Ухвала

від 15.02.2017 по справі 820/8570/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Київ К/800/63817/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

головуючого Бухтіярової І .О .,

суддів Веденяпіна О.А.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного від 18.10.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного від 27.11.2013

у справі № 820/8570/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю УПТК Укрпостачзбут (далі - позивач, ТОВ УПТК Укрпостачзбут )

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ УПТК Укрпостачзбут звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень до позову, про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Харкова від 10.09.2013: № 0002612201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 306 897 грн., у т.ч.: 204 598 грн. основного платежу та 102 299 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 66 631,25 грн., в т.ч.: 53 305 грн. основного платежу та 13 326,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002622201 про застосування адміністративних штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 18.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного від 27.11.2013, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 0002612201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 203 016 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 101 508 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 0002552201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 50 320 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12 580 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 0002622201 про застосування адміністративних штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ УПТК Укрпостачзбут з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04 по 31.12.2012, складено акт № 384/20-31-22-01-07/30657806 від 28.08.2013, в якому встановлено порушення п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 139.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 53 305 грн., в тому числі у ІІ кв. 2012 року в сумі 17 358 грн., у ІІІ кв. 2012 року в сумі 11 853 грн., у ІV кв. 2012 року в сумі 24 094 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 204 598 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 49 442 грн., за травень 2012 року в сумі 55 674 грн., за червень 2012 року в сумі 16 189 грн., за липень 2012 року в сумі 5 693 грн., за серпень 2012 року в сумі 7 101 грн., за вересень 2012 року в сумі 17 780 грн., за жовтень 2012 року в сумі 20 633 грн., за листопад 2012 року в сумі 13 307 грн., за грудень 2012 року в сумі 18 779 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ УПТК Укрпостачзбут (покупець) та ТОВ Фірма Престиж (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу продуктів харчування від 01.12.2010 № 1193, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування відповідно до письмових заявок покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених договором.

Факт здійснення господарських операцій з придбання товару за вказаним договором судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Перевезення продуктів харчування здійснювалось автотранспортом постачальника - ТОВ Фірма Престиж , від складу розташованого за адресою: м. Харків, провулок Унечський, 1-А, який ТОВ Фірма Престиж орендує для зберігання та реалізації харчових продуктів, що підтверджено експлуатаційним дозволом Фрунзенської районної санітарно-епідеміологічної станції № 61066/20/80 від 05.05.2011, до складу ТОВ УПТК Укрпостачзбут за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 10/1, який орендується у ТОВ УПТК Центросоюз на підставі договору оренди № 01/10 від 01.10.2011. Факт переміщення товару в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці - м. Харкова, підтверджено товарно-транспортними накладними.

Отримані за вищевказаним договором купівлі-продажу продукти харчування, зокрема кондитерські вироби та соки, ТОВ УПТК Укрпостачзбут були поставлені суб'єктам господарювання згідно договорів поставки: КЗОЗ обласна туберкульозна лікарня № 1, за договорами № 27 та № 28 від 20.04.2012; КЗОЗ обласний багатопрофільний дитячий санаторій, за договорами № 5 та № 11 від 03.04.2012; КЗОЗ обласний дитячий ортопедотравматологічний санаторій Лісний , за договором № 33 УК від 18.04.2012; КЗОЗ обласна дитяча клінічна лікарня № 1, за договором № 74 від 02.04.2012; КЗОЗ обласний дитячий туберкульозний клінічний санаторій, за договорами № 14/08 від 01.08.2012 та № 9/12 від 06.12.2012; КЗОЗ обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту, за договором № 25 від 19.03.2012; КЗОЗ обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня, за договором № 109-1133 та № 112-1133 від 02.04.2012; КЗОЗ обласна туберкульозна лікарня № 2, за договором № 22/1 від 02.04.2012; КЗОЗ обласний будинок дитини № 3, за договором № 54 від 02.04.2012; КЗОЗ обласний протитуберкульозний диспансер № 1, за договором № 40 від 03.01.2012; КЗОЗ Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3, за договорами № 74 та № 78 від 02.04.2012; Обласний будинок дитини № 2, за договором № 1-У від 03.01.2012; КЗОЗ обласний шкірно-венерологічний диспансер № 2, за договором № 10 від 20.02.2012; КЗОЗ обласний госпіталь для інвалідів війни, за договорами № 81 від 02.04.2012 та № 104 від 17.04.2012; КЗОЗ обласний туберкульозний санаторій РІПКИ , за договором № 21 від 05.04.2012; КЗОЗ Харківський обласний центр паліативної медицини Хоспіс , за договором № 6 від 01.04.2012; КЗОЗ обласний туберкульозний санаторій Занки , за договором № 106 від 01.12.2012, що підтверджено відповідними звітами про рух товарів по конкретному найменуванню харчового продукту за період 01.05-31.12.2012 та специфікаціями, наявними в матеріалах справи.

Зазначені документи підтверджують реальне виконання сторонами умов договору, укладеного з ТОВ Фірма Престиж , у тому числі підтверджено факт перевезення товарів зі складу постачальника до складу покупця в межах м. Харкова та підтверджено факт отримання вказаних товарів та використання їх у власній господарській діяльності.

Також, матеріалами справи встановлено, що між ТОВ УПТК Укрпостачзбут (замовник) та ТОВ Київкапіталбуд (підрядник) було укладено договір від 01.03.2012 № 01/03-12, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з поточного ремонту приміщення розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 10/1.

На момент укладання та виконання умов договору ТОВ Київкапіталбуд мав ліцензію АВ №515707 на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 10.08.2010, наказ № 19-Л.

За вказаною адресою (м. Харків, пр. Гагаріна, 10/1) позивач орендує нежитлові приміщення на підставі договору оренди № 01/10 від 01.10.2011, укладеного з ТОВ УПТК Центросоюз . Орендовані приміщення використовуються позивачем в якості складу та деякі приміщення - для розміщення офісу. Відповідно до п. 7.3 даного договору ТОВ УПТК Укрпостачзбут має право проводити капітальний та поточний ремонт орендованих приміщень.

Реальність виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, відповідними довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1, а також платіжними дорученнями.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно включив вартість придбаних у ТОВ Фірма Престиж товарів у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та відображено по р. 05.1 Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди; позивачем правомірно сформований податковий кредит та від'ємне значення з податку на додану вартість за перевіряємий період на підставі виданих ТОВ Фірма Престиж податкових накладних та правомірно включено до складу податкового кредиту витрати на ремонт підвального приміщення за адресою: м. Харків, пр-т. Гагаріна, 10/1; первинні документи, які були складені з посиланням на правочини, укладені позивачем із ТОВ Фірма Престиж та ТОВ Київкапіталбуд відповідають вимогам законодавства; враховуючи, що усі первинні документи первинного обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, позивачу безпідставно нараховано штрафні санкції в розмірі 510 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем сформовано витрати та податковий кредит спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ УПТК Укрпостачзбут .

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 00026222201 від 10.09.2013 про застосування адміністративних штрафних (фінансових) санкцій на суму 510 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1). Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Оскільки в судовому порядку встановлено, що документи первинного бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, тому є правомірним висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням № 00026222201 від 10.09.2013 за порушення вимог ст. 44 ПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, межі перегляду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи в частині задоволення позовних вимог. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення у відповідній частині - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного від 18.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного від 27.11.2013 в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін Ю.І. Цвіркун