРО-ВД зернові культури є сільськогосподарським товаром в розумінні ст. 209 ПК країни.

Також колегія суддів зазначає, що за господарськими операціями з постачання зернових та насіння соняшника ХДЗВА в липні, серпні, вересні, жовтні 2013 року та квітні, липні 2014 року виписані ТОВ Агро-ВД податкові накладні на загальну суму 509454,20грн., в т. ч. ПДВ 84909,03грн., які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 209-216 том 1).

Листом № 59-01-120 від 01.03.2016 р. (а.с. 163 том 1) ХДЗВА повідомила, що вищенаведені податкові накладні були відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди ХДЗВА. Нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями були сплачені до Державного бюджету України у встановлені діючим законодавством строки та в повному обсязі. Також ХДЗВА у своєму листі зазначила, що у законодавчо встановлені строки проведено камеральні перевірки податкової звітності з ПДВ Харківської державної зооветеринарної академії за липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року та квітень, липень 2014 року, порушень щодо нарахування та сплати податку на додану вартість контролюючим органом встановлено не було .

Податкові накладні від ХДЗВА, на підставі яких ТОВ АГРО-ВД було сформовано суми податкового кредиту, були прийняті без зауважень контролюючим органом, а податкові накладні в яких сума ПДВ перевищує 10000,00 грн. зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується в акті перевірки ДФС.

Таким чином, ХДЗВА за податковими накладними переліченими в акті перевірки відображено та сплачено до бюджету податок на додану вартість, який ТОВ АГРО-ВД задекларувало в якості податкового кредиту, що свідчить про те, що ХДЗВА задекларувало податкове зобов'язання по цим операціям, а тому і ТОВ АГРО-ВД має право задекларувати податковий кредит по ним.

Судовим розглядом також встановлено, що під час проведення планової виїзної перевірки дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320) із змінами та доповненнями встановлено (далі - Положення № 637), що 17.09.2013 р. відповідно з видатковим касовим ордером № 5 ОСОБА_4В отримані готівкові кошти в розмірі 824 грн. та 16.10.2013 р. відповідно з видатковим касовим ордером № 6 ОСОБА_5, в яких видача готівки з каси в окремих випадках не підтверджена підписом одержувачів, чим порушено п. 3.5 Положення № 637.

Перевіркою встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 5273,60 грн. (2636,80 грн. х 2) та за результатами розгляду акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до ТОВ АГРО-ВД штрафні (фінансові) санкції у сумі 5273,6 грн. (2636,8 грн.х2) за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Відповідно до приписів Положення № 637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства. Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Згідно з п. 2.10 Положення № 637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку самостійною і достатньою підставою для визнання протиправним і скасування вказаного вище податкового повідомлення-рішення є те, що застосовані ним штрафні санкції накладено на підприємство позивача поза межами установленого законом річного строку.

З цього приводу колегія суддів враховує висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04.11.2014 р. (справа 21-466а14), який акцентував увагу на тому, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 1 ст. 250 ГК України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Згідно п. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 р. № 436/95, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

За своєю суттю передбачена статтею 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 ГК. При цьому колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Положеннями ст. 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 ГК України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах). Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 1 ст. 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/3587/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/3587/16 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 820/3587/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ВД до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 13.02.2017 року.