Ухвала

від 15.02.2017 по справі 820/8198/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Київ К/800/26325/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року

у справі № 820/8198/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд-монтажінвест

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд-монтажінвест (далі - Товариство) задоволено. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Інспекція) поновити свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з моменту анулювання свідоцтва шляхом внесення відомостей до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року визнано неповажними причини пропуску строку Інспекції на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання Інспекції щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху та надано строк 10 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року апеляційну скаргу Інспекції повернуто відповідачу, яку ним отримано 14 грудня 2015 року.

12 травня 2016 року Інспекція повторно подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2016 року апеляційну скаргу Інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишено без руху з підстав ненадання документа про сплату судового збору та пояснень щодо поважності підстав пропуску строку, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу Інспекції повернуто відповідачу.

21 червня 2016 року Інспекція звернулася до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та надала платіжне доручення щодо сплати судового збору.

24 червня 2016 року Інспекцією втретє подано апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року зазначені у клопотання причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано судом апеляційної інстанції неповажними, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні заяви Інспекції про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року по справі № 820/8198/15.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року по справі № 820/8198/15 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, вказану ухвалу Інспекція отримала 29 липня 2016 року.

29 серпня 2016 року до суду апеляційної інспекції від Інспекції надійшла заява про поновлення строків на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку Інспекція вказувала на обставини попереднього звернення з апеляційною скаргою та її повернення у зв'язку з несплатою судового збору.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 13 вересня 2016 року виходив із того, що зазначені обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку та не можуть бути підставами для його поновлення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За змістом частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Разом з тим, названі відповідачем підстави не були поважними, адже залежали від його волевиявлення, не були об'єктивно непереборними, та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання апеляційної скарги.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як підтверджується матеріалами справи, з моменту постановлення судом касаційної інстанції ухвали 09 грудня 2015 року про повернення касаційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року відповідач протягом п'яти місяців не вчиняв жодних процесуальних дій з метою оскарження рішення суду першої інстанції, що вказує на недобросовісне користування належним відповідачу правом оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім того Інспекція після отримання рішення мала можливість подати апеляційну скаргу разом із клопотанням про відстрочення/розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Проте вказаним правом не скористалася.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору від 22 травня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів відсутності належного фінансування Інспекції.

Судом апеляційної інстанції надано вірно оцінку листам Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, адже вони свідчать про наявність судових рішень та виконавчих листів щодо стягнення з Інспекції судових витрат, разом з тим вказані листи жодним чином не підтверджують відсутності коштів для сплати судового збору, так само як і не підтверджують неможливості перерахування коштів з рахунків відповідача.

Технічна помилка при сплаті судового збору у червні 2016 року, що спричинила до відсутності сплати судового збору за подання апеляційної скарги також не може свідчити про поважність причин пропуску строку по даній справі. Отже, суд апеляційної інстанції правомірно не визнав вказане поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що неналежне бюджетне фінансування не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є обставиною, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Оскільки причини пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, суд апеляційної інстанції з дотримання положень Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області відхилити, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова Ю.І. Цвіркун