Ухвала

від 09.02.2017 по справі 910/10825/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09.02.2017Справа № 910/10825/16 За скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві

у справі № 910/10825/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЄВРО-ОПТ"

про стягнення 129 132,81 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

від позивача (скаржника): не з'явився

від відповідача: не з'явився

від ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЄВРО-ОПТ" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 129 132,81 грн. заборгованості, 1936,99 грн. витрат зі сплати судового збору та 12000,00 грн. витрат на послуги на правову допомогу.

12.08.2016 року на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року у справі № 910/10825/16 видано наказ.

20.12.2016 через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 розгляд скарги призначено на 17.01.2017.

03.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача (скаржника) надійшла заява про розгляд скарги без участі скаржника.

Представники позивача (скаржника), відповідача та ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в судове засідання 17.01.2017 не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 розгляд скарги відкладено на 09.02.2017.

23.01.2017 через відділ діловодства суду від ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

01.02.2017 від ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві надійшло клопотання про розгляд скарги без участі представника.

06.02.2017 від скаржника надійшли письмові пояснення.

Представники учасників процесу в судове засідання 09.02.2017 не з'явились.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача та представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

В судовому засіданні 09.02.2017, розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, суд встановив наступне.

У своїй скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд:

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану, винесену старшим державним виконавцем Печерського районного відділу ДВС м. Києва Кравцовою О.С. 08 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 52165359;

- визнати незаконною бездіяльність Печерського районного відділу ДВС м. Києва що виявилася в порушенні ч.ч. 5, 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов'язати Печерський районний відділ ДВС м. Києва виконати вимоги ч.ч. 5, 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом повідомлення боржника про обов'язок подати декларацію про власні доходи та майно;

- зобов'язати Печерський районний відділ ДВС м. Києва звернутися до посадових осіб боржника з вимогою надати інформацію про майно та кошти боржника, в тому числі, ті які належать боржнику від інших осіб;

- зобов'язати Печерський районний відділ ДВС м. Києва повторно направити електронні запити до обліково-рееєструючих органів для перевірки майнового стану боржника;

- зобов'язати Печерський районний відділ ДВС м. Києва повторно направити електронний запит до податкових органів на предмет відкриття боржником додаткових рахунків та, при виявленні таких, негайно накласти на них арешт.

В обґрунтування своєї скарги скаржник посилається на те, що протягом усього строку перебування наказу на виконанні, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві не з'ясувала обставин руху коштів по касі підприємства-боржника, не забезпечила виклик керівника підприємства-боржника до відділу ДВС та не вчинила інших дій, які б забезпечували належне виконання судового рішення.

Крім того, скаржник зазначає, що державний виконавець, не дотримавшись річного строку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , винесла постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві) зі заявою від 30.08.2016 про примусове виконання рішення суду від 26.07.2016 у цій справі.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 12.09.2016 відкрито виконавче провадження № 52165359 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 № 910/10825/16.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, станом на дату звернення зі заявою про примусове виконання рішення), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до п. 2 постанови ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 12.09.2016 боржникові надано семиденний строк, з моменту винесення цього акту, на добровільне виконання рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, боржником не виконано рішення суду у добровільному порядку.

Поряд із цим судом встановлено, що державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві 12 вересня 2016 також винесено постанову, якою останній наклав арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку, повідомленого стягувачем, та інші в межах суми у розмірі 132 269,80 грн.

Крім того, матеріали виконавчого провадження містять відомості про здійснення державним виконавцем заходів щодо розшуку рухомого та нерухомого майна боржника.

28.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Державним виконавцем направлені постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника до АТ Райффайзен Банк Аваль , Регіонального сервісного центру ГУМВС в місті Києві, направлені платіжні вимоги, направлені запити до Державної фіскальної служби України, здійснено вихід за адресою боржника для розшуку майна, про що складено Акт державного виконавця від 01.12.2016.

Таким чином, твердження скаржника про те, що протягом усього строку перебування наказу на виконанні, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві не вчиняла дій щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 № 910/10825/16, є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, скаржник зазначає, що державний виконавець, не дотримавшись річного строку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , винесла постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.12.2016.

Так, судом встановлено, що станом на момент відкриття виконавчого провадження (12.09.2016) діяв Закон України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999.

В той же час, станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (08.12.2016) діяв Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно з пунктами 6 та 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016, який набув чинності з 05.10.2016, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження, а виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Оскільки виконавча дія щодо повернення виконавчого документа стягувачу була вчинена 08.12.2016, то при її вчиненні підлягав застосуванню Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII в редакції, станом на 08.12.2016.

Відповідно до ст. 37 Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII в редакції, станом на 08.12.2016, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 12.09.2016, а про повернення виконавчого документа стягувачу - 08.12.2016, тобто державним виконавцем, при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу не дотримано річного строку для вчинення заходів щодо розшуку майна боржника.

Таким чином державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 52165359 від 08.12.2016 передчасно.

Наведене свідчить про неправомірність дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.12.2016.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві в частині скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.12.2016.

Щодо інших вимог скарги, то суд зазначає, що станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2016 діяв Закон України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999, а тому у державного виконавця не було підстав виконувати вимоги ч.ч. 5, 7 ст. 26 Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.12.2016 по виконавчому провадженні № 52165359.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві задовольнити частково.

2. Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.12.2016 по виконавчому провадженні № 52165359.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя С.О. Турчин