Постанова

від 13.02.2017 по справі 909/540/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 909/540/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний комплекс «Вікторія ІФ» , № 1/10 від 10.10.2016р. (вх. № 01-05/5158/16)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р.

у справі № 909/540/16, суддя Ткаченко І.В.

за позовом: Приватного підприємства «М-Туройл» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний комплекс «Вікторія ІФ» , м. Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважаний комплекс «Вікторія» , м. Івано-Франківськ

про: витребування майна

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р. у справі № 909/540/16 позов Приватного підприємства «М-Туройл» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний комплекс «Вікторія ІФ» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважаний комплекс «Вікторія» про витребування майна - задоволено повністю.

У Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний комплекс «Вікторія ІФ» витребувано на користь Приватного підприємства «М-Туройл» майно: нежитлове приміщення, кафе, загальною площею 191,4 м 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 283757726101), що знаходиться по вул. Євгена Коновальця, 227А у м. Івано-Франківську.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний комплекс «Вікторія ІФ» в доход Державного бюджету 13 563 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 18 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р. у справі № 909/540/16, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, № 1/10 від 10.10.2016р. (вх. № 01-05/5158/16), в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р. скасувати та прийняте нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не врахував надані ним докази та аргументи. Наголошує на те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу не призвело до припинення грошового зобов'язання з оплати за векселем від 17.06.2014р. в сумі 904 212 грн. і володілець векселя починаючи з 17.06.2019р. має право звернутися по оплаті за цим векселем. Окрім того, апелянт стверджує, що на момент внесення майна до статутного капіталу ТОВ ТРК Вікторія ІФ договір купівлі - продажу був дійсним, а отже ТОВ ТРК Вікторія ІФ законно володіє майном, як добросовісний набувач. Також, ТОВ ТРК Вікторія ІФ не є стороною Договору купівлі-продажу від 18.02.2014р., спірне майно отримало законно, правочини які стали підставою отримання майна в судовому порядку не визнано недійсними, а тому рішення суду про позбавлення його законно набутого майна є таким, що суперечить ст. 41 КУ, ст. 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини, Цивільного кодексу України та іншими законами України. Скаржник також стверджує, що складене рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р. по даній справі не відповідає нормам чинного процесуального законодавства, а саме ст. 84 ГПК України.

Згідно автоматичного розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» , 03.11.2016р. справу за № 909/540/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Данко Л.С. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний комплекс «Вікторія ІФ» , № 1/10 від 10.10.2016р. (вх. № 01-05/5158/16) прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.11.2016р.

На адресу канцелярії суду надійшов відзив № 11 від 08.11.2016р. (вх. № 01-04/8112/16 від 10.11.16) в якому позивач просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи № 909/540/16 на 05.12.2016р. з підстав, викладених у даній ухвалі суду.

У зв'язку з перебуванням 05.12.2016р. судді Данко Л.С. у відпустці, судове засідання 05.12.2016р. не відбулось, про що відповідно до абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016р., було повідомлено представника відповідача та третьої особи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2016р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2016р. в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи № 909/540/16 на 10.01.2017р. з підстав, викладених у даній ухвалі суду.

В судовому засіданні від 10.01.2017р. колегією суддів оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 18.01.2017р.

Згідно з протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 17.01.2017р. у зв'язку з відпусткою судді Костів Т.С., у склад колегії суддів для розгляду справи № 909/540/16 введено замість судді Костів Т.С.- суддю Галушко Н.А.

В судовому засіданні від 18.01.2017р., від 30.01.2017р. та від 06.02.2017р. колегією суддів оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 30.01.2017р., до 06.02.2017р та до 13.02.3017р.

На адресу канцелярії суду надійшли письмові пояснення від 06.02.2017р. № 15 в яких позивач просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач, відповідач та третя особа участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 13.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.02.2014 р. між Приватним підприємством "Еластоагрос" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлового приміщення, кафе, загальною площею 191,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Коновальця Євгена (вулиця Дадугіна), буд. 227а. Договір нотаріально засвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №144.

Відповідно до п. 2.1. договору, продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 904212 грн, в т.ч. ПДВ. Ці кошти покупець зобов'язується сплатити продавцю у повному обсязі у місячний термін після підписання сторонами акту прийому передачі приміщення, тобто, не пізніше 18 червня 2014 року. Розрахунок за придбане майно проводиться на умовах та в порядку, попередньо погодженими сторонами договору.

18.02.2014 р. проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" на нежитлове приміщення, кафе, загальною площею 191,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Коновальця Євгена, буд. 227а.

Разом з тим, 27 травня 2014 р., відбулась зміна найменування ПП "Еластоагрос" на ПП "М-Туройл".

10 липня 2014 р., господарським судом Івано-Франківської області було порушено провадження у справі про банкрутство ПП "М-Туройл".

13 листопада 2014 р., ПП "М-Туройл" було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

28 липня 2015 р., ліквідатором банкрута був призначений арбітражний керуючий ОСОБА_2

25 вересня 2015 р., було створено (проведено державну реєстрацію) ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія-ІФ", засновником якого з часткою 99,9% стало ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія".

Як встановлено судом, 16 жовтня 2015 р., ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" здійснило передачу згаданого вище нерухомого майна (нежитлового приміщення, кафе, загальною площею 191,4 м 2 , що знаходиться по вул. Євгена Коновальця, 227А у м. Івано-Франківську) шляхом включення до статутного капіталу новоствореного ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія-ІФ".

10 березня 2016 р., у справі про банкрутство ПП "М-Туройл" суд визнав недійсним згаданий договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 лютого 2014 р., та зобов'язав ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" повернути в ліквідаційну масу ПП "М-Туройл" нерухоме майно - нежитлове приміщення, кафе, загальною площею 191,4 м 2 , що знаходиться по вул. Євгена Коновальця, 227А у м. Івано-Франківську.

При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що представник ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" ОСОБА_3 був присутній при розгляді заяви про визнання недійсним згаданого вище договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" та ПП "М-Туройл", проте про відчуження даного майна ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія-ІФ" (засновником якого є ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія") суду не повідомив.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2016 р., яка набрала законної сили та стосується даного предмету спору встановлено наступне:

дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" щодо видачі простого векселя та прийняття його в якості оплати за договором купівлі-продажу від 18.02.2014 р. Приватним підприємством "Еластоагрос", суперечать положенням визначеним в ст.ст. 202 , 207 , 208 , 654 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" .

Зокрема, судом досліджено простий вексель серії АА 2394514 на наявність обов'язкових реквізитів та встановлено наступне.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 27.05.2014 р. відбулась зміна найменування Приватного підприємства "Еластоагрос" на Приватне підприємство "М-Туройл".

При цьому, у векселі датованому 17.06.2014 р., у графі "найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений" зазначено ПП "Еластоагрос", в той час як станом на 17.06.2014 р. назва підприємства була змінена на ПП "М-Туройл".

Також, і в акті приймання-передачі векселя від 17.06.2014 р. по тексту акта вказано попередню назву векселеотримувача та проставлено печатку ПП "Еластоагрос", тоді як станом на 17.06.2014 р. назва підприємства була змінена на ПП "М-Туройл", а отже і печатка підприємства повинна була відповідати зміненій назві.

Крім того, в графі тексту векселя "підлягає сплаті в" зазначено "в м. Івано-Франківську, у графі "місце платежу" вказано "ПАТ "ВТБ БАНК" МФО 321767 р/р 26007010393057". Однак, згідно інформації наданої ДПІ у м.Івано-Франківську, р/р 26007010393057 у ПАТ "ВТБ БАНК" МФО 321767, належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" (23.12.2015 р. закритий).

Отже, векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" у векселі вказав місцем платежу власний розрахунковий рахунок, а не місце в якому підлягає виконанню зобов'язання за векселем.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону . Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону .

Однак, зміни до тексту простого векселя серії АА 2394514, виданого 17.06.2014 р., згідно вказаної норми Закону, не вносилися.

