Рішення

від 15.02.2017 по справі 906/1232/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" лютого 2017 р. Справа № 906/1232/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №2 від 30.12.2016

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"

до Приватного підприємства "Приватлайн-V"

про стягнення 108209,76грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 108209,76грн, з яких: 88298,00грн - попередньої оплати, 7063,84грн - неустойки, 12847,92грн - відсотків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки відповідних матеріалів згідно договору №КЗГО/349-15П (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 05.11.2015.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду повернулася ухвала суду від 17.01.2017 (а.с. 34-37), яка направлялася останньому на адресу, вказану в позовній заяві, з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Cудом відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" здійснено електронний запит №1002179665 від 15.02.2017 та роздруковано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо заданих показників пошуку - код ЄДРПОУ відповідача - 38856410 (згідно позовної заяви), з якого вбачається, що місцезнаходження юридичної особи: 11000, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Чапаєва, буд.116 (а.с. 38-40).

Відповідно до п.п.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2015 між Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (позивач, покупець) та Приватним підприємством "Приватлайн-V" (відповідач, постачальник) був укладений договір №КЗГО/349-15П (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір) (а.с. 10-12).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (ресурси) на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кількість, номенклатура ресурсів вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п.2.5 Договору під партією ресурсів розуміються ресурси, передані на умовах цього договору по одному транспортному документу.

Відповідно до п.3.1. Договору постачання ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними в Специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних у специфікаціях відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Терміни постачання ресурсів зазначаються у специфікаціях. У разі постачання ресурсів згідно графіка - графік оформлюється як додаток до цього Договору, який є його невід'ємною частиною Постачальник має право здійснити поставку ресурсів у інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п.3.2, п. 3.3 Договору).

Відповідно до 4.1 Договору постачання ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначеними у специфікаціях.

Оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Оплата за поставлені ресурси буде проводитись протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів (п.5.1, п.5.2 Договору).

Так, відповідно до п.1 Специфікації №1 від 05.11.2015 до Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити ресурси згідно наведеного переліку (а.с. 13).

Згідно п.4, п.6 Cпецифікації №1 від 05.11.2015 термін поставки: протягом 30 календарних днів з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати - 100% передоплати.

Відповідно до п.10.5 Договору останній діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №КЗГО/349-15П (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 05.11.2015, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, п.3.1 договору №КЗГО/349-15П (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 05.11.2015 передбачено, що терміни постачання ресурсів зазначаються у специфікаціях.

Згідно п.4, п.6 Cпецифікації №1 від 05.11.2015 термін поставки: протягом 30 календарних днів з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати - 100% передоплати.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору №КЗГО/349-15П (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 05.11.2015 та відповідно до Специфікації №1 від 05.11.2015 виконав належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 88298,00грн, що, зокрема, підтверджується платіжним дорученням №1374 від 18.11.2015 (а.с. 14).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач не здійснив поставку товару в установлений строк та не повернув позивачу сплачену ним передплату.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Окрім того, абз.2 п.7.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки більш, ніж на 10 календарних днів, покупець має право відмовитися від подальшого приймання та оплати ресурсів, а також вимагати повернення раніше сплачених за ресурси сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем на адресу постачальника, вказану в цьому договорі.

Керуючись наведеним, позивач направив відповідачу претензію №663 від 01.03.2016, в якій просив повернути сплачені ним грошові кошти за непоставлений товар у сумі 88298,00грн, а також сплатити 1063,84грн - неустойки (згідно п.7.2 Договору), 2757,80грн - відсотків (згідно п.7.9 Договору) (а.с. 15-16).

Проте, відповідач залишив зазначену вище претензію без відповіді та без задоволення.

При цьому, варто зауважити, що згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 88298,00грн попередньої оплати підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п.7.2 договору №КЗГО/349-15П (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 05.11.2015 просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 7063,84грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, п.7.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків або обсягів постачань ресурсів, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 8% від вартості не поставлених у строк ресурсів.

Перевіривши розрахунок позивача суми неустойки в розмірі 7063,84грн, обрахованих на підставі п.7.2 Договору, суд приходить до висновку про його правильність і обґрунтованість, тому задовольняє позов і в цій частині.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12847,92грн - відсотків за користування чужими коштами за період 19.12.2015-07.12.2016.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.9. договору №КЗГО/349-15П (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 05.11.2015 сторони визначили, що у разі порушення постачальником термінів постачання ресурсів, передбачених цим договором, за яке покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов'язаний сплатити покупцеві 15% річних від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання ресурсів або дня повернення грошових коштів.

Перевіривши розрахунок позивача суми відсотків за користування чужими коштами в сумі 12847,92грн, обрахованих на підставі п.7.9 Договору, суд приходить до висновку про його правильність і обґрунтованість, тому задовольняє позов і в цій частині.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів повернення позивачу попередньої оплати суду не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 88298,00грн - попередньої оплати, 7063,84грн - неустойки, 12847,92грн - відсотків за користування чужими коштами обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Приватлайн-V" (11000, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Чапаєва, буд.116; ідентифікаційний код 38856410) на користь Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 31550176):

- 88298,00грн - попередньої оплати;

- 7063,84грн - неустойки;

- 12847,92грн - відсотків за користування чужими коштами;

- 1623,15грн - судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.02.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)