Ухвала

від 15.02.2017 по справі 465/856/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/856/17

2-з/465/29/17

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2017 р. м.Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Масендич В.В. вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт про визнання дій неправомірними, усунення недоліків послуг та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт про визнання дій неправомірними, усунення недоліків послуг та відшкодування моральної шкоди у сумі 53600,00 грн.

Позивач подав заяву про забезпечення позову, мотивуючи свою заяву тим, що у зв'язку з тим, що він як споживач інформаційних послуг не має можливості користуватися послугою з метою задоволення його потреб, а також реалізувати його права споживача, які гарантується йому як громадянину України ст.42 Конституції України, ст.23 Закону України Про інформацію , Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про телебачення та радіомовлення . Вважає поширення інформації (відомостей), розповсюдженої відповідачем, діяльність якого є такою, що порушує його права на належну якість отримуваних послуг, не відповідає вимогам Конституції України, чинного законодавства України, вимогам видної ліцензії та надає йому моральної шкоди.

Позивачу стало відомо, що з метою продовження строку дії ліцензії, Відповідачем на адресу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення направлено заяву про продовження строку дії Ліцензії на мовлення № 00184-м від 19 лютого 2010 року. Така заява Національною радою з питань телебачення та радіомовлення до теперішнього часу не розглянута та на цей час існує вірогідність, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення продовжить Відповідачу строк дії ліцензії попри те, що останній явно порушує ліцензійні умови та допускає поширення в ефірі недостовірної інформації, чим порушує вимоги мовлення, встановлені чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що до вирішення справи по суті існує очевидний ризик продовження строку дії ліцензії Відповідачу, що є неприпустимим, до тих пір поки судом не буде розглянутий, поданий ним позов по суті, та визнання дій відповідача неправомірними, усунення недоліків інформаційних послуг та відшкодування йому моральної шкоди, просить суд до вирішення справи по суті вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- До набрання рішенням у цій справі законної сили, призупинити розгляд Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

- До набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

- До набрання рішенням законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про анулювання або припинення ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) на мовлення НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

- До набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333), визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

- До набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333), визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачу, який є активним та постійним слухачем радіопрограм, що транслюються шляхом ефірного мовлення ВЕСТИ. РАДИО (частота 104,6) було завдано моральної шкоди, у зв'язку з неправомірними діями відповідача, які він просить усунути.

Зазначив, що останнім часом змістове наповнення радіопрограм ВЕСТИ.РАДИО є такими, що порушує його права, як споживача послуг ефірного мовлення, та суперечить вимогам Закону України Про телебачення та радіомовлення , Правилам надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 295.

Вважає інформацію, викладену у програмі Утро на ВЕСТИ. РАДИО , де обговорювались актуальні теми підвищення тарифів, їх обґрунтованості, девальвацію гривні та вплив даних факторів у сукупності на фінансовий стан українців, недостовірною, викривленою та такою, що не відповідає дійсності.

Йому стало відомо, що з метою продовження строку дії ліцензії, Відповідачем на адресу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення направлено заяву про продовження строку дії Ліцензії на мовлення № 00184-м від 19 лютого 2010 року. Така заява Національною радою з питань телебачення та радіомовлення до теперішнього часу не розглянута.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Ст.23 Закону України Про інформацію , який затверджений Постановою Верховної Ради України за № 2658-XII від 02.10.92 встановлено, що інформаційна продукція - матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб'єктів інформаційних відносин. Інформаційною послугою є діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою

задоволення їхніх потреб.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову на даній стадії може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 визначено, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оскільки вжиття заходів забезпечення позову у даній справі не порушує встановлені Цивільним процесуальним кодексом України обмеження щодо діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд з метою створення гарантій виконання судового рішення вважає за необхідне заяву позивача задовольнити частково та забезпечити позов.

Відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Верховною Радою України ратифіковано із заявами та застереженнями, викладеними у статтях 1-5 зазначеного Закону:

- Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року (далі - Конвенція);

- Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року;

- Протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі;

- Законом України від 09.02.2006 № 3435-IV ратифіковано протокол № 12 до Конвенції, підписаний від імені України 04.11.2000 у м. Римі.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Поряд з цим згідно з частиною 2 цієї ж статті, якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

З огляду на викладені положення Конституції України та законів України судові органи України у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих згідно з Законом.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Загальною декларацією прав людини, проголошеною Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року, гарантовано забезпечення і розвиток прав людини та основоположних свобод, та зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Право на гідний рівень життя займає велике місце в системі прав людини. В даному випадку незабезпечення позову призведе до порушення прав позивача на гідний рівень життя, що у свою чергу є порушенням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Загальної декларацією прав людини, та є неприпустимим.

Так, у справі Delcourt v. Belgium зазначено, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France визначено, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст.151-153, 208-210 ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Загальною декларацією прав людини, проголошеною Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року, Рішеннями Європейського суду з прав людини, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити повністю.

До набрання рішенням у цій справі законної сили, призупинити розгляд Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

До набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

До набрання рішенням законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про анулювання або припинення ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333) на мовлення НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

До набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333), визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

До набрання рішенням у цій справі законної сили, заборонити Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Дивосвіт , місцезнаходження: 01601, м.Київ, площа Спортивна, будинок 1 А, код ЄДРПОУ: 25199333), визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19.02.2010 р.

Суддя Масендич В.В.