Незважаючи на допущені при оформлені векселя порушення заповнення реквізитів, ПП "М-Туройл" не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" з ініціативою про внесення змін до тексту векселя.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що вказані дії ПП "М-Туройл" щодо прийняття розрахунку за договором шляхом отримання неналежно оформленого простого векселя, свідчать про те, що ПП "Еластоагрос" (ПП "М-Туройл") прийняло на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони (передало нерухоме майно не отримавши від покупця грошових коштів) та відмовилось від власних майнових інтересів (прийняло вексель взамін на передбачену договором оплату грошовими котами).

Після початку розгляду судом заяви ПП "М-Туройл" №179 від 18.11.15 (вх.№12390/15 від 18.11.15) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" 12.02.2016 р. за власної ініціативи видано простий вексель серії АА 0415873 на суму 904212 грн. із строком платежу до 17.06.2019 р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" зобов'язалось сплатити Приватному підприємству "М-Туройл" вказані грошові кошти. У тексті векселя серії АА 0415873 містяться змінені реквізити, а саме у графі "найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений" зазначено ПП "М-Туройл", та у графі "місце платежу" вказано розрахунковий рахунок в ІФФ ФАБ "Брокбізнесбанк" (не належний ні ТОВ "ТРК "Вікторія", ні ПП "М-Туройл").

15.02.2016 року ліквідатором арбітражним керуючим отримано цінний лист Ц7601835671169 від ТОВ "ТРК "Вікторія" з описом, в якому знаходились: акт прийому-передачі документів у справі № 909/722/14 від 12.02.2016 року; простий вексель АА №0415873 від 12.02.2016 року; квитанції № 5_12 та 1513_5 від 12.02.2016 року; акт прийому-передачі векселя від 12.02.2016 року.

22.02.2016 року вказаний лист з його вмістом (без підписання) повернуто ліквідатором Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія".

Як вбачається з акту приймання-передачі документів у справі №909/722/14 про банкрутство Приватного підприємства "М-Туройл" від 18.12.2015 р., засновник ПП "М-Туройл" передав, а ліквідатор ПП "М-Туройл" прийняв такі документи: кругла печатка ПП "М-Туройл", Статут ПП "М-Туройл", протокол обшуку від 07.09.2011 р. В акті зазначено, що від 07.09.11 р. фінансово-господарська діяльність не здійснювалась.

Отже, простий вексель серії АА 2394514 на суму 904212 грн., договір купівлі-продажу від 18.02.2014 р., акт приймання-передачі векселя від 17.06.2014 р., ліквідатору засновником ПП "М-Туройл", не передавався.

Про здійснення відчуження нерухомого майна боржником - ПП "М-Туройл", ліквідатор арбітражний керуючий дізнався здійснюючи ліквідаційну процедуру ПП "М-Туройл", а саме з інформаційної довідки №433500138 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2015 року йому стало відомо, що на орендованій боржником земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:20:009:0234 знаходиться нерухоме майно - кафе, яке належало боржнику.

І тільки 12.02.2016 р., після звернення ліквідатора до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.02.14 нерухомого майна та зобов'язання ТОВ "ТРК "Вікторія" передати вказане нерухоме майно Приватному підприємству "М-Туройл" у справі про банкрутство, колишнім директором ПП "М-Туройл" направлено ліквідатору ПП "М-Туройл" документи: акт прийому-передачі документів у справі №909/722/14; простий вексель АА № 2394514 (в описі 2394512) від 17.06.2014 року; акт прийому-передачі векселя АА №2394514 (в описі 2394512) від 17.06.2014 року; видаткова накладна № ЕА-0000001 від 05.05.2014 року; податкова накладна №1 від 05.02.2014 року.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, ПП "Еластоагрос" (ПП "М-Туройл") фактично здійснило відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення, кафе, загальною площею 191,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Коновальця Євгена (вулиця Дадугіна), буд. 227а, безоплатно.

Незважаючи на передбачені сторонами в договорі купівлі-продажу від 18.02.14 р., умови щодо ціни майна та порядку розрахунків за придбане майно, вищенаведені встановлені судом фактичні дії (передача майна без оплати його вартості, безпідставна видача простого векселя ТОВ "ТРК "Вікторія", прийняття безпідставно виданого та неналежно оформленого векселя ПП "М-Туройл", ненадання ПП "М-Туройл" ліквідатору документів, що стосуються даних правовідносин) свідчать про свідоме намагання сторонами договору приховати безоплатне відчуження нерухомого майна , що в свою чергу заподіяло шкоду інтересам ПП "М-Туройл".

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо преюдиційності встановленої обставини суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що договір купівлі-продажу від 18.02.14 р. визнано недійсним, у зв'язку із порушення норм чинного законодавства шляхом свідомого намагання сторонами договору приховати безоплатне відчуження нерухомого майна. Тобто факт безоплатної передачі майна встановлено, як преюдиційний факт.

Відповідно до п. 3.1 право розпорядження майном виникає у покупця після проведення повного та остаточного розрахунку з Продавцем за цим договором.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Необхідно зазначити, що сторони узгодили момент повного розпорядження майна про, що директор ПП "Еластоагрос" ОСОБА_4 (продавець) та директор Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважаний комплекс «Вікторія» ОСОБА_5 (покупець) знали оскільки проти даного пункту договору не заперечували. Однак, знаючи про відсутність остаточного розрахунку за договорм купівлі-продажу оспорюваного майна, 16 жовтня 2015 р., ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія" здійснило передачу згаданого вище нерухомого майна (нежитлового приміщення, кафе, загальною площею 191,4 м 2 , що знаходиться по вул. Євгена Коновальця, 227А у м. Івано-Франківську) шляхом включення до статутного капіталу з часткою 99,9% новоствореного ТОВ "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія-ІФ".

Окрім того, 06.10.2015р. відбулися збори засновників ТзОВ ТРК Вікторія (частка ОСОБА_6 - 100%) у присутності ОСОБА_6 вирішили передати у статутний капітал ТзОВ ТРК Вікторія ІФ вищезазначене нерухоме майно. На момент передачі засновниками ТзОВ ТРК Вікторія ІФ були ТзОВ Вікторія -99,9% та ОСОБА_5Б - 0, 1 %.

Тобто, в даному випадку ОСОБА_5, колишній директор ТзОВ ТРК ОСОБА_4 та саме Товариство з обмеженою відповідальністю ТРК ОСОБА_4 , які брали участь в купівлі-продажі оспорюваного майна, знали і могли передбачити порушення умов договору шляхом безоплатної передачі оспорюваного майна.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТРК Вікторія ІФ в складі учасників товариства ОСОБА_5, колишній директор ТзОВ ТРК ОСОБА_4 та саме Товариство з обмеженою відповідальністю ТРК ОСОБА_4 знали та могли передбачити відсутність оплати оспорюваного майна, що свідчить про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю ТРК Вікторія ІФ про наявність перешкод передачі у статутний капітал нежитлового приміщення, кафе, загальною площею 191,4 м 2 , що знаходиться по вул. Євгена Коновальця, 227А у м. Івано-Франківську, що в свою чергу виключає умову про добросовісність набувача.

У відповідності до абз. 2 п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11, якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У абз. 1 п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", надано наступні роз'яснення щодо захисту права власності шляхом витребування майна.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України.

Таким чином, захист порушених прав особи, яка є власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи. Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Таким чином колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду констатує факт, що висновок господарського суду Івано-Франківської області про те, що Товариства з обмеженою відповідальністю ТРК Вікторія ІФ не є добросовісним набувачем є обґрунтований дослідженими доказами у справі. Отже, спірне майно, що є предметом даного спору, підлягає витребуванню у Товариства з обмеженою відповідальністю ТРК Вікторія ІФ на користь приватного підприємства "М-Туройл" на підставі ст.387 ЦК України.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає задоволення позову повністю правомірним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016р. в справі за номером 909/540/16 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний комплекс «Вікторія ІФ» , № 1/10 від 10.10.2016р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 13.02.2017 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.