Рішення

від 23.03.2017 по справі 368/1940/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1940/15-ц Головуючий у І інстанції Кириченко В. І. Провадження № 22-ц/780/1952/17 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І. Категорія 46 23.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Верланова С.М.,

при секретарі Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року у справі:

- за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди;

- за зустрічними позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець про розірвання договорів оренди землі, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року позивач СТОВ Переможець звернулося до суду із вказаними вище позовом, який мотивувало тим, що 10 березня 2009 року товариство уклало із відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 з кожним окремо договори оренди землі, за якими останні передали в оренду товариству строком на 10 років належні їм земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди із ОСОБА_2 був зареєстований 10 березня 2009 року у Кагарлицькому районному відділі КРФ центру ДЗК, про що вчинено запис № 040932800168, Договори оренди із ОСОБА_6 і ОСОБА_4 були зареєстовані у Кагарлицькому районному відділі СВП центру КОРУ, відповідно 15 квітня 2009 року запис № 040991200047 та 14 квітня 2009 року запис № 040991200034.

Вказував, що 20 березня 2015 року товариству стала відома інформація про укладення 10 березня 2015 року між кожним з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 договорів оренди земельних ділянок і державну реєстрацію прав оренди. Зазначає, що передані в оренду ФОП ОСОБА_5 земельні ділянки перебувають у користуванні СТОВ на підставі договорів оренди від 10 березня 2009 року, про що відповідачі знали. Вважає, що укладені між відповідачами договори оренди порушують права СТОВ як орендаря землі, в тому числі права господарювання, отримання продукції і доходів, та порушують вимоги закону, бо були передані в оренду ФОП ОСОБА_5 без припинення права оренди СТОВ.

Посилаючись на те, що укладені між відповідачами договори оренди земельних ділянок порушують права СТОВ Переможець та вимоги закону, просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,0003 га, кадастровий номер НОМЕР_1, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія НОМЕР_2, укладений 10 березня 2015 року між ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_5, скасувати державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20071403 від 17 березня 2015 року;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5629 га, кадастровий номер НОМЕР_3, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія НОМЕР_4, укладений 10 березня 2015 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5, скасувати державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20156973 від 20 березня 2015 року;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер НОМЕР_5, укладений 10 березня 2015 року між ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5, скасувати державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20140528 від 19 березня 2015 року.

У квітні 2015 року відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічними позовами, які є аналогічними за змістом. ОСОБА_2 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 березня 2009 року між нею і СТОВ Переможець про право оренди земельної ділянки площею 1,0003 га, яка розміщена за адресою: Київська область Кагарлицький район Кадомська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_1. ОСОБА_6 просив розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 березня 2009 року між ним і СТОВ Переможець про право оренди земельної ділянки площею 3,5629 га, яка розміщена за адресою: Київська область Кагарлицький район Кадомська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_6. Вимоги мотивували тим, що на момент підписання ними договорів оренди із СТОВ їх аркуші не були прошиті та скріплені печаткою, а на договорах не була вказана дата укладання, що дало змогу СТОВ маніпулювати при оформленні остаточної редакції договорів. В договорах термін дії був вказаний 5 років, однак пізніше вони дізналися, що термін їх дії становить 10 років. Факт укладання договорів саме на 5 років, зможуть підтвердити свідки. Окрім того, даний факт підтверджується додатками до договорів оренди, де вказаний період їх дії - 2009 рік і в подальшому на 5 років. Вважають, що на сьогоднішній день згідно ст.598 ЦК України їх зобов'язання перед СТОВ щодо передачі ділянок в оренду припинилося у зв'язку із закінчення строку домовленості за договором і вони мають право на розірвання цих договорів і повернення ділянок. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання перед ними про сплату орендної плати за користування земельними ділянками та закінченням терміну їх дії вони мають право у відповідності до ст. 611 ЦК України розірвати дані договори. Зазначали, що в оспорюваних ними договорах оренди відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що суперечить вимогам ст.15 Закону України Про оренду землі , а самі договори не відповідають типовій формі, встановленій постановою КМУ № 220 від 3 березня 2004 року, що також надає їй право на їх розірвання.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року первісний позов СТОВ Переможець задоволено у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,0003 га кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 10 березня 2009 року між ОСОБА_2 і СТОВ Переможець .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач СТОВ Переможець подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні її позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує хибністю висновків суду про порушення СТОВ умов договору оренди і невиплату орендної плати в повному обсязі. Вказує, що СТОВ орендує у ОСОБА_2 не всю ділянку 3,56 га, а лише її частину розміром 1,0003 га. Відповідно, суд не врахував, що розмір оплати визначений у додатку до договору оренди, який і виконується СТОВ у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року апеляційна скарга СТОВ Переможець відхилена, а рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до СТОВ Переможець про розірвання договору оренди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, предметом перегляду в суді апеляційної інстанції на даний час є рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до СТОВ Переможець про розірвання договору оренди.

Учасники справи, в тому числі СТОВ Переможець і ОСОБА_2, належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 31 травня 2007 року, є власником земельної ділянки розміром 1,0003 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

10 березня 2009 року між СТОВ Переможець та ОСОБА_2 був укладений договір № 85 оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 передала в оренду СТОВ Переможець терміном на десять років належну їй на праві власності земельну ділянку розміром 1,0003 га кадастровий номер НОМЕР_1. В цей же день - 10 березня 2009 року було здійснено державну реєстрацію вказаного договору у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок вчинено запис за № 040932800168. Відповідно до п.12.4 зазначеного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 10 березня 2009 року.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки наявністю правових підстав для розірвання договору оренди, оскільки орендарем порушуються його істотні умови, а саме: не у повній мірі сплачується орендна плата.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи.

Згідно положень ст.ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Отже аналіз правових норм свідчить, що основною метою договору оренди землі та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати встановленому договором розмірі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Задовольняючи вимоги про розірвання договору оренди, суд виходив з того, що СТОВ Переможець не виконує належним чином зобов'язання по сплаті орендної плати, зокрема сплачує ОСОБА_2 орендну плату у меншому розмірі, ніж визначено у п.4.1 договору, згідно якого за домовленістю сторін орендна плата щорічно може здійснюватися в натуральній чи грошовій формі. У натуральній формі оплата здійснюється шляхом поставки: зерна - 1500 кг., цукру - 100 кг, крупи - 6 кг, олії - 6 л.

Заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_2, СТОВ Переможець зазначало, що з позивачкою укладено договір оренди земельної ділянки не повного паю в розмірі 3,56 га, як з іншими 300-ми фізичними особами, а паю в розмірі 1,0003 га, і відповідно до цього додатком до договору оренди визначено порядок розрахунків за оренду землі та її розмір, який є меншим ніж за оренду повного паю 3,56 га, що у свою чергу свідчить про погодження сторонами розміру орендної плати і що належно виконується товариством.

Такі доводи СТОВ Переможець узгоджуються із п.4.2 договору оренди, згідно якого форми орендної плати за оренду земельної ділянки на 1 рік, які встановлюються за домовленістю сторін, наведені у додатках до цього договору.

Додатком до вказаного договору оренди із ОСОБА_2 визначено порядок, форми та розмір орендної плати. Зокрема орендна плата підлягає сплаті в період із 01 вересня до 31 грудня кожного року. У випадку сплати в натуральному вигляді сільськогосподарською продукцієювизначено її розмір: зерно - 390 кг, цукор - 26 кг, олія -1,5 л, крупа - 1,5 кг (т.2 а.с.30). Вказаний додаток підписаний обома сторонами договору та скріплений печаткою СТОВ Переможець .

Проте, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів СТОВ Переможець належним чином не перевірив, унаслідок чого дійшов невірного висновку про порушення товариством істотних умов договору, а саме: несплату орендної плати в повному розмірі.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не грунтується на матеріалах справи і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст.13,15, 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за несплату є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до положень ст.ст.31,32 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених, ст. ст. 24-25 цього Закону та умовами договору.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що 10 березня 2009 року між СТОВ Переможець та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 передала в оренду СТОВ Переможець терміном на десять років належну їй земельну ділянку розміром 1,0003 га кадастровий номер НОМЕР_1, а СТОВ Переможець зобов'язалося сплачувати орендну плату за домовленістю сторін у натуральній чи грошовій формі.

Згідно Додатку до вказаного договору оренди у випадку сплати орендної плати в натуральному вигляді сільськогосподарською продукцією її розмір становиь: зерно - 390 кг, цукор - 26 кг, олія -1,5 л, крупа - 1,5 кг.

Також судом встановлено, що СТОВ Переможець виплачує орендну плату у розмірі, передбаченому додатком до договору, що стверджується наданими ним письмовими доказами про сплату орендної плати ОСОБА_2, які доводять належне виконання СТОВ зобов'язання перед позивачем по сплаті орендної плати і не спростовані ОСОБА_2 (т.1 а.с54-81, 169-195).

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_2 не надала доказів наявності заборгованості у відповідача по оплаті орендної плати та невиконання СТОВ Переможець умов договору оренди колегія суддів відмовляє у задоволенні її зустрічного позову про розірвання договору оренди.

Доводи ОСОБА_2 про те, що розмір орендної плати у натуральній формі визначений п.4.1 договору оренди і становить: зерна - 1500 кг., цукру - 100 кг, крупи - 6 кг, олії - 6 л, що не виконується СТОВ, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Встановлено, що дійсно у п.4.1 вказаного договору надруковані саме такі розміри оплати. Проте такі умови не відповідають п.4.2 договору та додатку до договору, де вказаний інший розмір орендної плати у натуральній формі: зерно - 390 кг, цукор - 26 кг, олія -1,5 л, крупа - 1,5 кг. Вказаний додаток узгоджений сторонами договору і підписаний ними та скріплений печаткою СТОВ Переможець .

За наявності таких розбіжностей, колегія суддів приймає до уваги додаток до договору, який узгоджується із доводами позивача, про те, що з позивачкою укладено договір оренди земельної ділянки не повного паю в розмірі 3,56 га, як з іншими 300-ми фізичними особами, а в розмірі 1,0003 га, і відповідно до цього додатком до договору оренди визначено порядок розрахунків за оренду землі та її розмір, який є меншим ніж за оренду повного паю 3,56 га, що у свою чергу свідчить про погодження сторонами розміру орендної плати і що належно виконується товариством.

Підтвердженням цього є той факт, що з моменту укладення договору оренди у березні 2009 року СТОВ Переможець виплачувало орендну плату ОСОБА_2 в тому числі у натуральній формі саме у розмірі, встановленому додатком, а не в іншому розмірі.

ОСОБА_2 проти цього не заперечувала і погоджувалася, не висуваючи вимог щодо невідповідності орендної плати умовам договору. Зустрічний позов поданий нею лише у зв'язку із поданням позову СТОВ.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд покладає на ОСОБА_2 судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець задоволити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець про розірвання договору оренди землі.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Переможець судовий збір в розмірі 267,96 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Головуючий

Судді: