Постанова

від 13.02.2017 по справі 910/15583/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа№ 910/15583/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

за участю представників:

від позивача - Бичек В.А., представник за довіреністю №б/н від 01.02.2017р.;

від відповідача - Кліковський І.О., представник за довіреністю №б/н від 28.01.2017,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІТБУД" на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2016р. у справі №910/15583/16 (суддя Борисенко І.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ОСА" до товариства з обмеженою відповідальністю "МІТБУД" про стягнення 417 349, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ОСА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МІТБУД" 448 899, 01 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №17-3/12/2015 від 16.12.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2016р. у справі №910/15583/16 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 448 899, 01 грн. заборгованості.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати коштів за договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2016р. у справі №910/15583/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована ненастанням строку виконання грошового зобов'язання з оплати рекламних послуг через неотримання від позивача ані Додатків складених відповідно до п.1.1 договору, ані рахунків на оплату.

Також, скаржник посилається на те, що отримання послуг ним здійснювалось не на підставі договору, а на підставі окремо виставлених виконавцем рахунків.

В судовому засіданні 13.02.2017 представники сторін просили апеляційний суд затвердити укладену між відповідачем та позивачем мирову угоду.

Стосовно затвердження мирової угоди на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" апеляційна інстанція

не застосовує положення ГПК щодо затвердження

господарським судом мирової угоди.

З огляду на викладене, укладена між сторонами мирова угода затвердженню апеляційним судом не підлягає, а тому враховуючи відсутність відмови відповідача від апеляційної скарги, вона розглянута по суті, з прийняттям постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "ОСА" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "МІТБУД" (Замовник) 16.12.2015 укладено Договір №17-3/12/2015.

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням Замовника надати послуги (далі - Послуги) з реклами будь якими рекламними засобами, зокрема: виготовлення відео (аудіо) роликів, розміщення рекламних матеріалів Замовника на телебаченні (ефірному та кабельному), в пресі, на радіо, у метро; виготовлення та розміщення зовнішньої реклами, розробка ідей рекламної продукції (перелік не є вичерпним), на умовах та в строки згідно з Додатками до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.1 Договору передача результатів наданих послуг здійснюється Виконавцем за Актом приймання наданих послуг, в якому зазначається опис наданих послуг. Акт приймання наданих послуг складається Сторонами у 2-х (двох) примірниках, по одному для кожної зі Сторін.

Замовник зобов'язаний підписати та повернути Виконавцю один примірник Акту протягом 10 (десяти) робочих днів з дня його отримання чи в той же строк направити Виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в Акті послуги не відповідають фактично наданим Виконавцем згідно з умовами даного Договору, додаткам до нього та вимогам, встановленим чинним законодавством України (4.2 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем було надано відповідачу за період з грудня 2015 року по липень 2016 року послуг з реклами, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000217 від 17.12.2015 на суму 51 500,00 грн., №ОУ-0000218 від 17.12.2015 на суму 18 500,00 грн., №ОУ-0000219 від 17.12.2015 на суму 360,00 грн., №ОУ-0000008 від 05.01.2016 на суму 77 500,00 грн., № ОУ-0000009 від 05.01.2016 на суму 18 000,00 грн., видатковими накладними - №РН-0000004 від 29.01.2016 на суму 3300,00 грн., №РН-0000005 від 29.01.2016 на суму 1 800,00 грн., №РН-0000006 від 29.01.2016 на суму 4 800,00 грн., №РН-0000011 від 29.02.2016 на суму 1 500,00 грн., Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000039 від 08.02.2016 на суму 18 000,00 грн., №ОУ-0000040 від 08.02.2016 на суму 62 000,00 грн., №ОУ-0000052 від 09.03.2016 на суму 22 484,00 грн., №ОУ-0000055 від 09.03.2016 на суму 18 000,00 грн., №ОУ-0000056 від 09.03.2016 на суму 58 900,00 грн., №ОУ-0000077 від 04.04.2016 на суму 18 000,00 грн., №ОУ-0000078 від 04.04.2016 на суму 60 300,00 грн., №ОУ-0000079 від 04.04.2016 на суму 22 484,00 грн., №ОУ-0000100 від 25.05.2016 на суму 18 000,00 грн., №ОУ-0000102 від 66 300,00 грн., №ОУ-0000115 від 13.06.2016 на суму 11 400,00 грн., №ОУ-0000116 від 13.06.2016 на суму 48 055,01 грн., №ОУ-0000135 від 11.07.2016 на суму 11 400,00 грн.

У серпні 2016 року (01 числа) між сторонами було підписано додаток №1 до вказаного вище договору, згідно якого Виконавець та Замовник передбачили перелік надання рекламних послуг у серпні 2016 року та визначили ціну цих послуг у розмірі 31 550 грн.

Позивачем було надано відповідачу у серпні 2016 року рекламні послуги на суму 31 550 грн., що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000145 від 03.08.2016 на суму 11 400,00 грн. та №ОУ-0000146 від 03.08.2016 на суму 20 150,00 грн.

Загалом за період з грудня 2015 року по серпень 2016 року позивачем було надано відповідачу послуг на суму 644 133,01 грн., що підтверджується зазначеними вище Актами та видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідачем частково оплачено надані послуги за договором в розмірі 195 234,00 грн., про що свідчать банківські виписки по рахунку, які наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи також наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з грудня 2015 року по липень 2016 року, за якими відповідач визнає наявність заборгованості в розмірі 417 314,01 грн. Вказаний акт підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства.

Заборгованість на суму 448 899, 01 грн. оплачена відповідачем так і не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції позов задоволено в повному обсязі; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 448 899, 01 грн. боргу.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що сторонами в укладеному договорі не було встановлено строку виконання Замовником зобов'язання з оплати наданих Виконавцем послуг, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем 08.08.2016 було надіслано на адресу відповідача претензію б/н від 04.08.2016 з вимогою про сплату боргу в розмірі 530 823,01 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовим чеком від 08.08.2016 №0276.

Також, позивачем надіслано лист-вимогу від 21.09.2016 б/н на суму 31 550,00 грн. (за серпень 2016 року), про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 24.09.2016 та чек від 24.09.2016 №7578.

Враховуючи пред'явлення позивачем вимог з оплати вартості наданих послуг, строк виконання даного зобов'язання на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Доводи апелянта про ненастання строку виконання грошового зобов'язання з оплати рекламних послуг через неотримання від позивача ані Додатків складених відповідно до п.1.1 договору, ані рахунків на оплату, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, у разі не встановлення у договорі строку виконання грошового зобов'язання підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої, зокрема, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи те, що ані в самому договорі, ані у Додатках до нього не було встановлено строку виконання грошового зобов'язання з оплати рекламних послуг, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за отримані послуги у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідні вимоги були пред'явлені позивачем відповідачу, про що вказано вище.

Отже, строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором настав, а тому доводи апелянта в наведеній частині є необґрунтованими.

Також, підлягають відхиленню доводи скаржника про те, що отримання послуг ним здійснювалось не на підставі договору, а на підставі окремо виставлених виконавцем рахунків.

Так, у перелічених вище Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) та видаткових накладних (підписаних обопільно сторонами) міститься посилання на відповідні рахунки, що були виставлені позивачем відповідачу.

На вимогу апеляційного суду позивачем були надані рахунки-фактури, на які містяться посилання у Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) та видаткових накладних.

У наданих на вимогу суду позивачем вказаних рахунках-фактурах міститься посилання на договір №17-3/12/2015 від 16.12.2015, тобто на договір, на підставі якого позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості.

У наданих відповідачем рахунках посилання на договір відсутнє.

Отже, вказані докази є суперечливими.

Разом з тим, інших договорів між сторонами не укладалось.

Таким чином, посилання апелянта на отримання послуг не за договором, а на підставі окремо виставлених рахунків не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

При цьому, слід також зазначити, що підтвердженням наявності у відповідача боргу перед позивачем за отримані саме на підставі договору №17-3/12/2015 від 16.12.2015 рекламні послуги є підписаний сторонами Акт звірки взаєморозрахунків (а.с.31), в якому міститься посилання на зазначений договір.

У будь-якому разі обставина щодо надання послуг за деякі місяці за договором №17-3/12/2015 від 16.12.2015 не впливає на результат розгляду спору. Так, незалежно від того чи такі послуги надавалися за договором №17-3/12/2015 від 16.12.2015 чи за договорами, що укладалися щомісячно у спрощений спосіб, факти надання послуг за спірний період підтверджено, обов'язок по оплаті, враховуючи пред'явлення вимоги за претензією, виник.

Будь-яких санкцій на підставі договору №17-3/12/2015 від 16.12.2015 за позовом не заявлено, а тому пред'явлена сума підлягає стягненню.

З огляду на викладене, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІТБУД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2016р. у справі №910/15583/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/15583/16 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна