Ухвала

від 16.02.2017 по справі 386/235/17

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа № 386/235/17

Провадження № 2-з/386/1/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гарбуз О. С.

розглянувши заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Разом з позовною заявою ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" подало до суду заяву про забезпечення позову. Заяву мотивовано тим, що у зв’язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, в останньої виникла заборгованість в сумі 45224 грн. 76 коп. з позовом про стягнення якої, позивач звернувся до суду. Позивач зазначає, що в ході відпрацювання проблемної заборгованості, стало відомо про те, що відповідачу належить земельна ділянка площею 3,7736 га, кадастровий номер 4825481200:05:000:0690, яка розташована на території Довгопристанської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта. Позивач зазначає, що відповідач може позбавити ОСОБА_1 можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного йому (відповідачу) майна і коштів, що може виразитись у передачі третім особам права власності на майно й кошти або його переховування від Банку й державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення Банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок. Позивач вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, а тому просить накласти арешт на зазначену земельну ділянку, яка належить відповідачу, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до  ст. 151 ЦПК України,  забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частин 1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 Постанови “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивачем доведено, що дійсно виник спір з відповідачем, щодо заборгованості в розмірі 45224 грн. 76 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви документами.

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта, на яку посилається позивач в заяві про забезпечення позову, дійсно є відомості про те, що ОСОБА_2 передано в оренду приватній агрофірмі «Схід», належну їй (відповідачу) земельну ділянку площею 3,7736 га, кадастровий номер 4825481200:05:000:0690, яка розташована на території Довгопристанської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, орендна плата сплачується в розмірі 4005 грн. (4% від вартості земельної ділянки).

В силу ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Визначаючи співмірність заявлених вимог позивачем в позовній заяві з заявленими вимогами щодо накладення арешту на земельну ділянку, суд зазначає, що позивачем не надано документів, які б підтверджували оцінку такої земельної ділянки. Однак як вбачається з наданої копії інформаційної довідки, в реєстрі зареєстровано сплату орендної плати в розмірі 4005 грн. за земельну ділянку, на яку просить позивач накласти арешт, що складає 4% від вартості всієї земельної ділянки, а тому слід зробити висновок, що вартість земельної ділянки складає 100125 грн., яка значно перевищує ціну позову.

Також, твердження позивача про те, що позивач може переховувати земельну ділянку від Банку чи державної виконавчої служби, не заслуговують на увагу, оскільки земельна ділянку є нерухомою річчю, яку неможливо переховувати.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку про те, що накладення арешту на земельну ділянку не є співмірним з заявленими позовними вимогами, а тому відсутні підстави для забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя

постановив:

Відмовити в задоволенні заяви ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" про забезпечення позову шляхом накледення арешту на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2, поданої разом з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції (Голованівський районний суд Кіровоградської області). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п‘яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Гарбуз О. С.