Ухвала

від 02.02.2017 по справі 757/18562/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/18562/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/617/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій В.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Федорова Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТІКО - Федорова Дмитра Сергійовича на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 серпня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТІКО про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором оренди.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись в квітні 2016 року до суду з вищевказаним позовом, обгрунтовувала свої вимоги тим, що 30.12.2015 року між сторонами був укладений договір оренди приміщень в офісному центрі Горизонт , на строк з 15.01.2016 по 31.12.2016 року. Приміщення були передані орендарю згідно акту приймання-передачі приміщень. Відповідно до умов договору, орендар повинен сплачувати на рахунок позивача плату раз на місяць не пізніше ніж на 1-й робочий день кожного календарного місяця. Відповідач у добровільному порядку кошти не сплачував. Тому звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав щодо стягнення заборгованості по орендній платі позивач просила задовольнити її вимоги в розмірі 280 686,21 гривень.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 серпня 2016 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТІКО на користь ОСОБА_5 заборгованість по орендній платі в розмірі 245899 гривень, пеню в розмірі 23143,56 гривень, три проценти річних в розмірі 1692,80 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю БІЛТІКО у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення у даній справі було відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та ухвалення нового рішення за яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні не визнала подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.

Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 30.12.2015 між сторонами був укладений договір оренди приміщень в офісному центрі Горизонт . Договір був укладений на строк з 15.01.2016 по 31.12.2016 року.

Приміщення були передані орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень. Відповідно до умов договору, орендар повинен сплачувати на рахунок позивача плату раз на місяць не пізніше ніж на 1-й робочий день кожного календарного місяця.

На виконання умов договору ТОВ „БІЛТІКО" 05 січня 2016 року було сплачено 47604, 48 гривень в якості орендної плати за перший календарний місяць оренди ( з 15.01.2016 року по 14.02.2016 року).

18 березня 2016 року на адресу позивача надійшов лист від орендаря в якому останній повідомляв орендодавця про намір достроково розірвати договір оренди згідно до положень п.8.5.2.

Суд першої інстанції частково задовольняючи вимоги позивача виходив з їх доведеності, посилаючись на те, що у відповідності до положень ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема завдані збитки підлягають відшкодуванню. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що передбачено ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому до задоволення підлягали вимоги позивача в частині стягнення розміру несплаченої орендної плати, пені та трьох процентів річних.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині щодо стягнення інфляційних нарахувань, суд виходив з того, що за договором оренди, плата за користування визначена сторонами була в доларах. А згідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначено, що вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги. При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги в частині безпідставного збільшення розміру позовних вимог, шляхом включення позивачем до складу заборгованості орендної плати за квітень 2016 року, оскільки даний період був оплачений відповідачем, шляхом зарахування депонованого грошового забезпечення, яке вносилося відповідачем за останній місяць оренди, про що зазначає сам позивач у позовній заяві, та за травень 2016 року, хоча сторони шляхом перемовин погодили дату дострокового розірвання договору оренди як 31 квітня 2016 року, на думку колегії суддів не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи тривалість договору оренди, що був укладений між сторонами було визначена з 15.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Відповідно до п. 6.4 договору після припинення його дії орендатор має право передати приміщення орендодавцю в такому ж самому стані,в якому вони перебували на дату початку оренди відповідно до акту прийому - передачі; відповідно до вимог законодавства оренда припиняється виключно з моменту повернення приміщень орендодавцю за актом прийому передачі приміщень

Відповідач вказуючи про те, що договір припинив свою дію з 31 квітня 2016 року з підстав викладених в листі від 18.04.2016 року, не надав до суду належних доказів, а саме підписання сторонами договору акту прийому - передачі приміщень, який би підтвердив факт припинення договору оренди саме з 01 травня 2016 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд правомірно зарахував також заборгованість по орендній платі і за травень 2016 року ( за уточненими вимогами позивача) виходячи з того, що сторони по справі не складали акту прийому - передачі орендованих приміщень як передбачено умовами договору та діючими нормами законодавства на підтвердження його припинення. Тому слід виходити з того, що саме з 01 червня 2016 року почав діяти новий договір оренди, який був укладений позивачем з іншим орендарем на частину приміщень в офісному центрі Горизонт .

Крім того, відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Договір оренди укладений у простій письмовій формі, тож припинення договору повинно бути оформлене шляхом підписання відповідної угоди про дострокове розірвання договору оренди. Умовами укладеного між сторонами договору припинення договору оренди шляхом обміну листами не передбачено. Пунктом 12.13.3 договору встановлено, що всі зміни або доповнення до договору відбуваються шляхом підписання додаткових угод або додатків до договору. Сторони додаткові угоди та додатки до договору оренди від 30.12.2015 року не укладали.

Апелянтом у ході судового розгляду не було надано також доказів того, що позивач відмовився від його пропозиції щодо укладення додаткової угоди або додатку до договору оренди на підтвердження дострокового розірвання договору оренди.

Також не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач безпідставно розраховує суму заборгованості за договором у гривневому еквіваленті до доларів США по курсу обміну валют на останню дату, в яку повинен був бути здійснений платіж. У той час як п.-п. 5.1.1 - 5.1.4 договору встановлений фіксований курс долару США по відношенню до гривні на протязі першого року строку дії договору у розмірі 16,0 гривень за один долар США.

П.п. 5.1.1. - 5.1.4 договору сторони встановили, що протягом першого року дії договору орендо дар сплачує орендодавцю річну орендну плату в українських гривнях, гривневий еквівалент якої становить 44352 доларів США згідно встановленого сторонами курсу у розмірі 16, 00 гривень за 1 долар США у день підписання сторонами цього договору, що разом становить 709 632 гривни.

За п. 5.1.4 розмір орендної плати за один квадратний метр орендної площі в місяць становить гривневий еквівалент 33, 60 доларів США, що згідно зафіксованого сторонами курсу у розмірі 16, 00 гривень за один долар США на день підписання сторонами цього договору дорівнював 537, 60 гривень без ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач щомісячну орендну плату в термін визначений умовами договору не вносив, також не сплатив заборгованість і за позасудовим зверненням позивача, а відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно погодився з розрахунками позивача щодо суми заборгованості по курсу іноземної валюти встановленої НБУ на останню дату проведення платежів встановлених цим договором так як це передбачено умовами договору за затримку платежів - п. 5.3.

Слід також зазначити, що відповідач вказуючи на неправильність розрахунку суми заборгованості зі свого боку в ході розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанції не надав розрахунків які б довели неправильність розрахунків позивача. Хоча у відповідності до положень ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його задоволення з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛТІКО - Федорова Дмитра Сергійовича відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: