Рішення

від 13.02.2017 по справі 297/2085/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2085/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.,

з участю секретаря - Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Берегівського районного суду від 11 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_1-Ф.Л. звернувся в суд із позовом до Берегівської райдержадміністрації, управління Держгеокадастру у Берегівському районі про визнання права власності на земельну ділянку. У подальшому (03.11.2015) за клопотанням позивача первісних відповідачів замінено на Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

На обґрунтування позову посилався на те, що у його постійному користуванні перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2299 га. в урочищі Чизай на території Берегівської міської ради, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЗК 001-20009 від 23.07.1998, виданого на підставі рішення виконкому Берегівської міської ради народних депутатів № 124 від 12.03.1998. Розпорядженням голови Берегівської райдержадміністрації від 24.01.2012 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку площею 1,2299 га на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

Після виготовлення технічної документації позивач кілька разів звертався до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про її затвердження, однак таке повідомило, що вказане питання не належить до компетенції цього органу, а входить до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

На звернення позивача до Берегівської райдержадміністрації її голова повідомив листом від 21.11.2014, що розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення не належить до компетенції цього органу.

Відмову у передачі йому у власність земельної ділянки позивач вважає безпідставною, а тому, посилаючись на норми ч. 2 ст. 118 ЗК України, ст.392 ЦК України, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку

Рішенням Берегівського районного суду від 11 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1-Ф.Л. право власності на земельну ділянку площею 1,2294 га в урочищі Чизай на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2110200000:04:001:0037.

Додатковим рішенням Берегівського районного суду від 07 квітня 2016 року стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь Гал Л-Ф.Л. витрати по сплаті судового збору в сумі 391,86 грн.

На рішення Берегівського районного суду від 11 грудня 2015 року подало апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1-Ф.Л. є фактичним власником земельної ділянки, користується нею більше 17 років.

Проте з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального права.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у постійному користуванні ОСОБА_1-Ф.Л. перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2299 га в урочищі Чизай на території Берегівської міської ради, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЗК 001-20009 від 23.07.1998, виданого на підставі рішення виконкому Берегівської міської ради народних депутатів № 124 від 12.03.1998 (а.с. 60).

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підстав, зокрема, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Статтею 118 ЗК України передбачено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частинами 1, 2 статті 118 ЗК України (в редакції, яка діяла у 2012 році) передбачалось, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Розпорядженням голови Берегівської райдержадміністрації від 24.01.2012 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку площею 1,2299 га на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства (а.с.9).

Позивачем було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 14-29) (далі-Технічна документація).

На звернення позивача щодо затвердження Технічної документації листом т.в.о. голови Берегівської РДА від 21.11.2014 № Г-179/02-44 ОСОБА_1-Ф. Л. було повідомлено, що подана технічна документація містить суттєві недоліки неузгодженості щодо цільового використання земельної ділянки, а також зазначено, що розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, згідно з ч. 3 ст. 122 ЗК України, не належить до компетенції райдержадміністрації (а.с.13).

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України в редакції Закону України від 06.09.2012 р. N 5245-VI, яка набрала чинності з 01.01.2013, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції Закону України від 06.09.2012 р. N 5245-VI, яка набрала чинності з 01.01.2013, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, передають у власність або у користування для всіх потреб Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері, зокрема, земельних відносин, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), та відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (п. 31 ч. 4).

Позивач неодноразово звертався до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та, в подальшому, до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, із заявами про затвердження Технічної документації, проте така затверджена не була (а.с. 10-12).

Частиною 10 ст. 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, надання земельної ділянки у власність здійснюється виключно визначеними у Земельному кодексі України органами, а відмова відповідного органу у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Попри установлений законом порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої влади щодо надання земельних ділянок, позивач таким порядком не скористався, а натомість звернувся до суду із позовом про визнання права власності на спірну земельну ділянку.

За правилами статті 392 ЦК України, на яку посилався позивач, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Оскільки ОСОБА_1-Ф.Л. не є власником спірної земельної ділянки, тому обраний позивачем і застосований судом спосіб захисту права у порядку ч. 1 ст. 392 ЦК України не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших, не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Суд не може підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦКП України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати; якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області було сплачено судовий збір в сумі 431,05 грн. (а.с. 101). Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1-Ф. Л. слід відмовити, то з нього на користь апелянта необхідно стягнути понесені судові витрати.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п.3,4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на по справі за позовом - задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду від 11 грудня 2015 року та додаткове рішення Берегівського районного суду від 07 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на користь Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 431,05 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголо шення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня на брання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду ка саційної інстанції.

Головуюча Судді: