Рішення

від 07.02.2017 по справі 910/21840/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017Справа № 910/21840/16 За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва"

до Приватного малого підприємства "Надія-Універсал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 245 816,83 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Сидоренко М.В. (представник за довіреністю № 38-13/03 від 03.01.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (директор);

від третьої особи: Деревицька Н.В. (представник за довіреністю № 108-21473 від 28.12.2016р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного малого підприємства "Надія-Універсал" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 368 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.12.2013р. в розмірі 245 816,83 грн., з яких 218 708,74 грн. сума основного боргу, 5 357,13 грн. пені, 17 742,55 грн. інфляційних втрат, 4 008,41 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних та інших, передбачених договором, платежів за період з 01.08.2015р. по 18.10.2016р.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, а також доповнення до заперечень на позов, заперечення щодо розрахунків позивача, відповідно до яких заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача права стягувати в судовому порядку орендну плату з відповідача, необґрунтованість заявлених позовних вимог, невірне визначення позивачем ціни позову, невірність розрахунків пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Третя особа подала до суду письмові пояснення, відповідно до яких підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 20.12.2016р. Крім того, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016р. розгляд справи відкладено до 17.01.2017р.

В судовому засіданні 20.12.2016р. судом було розглянуто заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та відмовлено в її задоволенні з огляду на ненадання відповідачем доказів на підтвердження наявності у провадженні господарського суду чи іншого органу справи з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та відмінністю предметів спору у даній справі та справі №910/24284/15, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування п. 2 ст. 81 ГПК України.

В судовому засіданні 17.01.2017р. оголошено перерву до 24.01.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 24.01.2017р. оголошено перерву до 07.02.2017р.

В судовому засіданні 07.02.2017р. з огляду на неодноразові заяви відповідача (усні та письмові) про залишення даного позову без розгляду, судом було відмовлено в їх задоволенні з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх заяв про залишення позову без розгляду, відповідач посилається на те, що даний спір перебуває на розгляді в інших компетентних органів, а саме в Національному антикорупційному бюро України, Генеральній прокуратурі України, національній поліції України, Київській міській державній адміністрації, Київській міській раді, тощо.

Відповідно до положень чинного процесуального кодексу залишення позову без розгляду є прерогативою суду, а відповідний пункт статті 81 ГПК України може бути застосовано за наявності певних обставин.

Так, згідно п. 2 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Доказів на підтвердження наявності у провадженні господарського суду чи іншого органу справи з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, відповідачем до матеріалів справи не надано, а на розгляді названих вище органів перебувають звернення відповідача, які вирішуються в межах їх компетенції та не є господарським спором в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, який вирішується господарським судом чи іншим органом зі справи з господарського спору.

За таких обставин, заяви відповідача про залишення позову без розгляду визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 07.02.2017р. судом було також розглянуто клопотання відповідача (усні та письмові) про направлення матеріалів справи до правоохоронних органів (прокурору) для проведення відповідної перевірки в порядку постановлення окремої ухвали та відмовлено в їх задоволенні з огляду на наступне.

Як передбачено ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Відтак окрема ухвала та повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України є різними поняттями та не можуть бути винесені (надіслані) одночасно з одного й того ж питання (порушення).

В будь-якому разі, винесення окремої ухвали та надсилання повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України є прерогативою суду, а відповідні процесуальні документи може бути винесено (надіслано) судом лише, якщо зазначені обставини виявлені під час розгляду справи.

В ході розгляду справи, судом не виявлено порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, що зумовлює винесення окремої ухвали, а також не виявлено у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення для надсилання відповідно повідомлення до правоохоронних органів з даного приводу.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07 лютого 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013 року між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним малим підприємством "Надія-Універсал" (орендар) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва") (балансоутримувач) укладено Договір № 368 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідачеві передане в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 75,6 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Білгородська, 12, для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів та складу (п. п. 1.1., 2.1. Договору).

Укладений договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. п. 10, 14 таблиці 2 п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради № 34/6250 від 22.09.2011.

Розмір орендної плати, згідно з розрахунком орендної плати (додаток 3 до Договору), що є невід'ємною частиною договору, на дату його підписання, в цілому складає 7 593,12 грн. на місяць (без ПДВ).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.4. Договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. А також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток № 4 до Договору) та сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до розрахунку компенсації плати за змелю об'єкту оренди (додатком № 4 до Договору) її розмір становить 227,43 грн. на місяць.

Орендні платежі сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача № 26004010005231 у ПАТ "Авант-Банк", МФО 380708, ЄДРПУО 35756919, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі (п. 3.5 Договору).

Згідно з п. 3.6. Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Умовами п. 4.1. Договору визначено, що орендар зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення, що розташоване на 1 поверсі та перебуває на балансі позивача, загальною площею 75,6 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Білгородська, 12, про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний та скріплений печатками сторін Акт приймання-передачі об'єкта оренди від 18.12.2013р. (додаток № 2 до Договору).

В п. 4.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 18.12.2013р. до 17.12.2016р. (п. 9.1. Договору).

Відповідно до пунктів 6.7., 9.4., 9.6. Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов договору, він може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду. Договір припиняється, зокрема, у разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших причин передбачених законодавчими актами України.

У зв'язку з неналежним виконанням орендарем свого зобов'язання зі сплати орендної плати та відшкодування плати за землю за період з 01.01.2014р. по 31.07.2015р., позивач, за захистом свого порушеного права звернувся до суду з вимогами про розірвання договору, стягнення заборгованості та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. у справі № 910/24284/15 розірвано договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 368 від 18.12.2013, укладений між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" та Приватним малим підприємством "Надія-Універсал" та стягнуто з Приватного малого підприємства "Надія-Універсал" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" заборгованість по орендній платі в сумі 149433 грн. 96 коп., інфляційні в сумі 59049 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 2978 грн. 58 коп., пеню в сумі 10925 грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5662 грн. 74 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. у справі №910/24284/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. у справі №910/24284/15 залишено без мін.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. у справі № 910/24284/15, яке набрало законної сили з 23.07.2016р. Приватне мале підприємство "Надія-Універсал" було виселено з нежилого приміщення загальною площею 75,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Білгородська, 12, передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва".

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту державного виконавця від 18.10.2016р. відповідача було виселено з орендованого приміщення.

Як передбачено п. 3.5. Договору останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не сплачує орендну плату та інші платежі, передбачені умовами договору за користування об'єктом оренди за період з 01.08.2015р. по 18.10.2016р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 218 708,74 грн., за наявності якої позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за Договором у період з період з 01.08.2015р. по 18.10.2016р.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено факт наявності заборгованості з орендної оплати та інших платежів, які в силу п. п. 3.1., 3.4. - 3.6. 4.2. Договору відповідач мав сплачувати позивачу щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та доповненні до заперечень на позов не приймаються судом з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами статті 13 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Норми статті 16 Цивільного Кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12.

Судом встановлено, що позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору обрано вірний спосіб захисту свого порушеного права (стягнення орендної плати та інших платежів, передбачених договором, а також пені, інфляції та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання).

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При розгляді даного спору, суд виходить з того, що відповідач підписуючи договір оренди, а також додатки до нього, в тому числі і розрахунки орендної плати та компенсації плати за землю об'єкту оренди погодився з усіма істотними умовами договору, які визначені для такого типу договору чинним законодавством України

При цьому, за умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 3.5. Договору, відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату та інші платежі саме на рахунок балансоутримувача (позивача).

Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права стягувати з відповідача орендну плату та інші, передбачені умовами договору платежі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, умовах договору та спростовуються матеріалами справи.

Теж саме стосується і заперечень відповідача щодо економічної необґрунтованості розміру орендної плати (7 593,12 грн.) та компенсації плати за змелю об'єкту оренди (227,43 грн.), з якими погодився відповідач, підписавши договір та їх розрахунки орендної плати (додаток № 3 та додаток № 4 до Договору), які за умовами договору на кожний наступний місяць визначаються з урахуванням індексу інфляції.

Наведене також узгоджується з положеннями статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України), а в п. 3.6. Договору відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Не заслуговують на увагу суду також посилання відповідача щодо того, що позивачем проігноровано пункти п. п. 3.3., 3.11. Договору, якими передбачено умови зменшення орендної плати.

Так, за змістом п. 3.3. Договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно п. 3.11. Договору орендар має право звернутися до орендодавця з клопотанням щодо відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин змінилися умови, передбачені цим договором, або істотно погіршився стан об'єкта оренди не з вини орендаря.

У випадку наявності певних складнощів у користуванні орендованим майном, орендар не позбавлений ініціювати питання щодо зменшення орендної плати (ч. 4 ст. 762 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідачем не наведено суду обставин щодо зміни умов, передбачених договором або істотного погіршення стану об'єкта оренди не з вини орендаря, з якими закон та договір пов'язує можливість зменшення орендної плати, а також не надано доказів на підтвердження звернення до третьої особи (орендодавця) з клопотанням щодо зменшення орендної плати.

При розгляді даного спору, суд також виходить з того, що відповідач за наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень не був позбавлений звернутися до суду з відповідними вимогами до позивача або третьої особи та захистити своє порушене право в обраний ним спосіб та порядку, встановленому законом.

Крім того, як було зазначено вище факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань встановлено судом при розгляді справи №910/24284/15.

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З урахуванням викладеного, обставини, встановлені при розгляді справи №910/24284/15 з огляду на положення ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи, у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що судові рішення у названій справі потребують окремої експертизи не узгоджуються з приписами чинного процесуального кодексу.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на положення ст. 43 ГПК України судом здійснено оцінку наявним судовим рішенням у даній справі за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, на відсутність якої посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Відповідно до наданих до матеріалів справи розрахунків суми основного боргу всього за період з 01.08.2015р. по 18.10.2016р. позивачем нараховано 110 467,65 грн. орендної плати, 87 082,07 грн. індексації, 1 420,10 грн. плати за землю, 39 793,92 грн. ПДВ 20 %, що разом становить 238 763,74 грн.

Суд погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування орендної плати в розмірі 110 467,65 грн. за період з 01.08.2015р. по 18.10.2016р., натомість при розрахунку індексу інфляції (п. 3.2. Договору), позивачем допущено арифметичні помилки, що призвело до завищення орендної сплати, а тому судом проведено власні розрахунки суми індексації.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як було зазначено вище, вартість оренди за місяць становить 7 593,12 грн. без ПДВ (п. 3.1. Договору), яка за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції (п. 3.2. Договору).

За розрахунком суду сума індексації за серпень 2015р. становить 5 614,62 грн. (7 593,12 х 100,2% х 100,6% х 102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0% х 100,4% х 100,8% х 102,9% х 102,4% х 101,9% х 103,0% х 103,1% х 105,3% х 110,8% х 114,0% х 102,2% х 100,4% х 99,0% - 7 593,12);

за вересень 2015р. - 5 508,95 грн. (7 593,12 х 100,2% х 100,6% х 102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0% х 100,4% х 100,8% х 102,9% х 102,4% х 101,9% х 103,0% х 103,1% х 105,3% х 110,8% х 114,0% х 102,2% х 100,4% х 99,0% х 99,2% - 7 593,12);

за жовтень 2015р. - 5 810,30 грн. (7 593,12 х 100,2% х 100,6% х 102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0% х 100,4% х 100,8% х 102,9% х 102,4% х 101,9% х 103,0% х 103,1% х 105,3% х 110,8% х 114,0% х 102,2% х 100,4% х 99,0% х 99,2% х 102,3% - 7 593,12);

за листопад 2015р. - 5 636,06 грн. (7 593,12 х 100,2% х 100,6% х 102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0% х 100,4% х 100,8% х 102,9% х 102,4% х 101,9% х 103,0% х 103,1% х 105,3% х 110,8% х 114,0% х 102,2% х 100,4% х 99,0% х 99,2% х 102,3% х 98,7% - 7 593,12);

за грудень 2015р. - 5 900,64 грн. (7 593,12 х 100,2% х 100,6% х 102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0% х 100,4% х 100,8% х 102,9% х 102,4% х 101,9% х 103,0% х 103,1% х 105,3% х 110,8% х 114,0% х 102,2% х 100,4% х 99,0% х 99,2% х 102,3% х 98,7% х 102,0% - 7 593,12);

за січень 2016р. - 5 995,10 грн. (7 593,12 х 100,2% х 100,6% х 102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0% х 100,4% х 100,8% х 102,9% х 102,4% х 101,9% х 103,0% х 103,1% х 105,3% х 110,8% х 114,0% х 102,2% х 100,4% х 99,0% х 99,2% х 102,3% х 98,7% х 102,0% х 100,7% - 7 593,12);

за лютий 2016р. - 6 117,39 грн. (7 593,12 х 100,2% х 100,6% х 102,2% х 103,3% х 103,8% х 101,0% х 100,4% х 100,8% х 102,9% х 102,4% х 101,9% х 103,0% х 103,1% х 105,3% х 110,8% х 114,0% х 102,2% х 100,4% х 99,0% х 99,2% х 102,3% х 98,7% х 102,0% х 100,7% х 100,9% - 7 593,12);

Розмір індексації орендної плати за період з 01.03.2016р. по 18.10.2016р. з огляду на відсутність в матеріалах справи письмового клопотання сторони про можливість суду виходити за межі позовних вимог (ст. 83 ГПК України), має бути врахований судом за розрахунком позивача, оскільки сума боргу, розрахована позивачем не перевищує розрахованого судом, відтак за березень 2015р. сума індексації становить - 5 992,10 грн., за квітень 2015р. - 6 064,45 грн., травень - вересень 2015р. - по 6 089,85 грн. та за неповний місяць жовтень 2016р. - 3 339,60 грн.

Таким чином, загальний розмір індексації орендної плати, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 86 428,46 грн.

Суд також погоджується з розрахунком позивача плати за землю, розмір якої становить 1 420,10 грн.

У зв'язку з проведенням судом розрахунків індексації орендної плати, зміни також зазнав і розмір ПДВ 20%.

Так, за серпень 2015р. розмір ПДВ становить 2 698,35 грн. (7 593,12 + 5 614,62 + 284,02 х 20%);

за вересень 2015р. - 2 677,22 грн. (7 593,12 + 5 508,95+ 284,02 х 20%);

за жовтень 2015р. - 2 737,49 грн. (7 593,12 + 5 810,30 + 284,02 х 20%);

за листопад 2015р. - 2 702,64 грн. (7 593,12 + 5 636,06 + 284,02 х 20%);

за грудень 2015р. - 2 755,56 грн. (7 593,12 + 5 900,64 + 284,02 х 20%);

за січень 2016р. - 2 717,64 грн. (7 593,12+ 5 995,10 х 20%);

за лютий 2016р. - 2 742,10 грн. (7 593,12+ 6 117,39 х 20%);

Розмір ПДВ за період з 01.03.2016р. по 18.10.2016р. за розрахунком позивача становить за березень 2015р. - 2 717,04 грн., за квітень 2015р. - 2 731,51 грн., травень - вересень 2015р. - по 2 736,59 грн. та за неповний місяць жовтень 2016р. - 1 500,71 грн.

Таким чином, загальний розмір ПДВ 20%, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 39 663,21 грн.

З урахуванням викладеного, загальний розмір орендної плати та інших, передбачених умовами договору платежів становить 237 979,42 грн. = 110 467,65 грн. (орендна плата) + 86 428,46 грн. (індексація) + 1 420,10 грн. (плата за землю) + 39 663,21 грн. (ПДВ 20 %).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів частковий розрахунок зі сплати орендної плати та інших платежів на суму 20 055,00 грн., що не заперечується позивачем.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу з внесення орендної плати за користування об'єктом оренди та інших платежів у відповідача перед позивачем в розмірі 217 924,42 грн. (237 979,42 - 20 055,00) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 ГПК України не спростований, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 217 924,42 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 357,13 грн. пені, 17 742,55 грн. інфляційних втрат та 4 008,41 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у передбачений Договором строк свого обов'язку по внесенню орендної плати та інших, передбачених договором платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку, позивач нараховує пеню на орендні платежі з травня 2016р. по жовтень 2016р. за подвійною обліковою ставкою НБУ, а тому заперечення відповідача щодо невідповідності розрахунків пені Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 ГК України не відповідають дійсності.

Разом з тим, позивачем не наведено формулу визначення пені, періоду нарахування пені відповідно до умов договору, розміру відповідної облікової ставки Національного банку України у відповідний період прострочення, а тому суд проводить власний розрахунок пені.

43,88 грн. = 14 869,56 грн. (сума боргу за травень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 36% х 3 (період прострочення з 21.06.2016р. по 23.06.2016р.) : 366;

469,24 грн. = 14 869,56 грн. х 33% х 35 (період прострочення з 24.06.2016р. по 28.07.2016р.) : 366;

617,18 грн. = 14 869,56 грн. х 31% х 49 (період прострочення з 29.07.2016р. по 15.09.2016р.) : 366;

511,90 грн. = 14 869,56 грн. х 30% х 42 (період прострочення з 16.09.2016р. по 27.10.2016р.) : 366;

45,50 грн. = 14 869,56 грн. х 28% х 4 (період прострочення з 28.10.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

75,16 грн. = 10 419,56 грн. (сума боргу за червень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 33% х 8 (період прострочення з 21.07.2016р. по 28.07.2016р.) : 366;

432,44 грн. = 10 419,56 грн. х 31% х 49 (період прострочення з 29.07.2016р. по 15.09.2016р.) : 366;

358,71 грн. = 10 419,56 грн. х 30% х 42 (період прострочення з 16.09.2016р. по 27.10.2016р.) : 366;

31,88 грн. = 10 419,56 грн. х 28% х 4 (період прострочення з 28.10.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

361,59 грн. = 16 419,56 грн. (сума боргу за липень 2016р.) х 31% х 26 (період прострочення з 21.08.2016р. по 15.09.2016р.) : 366;

565,26 грн. = 16 419,56 грн. х 30% х 42 (період прострочення з 16.09.2016р. по 27.10.2016р.) : 366;

50,25 грн. = 16 419,56 грн. х 28% х 4 (період прострочення з 28.10.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

479,77 грн. = 15 819,56 грн. (сума боргу за серпень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 30% х 37 (період прострочення з 21.09.2016р. по 27.10.2016р.) : 366;

48,41 грн. = 15 819,56 грн. х 28% х 4 (період прострочення з 28.10.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

89,91 грн. = 15 669,56 грн. (сума боргу за вересень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 30% х 7 (період прострочення з 21.10.2016р. по 27.10.2016р.) : 366;

47,95 грн. = 15 669,56 грн. х 28% х 4 (період прострочення з 28.10.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

Таким чином, за розрахунком суду обґрунтованою є сума пені в розмірі 4 229,03 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру пені, суд виходить з того, що відповідачем у справі є мале підприємство, наявність інших судових рішень щодо стягнення з відповідача орендних платежів, а також часткову оплату відповідачем орендної плати та інших платежів за договором на користь позивача.

За таких обставин, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 ГПК України та зменшити розмір пені на 50%, тобто до суми 2 114,52 грн.

До аналогічних висновків приходив Вищий господарський суд України у постановах від 09.12.2015р. у справі №910/10082/15 та від 19.10.2016р. у справі №910/1611/16.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Згідно з п. п. 3.1., 3.2., 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Про те, що інфляційні нарахування та 3 % річних не є штрафними санкціями та нараховуються за весь час прострочення, відповідачем зазначено у свої поясненнях від 23.01.2017р., які долучені до матеріалів справи, відтак посилання відповідача на те, що до таких нарахувань має бути застосована норма ч. 6 ст. 232 ГК України не заслуговують на увагу суду.

Судом також відхиляються доводи відповідача про те, що нарахування інфляційних втрат призводить до подвійної індексації орендних платежів, оскільки індекс інфляції, передбачений п. 3.2. Договору включається в суму основного боргу, що узгоджується зі ст. 762 ЦК України, натомість нарахування інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання з внесення таких орендних платежів.

Оскільки за розрахунком суду було визначено вартість оренди та інших платежів у меншому розмірі, ніж визначено позивачем, а також відсутність у розрахунку позивача формул нарахування названих сум та з урахуванням п. 3.6. Договору щодо моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання (з 21 числа наступного місяця), суд проводить власні розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат за серпень 2015р. становить 1 725,77 грн. (15 835,11 (сума боргу за серпень 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 98,7% х 102,0% х 100,7% х 100,9% х 99,6% х 101,0% х 103,5% х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 15 835,11);

за вересень 2015р. - 1 861,68 грн. (15 063,31 (сума боргу за вересень 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 102,0% х 100,7% х 100,9% х 99,6% х 101,0% х 103,5% х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 15 063,31);

за жовтень 2015р. - 1 566,54 грн. (15 424,93 (сума боргу за жовтень 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 100,7% х 100,9% х 99,6% х 101,0% х 103,5% х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 15 424,93);

за листопад 2015р. - 1 475,75 грн. (15 715,84 (сума боргу за листопад 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 100,9% х 99,6% х 101,0% х 103,5% х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 15 715,84);

за грудень 2015р. - 1 328,08 грн. (15 783,34 (сума боргу за грудень 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 99,6% х 101,0% х 103,5% х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 15 783,34);

за січень 2016р. - 1 403,22 грн. (15 855,86 (сума боргу за січень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 101,0% х 103,5% х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 15 855,86);

за лютий 2016р. - 1 232,09 грн. (15 852,61 (сума боргу за лютий 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 103,5% х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 15 852,61);

за березень 2016р. - 631,63 грн. (15 302,26 (сума боргу за березень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 100,1% х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 15 302,26);

за квітень 2016р. - 438,14 грн. (10 889,08 (сума боргу за квітень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 10 889,08);

за травень 2016р. - 460,84 грн. (14 869,56 (сума боргу за травень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% - 14 869,56);

за червень 2016р. - 419,25 грн. (за розрахунком позивача з огляду на положення ст. 83 ГПК України);

за липень 2016р. - 694,89 грн. (за розрахунком позивача з огляду на положення ст. 83 ГПК України);

за серпень 2016р. - 442,95 грн. (15 819,56 (сума боргу за серпень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 102,8% - 14 869,56);

Оскільки позивачем нараховано суму інфляційних втрат станом на 31.10.2016р., з огляду на положення п. 3.6. Договору щодо моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання (з 21 числа наступного місяця) та з урахуванням п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права сума інфляційних нарахувань за вересень 2016р. та жовтень 2016р. є необґрунтованою та такою, що заявлена передчасно.

За таких обставин, загальний розмір інфляційних нарахувань за прострочення оплати відповідачем орендних платежів становить 13 680,83 грн.

За розрахунком суду сума 3 % за серпень 2015р. становить 529,72 грн. (15 835,11 (сума боргу за серпень 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 407 (кількість днів прострочення з 21.09.2015р. по 31.10.2016р.) : 365;

за вересень 2015р. - 466,76 грн. (15 063,31 (сума боргу за вересень 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 377 (кількість днів прострочення з 21.10.2015р. по 31.10.2016р.) : 365;

за жовтень 2015р. - 438,66 грн. (15 424,93 (сума боргу за жовтень 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 346 (кількість днів прострочення з 21.11.2015р. по 31.10.2016р.) : 365;

за листопад 2015р. - 408,18 грн. (15 715,84 (сума боргу за листопад 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 316 (кількість днів прострочення з 21.12.2015р. по 31.10.2016р.) : 365;

за грудень 2015р. - 368,71 грн. (15 783,34 (сума боргу за грудень 2015р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 285 (кількість днів прострочення з 21.01.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за січень 2016р. - 330,11 грн. (15 855,86 (сума боргу за січень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 254 (кількість днів прострочення з 21.02.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за лютий 2016р. - 292,36 грн. (15 852,61 (сума боргу за лютий 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 225 (кількість днів прострочення з 21.03.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за березень 2016р. - 243,33 грн. (15 302,26 (сума боргу за березень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 194 (кількість днів прострочення з 21.04.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за квітень 2016р. - 146,38 грн. (10 889,08 (сума боргу за квітень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 164 (кількість днів прострочення з 21.05.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за травень 2016р. - 162,10 грн. (14 869,56 (сума боргу за травень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 133 (кількість днів прострочення з 21.06.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за червень 2016р. - 87,97 грн. (10 419,56 (сума боргу за червень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 103 (кількість днів прострочення з 21.07.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за липень 2016р. - 96,90 грн. (16 419,56 (сума боргу за липень 2016р.) х 3% х 72 (кількість днів прострочення з 21.08.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за серпень 2016р. - 53,16 грн. (15 819,56 (сума боргу за серпень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 41 (кількість днів прострочення з 21.09.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

за вересень 2016р. - 14,13 грн. (15 669,56 (сума боргу за вересень 2016р. з урахуванням часткової оплати відповідачем) х 3% х 11 (кількість днів прострочення з 21.10.2016р. по 31.10.2016р.) : 366;

Таким чином, загальний розмір 3 % річних становить 3 638,47 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/21840/16 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 217 924,42 грн. суми основного боргу, 2 114,52 грн. пені, 13 680,83 грн. інфляційних втрат та 3 638,47 грн. 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 3 592,09 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

При цьому, судом також враховано, що згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Надія-Універсал" (ідентифікаційний код 16472770, адреса: 03037, м. Київ, вул. Білгородська, буд. 12) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (ідентифікаційний код 35756919, адреса: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, буд. 6) 217 924,42 грн. (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 42 коп.) суми основного боргу, 2 114,52 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 52 коп.) пені, 13 680,83 грн. (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень 83 коп.) інфляційних втрат, 3 638,47 грн. (три тисячі шістсот тридцять вісім гривень 47 коп.) 3 % річних та 3 592,09 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві гривні 09 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2017р.

Суддя С.М. Морозов