Постанова

від 15.02.2017 по справі 815/5027/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5027/16

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представників апелянта ОСОБА_1 та ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу відділу містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року по справі за позовом релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови Малиновського району м.Одеси до відділу містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2016 року релігійна громада Свідків Єгови Іллічівського району м.Одеси звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу №4 від 27 вересня 2016 року Про визнання недійсними містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №13 від 20 листопада 2014 року на будівництво культової споруди Зал Царства Свідків Єгови за адресою: вул. Космонавтів, 51, с. Вигода, Біляївського району .

В обґрунтування позову зазначалося, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправними, оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки вже реалізовані, у відповідача відсутні повноваження на скасування своїх рішень самостійно та законом не передбачено процедури скасування чи визнання недійсними містобудівних умов і обмежень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ відділу містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області №4 від 27 вересня 2016 року Про визнання недійсними містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №13 від 20 листопада 2014 року на будівництво культової споруди Зал Царства Свідків Єгови за адресою: вул. Космонавтів, 51, с. Вигода, Біляївського району .

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відділ містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

12.01.2017 року до суду надійшло клопотання релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови Малиновського району м.Одеси вх.№375 про заміну належного позивача по справі правонаступником, а саме заявник просить замінити - релігійну громаду Свідків Єгови Іллічівського району м.Одеси на релігійну організацію Релігійна громада Свідків Єгови Малиновського району м.Одеси , оскільки на підставі рішення загальних зборів було затверджено нову редакцію статуту громади та змінено назву..

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови Малиновського району м.Одеси про заміну належного позивача по справі правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що відділом містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області видані релігійній громаді Свідків Єгови Іллічівського району м. Одеси містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки під будівництво культової споруди Зал Царства Свідків Єгови за адресою: вул. Космонавтів, 51, с. Вигода, Біляївського району, Одеської області, які підписані начальником Відділу та зареєстровані за №13 від 20 листопада 2014 року (а.с.10-11).

В подальшому, 16 березня 2016 року Релігійною громадою Свідків Єгови Іллічівського району м. Одеси укладений договір №03/2016 з ПП КІМ на виконання комплексних проектних та вишукувальних робіт по об'єкту: Нове будівництво культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови за адресою: вул. Космонавтів, 51, с. Вигода, Біляївського району, Одеської області (аркуш справи 12), на виконання якого 16 квітня 2016 року позивачем отримана замовлена проектна документація, що підтверджується актом здачі-прийняття документації за договором №03/2016 (а.с.13).

За отриманою позивачем проектною документацією проведена експертиза, що підтверджується експертним звітом ТОВ Експертиза МВК №1840 від 06.04.2016 року (а.с.14).

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 10 травня 2016 року зареєстрована декларація Релігійної громади Свідків Єгови Іллічівського району м. Одеси про початок виконання будівельних робіт Культова будівля Зал Царства Свідків Єгови за адресою: вул. Космонавтів, 51, с. Вигода, Біляївського району, Одеської області за №ОД 082161310218 (а.с.15-17).

Крім того, 30 вересня 2016 року ТОВ Геоземкадсервіс виготовлений технічний паспорт на громадський будинок Культова будівля Зал Царства Свідків Єгови за адресою: вул. Космонавтів, 51, с. Вигода, Біляївського району, Одеської області (а.с.46-50).

Також, 04.10.2016 року позивачем подана через центр надання адміністративних послуг для реєстрації до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларація про готовність вищезазначеного об'єкту до експлуатації (а.с.51-55).

27.09.2016 року начальником Відділу містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області виданий наказ №4 Про визнання недійсними містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №13 від 20 листопада 2014 року на будівництво культової споруди Зал Царства Свідків Єгови за адресою: вул. Космонавтів, 51, с. Вигода, Біляївського району (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено про відсутність у відповідача повноважень на визнання недійсними містобудівних умов та обмежень, виданих ним раніше, оскільки такі дії відповідача взагалі не передбачені нормами законодавства, а акти районної державної адміністрації можуть бути скасовані тільки органом виконавчої влади вищого рівня або судом та на час винесення спірного наказу цей документ є реалізованим, при цьому суд послався на висновки Конституційного суду України, викладені в рішенні від 16.04.2009 р. та Верховного суду України від 25.12.2012р. про те, що ненормативні акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування , вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, однак не погоджується з мотивами з яких суд дійшов таких висновків та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1, ч. 8 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Згідно із п. 1.4, 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту , затвердженого 07.07.2011 року Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №912/19650, чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв'язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, з зазначених положень законодавства вбачається, що під час видачі замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки спеціальним уповноваженим органом містобудування та архітектури перевіряється відповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, та в разі такої невідповідності приймається рішення про відмови в їх наданні.

При цьому, видані містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва та нормами законодавства не передбачено їх скасування, визнання не дійсними, не чинними, тощо, тобто, повноваженнями на скасування містобудівних умов та обмежень орган, який їх видає, не наділений.

Відповідач, відділ містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області не є органом місцевого самоврядування, тому посилання суду першої інстанції, на законодавство та судову практику, які регулюють питання скасування актів органів місцевого самоврядування є помилковим.

Відповідно до ст. 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації , в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Частина 4 цієї статті передбачає, що накази керівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Відповідач не відноситься до кола суб'єктів, яким надані відповідно до закону повноваження, щодо скасування актів та рішень місцевих державних адміністрацій, тому незалежно від того, чи відповідають містобудівні умови і обмеження чинному законодавству чи ні, апелянт відповідно до ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації не мав повноважень на їх скасування (визнання недійсними).

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Видаючи наказ щодо питання, яке відповідно до ст. 43 вказаного Закону не підлягає вирішенню відповідачем, останній фактично використав повноваження (щодо видачі наказів) з метою, з якою це повноваження не було надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача права на забудову земельної ділянки без зміни її цільового призначення судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З оскаржуваного наказу вбачається що такий наказ винесено у зв'язку із тим, що детальний план території щодо уточнення генерального плану с. Вигода на ділянку яка планувалась під розміщення культової споруди не розроблявся, а сам об'єкт будівництва відсутній на генеральному плані с. Вигода , при цьому у оскаржуваному наказі не зазначено про нецільове використання земельної ділянки , хоча на це посилається відповідач як на підставу прийняття оскаржуваного наказу.

Крім того, дослідивши матеріали справи судова колегія вважає, що на момент отримання містобудівних умов і обмежень у листопаді 2014 року порушення позивачем земельного та містобудівного законодавства не вбачається.

Так, відповідно до ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до ч.2 ст. 18 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно з ч.1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Процедура зміни цільового призначення земельної ділянки визначена ч.2 та ч.3 ст. 20 ЗК України.

Таким чином, Земельним кодексом України чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок, тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної у ч.1 ст. 19 ЗК України у іншу. Така вимога законодавства обумовлена різними правовими режимами таких земельних ділянок та умовами їх використання.

В той же час, відповідно до ч.5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які згідно з земельним законодавством України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, отримання погоджень органів виконавчої влади, тощо).

Єдину умову, яку встановлює ч.5 ст. 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тобто, обраний власником вид використання земельної ділянки не має виходити за межі певної категорії та має бути обраний з урахуванням містобудівної документації.

Земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися.

Згідно ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 до земель житлової та громадської забудови належать наступні земельні ділянки: як для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); так і для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій тощо.

Тобто, землі житлової забудови, як і землі громадської забудови належать до однієї категорії земель - землі житлової та громадської забудови згідно п.б ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України.

Також із витягу із Державного земельного кадастру від 09.02.2017 вбачається, що земельна ділянка по вул. Космонавтів, 51 в с. Вигода належить до категорії землі житлової та громадської забудови . На час придбання позивачем вид її використання становив: для будівництва і обслуговування житлового буднику, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (В.02.01). Обраний позивачем новий вид використання цієї ділянки: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (В.03.04), належить до тієї самої категорії - землі житлової та громадської забудови .

З огляду на викладене, апелянтом не наведено жодних доказів того, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель промисловості чи будь-якої іншої категорії земель, крім землі житлової та громадської забудови , тому доводи апелянта щодо нецільового використання земельної ділянки, а отже і відсутності у позивача права на її забудову є необгрунтованими.

Щодо вимог містобудівної документації, то статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Обов'язок, щодо визначення відповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні згідно ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності покладається на спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури.

Таким органом є відділ містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області, який на виконання своїх повноважень видав позивачу містобудівні умови та обмеження № 13 від 20.11.2014р. Якщо в момент їх видачі було б встановлено невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а саме генеральному плану с.Вигода 1981 року, то наслідком такого встановлення була б відмова у наданні містобудівних умов та обмежень у відповідності до ч.5 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 2.4. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Мінрегіону від 07.07.2011 за № 109.

Натомість, таких підстав для відмови при виданні містобудівних умов та обмежень не було, а отже будівництво культової будівлі по вул. Космонавтів, 51 в с. Вигода відповідає містобудівній документації на місцевому рівні - генеральному плану с. Вигода, що підтверджено апелянтом, як уповноваженим органом, при видачі таких умов.

Протягом майже 2 (двох) років відповідач вважав надані ним містобудівні умови та обмеження правомірними, та наданими у відповідності до містобудівного законодавства та містобудівної документації.

Посилаючись у оскаржуваному наказі № 4 від 27.09.2016 на те, що детальний план території щодо уточнення генерального плану с. Вигода на ділянку яка планувалась під розміщення культової споруди не розроблявся, а сам об'єкт будівництва відсутній на генеральному плані с. Вигода , апелянт як у оскаржуваному наказі, так і у апеляційній скарзі не послався на жодну норму матеріального права як на підставу для свого твердження, як і не зазначив, яким чином така відсутність перешкоджала наданню містобудівних умов та обмежень.

Натомість, нормою п.6 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності було прямо встановлено, що до 01 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.

Містобудівні умови та обмеження надано 20.11.2014, тобто відсутність детального плану чи плану зонування с. Вигода жодним чином не перешкоджала виданню містобудівних умов та обмежень.

Згідно ч.8 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 1.3 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Мінрегіону від 07.07.2011 за № 109 такі містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Виходячи з зазначеного посилання апелянта на не розроблення містобудівної документації - детального плану, як на підставу для винесення оскаржуваного наказу, при тому, що його наявність на час видання містобудівних умов та обмежень не була обов'язкова, є протиправним.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівних умов та обмежень для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб, до яких належить с. Вигода, генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів. Тобто наявність окремого детального плану на окрему ділянку не є обов'язковим для с. Вигода.

Частиною 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 2.4. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Мінрегіону від 07.07.2011 за № 109 встановлено, що при вирішені питання про надання замовнику містобудівних умов та обмежень спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1 вказаного Закону містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

До того ж, у п. 8 містобудівних умов та обмежень наданих позивачу Посилання на містобудівну документацію: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження, у разі наявності апелянтом прямо зазначено, генеральний план с. Вигода 1981 рік, об'єкт буде враховано під час коригування генерального плану .

Тобто, апелянтом при наданні містобудівних умов та обмежень було встановлено відповідність намірів забудови вимогам існуючої на момент їх видання містобудівної документації, та зауважено, що при оновленні містобудівної документації на місцевому рівні такий об'єкт буде відзначено у генеральному плані (як існуючий).

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції гарантує, що кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи Європейський суд з прав людини застосовує до спірних відносин із урахуванням принципу правової впевненості , як складової частини концепції верховенства права, відповідно до якого особа вправі розумно очікувати стабільності у майбутньому правовідносин, які виникли на підставі рішення органу публічної влади.

Позивач є власником земельної ділянки по вул. Космонавтів, 51 в с. Вигода. Відповідачем, як спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури, відповідність наміру забудови земельної ділянки Позивача містобудівній документації - генеральному плану с. Вигода підтверджено, шляхом надання містобудівних умов та обмежень від 20.11.2014.

На підставі викладеного, з урахуванням положень ст.ст. 19, 20, 38, 39 Земельного кодексу України у Позивача виникло законне очікування щодо реальної можливості будівництва культової споруди на придбаній саме для цієї мети земельній ділянці.

За таких умов, право власності Позивача на земельну ділянку в с. Вигода та право вільного нею розпорядження та використання в рамках закону, в тому числі шляхом будівництва на ній незаборонених законом об'єктів нерухомості, зокрема, культової будівлі, гарантувалось статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

В свою чергу, рішення Відповідача про визнання недійсними наданих Позивачу містобудівних умов та обмежень, з підстав, що не відповідають закону та фактичним обставинам, є втручанням у право Позивача мирно володіти та користуватись своїм майном - а саме втручанням у право Позивача на вільне використання належної йому земельної ділянки, що належить до земель житлової та громадської забудови, шляхом будівництва на ній культової будівлі

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим і не означало порушення права на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції воно має служити не лише законній меті в інтересах суспільства, але повинно здійснюватися з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав і основоположних свобод людини, (рішення у справі Стронг та Льонрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними меті їх застосування. Для того, щоб відповідати Конвенції, позбавлення повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника ( Стреч проти Сполученого Королівства , Рисовський проти України , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проти України, Балан проти Молдови , Україна-Тюмень проти України , Федоренко проти України , Інтерсплав проти України , Москаль проти Польщі ).

Вказані вимоги повністю кореспондуються із п.8 ч. З ст. 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ від 27.09.2016, яким визнано недійсними містобудівні умови та обмеження від 20.11.2014 винесено з метою зупинення незаконного будівництва .

Однак, як було встановлено судом, незаконність такого будівництва відповідачем не доведено, а отже законної мети для прийняття оскаржуваного наказу не було.

Крім того, питання про незаконність будівництва було порушено відповідачем майже через 2 роки після надання містобудівних умов та обмежень, коли будівництво культової будівлі будо завершено.

Таким чином, наслідком оскаржуваного наказу, є в кінцевому результаті можливе позбавлення права власності Позивача на збудований ним об'єкт, що свідчить про недотримання необхідного балансу між таким несприятливим наслідком для прав Позивача/ інтересів віруючих осіб та цілі для досягнення якого було винесено оскаржуване рішення (зупинення незаконного будівництва).

З огляду на викладене, судова колегія вважає що наказ №4 від 27 вересня 2016 року Про визнання недійсними містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №13 від 20 листопада 2014 року на будівництво культової споруди Зал Царства Свідків Єгови за адресою: вул. Космонавтів, 51, с. Вигода, Біляївського району є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак з помилковим застосуванням норм матеріального права, апеляційний суд вважає за необхідне змінити постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року в частині підстав задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 201, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О СТ А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відділу містобудування та архітектури Біляївської районної Державної адміністрації Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції, зазначеній у цій постанові.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2016 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик