Ухвала

від 24.04.2017 по справі 757/7990/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1307/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчої групи начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , яке погоджене із старшим групи прокурорів прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , та накладено арешт наоб`єкти рухомого майна, що належать на праві приватної власності брату підозрюваного ОСОБА_11 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- мале самохідне моторне прогулянкове судно «UA 1780-KV» «Wake 230», № US-СЕС15301В212, 2012 року побудови, регістровий № 3-810570, порт приписки Київ;

- мале самохідне моторне прогулянкове судно водний мотоцикл (гідроцикл) «UA 1634 - K.V» «Bombardier RXT X RS 260 hp» № CA-YDU14203C111, 2011 року побудови, регістровий № 3-810381, порт приписки Київ;

- транспортний засіб «Тоуоtа Hilux 2982», № шасі НОМЕР_1 , 2011 року випуску, н.д.р. НОМЕР_2 НП.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 подав в інтересах власника майна ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна. Зокрема, апелянт звертає увагу, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року було скасовано дві аналогічні ухвали слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2016 року та від 23 вересня 2016 року про арешт того ж самого майна ОСОБА_8 у тому ж кримінальному провадженні № 42015000000000915, а в задоволенні клопотання про арешт майна було відмовлено.

Також, представник стверджує, що ОСОБА_8 не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, а його майно не може бути речовим доказом, так як відсутні докази, що воно набуте за кошти ОСОБА_11 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18 травня 2015 року, яке було виділене з кримінального провадження № 42014000000000359 від 07 травня 2014 року, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

19 травня 2014 року у межах здійснення розслідування кримінального провадження № 42014000000000359 від 07 травня 2014 року ОСОБА_11 було повідомлено про підозру у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

22 травня 2014 року у зв`язку з тим, що місце знаходження підозрюваного ОСОБА_11 не було встановлено та наявністю підстав вважати, що останній переховується за межами України, його було оголошено у розшук, а з червня 2014 року він перебуває у міжнародному розшуку Інтерполу.

10 лютого 2017 року старший слідчий слідчої групи начальник третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , за погодженням із старшим групи прокурорів прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18 травня 2015 року на об`єкти рухомого майна, які можуть підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, а саме на:

- мале самохідне моторне прогулянкове судно «UA 1780-KV» «Wake 230», № US-СЕС15301В212, 2012 року побудови, регістровий № 3-810570, порт приписки Київ;

- мале самохідне моторне прогулянкове судно водний мотоцикл (гідроцикл) «UA 1634 - K.V» «Bombardier RXT X RS 260 hp» № CA-YDU14203C111, 2011 року побудови, регістровий № 3-810381, порт приписки Київ;

- транспортний засіб «Тоуоtа Hilux 2982», № шасі НОМЕР_1 , 2011 року випуску, н.д.р. НОМЕР_3 , які належать на праві приватної власності брату підозрюваного ОСОБА_11 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року клопотання старшого слідчої групи ОСОБА_9 було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42015000000000915 від 18 травня 2015 року, про накладення арешту на об`єкти рухомого майна, що належать на праві приватної власності брату підозрюваного ОСОБА_11 ОСОБА_8 , а саме на: - мале самохідне моторне прогулянкове судно «UA 1780-KV» «Wake 230», № US-СЕС15301В212, 2012 року побудови, регістровий № 3-810570, порт приписки Київ; - мале самохідне моторне прогулянкове судно водний мотоцикл (гідроцикл) «UA 1634 - K.V» «Bombardier RXT X RS 260 hp» № CA-YDU14203C111, 2011 року побудови, регістровий № 3-810381, порт приписки Київ; - транспортний засіб «Тоуоtа Hilux 2982», № шасі НОМЕР_1 , 2011 року випуску, н.д.р. НОМЕР_2 НП, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора ОСОБА_6 та,дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на зазначене майно з метою забезпечення як можливої спеціальної конфіскації, так і збереження речових доказів.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та старший слідчий слідчої групи начальник третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Так, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак старший слідчий слідчої групи ОСОБА_9 , обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, у клопотанні старший слідчий слідчої групи ОСОБА_9 зазначає, що об`єкти рухомого майна, які перебувають у власності брата підозрюваного ОСОБА_11 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з котрим підозрюваний, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», є близькими один одному особами, набуті ним з доходів, отриманих внаслідок вчинення підозрюваним ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та підлягають арешту у зв`язку з тим, що санкція вказаної статті передбачає серед іншого конфіскацію майна, при цьому посилаючись на те, що метою арешту вказаного майна є забезпечення його спеціальної конфіскації.

Між тим, в клопотанні про арешт майна не враховано, що, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або як заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у випадку, якщо майно перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати щодо юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18 травня 2015 року, виділеному з кримінального провадження № 42014000000000359 від 07 травня 2014 року, ОСОБА_11 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Разом з тим, брат підозрюваного ОСОБА_11 ОСОБА_8 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні і відсутні будь-які дані, що останній має відношення до кримінального провадження. Отже, до ОСОБА_8 у даному провадженні не може бути застосована конфіскація майна, як вид покарання.

В свою чергу, слідчий суддя не звернув уваги на той факт, що в клопотанні про арешт майна мета спеціальної конфіскації мотивується лише посиланням на те, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає серед іншого конфіскацію майна.

Однак, головним є те, що слідчий суддя залишив поза увагою, що в матеріалах провадження не міститься доказів, що об`єкти рухомого майна, які перебувають у власності брата підозрюваного ОСОБА_11 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набуті останнім з доходів, отриманих внаслідок вчинення підозрюваним ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Як встановила колегія суддів, таке посилання старшого слідчого слідчої групи ОСОБА_9 у його клопотанні є лише його припущенням, яке нічим не підтверджено. Не надав будь-яких доказів цьому і прокурор в засіданні суду апеляційної інстанції.

За відсутності таких доказів майно ОСОБА_8 не може бути визнано таким, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не може підлягати спеціальній конфіскації або конфіскації, як виду покарання, а також за рахунок цього майна не може бути відшкодована шкода, завдана внаслідок кримінального правопорушення, тобто жодна мета арешту майна, яка передбачена в ч. 2 ст. 170 КПК України, не може бути визначена стосовно майна ОСОБА_8 , якщо відсутні належні і допустимі докази того, що те чи інше майно він набув з доходів, отриманих внаслідок вчинення підозрюваним ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, або сам причетний до вчинення цього чи іншого кримінального правопорушення.

Також колегія суддів встановила, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчої групи ОСОБА_9 як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчої групи начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене із старшим групи прокурорів прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , та накладено арешт на об`єкти рухомого майна, що належать на праві приватної власності брату підозрюваного ОСОБА_11 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: - мале самохідне моторне прогулянкове судно «UA 1780-KV» «Wake 230», № US-СЕС15301В212, 2012 року побудови, регістровий № 3-810570, порт приписки Київ; - мале самохідне моторне прогулянкове судно водний мотоцикл (гідроцикл) «UA 1634 - K.V» «Bombardier RXT X RS 260 hp» № CA-YDU14203C111, 2011 року побудови, регістровий № 3-810381, порт приписки Київ; - транспортний засіб «Тоуоtа Hilux 2982», № шасі НОМЕР_1 , 2011 року випуску, н.д.р. НОМЕР_3 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого слідчої групи начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погодженого із старшим групи прокурорів прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18 травня 2015 року на об`єкти рухомого майна, що належить на праві приватної власності брату підозрюваного ОСОБА_11 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: - мале самохідне моторне прогулянкове судно «UA 1780-KV» «Wake 230», № US-СЕС15301В212, 2012 року побудови, регістровий № 3-810570, порт приписки Київ; - мале самохідне моторне прогулянкове судно водний мотоцикл (гідроцикл) «UA 1634 - K.V» «Bombardier RXT X RS 260 hp» № CA-YDU14203C111, 2011 року побудови, регістровий № 3-810381, порт приписки Київ; - транспортний засіб «Тоуоtа Hilux 2982», № шасі НОМЕР_1 , 2011 року випуску, н.д.р. НОМЕР_2 НП, відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4