Рішення

від 06.02.2017 по справі 916/3695/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2017 р.Справа № 916/3695/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: ОСОБА_1 - на підставі посвідчення № 031409 від 19.01.2015р.;

Від позивача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності № 276/исх-гс від 26.12.2016р.;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ОПЕРА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА" про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 30.12.2016р. заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ОПЕРА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА" на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м., та нежитлові приміщення першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв. м, розташованих по вул. Рішельєвській, 8, в м. Одесі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2017р. було порушено провадження у справі №916/3695/16 із призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА".

Разом із позовною заявою, позивачем надана заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просить накласти арешт на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, розташовані по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058958051101, накласти арешт на нежитлові приміщення першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташовані по вул.Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058957951101, заборонити ТОВ «ГРАНД ОПЕРА» вчиняти будь-які дії, пов'язані та направлені на відчуження будь-яким способом нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстрованих в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058958051101, заборонити ТОВ «ГРАНД ОПЕРА» вчиняти будь-які дії, пов'язані та направлені на відчуження будь-яким способом нежитлових приміщень першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м., розташованих по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстрованих в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058957951101, заборонити ТОВ «ГРАНД ОПЕРА» вчиняти будь-які дії, пов'язані та направлені на проведення демонтажу (знесення), реконструкції нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстрованих в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058958051101, та заборонити ТОВ «ГРАНД ОПЕРА» вчиняти будь-які дії, пов'язанні та направлені на проведення демонтажу (знесення), реконструкції нежитлових приміщень першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстрованих в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: НОМЕР_1 101.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2017р. заяву заступника прокурора Одеської області про забезпечення позову було задоволено частково, накладено арешт на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 143,8кв.м, розташовані по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058958051101, накладено арешт на нежитлові приміщення першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташовані по вул.Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058957951101, заборонено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ОПЕРА» вчиняти дії, пов'язані та направлені на відчуження нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстрованих в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058958051101, заборонено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ОПЕРА» вчиняти дії, пов'язані та направлені на відчуження нежитлових приміщень першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстрованих в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058957951101, заборонено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ОПЕРА» вчиняти дії, пов'язані та направлені на проведення демонтажу (знесення), реконструкції нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській, 4, в м. Одесі, зареєстрованих в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058958051101 та заборонено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ОПЕРА» вчиняти дії, пов'язанні та направлені на проведення демонтажу (знесення), реконструкції нежитлових приміщень першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській,4, в м. Одесі, зареєстрованих в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером: 1058957951101.

Відповідач в засідання суду призначені на 20.01.2017р. та 06.02.2017р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 03.01.2017р. та від 20.01.2017р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 06.02.2017р. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду із зазначенням того, що за вказаною адресою підприємство не знайдено (поштове повідомлення вх. №2470/17 від 23.01.2017р.; поштове повідомлення вх. №4786/17 від 02.02.2017р.).

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 06.02.2017р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

06.02.2017р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Згідно рішення Одеської міської ради від 14.04.2010р. № 5649-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» , пунктом 13 якого доручено Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Одеси з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «АРТ» , зокрема, щодо нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м., та нежитлових приміщень першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м., розташованих по вул.Рішельєвській, 8, в м. Одесі.

12 серпня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «АРТ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна за умовами якого Одеською міською радою було передано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «АРТ» нерухоме майно комунальної власності, в тому числі, нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м., та нежитлові приміщення першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв. м, розташованих по вул. Рішельєвській, 8, в м. Одесі.

29 жовтня 2010р. ТОВ АРТ на підставі договорів купівлі-продажу , посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за №№ 1609, 1614, здійснено відчуження нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м, та нежитлових приміщень першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв.м, розташованих по вул. Рішельєвській (вул. Леніна), 4, в м.Одесі, на користь ТОВ ОПЕРА . В свою чергу, ТОВ ОПЕРА на підставі протоколу загальних зборів засновників від 17.10.2016 та акту приймання- передачі нерухомого майна від 18.10.2016 здійснило передачу вказаних нежитлових приміщень до Статутного капіталу ТОВ ГРАНД ОПЕРА , яке на даний час залишається їх власником. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом в межах справи №916/2545/13 розглядались позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області до відповідачів: Одеської міської ради; ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АРТ"; ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Утьосов"; Приватного підприємства "ЕЛАС-КОМБІ"; Фірми "ХАРРІСОНС-ТРАНС-СЕРВІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ІВ-ІНВЕСТ ЛТД"; ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ІВ-ІММОБІЛЬЄ"; ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ"; ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА."; ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АВЕРС СТРОЙ" про:

- визнання незаконним та скасування пункту 13 рішення Одеської міської ради від 14.04.2010 № 5649-V "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради";

- визнання недійсним договору дарування від 12.08.2010 об'єкта власності ТОВ "АРТ" - адміністративної будівлі літ. "А", загальною площею 6756,7 кв.м., по вул. Верстатобудівній, 12 у м. Одесі, що укладений між ТОВ "АРТ" та Одеською міською радою;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності Одеської територіальної громади - 23 приміщень від 12.08.2010, що укладений між Одеською міською радою та ТОВ "АРТ";

- зобов'язання осіб (відповідачів), яким ТОВ "АРТ" відчужило набуті ним за договором купівлі-продажу від 12.08.2010 приміщення, повернути відповідні приміщення територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради шляхом виселення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2014 р. у справі №916/2545/13 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. рішення господарського суду Одеської області від 14.03.2014р. скасоване, позовні вимоги задоволені частково, припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 13 рішення Одеської міської ради від 14.04.2010 №5649-V, визнано недійсним договір дарування від 12.08.2010р., визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єктів комунальної власності Одеської територіальної громади - 23 нежитлових приміщень від 12.08.2010р., визнано недійсним договір міни, укладений 12.08.2010р. між ТОВ "АРТ" та Одеською міською радою, у решті у задоволені позову відмовлено.

Чинною постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №916/2545/13 визнано недійсним пункт 13 рішення Одеської міської ради №5649-V від 14.04.2010 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» , визнано недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та TOB «АРТ» шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010 та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, у т.ч. спірні об'єкти по даній справі. У частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання повернути майно рішення господарського суду Одеської області від 14.03.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. залишено без змін.

При касаційному перегляді рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №916/2545/13 Вищим господарським судом України було зроблено наступні висновки:

- щодо наявності правових підстав для визнання недійсним п. 13 рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010р., як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства.

- Одеська міська рада, укладаючи договір міни шляхом підписання з TOB «АРТ» удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010р. та договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності, вийшла за межі визначених законом повноважень. Отже, воля власника (територіальної громади міста) щодо відчуження зазначеного майна у встановленому законом порядку не виражена (не сформульована) жодним чинним та законним актом.

- щодо правильності правової позиції господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо повернення відповідачами до комунальної власності майна, що вибуло поза межами волі власника, так як віндикаційний позов (витребування майна) має бути заявлений власником - Одеською міською радою.

У листі Прокуратури Одеської області №05/2-629 вих-14 від 01.08.2014р., адресованому Одеському міському голові, інформувалось Одеську міську раду з обставинами вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Одеси 23 об'єктів та необхідність вирішення питання про захист майнових, культурних прав та інтересів мешканців міста шляхом повернення незаконно переданих приміщень. Однак, як зазначається представником прокуратури, Одеською міською радою належних заходів з зазначеного питання не приймається.

Позовні вимоги у справі ґрунтуються на факті визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, укладеного 12.08.2010 р. між Одеською міською радою та TOB «АРТ» , за яким з комунальної власності вибуло спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим з посиланням на положення ст.ст.387,388 Цивільного кодексу України, прокуратурою робиться висновок, що спірне нерухоме майно може бути витребуване від добросовісного набувача на користь власника, територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Додатково, представником прокуратури звертається увагу суду на те, що подання даної позовної зави стало можливим лише після винесення остаточного судового рішення у справі №916/2545/13 про визнання незаконним та скасування пункту рішення Одеської міської ради, визнання недійсним договорів дарування, купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16.10.2014р.

З наведених підстав, заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ОПЕРА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА" на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м., та нежитлові приміщення першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв. м, розташованих по вул. Рішельєвській, 8, в м. Одесі.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. А згідно положень ч.2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

З урахуванням положень ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається зі змісту позовних вимог у даній справі, вони заявлені Заступником прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради. Отже, саме Одеська міська рада є позивачем у справі.

Таким чином, предметом доказування у справі є наявність у Одеської міської ради прав на спірне майно та наявність підстав для його повернення позивачу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правовиків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цьоп кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійснго (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин ні створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №916/2545/13 визнано недійсним пункт 13 рішення Одеської міської ради №5649-V від 14.04.2010 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» , визнано недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та TOB «АРТ» шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010 та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, у т.ч. спірні об'єкти по даній справі.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, територіальна громада міста, як власник спірного об'єкту нерухомості, делегує міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Тобто, воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

А тому, здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та в не у межах повноважень передбачених законом не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі № 916/2545/13 колегія суддів оцінила укладені між сторонами договір дарування та купівлі-продажу удаваним договором міни і визнала його недійсним. Водночас, суд встановив вихід Одеської міської ради за межі визначених законом повноважень, з огляду на що скасував пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14.04.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Укладення удаваного договору передбачає, що всі його сторони вчиняють неправомірні дії (приховання іншого правочину).

Таким чином, постановою Вищого господарського суду України встановлено, що Одеська міська рада, ухвалюючи рішення про відчуження, зокрема, спірного об'єкта нерухомості, та укладаючи договір міни, діяла всупереч положенням законодавства. Такі дії Одеської міської ради, враховуючи вказане вище, не можуть бути оцінені вираженням волі територіальної громади міста Одеса, як власника спірного об'єкта нерухомості, на вибуття майна з його (власника) володіння.

Отже, з огляду на те, що спірний об'єкт нерухомості вибув із володіння територіальної громади поза її волею, заявлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування майна у відповідності до ст. 388 Цивільного кодексу України є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2016р. по справі №9168/2129/15.

Відповідно до п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. №9, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

За таких умов, вимоги до особи, що на теперішній час є власником спірного майна, щодо повернення майна, є законною та обґрунтованою. А відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.32,33,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ОПЕРА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОПЕРА" про витребування майна - задовольнити.

2. Витребувати у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ОПЕРА" (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 4; код ЄДРПОУ 40900814) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (65004, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська 1, код ЄДРОПУ 26597691) нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 143,8 кв.м., та нежитлові приміщення першого та другого поверхів № 810, загальною площею 590,2 кв. м, розташованих по вул. Рішельєвській, 8, в м. Одесі.

3. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ОПЕРА" (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 4; код ЄДРПОУ 40900814) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул.. Пушкінська, буд.3; код ЄДРПОУ 03528552; рахунок отримувача: 35213085000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача:820172; код класифікації доходів бюджету 22030101;) витрати по сплаті судового збору у розмірі 174 974 /сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири/ грн. 04 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено та підписано 13 лютого 2017 р.

Суддя Ю.О. Зайцев