Постанова

від 03.02.2011 по справі 2а/2570/129/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/129/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді: Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, представницький орган - ОСОБА_1 районний центр зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття,-

В С Т А Н О В И В :

06.01.2011 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представницький орган - ОСОБА_1 районний центр зайнятості (далі - ОСОБА_1 районний центр зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2М.) про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 8047,88 грн. Свої вимоги обґрунтовують тим, що відповідач звернувся до ОСОБА_1 районного центру зайнятості 01.12.2006 року, як шукаючий роботу. В зв'язку з відсутністю підходящої роботи 01.12.2006 року за заявою відповідача ОСОБА_1 районним центром зайнятості було прийнято рішення про надання останньому статусу безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. Проте при зверненні ОСОБА_1 районного центру зайнятості до державного реєстратора в установленому законодавством порядку, було встановлено, що відповідач на дату звернення до ОСОБА_1 районного центру зайнятості для становлення на облік як безробітний, вже був зареєстрований як фізична особа - підприємець, з внесенням відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тобто в період перебування на обліку безробітний ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та пояснили, що у відповідності до Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Держпідприємництва, Державної податкової адміністрації України, Держкомстату від 07.12.2005 року № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 року № 368 фонди соціального страхування є суб'єктами інформаційного обміну і кожен день отримують відомості про ново зареєстрованих суб'єктів господарювання. В зв'язку з цим, позивач знав про всі зміни в реєстрації відповідача, як підприємця, а тому відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства потрібно застосувати позовну давність, термін якої на сьогоднішній день і на день звернення його до суду останній пропустив. Також зазначили, що на момент постановлення відповідача на облік, останній підприємницькою діяльністю не займався, доходів не отримував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII Про зайнятість населення (далі - Закон № 803-XII) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 (далі - Порядок) до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку як безробітний в ОСОБА_1 районному центрі зайнятості з 01.12.2006 року по 09.01.2008 року та отримав допомогу по безробіттю в розмірі 8047,88 грн.

Підпунктом б пункту 3 статті 1 Закону № 803-XII встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до п. 7.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється через установи банків у встановленому порядку за умови подання безробітним до центру зайнятості протягом 10 календарних днів після прийняття рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю засвідченої в установленому порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, а у разі створення юридичної особи - копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копії установчих документів протягом 30 календарних днів з дня їх подання. Розрахунок суми допомоги по безробіттю для виплати її одноразово безробітному здійснюється з дня державної реєстрації його як фізичної особи - підприємця або з дня державної реєстрації юридичної особи, засновником якої є цей безробітний.

Відповідно п. п. 8 п. 1 ст. 31 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Закон № 1533-III) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2010 року ОСОБА_1 районним центром зайнятості у відповідності до Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Держпідприємництва, Державної податкової адміністрації України, Держкомстату від 07.12.2005 року № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 року № 368 була проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2, шляхом надіслання запиту до державного реєстратора щодо виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили підприємницьку діяльність або в період статусу безробітного її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріальних виплат. За результатами перевірки був складений акт від 22.09.2010 року № 108, яким встановлено, що ОСОБА_2 перебував в статусі фізичної особи-підприємця з 03.04.2001 року по 02.04.2008 року (а.с. 13-14).

Тобто, відповідач вже був зареєстрований фізичною особою-підприємцем на час подання заяви про встановлення статусу безробітного та вказаної інформації до ОСОБА_1 районного центру зайнятості не надавав.

Пунктом 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Державною податкової адміністрацією України від 13.02.2009 року № 60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора ОСОБА_1 районного центру зайнятості від 22.09.2010 року № 131 відповідача зобов'язано повернути суму незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття (а.с.20) та 22.09.2010 року направлений лист за № 05/1286, яким запропоновано ОСОБА_2 самостійно повернути кошти. (а.с. 23-24).

Однак, відповідачем в добровільному порядку сума незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 8047, 88 грн. повернута не була.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо сплати заборгованості до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представницький орган - ОСОБА_1 районний центр зайнятості як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, представницький орган - ОСОБА_1 районний центр зайнятості до ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати(судовий збір) згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, робочий орган - ОСОБА_1 районний центр зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття - задовольнити повністю.

Стягнути на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - робочий орган ОСОБА_1 районний центр зайнятості з ОСОБА_2 незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 8047 (вісім тисяч сорок сім) грн. 88 коп. на р/р 37176300901007 в УДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 21404894.

Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст.185-186 КАС України.

Суддя Падій В.В.