Рішення

від 08.02.2017 по справі 911/3780/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" лютого 2017 р. Справа № 911/3780/16

за позовом Приватного підприємства "Парадіс Нова", 28000, Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Червоноармійська, будинок 43, офіс 14

до Приватного підприємства "Контраст", 08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 1

про стягнення 132475,48 грн.

суддя Н.Г. Шевчук

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 19.01.2017).

суть спору:

Приватне підприємство "Парадіс Нова" звернулось у господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Контраст" в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути:

- 76666,40 грн. заборгованості по орендних платежах за період з 24.07.2013 по 02.09.2016;

- 12207,81 грн. пені, нарахованої за сукупний період з 24.05.2016 по 23.11.2016;

- 1159,45 грн. 3% річних, нарахованих за сукупний період з 24.05.2016 по 23.11.2016;

- 4520,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2016 по листопад 2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди автомобільної заправної станції та обладнання автомобільного газозаправного пункту б/н від 01.06.2011 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що позивач, закрив рахунок, на який мали надходити кошти за договором оренди від 01.06.2011, та не повідомив відповідача про нові платіжні реквізити, в тому числі і у відповідь на його листи, чим створив відповідачу неможливість виконувати свої зобов'язання та сплачувати належні платежі, у зв'язку з чим прострочив виконання свого зобов'язання як кредитор.

Окрім, цього відповідач зазначає, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу об'єкта договору оренди, у зв'язку з чим позивач не мав права здійснювати правомочності власника щодо даного нерухомого майна на законних підставах.

Відповідач також заявляє про застосування строку позовної давності у випадку, якщо суд визнає позовні вимоги правомірними (арк..с 59-69).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.06.2011 між ПП «Парадіс Нова» (далі - орендодавець) та ПП «Контраст» (далі - орендар) укладено договір оренди автомобільної станції та обладнання газозаправного пункту (а.с.20-22, далі - договір) відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування автомобільну заправну станцію, комплекс, нежиле приміщення, 101 км. Автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропертровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області, та складається з «А1» приміщення АЗС, цегляне, площею 53,3 кв.м., «Б2» вбиральні, « 1» бензоколонок в кількості 4 шт. типу « Adast» , « 2» ємності в кількості 4 шт., « 3» свердловини, « 4» відмостки площею 1231 кв.м., « 1,2» огорожі, « 5» очисних споруд, « 6» АГЗП, а також 4 підземних резервуарів по 25 куб.м. загальною ємністю 100 куб.м., колонки газорозподільної Шельф 100 - 1 LPG, установки mini - 500,01 АЗС, а також інженерних та інших комунікацій, санітарно-технічних систем та іншої інфраструктури, яка розташована на земельній ділянці, що належить державі та перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_2 за договором оренди землі від 27.02.2008р.

Пунктом 4.1 передбачено розмір орендної плати за весь об'єкт в цілому 2 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 даного договору орендна плата сплачується орендодавцю орендарем щомісячно авансом в готівковому порядку в розмірі, передбаченому пунктом 4.1. цього договору не пізніше 05 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця р/р 26005000022585 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023.

Пунктами 5.2, 5.3 договору встановлено, що передача об'єкта в оренду оформлюється актом приймання-передачі автозаправної станції та обладнання автомобільного газозаправного пункту; об'єкт вважається фактично переданим орендарю з моменту підписання Акту приймання-передачі автозаправної станції та обладнання автомобільного газозаправного пункту.

Строк оренди визначено до 01.06.2012 (пункт 3.1).

Пунктом 9.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2012 і до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Додатковим договором до договору оренди від 31.05.2012 пункти 3.1, 9.1. були викладені в новій редакції, відповідно до якої було продовжено строк дії договору оренди до 01.06.2013.

Відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди після 01.06.2013, а позивач не заперечував проти цього, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що договір оренди поновлювався на строк, який раніше встановлений договором (2 роки) в силу приписів статті 764 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, 03.04.2013 між ПП Парадіс Нова (продавець) та ПП Контраст (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу автозаправної станції, розташованої на території Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області 101 км автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя загальною площею 53,3 кв.м. Комплекс знаходиться на земельній ділянці для комерційного використання площею 0,4380 га, що перебуває в оренді фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 27.02.2008, укладеного з Золотоніською райдержадміністрацією (том 1, а.с. 159-160).

Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація права власності на вказане майно за відповідачем не була здійснена, а тому право власності на це майно у нього не виникло.

Як вбачається із залучених до матеріалів справи копій інформаційних довідок №67066834 від 01.09.2016 та №67462643 від 07.09.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з 02.06.2008 по 02.09.2016 по ПП Парадіс Нова було власником вищевказаного автозаправного комплексу і здійснювало правомочності власника щодо даного нерухомого майна на законних підставах.

На виконання умов договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв автомобільну заправну станцію та обладнання автомобільного газозаправного пункту, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі від 01.06.2011 (том 1 а.с. 24).

За період з червня 2011 року по березень 2013 року орендодавцем щомісячно виставлялись рахунки-фактури на оплату орендної плати в сумі 2000,00 грн. (том 1 а.с. 135-156), які орендарем оплачувались, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача (том 1 а.с. 75-113), за результатами кожного місяця оренди сторонами підписувався відповідний Акт здавання- прийняття робіт (том 1 а.с.114-134).

Як стверджує позивач, Приватне підприємство "Контраст" в період 24.07.2013 по 02.09.2016 не виконувало умови договору оренди від 01.06.2011 в частині здійснення орендних платежів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 76666,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №1/22-11/2016 від 22.11.2016 (том 1 а.с. 25-26), в якій просив сплатити заборгованість за договором оренди від 01.06.2011 на рахунок ПП "Парадіс Нова" р/р 26004014637001 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346, проте дана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина перша статті 286 Господарського кодексу України).

Відповідачем доводи позивача не спростовані, докази сплати заборгованості по орендній платі відсутні.

За таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості по орендній платі є правомірною.

Проте, відповідач ПП "Контраст" заявив про застосування позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Враховуючи, що ПП "Парадіс Нова" звернулось з даним позовом у господарський суд 24.11.2016, трирічний строк позовної давності по вимогам про стягнення орендної плати за період з 24.07.2013 по 24.11.2013 сплинув.

Перебіг позовної по вказаним вимогах не переривався і не зупинявся.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності за період з 24.07.2013 по 24.11.2013, обґрунтоване тим, що ПП "Парадіс Нова" не зверталось з даним позовом до суду до вирішення господарських справ №911/5142/14 та №911/4321/14 з метою уникнення подвійного стягнення орендних платежів.

Згідно пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, натомість позивач свідомо не звертався до суду з відповідним позовом, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності за період з 24.07.13 по 24.11.2013.

За таких обставин відповідно до приписів статей 257 та 261 Цивільного кодексу України трирічний строк, в межах якого право ПП "Парадіс Нова" на стягнення орендних платежів за період з 24.07.2013 по 24.11.2013 сплив 24.11.2013.

Згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на викладене суд відмовляє в частині позовних вимог про стягнення орендних платежів, які підлягали сплаті з 24.07.2013 по 24.11.2013.

В межах трирічного строку позовної давності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за період з грудня 2013 року (строк оплати згідно пункту 4.2 Договору не пізніше 05.12.2013) по 02.09.2016, тобто, за 32 місяці і 2 дні.

За розрахунком суду сума орендних платежів, що мала бути сплачена відповідачем за вказаний період, становить 64133,33 грн.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 64133,33 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 12207,81 грн. пені, нарахованих за сукупний період з 24.05.2016 по 23.11.2016, 1159,45 грн. 3% річних, нарахованих за сукупний період з 24.05.2016 по 23.11.2016, та 4520,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2016 року по листопад 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

23.07.2013 на виконання умов договору оренди Приватне підприємство "Контраст" здійснило платіж в сумі 4000 грн.

Як вбачається з банківських виписок (том 1 а.с. 113) та підтверджується листом ПАТ Укрсоцбанк №06.301-186/9210 від 16.09.2014 (а.с. 158) вказаний платіж не зараховано та повернуто платнику у зв'язку з закриттям передбаченого договором оренди розрахункового рахунку ПП "Парадіс Нова" р/р 26005000022585 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023.

З метою належного виконання зобов'язань за договором оренди відповідач листами №194 від 24.06.2013, №231 від 03.09.2013 №347 від 18.12.2013 (том 1 а.с. 167-172, 175-176) просив позивача повідомити йому нові, актуальні платіжні реквізити ПП "Парадіс Нова".

Проте в листах від 12.07.2013, 06.09.2013 та 23.09.2013 (том 1, а.с. 165-166, 173, 174) адресованих ПП "Контраст" позивач платіжних реквізитів не надав, про заборгованість з орендної плати не зазначав.

Згідно статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Згідно частин першої, четвертої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Умовами договору оренди від 01.06.2011 не передбачено іншого порядку розрахунків окрім як перерахування грошових коштів на рахунок ПП "Парадіс Нова" р/р 26005000022585 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023, який станом на 23.07.2013 закрито.

Нові платіжні реквізити для здійснення розрахунків за договором оренди від 01.06.2011 позивач повідомив відповідачу лише шляхом надіслання претензії №1/22-11/2016 від 22.11.2016 (том 1 а.с. 25-26).

Згідно підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становлять Д+3, пріоритетної - Д+2. (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, а 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ вказаних Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Як вбачається з фіскального чека №6970 від 22.11.2016 та опису вкладення у цінний лист від 22.11.2016, претензія №1/22-11/2016 від 22.11.2016 подана до пересилання 22.11.2016 на ім'я Приватного підприємства "Контраст" (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 1) у відділення УДППЗ Укрпошта №1 в м. Київ на вул. Хрещатик 22.

Враховуючи положення Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень Приватне підприємство "Контраст" мало отримати претензію №1/22-11/2016 від 22.11.2016 лише 29.11.2016 (22.11.2016 дата відправлення + 3Д в межах області +1Д як рекомендоване, без урахування 26.11.2016 та 27.11.2016 вихідні дні), тобто, після звернення позивача з цим позовом у суд.

Оскільки відповідач був позбавлений можливості перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок, передбачений умовами договору оренди, а також беручи до уваги, що позивач не здійснив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, а саме до моменту надіслання претензії не надавав ПП "Контраст" актуальні платіжні реквізити ПП "Парадіс Нова", суд приходить до висновку, що в період з 23.07.2013 до 29.11.2016 мало місце прострочення кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2016 у справі № 925/96/16 та постанові Верховного Суду України від 20.05.2014 у справі №64/366-10, яка у відповідності із приписами статті 111 28 ГПК України є обов'язковою для врахування судами України.

Враховуючи викладене у суду відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив зобов'язання з оплати орендних платежів період з 23.07.2013 до 29.11.2016, у зв'язку з чим суд відмовляє у вимогах позивача про стягнення 12207,81 грн. пені нарахованих за сукупний період з 24.05.2016 по 23.11.2016, 1159,45 грн. 3% річних нарахованих за сукупний період з 24.05.2016 по 23.11.2016 та 4520,31 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з червня 2016 по листопад 2016.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 64133,33 грн. орендних платежів.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Контраст" (код 13706055) на користь Приватного підприємства "Парадіс Нова" (код 35675711) - 64133 (шістдесят чотири тисячі сто тридцять три) грн. 33 коп. орендних платежів та 962 (дев'ятсот шістдесят дві) грн.00 коп. судового збору.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 13.02.2017