Постанова

від 07.02.2017 по справі 826/16665/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2017 р. м. Київ К/800/13882/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: Прядкіна О.В., відповідача: Радевича О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Кронос на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Кронос про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2014 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ТОВ Кронос про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у сумі 184933,15 грн., з яких

за 2011 рік: 48616,66 грн. - санкції, 17835,65 грн. - пеня, разом - 66452,31 грн.;

за 2012 рік: 50720,94 грн. - санкції, 11240,66 грн. - пеня, разом - 61961,60 грн.;

за 2013 рік: 50562,80 грн. - санкції, 5956,44 грн. - пеня, разом - 56519,24 грн.

Позов мотивований невиконанням відповідачем у 2011 - 2013 роках установленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нормативу створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та наявністю підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 названого Закону.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, позов задоволено. Суд постановив стягнути з ТОВ Кронос на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів:

за 2011 рік у розмірі 48 616,66 грн. і пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у сумі у розмірі 17 835,65 грн.,

за 2012 рік у розмірі 50 720,94 грн. і пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у сумі у розмірі 11 240,66 грн.,

за 2013 рік у розмірі 50 562,80 грн. і пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у сумі у розмірі 5 956,44 грн.,

а всього у сумі 184933,15 грн.

У поданій касаційній скарзі ТОВ Кронос , із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та залишити позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів без розгляду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів спільно з Територіальною державною інспекцією з питань праці м. Києва на виконання постанови старшого слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві проведена позапланова перевірка ТОВ Кронос .

За результатами вказаної перевірки складений Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування від 30 вересня 2014 року № 26-03-21/954 за 2011-2013 року, яким встановлено порушення з боку Товариства вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо не виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Так, у ході перевірки відповідачем надано Звіти з праці (форма № 1-ПВ) за січень-грудень 2011 року, в яких зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 48 осіб, на підприємстві повинно бути працевлаштовано дві особи з інвалідністю, проте відповідачем не працевлаштовано жодної особи; згідно зі звітом Звіту з праці (форма № 1-ПВ) за січень-грудень 2012 року відповідач вказав, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2012 році становила 43 особи, на підприємстві повинно бути працевлаштовано дві особи з інвалідністю, проте відповідачем не працевлаштовано жодної особи; відповідно до Звіту з праці (форма №1-ПВ) за січень-грудень 2013 року відповідач вказав, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 43 особи, на підприємстві повинно бути працевлаштовано дві особи з інвалідністю, проте відповідачем не працевлаштовано жодної особи.

Відповідно до листа Деснянського районного центру зайнятості від 06 листопада 2014 року № 22-4577 ТОВ Кронос у 2011 - 2014 роках звіти по формі № 3-ПН з вакансіями для інвалідів до Деснянського районного центру зайнятості не надавало та відповідно інваліди, які перебували на обліку, не направлялись до ТОВ Кронос для працевлаштування.

Крім того, в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції послався та твердження Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про неподання ТОВ Кронос будь-якої звітності до позивача та відсутність спростування таких тверджень з боку позивача.

У свою чергу матеріали справи не містять, а сторони під час судового розгляду та на стадії касаційного оскарження не надали та не посилались на відповідну звітність (Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, затверджену наказом Мінпраці України від 10 лютого 2007 року № 42).

Надаючи правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною третьою статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частин першої-третьої та п'ятої статті 19 цього ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частина п'ята).

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України чи іншими законодавчими актами, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наказом Міністерства соціального політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено форму звітності № 3-ПН Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) .

Здійснивши системний аналіз наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. При цьому така інформація повинна подаватися в порядку та формі, визначеними Законом.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України (зокрема, постанови № 21-60а11 від 20 червня 2011 року; № 21-105а12 від 26 червня 2012 року; № 21-95а13 від 02 квітня 2013 року), відповідно до якої обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому такими заходами є подання підприємством до центру зайнятості звітів по формі 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, тобто факт повідомлення компетентного держаного органу про виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Втім, як установлено судами та зазначено вище, відповідач звітність за формою № 3-ПН у 2011 - 2014 роках не подавав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності факту порушення Товариством вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Поряд із цим, колегія суддів зауважує на наступному.

Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, серед іншого, затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, та Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

За змістом пунктів 2 та 3 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки. Предметом проведення перевірки є: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

У свою чергу, відповідно до пункту 5 цього ж Порядку позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за рішенням суду, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, за бажанням роботодавця та у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.

При цьому, частиною другою статті 188-1 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, у вигляді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, у разі неподання підприємством (установою, організацією, фізичною особою), яке використовує найману працю, в установлений строк (до 01 березня) річного звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів у відповідного органу Фонду соціального захисту інвалідів виникає право провести позапланову виїзну перевірку.

Невикористання такого права органом Фонду соціального захисту інвалідів є його бездіяльністю.

Згідно з частинами другою-третьою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 9 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З урахуванням викладених вище законодавчих положень, право на проведення позапланової перевірки ТОВ Кронос у зв'язку з неподанням річної звітності виникало у позивача після 01 березня відповідного року, з урахуванням поштового обігу. Саме в разі належного виконання покладених на нього обов'язків і після проведення такої перевірки позивач повинен був дізнатись про обставини, які зумовили звернення з цим позовом.

У 2012, 2013 роках перевірку відповідача не проведено.

За результатом проведеної Фондом соціального захисту інвалідів спільно з Територіальною державною інспекцією з питань праці м. Києва перевірки, яка зумовила звернення з цим позовом, складено акт від 30 вересня 2014 року.

Позивач із цим позовом звернувся до суду 29 жовтня 2014 року.

Враховуючи час, необхідний для проведення перевірки, шестимісячний строк для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з ТОВ Кронос адміністративно-господарських (штрафних) санкцій та пені за 2013 рік не є пропущеним.

В іншій частині (за 2011, 2012 роки) позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а з огляду на бездіяльність суб'єкта владних повноважень підстави визнавати причини пропуску такого строку колегія суддів не вбачає.

Відтак, позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ Кронос про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2011, 2012 роки підлягають залишенню без розгляду. В іншій частині судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів, погоджуючись із застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, констатує порушення ними вимог процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кронос задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року в частині задоволення позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Кронос адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за 2011 та 2012 роки на загальну суму 128413 (сто двадцять вісім тисяч чотириста тринадцять) гривень 91 копійок - скасувати .

Позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Кронос про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за 2011 та 2012 роки на загальну суму 128413 (сто двадцять вісім тисяч чотириста тринадцять) гривень 91 копійок залишити без розгляду .

В частині задоволення позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Кронос про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за 2013 рік у сумі 56519 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 24 копійок постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: