Ухвала

від 01.02.2017 по справі 368/1940/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

01 лютого 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації права оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець про розірвання договорів оренди землі, за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Переможець (далі - СТОВ Переможець ) звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати недійсними договори оренди, укладені між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та скасувати державну реєстрацію права оренди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 березня 2009 року між товариством та відповідачами з кожним окремо були укладені договори оренди земельної ділянки строком на десять років, проте під час дії вказаного договору відповідачі у березні 2015 року уклали нові договори оренди земельної ділянки з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Посилаючись на те, що дії відповідачів порушують права СТОВ Переможець як орендаря спірної земельної ділянки, позивач просив визнати недійсними вказані вище договори.

Заперечуючи проти позову СТОВ Переможець , ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічними позовами, посилаючись на те, що орендарем належним чином не виконуються умови договору оренди й укладені договори оренди не відповідають типовій формі, встановленій постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.

ОСОБА_3 просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,003 га, кадастровий номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 просив розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,5629 га, укладені між ними та СТОВ Переможець 10 березня 2009 року терміном на 5 років.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року, первісний позов СТОВ Переможець задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 1,0003 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 10 березня 2015 між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Скасовано державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2015 року, індексний номер 20071403, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 1,0003 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного 10 березня 2015 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5629 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 10 березня 2015 року між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Скасовано державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2015 року індексний номер 20156973, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5629 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного 10 березня 2015 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 10 березня 2015 року між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Скасовано державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 березня 2015 року індексний номер 20140528, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер НОМЕР_2, від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Розірвано договір оренди від 10 березня 2009 року земельної ділянки площею 1,003 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Переможець .

У зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено .

У касаційній скарзі СТОВ Переможець , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в силу ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки орендарем порушуються його істотні умови, а саме: не у повній мірі сплачується орендна плата.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, залишив його без змін і зазначив, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з вимогами ст.ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Отже аналіз правових норм свідчить, що основною метою договору оренди землі та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати встановленому договором розмірі.

Судом установлено, що 10 березня 2009 року між ОСОБА_3 та СТОВ Переможець укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,003 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно з додатком до вказаного договору оренди визначено порядок та форми оплати орендної плати, а саме: до 31 грудня кожного року. Орендна плата сплачується щорічно в натуральному вигляді сільськогосподарською продукцією: зерно - 390 кг, цукор - 26 кг, олія -1,5 л, крупа - 1,5 кг.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3, СТОВ Переможець зазначало, що з позивачем укладено договір оренди земельної ділянки не повного паю, а саме: площею 1,0002 га, й відповідно до цього додатком до договору оренди визначено порядок розрахунків за оренду землі, який є меншим ніж за оренду повного паю, що свідчить про погодження сторонами форми, розміру та строку виплати орендної плати й що належно виконується товариством.

Проте, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким розірвано укладений 10 березня 2009 року між ОСОБА_3 та СТОВ Переможець договір оренди земельної ділянки, на порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 304, 316 ЦПК України на вищезазначені положення закону уваги не звернув, доводів СТОВ Переможець належним чином не перевірив, взагалі не дослідив укладеного між сторонами договору оренди та додатку до нього щодо порядку й форми орендної плати, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про порушення відповідачем істотних умов договору, а саме: несплату орендної плати в повному розмірі.

Крім того, апеляційний суд не зазначив, у якому розмірі СТОВ Переможець повинно було сплачувати орендну плату та у якому розмірі, а також протягом якого часу не сплачувало чи недоплачувало її ОСОБА_3

Отже, апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених ст. ст. 212, 303, 304, 316 ЦПК України й не надав мотивування всім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним судове рішення в оскарженій частині не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець про розірвання договору оренди землі скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф. Хопта

С.П.Штелик