Постанова

від 13.02.2017 по справі 904/8680/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017 року Справа № 904/8680/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, директор, наказ №01-К від 16.01.2013р.;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016р. у справі №904/8680/16

за позовом Приватного підприємства "Металзовнішпоставка",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого

обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 57 481,81 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016р. у справі №904/8680/16 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Приватного підприємства "Металзовнішпоставка" 53527,34 грн - заборгованості, 2419,43 грн - інфляційних втрат, 1191,65 грн - 3% річних, 1369,76 грн - судового збору. В решті позову відмовлено. Рішення мотивоване порушенням відповідачем умов договору поставки щодо повного та своєчасного розрахунку за отриману продукцію та частково невірним розрахунком інфляційних втрат та річних, що був здійснений позивачем.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- судом не враховані доводи Відповідача, зокрема, твердження про те, що накладні не містять посилання на специфікації, тобто не визначені строки оплати цієї продукції;

- Позивачем не наданий повний пакет документів щодо продукції, який передбачений п.6.4. договору, тобто поставка не виконана в повному обсязі та момент вимоги не настав.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 05.01.2017р.). Приймаючи до уваги, що жодних клопотань від апелянта не надходило, матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті та відсутність представника апелянта, повідомленого належним чином про розгляд справи, не перешкоджає її розгляду, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 20.11.2015р. між Приватним підприємством "Металзовнішпоставка" - постачальник (надалі позивач) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" - покупець (надалі відповідач) був укладений Договір №КЗГО/371-15П на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів (надалі Договір) строком дії з моменту підписання до 31.12.2016р., закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором (п.11.4., 11.5.).

За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріли (далі - Ресурси) на умовах, передбачених цим Договором. Кількість, номенклатура ресурсів вказуються у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1. Договору).

Сторонами були складені та підписані Специфікації до договору, а саме №1 від 20.11.2015р. на загальну суму 59017,34 грн з умовами оплати - протягом 30-ти календарних днів після отримання товару, та №2 від 23.12.2015р. на загальну суму 24510,00 грн з умовами оплати - протягом 45-ти календарних днів після отримання товару.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 83527,34 грн, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними з обох сторін накладною №1 від 24.11.2015р. на суму 59017,34 грн, довіреністю на отримання товару №1809 від 24.11.2015р., накладною №2 від 24.12.2015р. на суму 24510,00 грн, довіреністю на отримання товару №2044 від 23.12.2015р. (а.с. 19, 20, 22, 23) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язався передати, а Відповідач прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених цим Договором. Позивач зобов'язаний надати Відповідачу до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; видаткову накладну; транспортні та супровідні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо Позивач не є виробником); пакувальні документи; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт прийому-передачі ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений Позивачем; податкову накладну на всю суму виниклих у Позивача податкових зобов'язань у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ (п.6.4. Договору).

Відповідач за поставлені ресурси сплатив 30 000,0 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 30.03.2016р. (а.с.24).

За твердженням Відповідача заборгованість становить 53 527,34 грн, яку він просить стягнути з відповідача, а також стягнути 3% річних - 1197,78 грн та збитки від інфляції - 2756,69 грн.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи умови оплати, визначені в Специфікаціях, суд доходить висновку, що строк оплати поставленої продукції є таким, що настав відповідно 24.12.2015р. та 07.02.2016р.

Твердження апелянта про невизначеність строку оплати в зв'язку з відсутністю в накладних посилання на відповідні специфікації апеляційний суд вважає помилковими, оскільки специфікації і накладні повністю співпадають щодо найменування, кількості та вартості продукції, та в будь-якому випадку покупець зобов'язаний сплатити за отриману продукцію в порядку, що встановлений ст. 692 Цивільного кодексу України.

Доказів сплати цього боргу суду не надано, тому вимоги про стягнення заборгованості в сумі 53527,34 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період прострочення з 25.12.2015р. по 23.09.2016р., розраховані на заборгованість 29017,34 грн, та з 08.02. по 23.09.2016р., розраховані на заборгованість 24510,00 грн, в загальній сумі становитимуть 1191,65 грн, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за січень - травень 2016р. - 2419,43 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення річних в сумі 6,13 грн задоволенню не підлягають в зв'язку з невірним визначенням позивачем періоду прострочення платежу в сумі 24510,00 грн (позивачс здійснив розрахунок з 02.02.2016р.); про стягнення інфляційних втрат в сумі 337,26 грн - в зв'язку з непослідовним застосуванням індексів інфляції, а саме не враховано індекс за лютий 2016р., який становить 99,6%.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апелянта щодо відсутності прострочення оплати в зв'язку з ненаданням відповідачем документів, визначених п. 6.4. договору, судом відхиляються, оскільки відповідач отримав продукцію, частково її оплатив, заперечень в документах про постачання щодо відсутності документів чи інших вимог про їх відсутність не заявляв.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016р. у справі № 904/8680/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016р. у справі № 904/8680/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 16.02.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова