Рішення

від 16.02.2017 по справі 428/12645/16-ц

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/12645/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря - Бондаренко І.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, в якій із урахуванням уточнених позовних вимог просив про наступне:

- стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та вихідній допомозі в сумі 10088,37 грн.;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28057,60 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 24 жовтня 2016 року його було звільнено з Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк , проте при звільненні з ним не був проведений повний розрахунок, він не отримав в повному обсязі зарплату та вихідну допомогу.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов та вказав, що в день звільнення він працював це був робочий день, йому видали трудову книжку. З часу звільнення він досі не працевлаштувався.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов в частині заборгованості в розмірі 10088,37 грн., в іншій частині проти задоволення позову заперечував, адже відповідач не має коштів для своєчасної виплати заробітної плати позивачу.

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно із копією трудової книжки серії АМ № 036986 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 16.09.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до КП Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк на посаду головного механіка на підставі наказу № 4-к 16.09.2015 року, а 24.10.2016 року ОСОБА_1 був звільнений з цієї посади на підставі наказу № 33-к від 24.10.2016 року у зв'язку із ліквідацією підприємства (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно із копією довідки, наданої 23.01.2017 року КП Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк , заборгованість перед ОСОБА_1 з виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги станом на 23 січня 2017 року складає 10088,37 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість уточнених позовних вимог суд враховує наступні норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд на підставі наданих сторонами доказів приходить до висновку про те, що позивачу дійсно було нараховано, але не виплачено заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу в розмірі 10088,37 грн. Така невиплата сталася з вини підприємства, адже відповідачем не було доведено наявності об'єктивних причин невиплати заробітної плати, усунути які підприємство не мало змоги. При цьому, відсутність коштів для виплати заробітної плати та проведення відповідних розрахунків не виключає відповідальності роботодавця за невиплату заробітної плати та відповідних розрахунків, що узгоджується із положенням п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13.

Вищевказані суми слід стягнути з відповідача на користь позивача в порядку задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 24 жовтня 2016 року, у зв'язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 25 жовтня 2016 року по 16 лютого 2017 року (день проголошення цього рішення суду).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Середньоденна заробітна плата позивача, яка була обрахована судом на підставі наявних у справі доказів, складає 350 грн. 72 коп. (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців, що передують події звільнення, робочі дні в загальному розмірі 8066,55 грн. ділиться на число відпрацьованих робочих днів за два вищевказаних місяці в кількості 23 дні).

Середньомісячне число робочих днів позивача складає 21 робочий день (сумарне число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, тобто за вересень та жовтень 2016 року, в кількості 42 дні (22 робочих дні у вересні + 20 робочих днів у жовтні) ділиться на 2).

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 25 жовтня 2016 року по 16 лютого 2017 року, тобто станом на час винесення судом цього рішення, складає 3 повних місяця (листопад, грудень 2016 року та січень 2017 року). Тобто загальне середньомісячне число робочих днів за період невиплати тривалістю 2 повних місяців складає 63 робочих дні (3 місяці х 21 робочих дні), до яких має бути додано 5 робочих днів у період з 25.10.2016 року по 31.10.2016 року включно та 12 робочих днів у період з 01.02.2017 року по 16.02.2017 року. В кінцевому підсумку, затримка розрахунку відповідача перед позивачем складає 80 робочих днів, які обраховані із урахуванням постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Отже, 80 робочих днів затримки слід помножити на 350 грн. 72 коп. середньоденної заробітної плати позивача, що складе 28057 грн. 60 коп. середнього заробітку за весь час затримки по день винесення цього рішення судом. Саме у вказаному розмірі слід задовольнити відповідні позовні вимоги.

Посилання представника відповідача на те, що під час здійснення розрахунку середньоденної заробітної плати позивача за час затримки розрахунку має бути врахована допомога, яку він отримав як безробітна особа, на думку суду є необґрунтованими, адже така допомога враховується лише в разі поновлення працівника на роботі та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не за час затримки розрахунку при звільненні, коли поновлення працівника на роботі не відбувається, що відповідає змісту п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог, виходячи із розміру ставки судового збору за подання позову майнового характеру фізичною особою (1 відсоток ціни позову). Отже, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір за подання позивачем позову майнового характеру в сумі 381 грн. 45 коп., виходячи із задоволеного розміру позовних вимог майнового характеру в загальній сумі 38145 грн. 97 коп.

Також, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати на користь позивача в межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223 294, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Аеропорт, код 39852569) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги в сумі 10088 (десять тисяч вісімдесят вісім) грн. 37 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 жовтня 2016 року по 16 лютого 2017 року в сумі 28057 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят сім) грн. 60 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Аеропорт, код 39852569) в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 381 (триста вісімдесят одна) грн. 45 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Сєвєродонецьк (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Аеропорт, код 39852569) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 16 лютого 2017 року.

Суддя Д. Б. Баронін