Рішення

від 14.02.2017 по справі 903/31/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2017 р. Справа № 903/31/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Аутстафф-2016"

про стягнення 26 633,07грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: н/в

від відповідача: н/в

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного підприємства "Аутстафф-2016" про стягнення 26 633,07грн., в т.ч. 23 813,77грн. заборгованості за товар, поставлений на підставі договору поставки №04/01-16 від 04.01.2016р., 1 549,85грн. пені за несвоєчасну оплату отриманого товару на підставі п. 13.2 договору за період з 29.09.2016р. по 20.12.2016р., 1 107,44грн. інфляційних втрат за період з вересня по листопад 2016р. та 162,01грн. річних за період з 29.09.2016р. по 20.12.2016р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару на підставі договору поставки №07/02-14 від 07.02.2014р. та видаткових накладних №DN-0000060 від 27.01.2016р., DN-0000109 від 09.02.2016р., №DN-0000136 від 25.02.2016р.,№DN-0000166 від 15.03.2016р., №DN-0000209 від 29.03.2016р., №DN-0000240 від 12.04.2016р., №DN-0000275 від 26.04.2016р., №DN-0000276 від 26.04.2016р., №DN-0000304 від 12.05.2016р., №DN-0000405 від 21.06.2016р., №DN-0000408 від 21.06.20106р., №DN-0000476 від 20.07.2016р. №DN-0000497 від 27.07.2016р., №DN-0000657 від 15.09.2016р.

Ухвалою суду від 23.01.2017р. задоволено клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, що унеможливлює бути присутнім у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.01.2017р. розгляд справи відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів. Зобов'язано подати суду: позивача - обґрунтувати звернення з позовною заявою до ПП "Аутстафф-2016" (код ЄДРПОУ 35658377) при тому, що господарські правовідносини існували з ПП "Норма Д" (код ЄДРПОУ 38850361); обґрунтований розрахунок заборгованості із зазначенням періоду виникнення, договору поставки, розпорядчих (видаткових, товарно-транспортних накладних) та платіжних документів; обґрунтований розрахунок пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, річних та інфляційних втрат по кожній видатковій накладній окремо. Розрахунок надіслати суду та відповідачу у трьохденний термін до 01.02.2017р. Докази надіслання відповідачу подати суду (поштову квитанцію, опис вкладень); відповідача - статут ПП "Аутстафф-2016", договір №07/02-14 від 07.02.2014р., звіт про продажі товару, отриманого по видатковим накладним №DN-0000021 від 13.01.2016р., №DN-0000060 від 27.01.2016р., DN-0000109 від 09.02.2016р., №DN-0000136 від 25.02.2016р.,№DN-0000166 від 15.03.2016р., №DN-0000209 від 29.03.2016р., №DN-0000240 від 12.04.2016р., №DN-0000275 від 26.04.2016р., №DN-0000276 від 26.04.2016р., №DN-0000304 від 12.05.2016р., №DN-0000405 від 21.06.2016р., №DN-0000408 від 21.06.20106р., №DN-0000476 від 20.07.2016р. №DN-0000497 від 27.07.2016р., №DN-0000657 від 15.09.2016р., докази надіслання звітів про продаж товарів; пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у випадку заперечень щодо розрахунків подати контррозрахунок.

На виконання вимог ухвали суду позивач у поясненнях від 13.02.2017р. зазначив, що у позовній заяві при зазначенні реквізитів відповідача, а саме, коду ЄДРПОУ, здійснена технічна помилка, оскільки позивачем було укладено відповідний договір поставки №04/01-16 від 04.01.2016р. з ПП НОРМА-Д (код ЄДРПОУ 38850361), що на теперішній час змінило назву на ПП Аутстафф-2016 (код ЄДРПОУ 38850361), що стверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До пояснень долучив розрахунок, згідно з яким сума основного боргу становить 23 813,77грн., пеня за період з 08.02.2016р. по 28.10.2016р., нарахована по кожній видатковій накладній окремо, - 13 241,21грн., інфляційні втрати за період з вересня 2016р. по листопад 2016р. - 1 107,44грн., річні за період з 16.01.2016р. по 20.12.2016р., нараховані по кожній накладній, - 1 122,59грн.

Водночас, позивач просив задовольнити позовні вимоги у розмірах, зазначених у позовній заяві, а саме - 23 813,77грн. основного боргу, 1 549,85грн. пені, 1 1707,44грн. інфляційних втрат, 162,01грн. річних, всього - 26 633,07грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, ухвали суду від 05.01.2017р., 23.01.2017р. повернуті органами поштового зв'язку із відмітками "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПП "Аутстафф-2016": м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 33 А, куди і направлялися ухвали суду.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, розгляд справи відкладався, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та приватним товариством Норма Д (покупець) (перейменовано на приватне підприємство "Аутстафф-2016" та змінено юридичну адресу, що стверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис - 07.11.2016р. - зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, а.с. 11-16) був укладений договір поставки №04/01-16, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцеві товар, а покупець -прийняти товар і своєчасно оплатити на умовах договору (а.с. 17).

На виконання умов договору за період з 13.01.2016р. по 15.09.2016р. позивачем згідно видаткових накладних №DN-0000021 від 13.01.2016р., №DN-0000060 від 27.01.2016р., DN-0000109 від 09.02.2016р., №DN-0000136 від 25.02.2016р.,№DN-0000166 від 15.03.2016р., №DN-0000209 від 29.03.2016р., №DN-0000240 від 12.04.2016р., №DN-0000275 від 26.04.2016р., №DN-0000276 від 26.04.2016р., №DN-0000304 від 12.05.2016р., №DN-0000405 від 21.06.2016р., №DN-0000408 від 21.06.20106р., №DN-0000476 від 20.07.2016р. №DN-0000497 від 27.07.2016р., №DN-0000657 від 15.09.2016р. було поставлено ПП Норма Д , а останнім прийнято товар (а.с. 18-52).

Відпуск та отримання товару стверджується відмітками відповідача про отримання на видаткових накладних. Накладні підписані представником відповідача без зауважень (а.с. 18-52).

Згідно п.п. 5.1, 6.1 договору покупець оплачує отриманий товар по ціні, вказаній в накладній, яка докладається до кожної партії товару, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються кожні 14 календарних днів після представленого звіту про продажі товару.

13.10.2016р. між позивачем та ПП Норма Д був підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 13.10.2016р. із зазначенням кільцевого сальдо на користь ФОП ОСОБА_1 в сумі 44 785,13грн. (а.с. 84).

Відповідач за поставлений товар розраховувався частково, що стверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 05.01.2016р. по 28.10.2016р. (а.с. 54-83); претензію від 29.11.2016р. №1-ПР, надіслану 02.12.2016р. ПП "Аутстафф-2016", залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення кредитора з позовом до суду.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України, згідно яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Існування договірних зобов'язань, що випливають із договору поставки №04/01-16 від 04.01.2016р., не заперечено. Доказів розірвання, визнання договору недійсним у встановленому законом порядку, суду не подано.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відкладальною обставиною по відношенню до строку оплати товару сторони в даному випадку визначили момент реалізації товару покупцем (відповідачем) кінцевим споживачам. Настання цієї обставини має відображатись у звітах про реалізований товар, обов'язок надання яких покладено на відповідача в силу п. 6.1 договору.

Таким чином, виконання зобов'язання з оплати поставленого товару напряму залежить від добросовісності виконання відповідачем обов'язку з надання звітів про реалізований товар.

За умовами частин 3 ст. 212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що настала.

Як свідчать матеріали справи, обов'язок з надання звітів про реалізований товар покупцем (відповідачем) не виконувався, що вказує на недобросовісне перешкоджання стороною настанню обставини, яка дає підстави для здійснення розрахунку.

Таким чином, враховуючи встановлені ч. 3 ст. 212 ЦК України наслідки порушення відповідачем договірних умов щодо відкладальної обставини, суд, виходячи зі змісту п. 6.1 договору, дійшов висновку, що строк оплати товару слід вважати таким, що настав.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач отримав товар по видатковим та товарно-транспортним накладним за період з 13.01.2016р. по 15.09.2016р. (а.с. 18-52) без зауважень, оплату здійснив частково.

Заборгованість за отриманий товар становить 23 813,77грн. стверджується договором поставки №04/01-16 від 04.01.2016р. (а.с. 17), видатковими та товарно-транспортними накладними за період з 13.01.2016р. по 15.09.2016р. (а.с. 18-52), банківськими виписками з рахунку позивача за період з 05.01.2016р. по 28.10.2016р. (а.с. 54-73), актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.10.2016р. (а.с. 84), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення в силу ст. 193 України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором (п. 13.2) передбачено, що за прострочку платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежі від простроченої суми.

На виконання вимог ухвали суду позивачем був здійснений розрахунок пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України по кожній видатковій накладній окремо, згідно з яким пеня за період з 08.02.2016р. по 28.10.2016р. складає 13 241,21грн., позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі, зазначеному у позовній заяві, 1 549,85грн.

Пеня нарахована у відповідності з вимогами ч.6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п.13.2 договору та підлягає до стягнення з відповідача.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На виконання вимог ухвали суду позивачем був здійснений розрахунок річних та інфляційних втрат по кожній видатковій накладній окремо, згідно з яким річні за період з 16.01.2016р. по 20.12.2016р. становлять 1 122,59грн., інфляційні втрати за період з вересня 2016р. по листопад 2016р. - 1 107,44, позивач просив стягнути з відповідача 162,01грн. річних та 1 107,44грн. інфляційних втрат у розмірах, зазначених у позовній заяві, які підлягають до стягнення в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 265, 343 ГК України, ст.ст. 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства Аутстафф-2016 , м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 33 А, код ЄДРПОУ 38850361

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1

23 813,77грн. основного боргу, 1 549,85грн. пені, 1 107,44грн. інфляційних втрат, 162,01грн. річних, 1 600,00грн. витрат на сплату судового збору. Всього: 28 233,07грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення складено

15.02.2017р.

Суддя С. Т. Філатова