Ухвала

від 06.04.2017 по справі 810/2273/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2273/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О. І. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Крицького Р. Г., представника відповідача Вершиніна К. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2015 р. № 0002152200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Зороківське за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2014 р., за результатами якої 7 жовтня 2015 р. складено акт перевірки № 262/22-011/00951770 (Т. 1 а. с. 13-47).

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято ППР від 16 жовтня 2015 р. № 0002152200, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання на загальну суму 962143, 77 грн., з яких 641429, 18 грн. - за основним платежем, 320714, 59 грн. - штрафні (фінансові) санкції (Т. 1 а. с. 48).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть брати участь у формування податку на прибуток, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних, первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2012 р. між позивачем (покупець) та ТОВ Зороківське (постачальник) укладено договір поставки № 2024/м (Т. 1 а. с. 76-77).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію на умовах СРТ відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2000, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.2 товар поставлявся силами постачальника на об'єкт покупця, який знаходився за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, Новомосковський філіал ПрАТ "Оріль-Лідер".

Як убачається з п. 3.2 договору № 2024/м, якість товару, що поставлявся, повинна відповідати чинним ДСТУ, ГОСТ.

Товар приймався по кількості за результатами переважування на вагах покупця (п. 3.3. договору № 2024/м).

На підтвердження реальності виконання сторонами договору № 2024/м в матеріалах справи наявні копії:

- податкових накладних (Т. 1 а. с. 130-170, 209-222);

- видаткових накладних (Т. 1 а. с. 172-208);

- банківської виписки (Т. 1 а. с. 223-244);

- накладних на відпуск зерна в переробку (Т. 2 а. с. 39-43);

- виробничих звітів (Т. 2 а. с. 44-48);

- оборотно-сальдових відомостей (Т. 2 а. с. 49-53);

- товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів (Т. 254 - 250, Т. 2 а. с. 1 - 38);

- витягів про реєстрацію права власності (Т. 2, а. с. 102, 104).

На момент підписання договору директором контрагента позивача був ОСОБА_4

В той же час, колегією суддів встановлено, що договір від імені контрагента укладений ОСОБА_5

Копії договору, податкових та видаткових накладних від імені ТОВ Зороківське були об'єктом почеркознавчої експертизи, результати якої оформлені висновком експерта № 1/769 від 30 липня 2015 р. (Т. 4 а. с. 24-53).

З названого висновку вбачається, що підписи на договорі № 2024/м, податкових та видаткових накладних від імені ОСОБА_4 виконані іншою особою.

Крім того, як вбачається з протоколів допиту свідка ОСОБА_4 від 17 квітня 2015 р., 18 лютого 2015 р., останній від імені ТОВ Зороківське жодної документації, окрім договорів оренди не підписував, хто цим займався йому невідомо. Зазначив, що у жовтні 2011 р., коли він вдруге став директором, жодного трактора чи комбайна на підприємстві не було, куди поділася техніка йому невідомо (Т. 4 а. с. 13-19).

У постанові від 26 квітня 2016 р. (справа № 2а-4201/11/2670) Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За цим же принципом, колегія суддів вважає, що витрати, відображені у податкових накладних не можуть мати впливу на формування податку на прибуток.

Також, колегія суддів погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами, що наявні в матеріалах справи ТТН мають ознаки формально складених, оскільки не містять відомостей щодо одиниці виміру, кількості, ціни, суми товару та осіб, що дозволили відпуск товарів.

Надані позивачем докази про оприбуткування товару, його облік, зберігання та реалізацію на правильність вирішення спору не впливають, позаяк, вони не є беззаперечними доказами того, що товар було придбано саме у вказаного контрагента.

Доводи апелянта у апеляційній скарзі про закриття кримінального провадження, в рамках якого проводилась податкова перевірка також жодним чином не доводять реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Зороківське .

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

(Повний текст ухвали виготовлено 06.04.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.