Постанова

від 14.02.2017 по справі 810/2273/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року 810/2273/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленю круп та комбікормів" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

18 липня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (далі - позивач) з позовом до Миронівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2015 р. № 0002152200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем правомірно та на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів було включено до складу витрат у 2012 р. 3 054 424 грн 68 коп. по господарських операціях з товариством з обмеженою відповідальністю "Зороківське" (далі - ТОВ "Зороківське") (т. 1 а.с. 3-9).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем було протиправно віднесено до складу витрат у 2012 р. на підставі первинних документів, виписаних ТОВ "Зороківське", оскільки згідно з протоколом допиту директора названого товариства, він не підписував жодних документів з приводу поставки товару, заперечував свою причетність до діяльності ТОВ "Зороківське". Вважає, що фактичного здійснення господарської операції не було, отже, документи, складені для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів не можуть вважатися належними первинними документами (т. 4 а.с. 1-3).

9 лютого 2017 р. представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

13 червня 2016 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 820512 (т. 1 а.с. 11).

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є:

- виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво олії та тваринних жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т. 1 а.с. 10).

У період з 17 по 30 вересня 2015 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Зороківське" за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2014 р., за результатами якої 7 жовтня 2015 р. складено акт перевірки № 262/22-011/00951770 (т. 1 а.с. 13-47).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що, зокрема, позивачем порушено:

- ст. 44, 134, 138, 138 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 р. у сумі 3 054 424 грн 68 коп., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2012 р. у сумі 641 429 грн 18 коп. (т. 1 а.с. 47).

16 жовтня 2015 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002152200, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання на загальну суму 962 143 грн 77 коп., з яких: 641 429 грн 18 коп. - за основним платежем, 320 714 грн 59 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № 0002152200) (т. 1 а.с. 48).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

- дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

- дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу;

- дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Як убачається з ст. 138 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з вимогами ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2-139.3.4 цього пункту.

Використання резерву у зв'язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, визначених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 цього пункту.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується:

1) на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, який визначається як менша з двох величин:

а) 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період;

б) величина кредитного ризику за активами, визначена на кінець звітного (податкового) періоду відповідно до вимог органу, що регулює діяльність банків, або органу, що регулює діяльність небанківських фінансових установ.

У разі якщо орган, що регулює діяльність банків, або орган, що регулює діяльність небанківських фінансових установ, не встановлює вимог до визначення кредитного ризику, ліміт визначається згідно з пунктом "а" цієї частини підпункту.

Коригування фінансового результату до оподаткування звітного періоду не здійснюється у розмірі зазначеного перевищення резерву, що виникло у попередніх звітних (податкових) періодах;

2) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

1) на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом;

2) на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

3) на суму зменшення витрат від розформування (зменшення) тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом;

4) на суму доходів (зменшення витрат) від погашення заборгованості, списаної за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.

Коригування фінансового результату до оподаткування у зв'язку із створенням та використанням банками та небанківськими фінансовими установами резервів (забезпечень), у тому числі за наданими зобов'язаннями з кредитування, гарантіями, поручительствами, акредитивами, акцептами, авалями, крім резервів, зазначених у попередніх підпунктах цього пункту, здійснюється у порядку, встановленому пунктом 139.1 цієї статті.

Наявні матеріали справи, свідчать про таке .

11 січня 2012 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Зороківське" (постачальник) укладено договір поставки № 2024/м (далі - договір № 2024/м) (т. 1 а.с. 76-77).

Згідно з п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2000, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.2 товар поставлявся силами постачальника на об'єкт покупця, який знаходився за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, Новомосковський філіал ПрАТ "Оріль-Лідер".

Як убачається з п. 3.2 договору № 2024/м, якість товару, що поставлявся, повинна відповідати чинним ДСТУ, ГОСТ.

Товар приймався по кількості за результатами переважування на вагах покупця (п. 3.3. договору № 2024/м).

На підтвердження реальності виконання сторонами договору № 2024/м позивачем надано суду копії:

- податкових накладних (т. 1 а.с. 130-170, 209-222);

- видаткових накладних (т. 1 а.с. 172-208);

- банківської виписки (т. 1 а.с. 223-244);

- накладних на відпуск зерна в переробку (т. 2 а.с. 39-43);

- виробничих звітів (т. 2 а.с. 44-48);

- оборотно-сальдових відомостей (т. 2 а.с. 49-53).

Проте, позивачем не надано суду жодного документа на підтвердження відповідності поставленого ТОВ "Зороківське" товару згідно з чинними ГОСТ, ДСТУ .

Позивачем також не надано документів на підтвердження переважування поставленого товару на вагах покупця, як це було передбачено п. 3.3 договору № 2024/м .

Крім того, позивачем також було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ "Зороківське", згідно з яким директором названого товариства у спірний період був ОСОБА_1

Проте, суд не приймає до уваги подані позивачем первинні документи, враховуючи таке.

Надані позивачем копії договору № 2024/м, податкових та видаткових накладних від імені ТОВ "Зороківське" виписані та видані директором названого товариства ОСОБА_1 були об'єктом почеркознавчих експертиз, результати яких оформлено висновком експерта №1/769 від 30 липня 2015 р. (т. 4 а.с. 24-53).

З названого висновку убачається, що підписи на договорі № 2024/м, податкових та видаткових накладних від імені ОСОБА_1 виконані іншою особою .

Крім того, як убачається з протоколів допиту свідка від 17 квітня 2015 р., 18 лютого 2015 р., ОСОБА_1 від імені ТОВ "Зороківське" жодної документації, окрім договорів оренди не підписував, хто цим займався йому невідомо. Зазначив, що у жовтні 2011 р., коли він вдруге став директором ТОВ "Зороківське", жодного трактора чи комбайна на підприємстві не було, куди поділася техніка йому невідомо (т. 4 а.с. 13-19).

У постанові від 26 квітня 2016 р. (справа № 2а-4201/11/2670) Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності виконання договору № 2024/м.

У мотивувальній частині вказаного рішення, Верховний Суд України також вказав, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Проте, позивачем не надано суду жодного документа на спростування доводів відповідача.

До того ж позивачем на підтвердження перевезення ТОВ "Зороківське" товару надано суду товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) (т. 1 а.с. 87-129).

Однак, суд вважає, що названі накладні, оскільки вони містять ряд недоліків, зокрема:

- деякі ТТН взагалі не містять відомостей про посаду та ПІБ осіб, що дозволили відпуск (т. 1 а.с. 87-101, 110-129);

- не відображують посад та реквізитів доручень щодо осіб, якими дозволено відпуск товару (т. 1 а.с. 87-129);

- не містять відомостей щодо одиниці виміру, кількості, ціни, суми товару, тощо (т. 1 а.с. 87-129).

Наведене свідчить про формальність складення транспортних документів без мети використання їх у господарській діяльності для отримання товарів від зазначених у них контрагентів.

Крім того, позивачем було надано суду:

- штатний розпис позивача станом на 2012 р. (т. 2 а.с. 54-74);

- виписку з наявності техніки для переробки зерна у позивача (т. 2 а.с. 75- 101).

Названі документи свідчать про наявність у позивача можливостей переробляти товар, що сторонами не заперечувалося, однак вони жодним чином не підтверджують реальність укладання та виконання договору № 2024/м.

Позивачем також було надано суду документи щодо реалізації товару, зокрема, копії договорів, митних декларацій та товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 121-250, т. 3 а.с. 1-117).

Проте, названі документи лише свідчать про те, що певна господарська діяльність позивача мала місце, однак, вони жодним чином не підтверджують реальність договору № 2024/м, оскільки з них не убачається можливим ідентифікувати з якого саме товару було виготовлено товар, який був реалізований згідно з наданими позивачем документами.

Крім того, при вирішенні справи судом також враховано таке.

Як вже зазначалося, товар поставлявся силами постачальника на об'єкт покупця, який знаходився за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, Новомосковський філіал ПрАТ "Оріль-Лідер".

Позивачем на підтвердження наявності у ПрАТ "Оріль-Лідер" складських приміщень надано витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Проте, суд не приймає до уваги надані позивачем документи, оскільки вони стосуються права власності на господарські комплекси по виробництву кормів за іншими адресами, зокрема: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Орлівщина, вул. Шосейна, 2; Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с. Рокита, вул. Індустріальна, 8 (т. 2 а.с. 102-105).

Отже, жодного доказу на підтвердження наявності у ПрАТ "Оріль-Лідер" господарських комплексів (складських приміщень) за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, позивачем суду надано не було.

За таких обставин (з урахуванням досліджених судом доказів, висновку експертизи та наведеної правової позицієї Верховного Суду України), суд дійшов висновку, що позивачем не доведено реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Зороківське" за договором № 2024/м.

Судом також враховано, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження можливості ТОВ "Зороківське" виконати умови договору № 2024/м в частині постачання товару в кількості, зазначеній у договорі, а саме, документів на підтвердження наявності земельних угід, придатних до вирощування культур, найманих працівників, техніки, складських приміщень, які є необхідними для здійснення поставки позивачу в обсязі, передбаченому договором № 2024/м.

При вирішенні справи судом також враховано, що недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірними та у зв'язку з цим юридично дефектними первинними документами, та незважаючи на наявність у покупця доказів сплати продавцеві вартості товару, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 грудня 2016 р. (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 63703964).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2015 р. № 0002152200 відповідачем винесено правомірно, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.