Ухвала

від 27.03.2018 по справі 909/540/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/540/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "М-Туройл" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бігуна Романа Дмитровича,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія ІФ",

третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія"

розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія ІФ",

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України

від 08.08.2017

у справі № 909/540/16

у складі колегії суддів: Куровський С.В. (головуючий), Панова І.Ю., Удовиченко О.С.

за позовом приватного підприємства "М-Туройл" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бігуна Романа Дмитровича

до товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія ІФ"

третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія"

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі

№ 909/540/16 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія ІФ" залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016 у справі

№ 909/540/16 залишено без змін.

Відповідно до відбитку календарного штемпелю органу поштового зв'язку 03.11.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Вікторія ІФ" (далі - ТОВ "ТРК "Вікторія ІФ") подано до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі № 909/540/16 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

На обґрунтування зазначених заявником підстав для перегляду судового рішення до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 26.11.2013 у справі № 914/946/13-г, від 23.03.2016 у справі № 922/4684/14, від 13.12.2016 у справі № 914/1162/14 та постанов Верховного Суду України від 18.09.2013 справі № 6-95цс13, від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15, від 15.03.2017 у справі

№ 916/2130/15 .

За приписами пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. передано заяву ТОВ "ТРК "Вікторія ІФ" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі № 909/540/16 в порядку Розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції, до 15.12.2017.

Ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2018 заявнику було надано строк для усунення недоліків заяви до 31.01.2018; вимоги ухвали заявником виконано.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами з таких підстав.

За положеннями пунктів 1, 3 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, підставами для подання заяви про перегляд рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі № 909/540/16, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "ТРК "Вікторія ІФ" не є добросовісним набувачем, отже, спірне майно, що є предметом даного спору, підлягає витребуванню у ТОВ "ТРК "Вікторія ІФ" на користь ПП "М-Туройл" на підставі статті 387 ЦК України.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення, кафе, загальною площею 191,4 м2, укладеного 18.02.2014 між ТОВ "ТРК "Вікторія" (покупцем) та ПП "Еластоагрос" (продавцем, 27.05.2014 змінено найменування на ПП "М-Туройл"), ціна продажу спірного майна становила 904212 грн, з урахуванням ПДВ, які покупець зобов'язався сплатити продавцю у повному обсязі у місячний строк після підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, тобто, не пізніше 18.06.2014, що розрахунок за придбане майно проводиться на умовах та в порядку, попередньо погоджених сторонами договору.

Також, судами встановлено, що 10.03.2016 у справі №909/722/14 про банкрутство ПП "М-Туройл" (позивача у справі № 909/540/16) договір купівлі-продажу спірного майна від 18.02.2014 судом було визнано недійсним у зв'язку зі встановленими судом обставинами щодо фактичного безоплатного відчуження нерухомого майна ПП "Еластоагрос" (ПП "М-Туройл") та зобов'язано ТОВ "ТРК "Вікторія" повернути в ліквідаційну масу ПП "М-Туройл" нерухоме майно - нежитлове приміщення, кафе, загальною площею 191,4 м2.

Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що ТОВ "ТРК "Вікторія ІФ" було відомо про наявність перешкод для передачі до статутного капіталу спірного мана, що виключає таку умову як добросовісність відповідача у цій справі, оскільки ОСОБА_7, як колишній директор ТОВ "ТРК "Вікторія" та як співзасновник із часткою 0,1 % у статутному капіталі новоствореного ТОВ "ТРК "Вікторія ІФ" та ТОВ "ТРК "Вікторія" брали участь в купівлі-продажі оспорюваного майна, знали і мали передбачити порушення умов договору шляхом безоплатної передачі оспорюваного майна.

Водночас, у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-95цс13 про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу квартири у зв'язку із підробкою довіреності та шахрайством (за фактом шахрайства, підроблення та використання підроблених документів було порушено кримінальну справу), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відправляючи справу на новий касаційний розгляд, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Також, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-1203цс15 про визнання договору недійним, визнання права власності та витребування майна, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, висловлено правою позицію про те, що, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні були встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

У справі № 916/2130/15 про витребування майна із чужого незаконного володіння, Верховний Суд України, скасовуючи рішення попередній інстанцій передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що у разі відчуження майна два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України (постанова від 15.03.2017).

Отже, у постановах від 18.09.2013 у справі № 6-95цс13, від 16.09.2015 у справі

№ 6-1203цс15 та від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, Верховного Суд України, у справах про витребування майна вказує про необхідність застосування статті 388 ЦК України саме щодо добросовісних набувачів, тоді як у постанові, про перегляд якої подано заяву у справі № 909/540/16, судами встановлено, що ТОВ "ТРК Вікторія ІФ" не є добросовісним набувачем, відтак спірне майно, що є предметом даного спору, підлягає витребуванню у ТОВ "ТРК Вікторія ІФ" на користь ПП "М-Туройл" на підставі статті 387 ЦК України.

У постанові Вищого господарського Суду України, у справі №914/946/13 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд касаційної інстанції вважає, що позивач звертаючись до суду із позовом про визнання договору недійсним обрав неправильний спосіб захисту, оскільки права особи не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України, а можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У цій справі судами встановлено, що продавець передав об'єкт продажу, а покупець сплатив кошти за придбані будівлі та обладнання та перереєстрував за собою право власності.

Також, зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у справі № 914/1162/14, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що спірне майно вибуло з володіння власника майна з його волі, та на законних підставах, в результаті укладення відплатного договору купівлі-продажу та зазначає, що відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Водночас у справі № 909/540/16, судами встановлено, що відчуження нерухомого майна відбулося безоплатно, що було однією із підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.

Водночас на відміну від справи №914/946/13 та справи № 914/1162/14, у справі

№ 909/540/16, в якій подано заяву про перегляд, судами встановлено, що відчуження нерухомого майна відбулося безоплатно, що було однією із підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, а вказане майно підлягає витребуванню у ТОВ "ТРК Вікторія ІФ", яке не є добросовісним набувачем.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 у справі 922/4684/14 було скасовано рішення попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Однак постанова про скасування рішень попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, у редакції до 15.12.2017.

Таким чином, у зазначених справах суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пунктів 1 і 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Враховуючи викладене, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі № 909/540/16, не отримали свого підтвердження.

Виходячи з положень статті 111 21 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, необґрунтованість заяви про перегляд судових рішень господарських судів в порядку Розділу XII-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є підставою для відмови у допуску справи до провадження.

На підставі викладеного та керуючись підпунктами 1, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів"

від 02.06.2016 № 1402-VII, статтями 111 16 - 111 21 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у допуску справи № 909/540/16 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко