Ухвала

від 10.02.2017 по справі 757/7990/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7990/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Кравченко Х.С., прокурора Коваля В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СГ у кримінальному провадженні - начальник третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ГПУ радника юстиції Кравця А.Б., про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий СГ у кримінальному провадженні - начальник третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ГПУ радник юстиції Кравець А.Б., розглянувши матеріали кримінального провадження № 42015000000000915 від 18.05.2015, звернувся до слідчого судді із клопотанням погодженим прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Марущак А.М., про накладення арешту на рухоме майно, яке перебуває у власності брата підозрюваного ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

Вислухавши прокурора Коваля В.І., який підтримав клопотання, вивчивши додані до клопотання матеріали, слід дійти переконання про необхідність здійснення визначених слідчим заходів з наступних підстав.

Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015, виділеному з кримінального провадження № 42014000000000359 від 07.05.2014, за підозрою колишнього Голови Національного банку України ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

19.05.2014 у межах здійснення розслідування кримінального провадження № 42014000000000359 від 07.05.2014 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

23.12.2010 Постановою Верховної Ради України за поданням Президента України ОСОБА_6, ОСОБА_3 призначено на посаду Голови Національного банку України.

З урахуванням наданих повноважень, ОСОБА_3, працюючи на посаді Голови НБУ, постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв'язку з чим відповідно до Примітки 1 ст. 364 КК України був службовою особою.

У 2011 році, точну дату під час проведення досудового розслідування встановити не вдалося, у Голови Національного банку України ОСОБА_3, виник злочинний умисел на розтрату коштів Національного банку України в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на розтрату коштів Національного банку України, ОСОБА_3 використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, під виглядом начебто здійснення законної діяльності, хибно використовуючи положення ст. 68 Закону України "Про Національний банк України", яке передбачає можливість створення в системі НБУ телерадіоорганізації, діючи всупереч вимог ст. 71 Закону України "Про Національний банк України", відповідно до якою НБУ забороняється бути акціонером або учасником банків та інших підприємств і установ, діючи у власних інтересах, застосовуючи адміністративний вплив на підлеглих, домігся прийняття Правлінням Нацбанку України протиправного рішення щодо створення поза системою Нацбанку України суб'єкта господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Банківське телебачення" (код ЄДРПОУ 37739261). При цьому статутний фонд зазначеного підприємства передбачався у розмірі 10 млн. грн.

17.06.2011 Голова Національного банку України ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на розтрату коштів НБУ, затвердив Постанову Правління Національного банку України № 196 "Про створення телерадіоорганізації Національного банку України" під виглядом товариства з обмеженою відповідальністю "Банківське телебачення" із статутним фондом у розмірі 10 млн. грн., за рахунок коштів Національного банку України. У подальшому за рахунок коштів Національного банку України, на підставі відповідних постанов Правління НБУ, статутний капітал ТОВ "Банківське телебачення" збільшено до 220 млн. грн.

Після державної реєстрації ТОВ "Банківське телебачення", ОСОБА_3, маючи безпосередній вплив на економічну, ефірну та організаційну діяльність зазначеного Товариства, став його фактичним власником. 30.06.2011 ТОВ "Банківське телебачення" отримано від Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення рішення № 1264 щодо видачі ліцензії на мовлення телеканалу "Банк-ТВ" (на цей час назва телеканалу - "БТБ").

Крім того, під час проведення досудового розслідування встановлено,

що основною метою діяльності ТОВ "Банківське телебачення" відповідно до її статуту є отримання прибутку від господарської діяльності, тобто від розповсюдження та посередництва в розміщенні реклами в засобах масової інформації, транслювання програмних продуктів не власного виробництва в ефірі телеканалу "БТБ" тощо. Отриманий внаслідок господарської діяльності ТОВ "Банківське товариство" прибуток не направлявся до поточних рахунків НБУ, а привласнювався ОСОБА_3

Тобто, в порушення вимог ст. 68 Закону України "Про Національний банк України", відповідно до якої Національний банк України інформує громадськість про свою діяльність шляхом створення програм та передач телеорганізацією Національного банку України - ТОВ "Банківське телебачення", метою діяльності зазначеного підприємства є не інформаційне забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією про політику Національного банку, а отримання прибутку від його діяльності та привласнення коштів Національного Банку України.

У зв'язку із невстановленням місця знаходження підозрюваного ОСОБА_3 та його переховуванням за межами України, 22.05.2014 він оголошений в розшук, а з червня 2014 року - перебуває у міжнародному розшуку Інтерполу.

Водночас, за отриманими органом досудового розслідування даними брату підозрюваного ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності належать наступні малі судна: мале самохідне моторне прогулянкове судно UA 1780-KV Wake 230, НОМЕР_1, 2012 року побудови, регістровий НОМЕР_2, порт приписки - Київ; мале самохідне моторне прогулянкове судно - водний мотоцикл (гідроцикл) UA 1634-KV Bombardier RXT X RS 260 hp НОМЕР_3, 2011 року побудови, регістровий НОМЕР_4, порт приписки - Київ.

Окрім цього, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві приватної власності належить транспортний засіб Toyota Hilux 2982, № шасі НОМЕР_5, 2011 року випуску, н.д.р. НОМЕР_6.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056, з подальшими змінами)

№ 1700-VII від 14.10.2014 близькими особами є - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта.

Враховуючи зазначені вище Положення цього Закону, ОСОБА_3

та ОСОБА_4 є близькими особами один одному.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 96-1 КК України - спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі: обвинувального вироку суду; ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Відповідно до ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 98, 99 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять зазначені вище ознаки. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на зазначене, враховуючи положення ст. 173 КПК України, клопотання слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 96-1, 96-2, 170-175 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Накласти арешт на об'єкт рухомого майна, що можуть бути речовими доказами, а також можуть підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, а саме:

- мале самохідне моторне прогулянкове судно UA 1780-KV Wake 230 , НОМЕР_1, 2012 року побудови, регістровий НОМЕР_2, порт приписки - Київ;

- мале самохідне моторне прогулянкове судно - водний мотоцикл (гідроцикл) UA 1634-KV Bombardier RXT X RS 260 hp НОМЕР_3, 2011 року побудови, регістровий НОМЕР_4, порт приписки - місто Київ;

- транспортний засіб Toyota Hilux 2982, № шасі НОМЕР_5, 2011 року випуску, н.д.р. НОМЕР_6, які належать на праві приватної власності брату підозрюваного ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя Цокол Л.І.