Рішення

від 15.02.2017 по справі 910/18725/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017Справа №910/18725/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БУД СИСТЕМА

до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЗАХІД М

про стягнення 88 195,20 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Меше О.П. - представник за довіреністю № б/н від 01.09.2016

від відповідача Лукасевич І.Є. - представник за довіреністю б/н від 05.12.16

В судовому засіданні 15.02.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БУД СИСТЕМА до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЗАХІД М про стягнення 88 195,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору поставки товару № БСП-56/1 від 03.06.2015р., відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 745 937,40 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 59 999,99 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем також нараховані штрафі санкції у вигляді пені у розмірі 17 849,61 грн, штрафу у розмірі 6 000,00 грн а також 3% річних у розмірі 1 420,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 924,99 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18725/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 16.11.2016.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представників сторін у зв'язку з мирним врегулюванням спору.

13.02.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву, в якій одночасно зазначив про зменшення позовних вимог в частині пені та збільшення вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, у вказаній заяві позивачем здійснено перерахунок пені, з урахуванням приписів ст. 232 ГК України, збільшено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також надано розрахунок штрафу, у зв'язку чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу у розмірі 59 999,99 грн, пеню у розмірі 12 751,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 130,38 грн, 3% річних у розмірі 2 056,77 грн та штраф у розмірі 5 999,99 грн.

У судове засідання, призначене на 15.02.2017 з'явилися представники сторін.

Представник позивача зазначив, що сторонами не досягнуто згоди щодо врегулювання спору, а тому просив суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, задовольнити вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши вказану заяву суд встанови, що позивачем дотримано вимоги ст. 22 ГПК України, а тому заява приймається до розгляду судом.

Відтак, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача зазначив, що заборгованість виникла через відсутність грошових коштів, щодо наявності боргу у сумі заявленій позивачем не заперечує.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БУД СИСТЕМА (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДЗАХІД М (надалі - покупець/відповідач) було укладено договір поставки товару № БСП -56/1 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти (передати) у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати, будівельні матеріали, що визначені у цьому договорі, надалі іменуються товар.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами за згодою сторін визначаються специфікацією, яка міститься в додатку до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Постачання товару здійснюється окремими партіями (п. 4.1. договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу строком 10 (десять) календарних днів з моменту передачі товару покупцю (п. 5.1. договору).

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2. цей договір вважається укладений з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та закінчується 31.12.2015.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 9.3. договору).

За доводами позивача ТОВ "БУД СИСТЕМА" протягом дії договору поставило відповідачу товар на загальну суму 805 937,39 грн, що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів позовної заяви. Відповідачем в свою чергу товар було прийнято та оплачено на суму 745 937,40 грн, у зв'язку чим у відповідач утворився борг у розмірі 59 999,99 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу строком 10 (десять) календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 805 937,39 грн, що підтверджується видатковими, підписаними уповноваженими представниками сторін, які містяться у матеріалах справи.

Відповідачем в свою чергу товар було прийнято та частково оплачено у сумі 745 937,40 грн, що підтверджується банківськими виписками, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи а також актом звірки взаємних розрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Відтак, у відповідач утворився борг перед позивачем у сумі 59 999,99 грн. (805 937,39 грн - 745 937,40 грн).

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.1. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 59 999,99 грн.

З огляду на зазначене вище, та враховуючи, що відповідачем фактично визнається факт заборгованості у розмірі 59 999,99 грн, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 59 999,99 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 751,84 грн, штраф у розмірі 5 999,99 грн, 3% річних у розмірі 2 056,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 8 130,38 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11.

У п. 6.4 договору передбачено, що за порушення строків розрахунків, встановлених цим договором, покупець сплачує постачальникові:

пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення;

згідно ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми;

за порушення строків розрахунків, встановлених цим договором понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи викладене, судом було здійснено власний розрахунок суми пені з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 64431.31 25.12.2015 - 21.01.2016 28 22.0000 % 0.121 %* 2174.78 59999.99 22.01.2016 - 28.01.2016 7 22.0000 % 0.120 %* 504.92 59999.99 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 2524.59 59999.99 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 3534.43 59999.99 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 2180.33 59999.99 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 1652.46 59999.99 24.06.2016 - 25.06.2016 2 16.5000 % 0.090 %* 108.20

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 679,71 грн., в частині стягнення 72,13 грн суд відмовляє.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено строки оплати за отриманий товар понад 10 календарних днів. У зв'язку з чим у позивача виникло паво нарахувати штраф у розмір 10 відсотків від суми заборгованості, яка за перерахунком позивача складає 5 999,99 грн (59 999,99*0,1), з розміром якого суд погоджується, а отже вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивач інфляційних втрат у розмірі 8 130,38 грн, за обґрунтованим розрахунком позивача з яким погоджується суд.

За розрахунком суду 3% річних складають суму 2 051,84 грн, зокрема:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 64431.31 25.12.2015 - 21.01.2016 28 3 % 148.28 59999.99 22.01.2016 - 10.02.2017 386 3 % 1903.56 Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2 051,84 грн, в частині 4,93 грн слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково, зокрема: основна сума заборгованості за договором у розмірі 59 999,99 грн, пеня у розмірі 12 679,71 грн., штраф у розмірі 5 999,99 грн, 3% річних у розмірі 2 051,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 8 130,38 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України , витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЗАХІД М (03680, м. Київ, вул.. Онуфрія Трутенка, буд. 10-А, офіс 24; ідентифікаційний код 39293777) на користь Товариства обмеженою відповідальністю БУД СИСТЕМА (01013, м. Київ, вул.. Будіндустрії, буд. 2; ідентифікаційний код 38040453) основну суму заборгованості за договором у розмірі 59 999 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 99 коп.; пеню у розмірі 12 679 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн 71 коп.; штраф у розмірі 5 999 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 99 коп.; 3% річних у розмірі 2 051 (дві тисячі п'ятдесят одна) грн 84 коп.; інфляційні втрати у розмірі 8 130 (вісім тисяч сто тридцять) грн 38 коп. та витрати по сплаті судового бору у розмірі 1 376 грн (одна тисяча триста сімдесят шість) 81 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.