Постанова

від 15.02.2017 по справі 805/200/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року справа №805/200/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Василенко Л.А., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Томах О.О., за участю представника позивача Сорока С.С., представників відповідача Суліми О.М., Букреєвої С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 р. у справі № 805/200/15-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Державного підприємства Селидіввугілля до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлення-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

ДП Селидіввугілля звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому з урахування зменшення та уточнення позовних вимог просило, скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 №0000012342, від 11.06.2012 №000092342, від 11.06.2012 року №000082342.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0000012342 від 18.01.2012 року, скасував податкове повідомлення-рішення №000092342 від 11.06.2012 року та скасував податкове повідомлення-рішення №000082342 від 11.06.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116141,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 92913,00 грн., за штрафними санкціями 23228,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач зазначає, що наданні позивачем судові рішення щодо часткового скасування рішень УПФУ не були прийняті, оскільки містять часткове задоволення судом позовів та є не остаточними рішеннями через можливе касаційне оскарження, після часткового скасування, УПФУ не було прийнято нових рішень. Судом не враховано, що позивачем було віднесено до складу валових витрат додаткові проценти за неправомірне користування кредитом, які є неустойкою (штрафом, пенею), чим порушено законодавство.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року замінено в адміністративній справі № 805/200/15-а первинного відповідача - Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на Покровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, вважають, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Державне підприємство Селидіввугілля зареєстровано, як юридична особа, є платником податків.

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області проведено планову виїзну перевірку ДП Селидіввугілля з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складено акт № 1296/23-2/33426253 від 23 грудня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства.

18 січня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000012342, яким повідомлено ДП Селидіввугілля , що згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України, на підставі акту перевірки № 1296/23-2/33426253 від 23 грудня 2011 року встановлено порушення п.1.11 ст.1, пп.1.11.1 п.1.11 ст.1, пп.1.22.1 п.1.22, 1.25 ст.1, п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.5.3.5 п.5.3 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.135.5.10 п.135.5 ст.135, п.142.1 ст.142, п.143.1 ст.143, п.144.1 ст.144, п.146.1 ст.146, п.150.1 ст.150 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9660160 грн, в т.ч. за основним платежем - 7728128 грн, за штрафними санкціями - 1932032 грн (т.1 а.с. 54);

№ 0000022342, яким повідомлено ДП Селидіввугілля , що згідно п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 ПК України та згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України, на підставі акту перевірки № 1296/23-2/33426253 від 23 грудня 2011 року встановлено порушення п.1.11 ст.1, пп.1.11.1 п.1.11 ст.1, пп.1.22.1 п.1.22, 1.25 ст.1, п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.5.3.5 п.5.3 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.135.5.10 п.135.5 ст.135, п.142.1 ст.142, п.143.1 ст.143, п.144.1 ст.144, п.146.1 ст.146, п.150.1 ст.150 ПК України, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 62906200 грн, в т.ч. за І квартал 2011 року у розмірі 14105378 грн, за ІІ квартал 2011 року у розмірі 48800822 грн (т.1 а.с.55);

№ 0000032342, яким повідомлено ДП Селидіввугілля , що згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України, на підставі акту перевірки № 1296/23-2/33426253 від 23 грудня 2011 року встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165794 грн, в т.ч. за основним платежем - 132635 грн, за штрафними санкціями - 33159 грн (т.1 а.с. 56).

Позивач зазначені рішення оскаржував в адміністративному порядку.

Рішенням Державною податковою інспекцією про результати пригляду повторної скарги № 9262/6/10-2115 від 31 травня 2012 року встановлено, що перевіркою не доведено порушення вимог податкового законодавства по операціях з ТОВ Опто-Сервіс та ТОВ Донвуглестіл , також не доведено завищення валових витрат на 1498020 грн. при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, та:

скасовано податкові повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 18.01.2012 № 0000032342, № 0000012342 в частині визначення перевіркою податку на додану вартість і податку на прибуток та у відповідній частині штрафних санкцій по взаємовідносинах з ТОВ Опто-Сервіс та ТОВ Донвуглестіл , і в частині завищення валових витрат на 1498020 грн та в зазначеній частині рішення ДПС в Донецькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення ДПС в Донецькій області прийняте за розглядом первинної скарги - без змін;

скасовано податкове повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 18.01.2012 № 0000022343 в частині зменшення перевіркою від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток лише з посиланням на п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та в зазначеній частині рішення ДПС в Донецькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення ДПС в Донецькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, залишає без змін, а скаргу - частково задовольняє (т.1 а.с.57-60).

11 червня 2012 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області з урахуванням рішення Державної податкової служби України № 9262/6/10-2115 від 31.05.2012 винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 000092342, яким повідомлено ДП Селидіввугілля , що згідно п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 ПК України та згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України, на підставі акту перевірки № 1296/23-2/33426253 від 23 грудня 2011 року встановлено порушення п.1.11 ст.1, пп.1.11.1 п.1.11 ст.1, п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.5.3.5 п.5.3 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.135.5.10 п.135.5 ст.135, п.142.1 ст.142, п.143.1 ст.143, п.144.1 ст.144, п.146.1 ст.146 ПК України, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14093758 грн (за І квартал 2011 року) та 7967325 грн (за ІІ квартал 2011 року) (т.1 а.с.62);

№ 000082342, яким повідомлено ДП Селидіввугілля , що згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України, на підставі акту перевірки № 1296/23-2/33426253 від 23 грудня 2011 року встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 137193 грн, в т.ч. за основним платежем - 109754 грн, за штрафними санкціями 27439,00 грн (т.1 а.с.63).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з урахуванням матеріалів справи та висновків судово-економічної експертизи, податкові повідомлення-рішення № 000092342 від 11.06.2012 та № 0000012342 від 18.01.2012 підлягають скасуванню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення № 000082342 від 11.06.2012 року слід скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116141,75 грн, в т.ч. за основним платежем - 92913,00 грн, за штрафними санкціями 23228,75 грн.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції частково погоджується з наступних підстав.

Відповідно до позовних вимог та матеріалів справи, позивач оскаржує встановлені відповідачем в акті перевірки порушення та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, а саме порушення:

підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, що була чинною на момент здійснення спірних правовідносин), в частині не включення до валового доходу суми списання заборгованості перед Пенсійним фондом України у сумі 9700398 грн.;

підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в частині заниження суми інших доходів у розмірі 2017997 грн., а саме не віднесення до валового доходу суми кредиторської заборгованості по суб'єкту господарської діяльності, який ліквідовано (Приватне підприємство Омніум );

підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, в частині завищення при складанні Декларації з податку на прибуток підприємства суми витрат на придбання товарів по рядку 04.1. на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у розмірі 1259028 грн;

підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР, в частині завищення амортизації, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.1 статті 14.6 Податкового кодексу України, в частині надмірно нарахованої за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. амортизації по основним засобам, що придбане у ТОВ Прикарпаття на суму 22286 грн;

пункту 1.11 статті 1, підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1, пункту 1.32 статті 1, підпунктів 5.3.5 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР, в частині завищення за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р. валових витрат по податку на прибуток на суму віднесених відсотків та послуг по кредитам банку, що були нараховані у зв'язку із не виконанням умов щодо їх погашення, всього на суму 17896639 грн;

пункту 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР, в частині завищення задекларованих показників у рядку 04.9 Декларацій "Декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування" за 2010 рік на 2914503 грн, за 1 квартал 2011р. на 11658009 грн;

пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за 2 квартал 2011р у сумі 54927205 грн;

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04,1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, що була чинною на момент здійснення спірних правовідносин), в частині формування суми податкового кредиту на суму податку на додану вартість за нікчемним правочином по взаємовідносинам з ТОВ Опто-Сервіс у квітні 2010 року на суму 20428 грн; ТОВ Донвуглестіл у квітні 2010 року на суму 2453 грн; ТОВ Прикарпаття у грудні 2010 року на суму 92913 грн; ПП Омніум у грудні 2010 року на суму 16841 грн.

Відповідно до матеріалів справи, інші порушення встановлені відповідачем та які відображені в акті перевірки позивачем не оскаржуються.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стосовно встановлених в акті перевірки порушень позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, в частині не включення до валового доходу суми списання заборгованості перед Пенсійним фондом України у сумі 9700398грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік , пенсійному фонду України списано недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списано заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Період, за який списано недоїмку із страхових внесків, обліковується в системі персоніфікованого обліку внесків як період, за який сплачено страхові внески у повному обсязі.

За пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пункту 4.1.6 статті 4 Закону № 334/94-ВР, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до вимог законодавства, зменшення зобов'язань платника податків (зборів) у тому числі списання його боргу перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визнається доходами такого платника податків (зборів).

Відповідно до матеріалів справи, Пенсійним фондом України прийняті рішення по списанню заборгованості ВП Шахта Україна та ВП Шахта Курахівська ДП Селидіввугілля перед ПФУ, а саме: рішенням №4 від 15.07.2010 року по ВП "Шахта Україна" ДП "Селидіввугілля" списана заборгованість у сумі 51451778,18 грн., рішенням №16 від 29.12.2010 року по ВП "Шахта Україна" ДП "Селидіввугілля" списана заборгованість у сумі 745709,66 грн.; рішенням №5 від 15.07.2010 року по ВП "Шахта Курахівська" ДП "Селидіввугілля" списано заборгованість у сумі 39601404,23 грн.;рішенням №17 від 29.12.2010 року по ВП "Шахта Курахівська" ДП "Селидіввугілля", списано заборгованість у сумі 1794208,09 грн.

Однак, як вбачається з вказаних рішень, до структури заборгованості, яка була списана, увійшли суми неузгоджених з платниками сум фінансових санкції, а саме частина нарахованих ПФУ штрафних санкцій та пеню.

Неузгоджені суми були оскаржені позивачем в судовому порядку за результатами оскарження були прийняті судові рішення, які набрали законної сили (а.с.18,197-215), а саме:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2009р, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративно суду від 04.02.2010 р, по справі №2-а-28917/08/0570 за позовом ДП Селидіввугілля ( Шахта Курахівська ) до Управління ПФУ в м. Селидове про визнання недійсним рішень від 15 січня 2008р №1, від 20 лютого 2008р №48, від 18 березня 2008р №79, від 18 квітня 2008р №123 на суму 2604368,73грн. Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду , позовні вимоги задоволені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративно суду від 06.05.2010, по справі №2а-20403/09/0570 за позовом ДП Селидіввугілля в інтересах відокремленого підрозділу Шахта Україна до Управління ПФУ в м. Селидове про визнання недійсними та скасування рішень від 30.10.2009: №362, 364, 365, 371, 367, 368, 369, 370, 372, 373, 374., позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративно суду від 20.05.2010 р по справі №2а-15190/09/0570, по справі №2а-15190/09/0570 за позовом ДП Селидіввугілля ( Шахта Україна ) до Управління ПФУ в м. Селидове про визнання недійсним та скасування Рішень ПФУ : №5 від 14.01.2009р, №6 від 14.01.2009р. №90 від 26.02.2009р, №91 від 26.02.09р., №105 від 16.03.2009р, №106 від 16.03.2009р., №108 від 16.03.2009р, №160 від 27.04.2009р, задоволено частково та визнані недійсними та скасовані Рішення ПФУ №5 від 14.01.2009р, №6 від 14.01.2009р. №90 від 26.02.2009р, №91 від 26.02.09р., №105 від 16.03.2009р, №106 від 16.03.2009р., № 108 від 16.03.2009р, №160 від 27.04.2009р.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 254 КАС України, вказані рішення набрали законної сили.

Посилання відповідача, що вказані рішення не є остаточними та можуть бути оскаржені в касаційному порядку не приймаються, оскільки, як зазначено вище вказані рішення судів набрали законної сили, а оскарження в касаційному порядку є правом сторін та не зупиняє дію цих рішень.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Тобто, розмір податкового боргу (недоїмки), відповідно до вимог зазначеної норми повинен бути узгоджений (в адміністративному чи судовому порядку) між платником податків (зборів) та контролюючим органом та знайти своє відображення у бухгалтерському обліку підприємства (на відповідних рахунках та в Балансі).

Отже, рішеннями судів були визнані недійсними Рішення Пенсійного фонду України щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків по ВП Шахта Україна ДП Селидіввугілля на суму 6617232,09грн. та по ВП Шахта Курахівська ДП Селидіввугілля на суму 2604369грн.

З наведено вбачається, що вказані суми нарахованих штрафних санкцій, не є узгодженою сумою зобов'язань позивача, а їх списання у односторонньому порядку органами ПФУ, не спричиняє змін в балансі підприємства та не створює зобов'язання по їх декларуванню у складі валових доходів платника податків у відповідності до вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР.

Зазначений висновок підтверджується висновками судово-економічної експертизи викладеними у висновках №410/24 від 09.12.2015, №410/24/1 від 14.03.2016 року та №410/24/2 від 01.08.2016 року, та поясненнях експерта до них, які відповідають вимогам статті 82 КАС України та є належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищезазначені висновки податкового органу в частині порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР є необґрунтованими, та відповідно підлягають скасуванню податкові-повідомлення рішення прийняті в частині вказаних порушень.

Стосовно встановлених в акті перевірки порушень позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, в частині завищення при складанні Декларації з податку на прибуток підприємства суми витрат на придбання товарів по рядку 04.1. на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у розмірі 1259028 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до прутку 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону № 334/94-ВР, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону № 334/94-ВР платник податків після отримання товару має право збільшити витрати на вартість вказаних товарів.

Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР, валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону № 334/94-ВР, безповоротна фінансова допомога, зокрема, є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно п. 1.25 ст. 1 цього Закону, безнадійною є заборгованість, зокрема, по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Таким чином, після того, як кредиторська заборгованість за отриманий, але не оплачений товар стане безнадійною, вона визнається безповоротною фінансовою допомогою та включається до складу валового доходу платника податків, тобто, покупець має нараховувати доходи (з врахуванням ПДВ).

Разом з цим, п. пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, не містять вимог щодо коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, а оскільки матеріали справи та акт перевірки не містять посилань на документи складені між покупцем та продавцем про зміну розміру компенсації за поставлені товари, норма п.5.10 ст.5 Закону № 334/94-ВР не може бути застосована.

Отже, структурними підрозділами ДП Селидіввугілля у момент спливу терміну позовної давності по кредиторської заборгованості правомірно було включено до складу валового доходу відповідного періоду суми простроченої кредиторської заборгованості та не проведено коригування валових витрат на суму списаної кредиторської заборгованості.

Зазначений висновок підтверджується висновками судово-економічної експертизи викладеними у висновках №410/24 від 09.12.2015, №410/24/1 від 14.03.2016 року та №410/24/2 від 01.08.2016 року, та поясненнях експерта до них, які відповідають вимогам статті 82 КАС України та є належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищезазначені висновки податкового органу в частині порушення позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР є неправомірними, та відповідно підлягають скасуванні податкові-повідомлення рішення прийняті в частині вказаних порушень.

Стосовно встановлених в акті перевірки порушень позивачем п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР по взаємовідносинам із ТОВ Опто-Сервіс у квітні 2010 року на суму 20428грн., ТОВ Донвуглестіл у квітні 2010 року на суму 2453грн., ТОВ Прикарпаття у грудні 2010 року на суму 92913грн.; підпунктів 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону №334/94-ВР, в частині завищення амортизації що була нарахована на обладнання, придбане у ТОВ Прикарпаття (нікчемний правочин) за період з 01.04.10р по 31.03.11 p на суму 27874грн.; пункту 144.1 статті 144, пункту 146.1 статті 146 Податкового кодексу, в частині надмірно нарахованої за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. амортизації, що нараховувалась на обладнання, придбане у ТОВ Прикарпаття (нікчемний правочин), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону №334/94-ВР придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2. п. 8.1. ст.. 8 Закону № 334/94-ВР, визначено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно до абз. 1,3 п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

За п. 146.1 ст. ст.146 Податкового кодексу України, облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту, поліпшення таких засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об'єкт амортизації.

З аналізу наведених норм випливає, що витрати платника податку на придбання ТМЦ включаються до складу валових витрат, а витрати на придбання основних засобів підлягають амортизації, якщо вказані ТМЦ (основні засоби) придбані та використовуються при здійсненні господарської діяльності, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та при наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують фактичне придбання та використання ТМЦ (основних засобів) платником податків.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), у редакції на час виникнення правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 20 квітня 2010 року між покупцем ДП "Селидіввугілля" та постачальником ТОВ "Опто-Сервіс" укладено договір №158-10МТС предметом якого є поставка гірничо-шахтного обладнання в строки та за ціною, вказаною у специфікації.

На виконання умов договору позивачем надано специфікації №1 та №2, , приймальний акт №436 від 22.04.2010 року, накладна №3611 від 22.04.2010 року.

23 квітня 2010 року між покупцем ДП "Селидіввугілля" та постачальником ТОВ "Опто-Сервіс" укладено договір №162-10МТС предметом якого є поставка гірничо-шахтного обладнання в строки та за ціною, вказаною у специфікації.

На виконання умов договору позивачем надано специфікації №1 та №2, приймальний акт №405 від 26.04.2010 року, накладна №3636 від 26.04.2010 року, приймальний акт №415 від 26.04.2010 року, накладна №3635 від 26.04.2010 року, приймальний акт №432 від 29.04.2010 року, накладна №3663 від 29.04.2010 року, накладна №3541 від 13.04.2010 року, прибутковий ордер №456 від 13.04.2010 року.

21 грудня 2009 року між покупцем ДП "Селидіввугілля" та постачальником ТОВ "Опто-Сервіс" укладено договір №661-09 МТС предметом якого є поставка гірничо-шахтного обладнання в строки та за ціною, вказаною у специфікації.

На виконання умов договору позивачем надано специфікації №1, №2, №3, №4, Додаткові угоди №1, №2, №3, №4.

ТОВ "Опто-Сервіс" виписані податкові накладні на придбаний ДП "Селидіввугілля" товар, а саме №3541 від 13.04.2010 року, №3611 від 22.04.2010 року, №3635 від 26.04.2010 року, №3636 від 26.04.2010 року, №3663 від 29.04.2010 року.

21 грудня 2009 року між покупцем ДП "Селидіввугілля" та ТОВ "Донвуглестіл" укладено договір №659-09МТС, предметом якого є поставка стійки СУГ11.

На виконання умов договору позивачем надано специфікації, видаткова накладна №4020 від 21.04.2010 року, податкова накидна №2040 від 21.04.2010 року.

28 травня 2010 року між постачальником ТОВ "Прикарпаття" та покупцем ВП "Шахта Україна" ДП "Селидіввугілля" укладено договір №80-Т предметом якого є постачання Лебідки ЛВ-25 з двигуном.

На виконання умов договору позивачем надано специфікацію, видаткову накладну №1 від 02.12.2010 року, податкова накладна №1 від 02.12.2010 року. Оплата здійснена в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 08.12.2010 року.

В підтвердження отримання ТМЦ, позивачем надано акт про введення основних засобів в експлуатацію №29 від 02.12.2010 року, №28 від 02.12.2010 року.

28 травня 2010 року між постачальником ТОВ "Прикарпаття" та покупцем ВП "Шахта Україна" ДП "Селидіввугілля" укладено договір №81-Т предметом якого є постачання Лебідки 55ЛСУ-2П з двигуном.

На виконання умов договору позивачем надано специфікацію, видаткову накладну №2 від 02.12.2010 року, податкову накладну №2 від 02.12.2010 року. Оплата здійснена в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 08.12.2010 року.

В підтвердження отримання ТМЦ, позивачем надано акт про введення основних засобів в експлуатацію №26 від 02.12.2010 року, №28 від 02.12.2010 року.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування податкового обліку по господарським операціям з його контрагентами. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.

Стосовно посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів платника податку, незначної кількості працівників, відсутність складських приміщень, виробничих потужностей на підприємствах - постачальниках та відсутність у платника податку документів, що засвідчують транспортування товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, податковим органом не досліджувалися первинні документи фінансово-господарської діяльності контрагентів по взаємовідносинам з позивачем.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документом податкового обліку, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних вказує лише на дотримання правил перевозу товару автомобільними транспортами, що ніяк не пов'язано з податковим обліком. Крім того, як вбачається з договорів постачання, поставка здійснювалась за рахунок та транспортом постачальника, відповідно знаходяться на зберіганні у останнього.

Відсутні приписи які б вимагали від контрагентів позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів, як і те що відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по придбанню товару вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагентів позивача. Відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності, не є достатнім свідченням неможливості виконання договорів, оскільки одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання. Крім того, вказані посилання відповідача є лише його припущеннями та суб'єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України. Контрагенти позивача зазначені вище, під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані, як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджено належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку. Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Судом не встановлено підстав для визнання нікчемними угод, укладених між позивачем та контрагентами, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зазначений висновок підтверджується висновками судово-економічної експертизи викладеними у висновках №410/24 від 09.12.2015, №410/24/1 від 14.03.2016 року та №410/24/2 від 01.08.2016 року, та поясненнях експерта до них, які відповідають вимогам статті 82 КАС України та є належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищезазначені висновки податкового органу в частині порушення позивачем п.7.4.1п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, підпунктів 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону №334/94-ВР , пункту 144.1статті 144, пункту 146.1 статті 146 Податкового кодексу. є неправомірними, та відповідно підлягають скасуванні податкові-повідомлення рішення прийняті в частині вказаних порушень.

Стосовно встановлених в акті перевірки порушень пункту 1.11 статті 1, підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1, пункту 1.32 статті 1, підпунктів 5.3.5 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР, в частині завищення за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. валових витрат по податку на прибуток на суму віднесених відсотків та послуг по кредитам банку, що були нараховані у зв'язку із не виконанням умов щодо їх погашення, всього на суму 17896639 грн. колегія суддів зазначає встановив наступне.

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням наведених норм, поняття процентів за необґрунтоване користування кредитними коштами та неустойки розділені та не є тотожними.

Відповідно до підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 Закону № 334/94-ВР, кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:

Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Відповідність витрат платника податків цілям господарської діяльності, їх спрямованість на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють врахувати такі витрати в податковому обліку на зменшення об'єкту оподаткування.

28 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та позичальником ДП "Селидіввугілл" укладено кредитний договір №189/кд-08 предметом якого є зобов'язання позичальнику надати кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 36160000,00 грн. Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 26 серпня 2009 року.

24 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та позичальником ДП "Селидіввугілл" укладено кредитний договір №113/кд-08 предметом якого є зобов'язання позичальнику надати кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 5500000,00 грн.

Відповідно до умов кредитних Договорів у випадку порушення ДП "Селидіввугілля" термінів повернення кредиту змінюється плата за користування кредитними коштами (проценти), та встановлюється нова збільшена ставка процентів, визначена терміном проценти за неправомірне користування кредитом .

З вищезазначених договорів вбачається, що кредитні кошті надані за вищевказаними кредитними договорами надавались для здійснення господарських операцій, а саме згідно п.2.3 Договорів, кредит надається з наступним цільовим призначенням: на виробничі потреби.

Факт нарахування процентів та послуг за вказаними кредитними договорами підтверджується матеріалами справи та не спростовуються сторонами.

Таким чином, сплата позивачем відсотків за користування коштами, отриманими ним у кредит відповідає цілям його господарської діяльності, відтак суми таких відсотків, передбачених умовами кредитного договору, сплачених на користь банку при отриманні кредиту були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Зазначений висновок підтверджується висновками судово-економічної експертизи викладеними у висновках №410/24 від 09.12.2015, №410/24/1 від 14.03.2016 року та №410/24/2 від 01.08.2016 року, та поясненнях експерта до них, які відповідають вимогам статті 82 КАС України та є належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищезазначені висновки податкового органу в частині порушення позивачем пункту 1.11 статті 1, підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1, пункту 1.32 статті 1, підпунктів 5.3.5 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР є неправомірними, та відповідно підлягають скасуванні податкові-повідомлення рішення прийняті в частині вказаних порушень.

Стосовно встановлених в акті перевірки порушень пункту 6.1статті 6 Закону № 334/94-ВР, в частині завищення задекларованих показників у рядку 04.9 Декларацій Декларації від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік на 2914503 грн., за 1 квартал 2011р. на 11658009 грн.; пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за 2 квартал 2011р у сумі 54 927 205 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем зазначені порушення мотивовані неврахування позивачем результатів попередньої перевірки, що містяться у акті перевірки ОДПІ від 05.8.2010 року №517/23-2/33426253. Відповідачем будь-яких рішень на підставі висновків зазначеного акту перевірки не приймалось.

Закон України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п. б пп.4.2.2 п. 4.2 Закону № 2181-ІІІ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових декларація.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно п.6.1 ст.6 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 4.11 зазначеного Порядку передбачено, що податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням-актом індивідуальної дії, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, податковий орган при відображені виявлених порушень у своєму службовому документі-акті, здійснює свої повноваження, передбачені законодавством.

Тобто, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є обов'язковими ні для платника податків, ні для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає відповідне податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків. За відсутністю відповідного рішення контролюючого органу прийнятого на підставі акту перевірки, зміна показників податкового обліку та звітності виключно на підставі акту перевірки законодавчо не передбачена.

Зазначений висновок підтверджується висновками судово-економічної експертизи викладеними у висновках №410/24 від 09.12.2015, №410/24/1 від 14.03.2016 року та №410/24/2 від 01.08.2016 року, та поясненнях експерта до них, які відповідають вимогам статті 82 КАС України та є належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищезазначені висновки податкового органу в частині порушення позивачем пункту 6.1статті 6 Закону № 334/94-ВР ; пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, є неправомірними, та відповідно підлягають скасуванні податкові-повідомлення рішення прийняті в частині вказаних порушень.

Стосовно порушення п.п.4.1.257 п.4.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, в частині заниження суми інших доходів за ІІ-й кв.2011 року у розмірі 2017997 грн., а саме невнесення до валового доходу суму кредиторської заборгованості по суб'єкту господарської діяльності ПП Омніум , колегія судів зазначає наступне.

24 лютого 2011 року між кредитором ПП Омніум та новим кредитором ПП Шураві-Ю укладено договір №60, предметом якого є передача права вимоги від ДП Селидіввугілля згідно з договорами по поставці підшипників та інших ТМЦ. (т.1 а.с.175-182)

З акту перевірки вбачається, що вказане порушення ґрунтується на правовому досліджені договору №60 від 24.02.2011 року в частині невідповідності його складання вимогам Цивільного кодексу України та наслідків порушення норм, а саме визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до частини 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Вказані в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

На підставі викладеного, висновки податкового органу в частині визначення правочину, укладеного між ПП "Омніум" та ПП "Шураві-Ю" нікчемними є неправомірними, та відповідно підлягають скасуванню податкові-повідомлення рішення прийняті в частині вказаних порушень.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням викладеного та з огляду на висновки судово-економічної експертизи у даній справі, податкові повідомлення-рішення № 000092342 від 11.06.2012 року, №0000012342 від 18.01.2012 року та №000082342 від 11.06.2012 року підлягають скасуванню в частині притягнення позивача до відповідальності, з визначенням сум податків та застосування штрафних санкцій, за вищезазначеними порушеннями.

Стосовно посилання апелянта на те, що експертом під час дослідження використано ті ж документи, що були використані відповідачем підчас перевірки але експертом зроблено протилежний висновок, який на думку апелянта суперечить діючому законодавству, колегія суддів зазначає, що вищезазначені висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо порушень позивачем вимог законодавства є лише суб'єктивною думкою контролюючого органу за результатом дослідження первинних документів та приписів законодавства. Колегія суддів зазначає, що судом в ході розгляду справи підтверджено відсутність вищезазначених порушень позивачем чинного законодавства.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з розрахунком сум податків та штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, які підлягають скасуванню.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ДП Селидіввугілля з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011. За результатом перевірки відповідачем було встановлено порушенням позивачем вимог законодавства та відповідно відображення показників в податковій звітності (деклараціях). На підставі висновків акту щодо порушень вимог законодавства щодо відображення показників у податковій звітності, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Проте, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не оскаржується частина встановлених відповідачем в акті порушень відображення показників у податковій звітності, на підставі яких прийняті спірні рішення.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням матеріалів справи, висновків судово-економічної експертизи, наданих відповідачем розрахунків структури порушень по податковим повідомленням-рішенням, встановлення судом відсутності вищезазначених порушень з боку позивача вимог законодавства та з врахуванням інших порушень викладених в акті перевірки та які не оскаржені позивачем, вбачається, що документально підтверджуються податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000012342 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47530 грн., у тому числі за основним платежем - 38024 гривні, за штрафними санкціями - 9506 гривень; податкове повідомлення-рішення №000092342 від 11.06.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 18116 гривні. податкове повідомлення-рішення №000082342 від 11.06.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21051 гривню 25 копійок, у тому числі за основним платежем - 16841 гривень, за штрафними санкціями - 4210 гривень 25 копійок.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають частковому скасування в частині документального не підтвердження порушень.

Згідно частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 р. у справі № 805/200/15-а задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 р. у справі № 805/200/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Державного підприємства Селидіввугілля до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлення-рішень від 18.01.2012 № 0000012342, від 11.06.2012 №000092342, від 11.06.2012 року №000082342 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000012342 від 18.01.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9612630 грн., у тому числі за основним платежем - 7690104 гривні, за штрафними санкціями - 1 922 526 гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №000092342 від 11.06.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 14075642 гривні та за ІІ квартал 2011 року 7967325 гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №000082342 від 11.06.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116141 гривню 75 копійок, у тому числі за основним платежем - 92913 гривень, за штрафними санкціями - 23228 гривень 75 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар