Постанова

від 08.02.2017 по справі 904/5893/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017 року Справа № 904/5893/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 10.06.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №67 від 31.03.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2016р. у справі №904/5893/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн 2014", м.Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн", м.Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 297241,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2016р. у справі №904/5893/16 (суддя Соловйова А.Є.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн 2014" 237632,20 грн. - основного боргу, 10030,40 грн. - інфляційних втрат, 3292,12 грн. - три проценти річних, 44059,78 грн. - пені, 4425,22 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Означене рішення вмотивоване невиконанням відповідач своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Суд визнав доведеним факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та перевіривши розрахунки, частково відмовив у стягненні інфляційних втрат.

Відповідач (ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн"), не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2016р. у справі №904/5893/16 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини справи. Просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що суд не звернув уваги на неналежне оформлення позивачем документів, що підтверджують надання послуг. Копії товарно-транспортних накладних та СМR не відповідають п.5.27. Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003". Позивачем не надано податкових накладних, які повинні бути надані в силу вимог п.п. 2.9., 3.3.15. та 4.6. Договору. Крім того, відповідач вказує, що не підписував заявки на перевезення, а отже між сторонами не виникли договірні відносини.

Позивач (ТОВ "Корн 2014") у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтованим та таким, що відповідає діючому законодавству України. Представник позивача вказав, що за умовами п.2.7. Договору позивачем кілька разів направлялись відповідачу повні пакети документів з актами прийому-передачі виконаних робіт, які не були підписані відповідачем. При цьому відповідачем не надано заперечень або мотивованої відмови від підписання актів.

В судовому засіданні 08.02.2017р. представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а також подав суду письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області у справі №904/1039/17 за позовом ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" до ТОВ "КОРН 2014" про визнання недійсним договору на транспортно-експедиторське обслуговування №05-9/793 від 19.09.2014р.

Колегією суддів було відмовлено в задоволенні означеного клопотання відповідача, а за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРН 2014" ("Експедитор") та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "СЕНРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (Замовник") був укладений Договір транспортно-експедиторського обслуговування №05-09/793 від 19.09.2014р.

Згідно п.1.1. Договору транспортно-експедиторського обслуговування №05-9/793 від 19.09.2014р. Експедитор (позивач) зобов'язався за плату та за рахунок Замовника (відповідача) виконати або організувати виконання певних цим договором послуг, що пов'язані із перевезенням вантажів (транспортно-експедиторське обслуговування ТЕО).

За п.1.3. Договору, певні види послуг, кількість та інші характеристики вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоотримувачі, умови перевезення, графік подачі транспорту, суми фрахту та інша інформація необхідна Експедитору для виконання передбачених Договором обов'язків обумовлюються разовими заявка (за формою додатків №1 до цього договору, які є його невід'ємною частиною), додатково перед кожним перевезенням або групою перевезень.

Загальна сума договору залежить від кількості наданих послуг та орієнтовно складає три мільйона гривень з ПДВ.

Пунктами 4.3. і 4.4. Договору встановлено, що платежі Експедитору за надані за цим договором послуги включають себе винагороду (плату) Експедитору і відшкодування вартості перевезення. Розмір винагороди (плати) Експедитору за експедиторські послуги і вартість окремого перевезення вказуються в разових заявках, які є невід'ємною частиною цього договору та не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Сторонами погоджено, що платежі за надані послуги згідно умов договору відбувається шляхом банківського переведення засобів на рахунок Експедитора за погоджену кількість перевезень. Оплата відбувається після підписання акту виконаних робі, надання оригіналу або копії транспортної накладної (СМR) з відміткою одержувача про приймання вантажів, завіреної печаткою Експедитора. Строк оплати - 35 банківських днів від дати отримання рахунку Експедитора та оформлення документів, вказаних вище.

З матеріалів справи вбачається, що Експедитором були прийняті від Замовника до виконання наступні заявки: №1121 від 10.06.2015р. за маршрутом м. Нікополь - Франція - Іспанія, №1171 від 15.06.2015р. за маршрутом м. Нікополь - Нехотіївка - м. Лобня, №1309 від 07.07.2015р. за маршрутом м. Нікополь - м. Брянск - м. Санкт-Петербург, №1316 від 08.07.2015р. за маршрутом м. Нікополь - м. Белгород - м. Лобня, №1318 від 09.07.2015р. за маршрутом м. Запоріжжя - м. Нікополь, №1418 від 27.07.2015р. за маршрутом Німеччина - м.Нікополь.

Згідно наданих для оплати рахунків-фактур №100 від 22.06.2015р, №104 від 30.06.2015р., №500-у від 09.07.2015р., №117 від 13.07.2015р., №119 від 16.07.2015р. та №131 від 30.07.2015р. загальна сума наданих послуг склала 237632,20 грн.

Виконання послуг за заявками на перевезення вантажу автомобільним транспортом Експедитор підтверджує:

за заявкою №1121:

- транспортними накладними (СМR): №044494, №044495 з відміткою про одержання вантажу від 22.06.2015р., №044488 з відміткою про одержання вантажу від 23.06.2015р., №044493 з відміткою про одержання вантажу від 24.06.2015р., №044492 з відміткою про одержання вантажу від 25.06.2015р., №044491 з відміткою про одержання вантажу від 26.06.2015р., №044490 з відміткою про одержання вантажу від 30.06.2015р.;

- актом прийому-здачі робіт №104 від 30.06.2015р.;

- звітом про виконані експедиційні послуги від 30.06.2015р.

за заявкою №1171:

- транспортною накладною (СМR) №377147 з відміткою про одержання вантажу від 22.06.2015р.;

- актом прийому-здачі робіт №100 від 22.06.2015р.;

- звітом про виконані експедиційні послуги від 22.06.2015р.

за заявкою №1309:

- транспортною накладною (СМR) №359172 з відміткою про одержання вантажу від 13.07.2015р.;

- актом прийому-здачі робіт №117 від 13.07.2015р.;

- звітом про виконані експедиційні послуги від 13.07.2015р.

за заявкою №1316:

- транспортною накладною (СМR) №088983 з відміткою про одержання вантажу від 16.07.2015р.;

- актом прийому-здачі робіт №119 від 16.07.2015р.;

- звітом про виконані експедиційні послуги від 16.07.2015р.

за заявкою №1318:

- транспортною накладною (ТТН) №22125 від 09.07.2015р. з відміткою про одержання вантажу;

- актом прийому-здачі робіт №500-у від 09.07.2015р.;

- звітом про виконані експедиційні послуги від 09.07.2015р.

за заявкою №1418:

- транспортними накладними (СМR): №24150324 №24150333 з відміткою про одержання вантажу від 06.08.2015р.;

- актом прийому-здачі робіт №131 від 06.08.2015р.;

- звітом про виконані експедиційні послуги від 06.08.2015р.

18.11.2015р., що вбачається з фіскального чеку (а.с.28 т.1) Експедитором на адресу Замовника повторно для підписання були направлені документи, що підтверджують виконані послуги.

Отримання документів підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом уповноваженої особи (а.с.29 т.1). Проте, лист Експедитора залишився без відповіді. Послуги за договором транспортно-експедиторського обслуговування Замовником не оплачені.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Експедитора до Замовника про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних сум, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг на підставі договору.

За ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема із господарського договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

На відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного, поширюється також дія Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-IV від 01.07.2004р. (із змінами і доповненнями).

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" на клієнта покладено обов'язок у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно п. 3.1.1. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати необхідні платежі Експедитору.

Судом встановлено, що відмова відповідача оплатити послуги зводиться до відсутності повного пакету документів про виконанні послуги, визначені п. 3.3.15. Договору та неналежне оформлення копій документів.

Пунктом 3.3.14. Договору Експедитор зобов'язаний надати Замовнику повний пакет документів про виконані послуги за звітній період у строк не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. Наявність повного комплекту документів про виконані послуги за період включає в себе: заявка на перевезення (оригінал), ТТН (СМR, коносамент, авіанакладна, залізнична накладна, СМГС) на вантаж з відміткою про одержання вантажу, акт виконаних послуг, рахунок (оригінал), податкова накладна (п. 3.3.15. Договору).

Згідно п. 2.7. Договору встановлено, що по виконанні заявки Експедитор без зволікання надає Замовнику звіт з додатком відповідних документів, якщо це необхідно за характером виконаних послуг та акт виконаних робіт.

Як вбачається з відправлених позивачем на адресу відповідача документів, окрім податкових накладних були направлені всі документи з визначеного переліку.

За умовами п. 2.8. Договору Замовник зобов'язаний підписати акт виконаних послуг або надати мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з дати його отримання.

Замовником не надано мотивованої відмови щодо не підписаних ним актів у визначений в договорі строк, а отже надані Експедитором послуги слід вважати виконаними.

Неналежне оформлення копій документів не позбавляє відповідача обов'язку оплатити одержані послуги, факт надання яких підтверджується наданими належними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIVвід 16.07.1999р.(зі змінами та доповненнями).

Так пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Міжнародна автодорожня товарно-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. (Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" №57-V від 01.08.2006 року).

Положення означеної Конвенції застосовуються до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів, що передбачає винагороду, з використанням транспортних засобів у разі, якщо місце навантаження і місце доставляння вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких хоча б одна є учасницею цієї Конвенції.

Стаття 4 названої Конвенції визначає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ч.1 ст. 9 вказаної Конвенції).

Пунктом 1, підпунктом 11.1. пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997р. також визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. ТТН є основним документом на перевезення вантажів.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником (Замовником) для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

За висновком місцевого господарського суду наведе чинне законодавство та встановлені обставини справи дають підстави для задоволення позовних вимог в частинні стягнення з відповідача на користь позивача суми 237632,20 грн. основного боргу, що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг позивача за укладеним між сторонами договором транспортно-експедиторського обслуговування.

Наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують таких висновків, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.

Із наданої відповідачем копії позовної заяви щодо визнання недійсним договору на транспортне-експедиційне обслуговування №05-9/793 від 19.09.2014р., яка наразі є предметом розгляду в господарському суді Запорізької області у справі №904/1039/17, колегія суддів встановила, що у якості підстав для визнання договору недійсним ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" визначає ту обставину, що умови цього договору в частині п.п. 1.1. та 1.3. не відповідають приписам ст.ст. 1 та 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", що тягне за собою їх недійсність з підстав, встановлених ст.ст. 203, 2105 Цивільного кодексу України.

Так, за твердженням ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" за змістом п. 1.1. Договору №05-9/793 від 19.09.2014р. транспортно-експедиторського обслуговування цей Договір не підпадає під визначення транспортно-експедиторської послуги, яка наведена в ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а у пункті 1.3. цього Договору сторони при його укладанні не погодили Додаток 1 (заявку на перевезення), що виключає погодження таких істотних умов Договору, як: вид та найменування вантажу; розмір плати експедитора; пункти відправлення та призначення вантажу.

У підпункті 3.16. пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши доводи відповідача за клопотанням про зупинення провадження у даній справі до завершення вирішення господарським судом Запорізької області іншої справи №904/1039/17 про визнання недійсним Договору транспортно-експедиторського обслуговування №05-9/793 від 19.09.2014р., колегія суддів доходить висновку про пов'язаність цих двох справ, однак вважає, що суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, тому у задоволенні цього клопотання слід відмовити.

Так, відповідно до визначення терміну, який наведено в ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Стаття 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є:

відомості про сторони договору:

для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

вид послуги експедитора;

вид та найменування вантажу;

права, обов'язки сторін;

відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

розмір плати експедитору;

порядок розрахунків;

пункти відправлення та призначення вантажу;

порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

строк (термін) виконання договору;

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як вбачається зі змісту п. 1.1. Договору транспортно-експедиторського обслуговування №05-9/793 від 19.09.2014р., у переліку послуг, які є предметом цього договору є виконання або організація забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних вантажів Експедитором (позивачем) за плату та за рахунок Замовника (відповідача), тобто за своєю правовою природою цей договір є договором транспортно-експедиторського обслуговування, що не суперечить положенням ст.ст. 1 та 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

До наявного в даній справі транспортно-експедиторського обслуговування сторонами не надано Додатку №1, який має встановлювати форму разової Заявки, згідно п. 1.3. цього Договору. Однак, зі змісту наявних у справі Заявок відповідача вбачається, що вони мають відомості щодо суттєвих умов перевезення, передбачені в п.1.3. вказаного Договору та необхідні для його виконання, та були прийняті позивачем (Замовником) до виконання без будь-яких застережень. Заперечуючи факт надання транспортно-експедиторських послуг, відповідач належних та допустимих доказів про невиконання або неналежне виконання перевезень, що були обумовлені в означених Заявках, зі своєї сторони суду не надав.

Таким чином, не може бути визнаний неукладеним договір, який прийнятий до виконання та фактично виконувався його сторонами, відповідно до узгоджених Заявок.

Отже, встановлені у даній справі обставини не підтверджують існування передбачених ст. ст. 203 та 2015 Цивільного кодексу України підстав для визнання Договору транспортно-експедиторського обслуговування №05-9/793 від 19.09.2014р. недійсним, як такого, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства, зокрема положенням ст. ст. 1 і 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами погоджено у п. 5.3.4. Договору, що за несплату або несвоєчасну оплату рахунків Експедитора, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за вказаним договором транспортно-експедиторського обслуговування є обґрунтованими та правомірно задоволені судом позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 10030,40 грн. - інфляційних втрат за загальний період нарахування лютий - травень 2016 року, суми 3292,12 грн. - трьох процентів річних за загальний період нарахування з 26.01.2016р. по 12.07.2016р. та суми 44059,78 грн. - пені за загальний період нарахування з 26.01.2016р. по 12.07.2016р., а в іншій частині позовних вимог про стягнення суми 2226,74 грн. інфляційних втрат місцевий господарський суд правомірно відмовив, у зв'язку з помилкою позивача у визначенні періоду, за який ним може бути здійснене таке нарахування, з огляду на те, що, як вірно встановив місцевий господарський суд, останнім днем оплати відповідачем виставлених йому позивачем рахунків-фактур був 25.01.2016р.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 ГПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2016р. у справі №904/5893/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 13.02.2017р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна