Ухвала

від 15.02.2017 по справі 755/1676/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1676/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Дзюба О.А., при секретарі судових засідань Коцюрба Л.О., за участю прокурора Мельник Д.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання начальника СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві Горчинський А.С. про арешт майна у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100040000005 від 19.01.201 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

в с т а н о в и в :

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло вищезазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 , у зв'язку із здісненням досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

В свою чергу, враховуючи положення ст. 172 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, тож дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

У даному випадку, стороною обвинувачення, положення ч. 5 ст. 171 КПК України, дотримано, а саме подано клопотання про арешт майна протягом наступного дня після вилучення такого майна.

Аналізуючи підстави арешту майна вказані у клопотанні слідчий суддя враховує таке.

В силу положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166, 170-174 цього Кодексу (ст. 100 КПК України).

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені даною статтею Кодексу .

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главами 16, 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі Бакланов проти Росії (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі Фрізен проти Росії (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти Росії , п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з заявником в частині того , що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у даній статті цього Кодексу, та зокрема забезпечить виконання завдань такого арешту та досягнення його мети передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя враховувати правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти у сумі 6 392 819 гривень, які у безготівковій формі знаходяться на рахунках ТОВ Київмонтажліфт (код ЄДРПОУ 35235690) за № 26008010065351, № 26042010065351, № 26053010065351, відкритих у ПАТ ВТБ БАНК (МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319), розташованому за адресою: бульвар Т. Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходитимуть.

Заборонити розпоряджатися грошовими коштами у сумі 6 392 819 гривень, що знаходяться на рахунках ТОВ Київмонтажліфт (код ЄДРПОУ 35235690) за № 26008010065351, № 26042010065351, № 26053010065351, та грошовими коштами, які надходитимуть на зазначені рахунки за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету.

Зобов'язати службових осіб ПАТ ВТБ БАНК (МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) в порядку виконання ухвали негайно, після оголошення ухвали слідчого судді, надати начальнику другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві Горчинському Андрію Сергійовичу довідку про виконання зазначеної ухвали та залишку коштів на вищевказаних рахунках при накладенні арешту та в подальшому надавати дану інформацію про залишок коштів на рахунках за письмовими запитами слідчого.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві Горчинського А.С. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Мельник Д.І.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копія ухвали надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: