Постанова

від 14.02.2017 по справі 913/931/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.02.2017 справа №913/931/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явився не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. (повний текст підписано 27.10.2016р.) у справі№913/931/16 (суддя Вінніков С.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер , м.Київ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , м.Сєвєродонецьк Луганської області Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк , м.Київ простягнення 174336,00грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер , позивач звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення боргу у розмірі 174336,00грн.

Керуючись статтею 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд Луганської області ухвалою від 26.08.2016р. залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство Перший Український міжнародний банк , м.Київ.

Під час розгляду справи позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 174336,00грн., пеню у розмірі 23716,80грн., 3% річних у розмірі 7672,00грн., інфляційні в розмірі 23351,87грн. На підставі ст.22 ГПК України заява була прийнята судом і в подальшому суд розглядав збільшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. (повний текст підписано 27.10.2016р.) у справі №913/931/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит пеню у розмірі 23716,80грн., 3% річних у розмірі 7671,01грн., інфляційні у розмірі 23351,87грн. В частині стягнення боргу у розмірі 174336,00грн. провадження у справі припинено.

Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №1674-СА від 06.04.2015р. та наявністю недоліків у розрахунках позивача. Рішення суду в частині припинення провадження по справі мотивоване тим, що після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер до суду з відповідним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит було сплачено борг у розмірі 174336,00грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та припинити провадження по справі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, за твердженнями скаржника, судом першої інстанції невірно визначено дату виникнення у відповідача зобов'язань з оплати продукції за видатковою накладною №9 від 28.07.2015р. і, відповідно, невірно визначено періоди нарахування 3% річних та інфляційних.

Апелянт також зазначає, що в період з 20.08.2015р. до 07.04.2016р. згідно договору факторингу №Ф-КНА-109 від 20.08.2015р. право вимоги суми будь-яких штрафних санкцій в межах договору поставки №1674-СА від 06.04.2015р. стосовно видаткової накладної №9 від 28.07.2015р. належало Публічному акціонерному товариству Перший Український міжнародний банк , яке не скористалося таким правом. А право вимоги будь-яких штрафних санкцій на суму залишку заборгованості в розмірі 174336,00грн. та суми інших платежів за договором поставки позивач набув лише 07.04.2016р. (з моменту оформлення реєстру зворотного викупу).

Крім того, відповідач зазначає про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимог щодо стягнення пені за порушення строків оплати заборгованості в розмірі 174336,00грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. у справі №913/931/16 (головуючий Зубченко І.В., судді Колядко Т.М., Марченко О.А.) було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 20.12.2016р.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_4, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Попков Д.О.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Ухвалами суду від 20.12.2016р. та від 07.02.2017р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою в судові засідання представників сторін та третьої особи, а також з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності.

В судове засідання 14.02.2017р. представники сторін та третьої особи повторно не з'явилися. Разом з тим, в матеріалах справи наявне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача. Відповідач та третя особа про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористалися. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи обмеженість строку розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін та третьої особи не була визнана обов'язковою, вони не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, задовольняючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

06.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер (далі - постачальник) був укладений договір поставки №1674-СА (далі - договір поставки).

Як вбачається з п.1.1, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.1.2 покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється в його власність, відповідно до умов цього договору.

Якість, комплектність та кількість продукції узгоджені сторонами в розділі 2 договору.

Згідно з п.4.1 поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Пунктом 4.7 передбачено, що датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена в залізничній накладній, що свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (в узгоджене місце призначення поставки).

Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п.4.8).

Ціна та порядок розрахунків узгоджені сторонами в розділі 5 договору. Так, з п.5.1 вбачається, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, що є невід'ємними частинами цього договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки продукції складає 10%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 38000000,00грн. з ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на це органу управління покупця.

Відповідно до п.5.2 ціни на продукцію, що поставляється, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

За умовами п.5.4 розрахунки за продукцію, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 5 (п'яти) робочих днів з 60 (шестидесятого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 6.8 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Згідно з п.8.1 договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2016р. включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

23.04.2015р. між сторонами була підписана специфікація до договору поставки №1674-СА від 06.04.2015р., в якій сторони визначили найменування продукції, номер і індекс стандартів, ТУ тощо, одиницю виміру, кількість, ціну, вартість та строки поставки, а також місце поставки.

Крім того, 17.07.2015р. між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору поставки, якою сторони внесли зміни в розділ 10 договору в частині зміни реквізитів постачальника та п.1 специфікації від 23.04.2015р. на загальну суму поставки 3741984,00грн. з ПДВ виклали в наступній редакції: 1) найменування продукції - труба склопластикова СП (DN-ID250) Фр PN 4.0 SN 10 ТУУ 25,2 в комплекті з болтами, гайками, шайбами, прокладками; номер і індекс стандартів, ТУ і т.п. - сертифікат якості; одиниця виміру м; кількість 1488; ціна, грн 1830; вартість, грн 2723040,00грн.; строк поставки до 30.07.2015р.; 2) найменування продукції - труба склопластикова СП (DN-ID250) Фр PN 4.0 SN 10 ТУУ 25,2 в комплекті з болтами, гайками, шайбами, прокладками; номер і індекс стандартів, ТУ і т.п. - сертифікат якості; одиниця виміру м; кількість 216; ціна, грн 1830; вартість, грн 395280,00грн.; строк поставки до 30.07.2015р. Також було доповнено специфікацію від 23.04.2015р. п.4 в наступній редакції: розрахунки за продукцію, що постачається постачальником за цією специфікацією до договору, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника: - для продукції, зазначеної в позиції 1 таблиці п.1 цієї специфікації, протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 (шістдесятого) календарного дня з дати постави відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору; - для продукції, зазначеної в позиції 2 таблиці п.1 цієї специфікації, в строк до 30.11.2015р. за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Умови оплати, обумовлені в цьому пункті специфікації, діють тільки у відношенні продукції, що поставляється за цією специфікацією, і має пріоритет над відповідними умовами оплати, передбаченими в договорі.

На виконання вказаних умов договору та специфікації до нього позивач поставив відповідачеві товар, зокрема за видатковою накладною №9 від 28.07.2015р. на суму 474336,00грн, в т.ч. ПДВ.

06.08.2015р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору поставки №1674-СА від 06.04.2015р., відповідно до якої сторони передбачили, що у зв'язку з тим, що права грошових вимог до покупця, які виникають на підставі договору, відступаються постачальником Публічному акціонерному товариству Перший Український міжнародний банк (далі - фактор) на підставі договору факторингу, який укладений між постачальником і фактором, сторони дійшли згоди, що починаючи з дати набрання чинності цією додатковою угодою всі платежі по договору здійснюються виключно в безготівковій формі виключно за визначеними реквізитами.

20.08.2015р. між Публічним акціонерним товариством Перший Український міжнародний банк (далі - фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер (далі - клієнт) був укладений договір факторингу з регресом №Ф-КНА-109 (далі - договір факторингу), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах факторингу з регресом (п.1.1 договору факторингу).

Відповідно до п.1.2 ліміт факторингового фінансування за цим договором встановлюється в розмірі 3000000,00грн. зі строком дії до 27.06.2016р.

Право вимоги є відступленим клієнтом (набутим фактором) з моменту підписання сторонами реєстру, що містить таке право вимоги (п.1.3).

Згідно з п.1.5 договору факторингу внаслідок відступлення права вимоги фактор замінює клієнта як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/ виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за контрактом. Однак фактор не набуває будь-яких обов'язків клієнта за контрактом перед боржником та третіми особами, зокрема, але не виключно, щодо поставки товару (продукції)/виконання робіт/надання послуг, заміни товару, його зберігання, сплати клієнтом будь-яких компенсацій, штрафних санкцій за контрактом, податкових зобов'язань клієнта та інших обов'язків клієнта, що виникають з такої поставки товару (продукції)/робіт/послуг. Разом із відступленням права вимоги на користь фактора відступаються всі інші права вимог клієнта до боржника, що випливають із контракту з ним, зокрема, але не виключно, право вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане боржником за таким контрактом тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення).

Перелік боржників визначається сторонами у переліку боржників згідно додатку №1 до цього договору (п.2.1 договору факторингу).

За умовами п.13.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками банку, клієнта та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору та отримання фактором грошових коштів в оплату повної вартості прав вимоги. Положення договору щодо відступлення клієнтом на користь фактора певного права вимоги до боржника, так само як і здійснення фактором факторингового фінансування, набирають чинності з дати підписання сторонами та скріплення печатками банку, клієнта реєстрів (згідно додатку №2 до цього договору).

Договір підписаний з двох сторін та скріплений печатками підприємств.

До договору факторингу був укладений додаток №2 реєстр №4 від 25.09.2015р., відповідно до якого до фактора перейшло право вимоги (включаючи усі види штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) будь-яких інших платежів, які повинні бути сплачені боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит ) в межах договору поставки №1674-СА від 06.04.2015р. згідно видаткової накладної №9 від 28.07.2015р., вартість права вимоги за якою складає 474336,00грн., а авансовий платіж складає 300000,00грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит на виконання договору факторингу 11.12.2015р. було сплачено Публічному акціонерному товариству Перший Український міжнародний банк 300000,00грн., що не заперечується сторонами у справі.

07.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер та Публічним акціонерним товариством Перший Український міжнародний банк було підписано реєстр зворотного викупу до договору факторингу, відповідно до умов якого банк передає позивачу права вимоги (включаючи усі види штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені), будь-яких інших платежів, які повинні бути сплачені боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит ) в межах договору поставки №1674-СА від 06.04.2015р. в сумі несплаченої боржником вартості прав вимоги за видатковою накладною №9 від 28.07.2015р. в сумі 174336,00грн.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит зобов'язань у зазначеному розмірі, Товариство з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер звернулося з позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 174336,00грн., пені у розмірі 23716,80грн., 3% річних у розмірі 7672,00грн. та інфляційних у розмірі 23351,87грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер та Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит правочин №1674-СА від 06.04.2015р. за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікації до нього позивач поставив відповідачу товар, зокрема за спірною видатковою накладною №9 від 28.07.2015р. на суму 474336,00грн., в т.ч. ПДВ. Для оплати товару, отриманого за зазначеною видатковою накладною, було виставлено рахунок №11 від 28.07.2015р.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.5.4 договору поставки та умови додаткової угоди №2 від 17.07.2015р., граничним строком оплати товару є 02.10.2015р.

Як зазначалося раніше, 20.08.2015р. між Публічним акціонерним товариством Перший Український міжнародний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер був укладений договір факторингу з регресом №Ф-КНА-109.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст.1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до договору факторингу з регресом №Ф-КНА-109 від 20.08.2015р. до третьої особи по справі перейшло право вимоги будь-яких платежів в межах договору поставки №1674-СА від 06.04.2015р. за видаткової накладною №9 від 28.07.2015р. (вартість права вимоги складає 474336,00грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору факторингу відповідачем на користь третьої особи 11.12.2015р. було перераховано 300000,00грн., що не заперечується сторонами у справі.

07.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер та Публічним акціонерним товариством Перший Український міжнародний банк було підписано реєстр зворотного викупу до договору факторингу, відповідно до умов якого банк передав позивачу право вимагати від відповідача борг за видатковою накладною №9 від 28.07.2015р. в сумі 174336,00грн., який є частиною позовних вимог у справі, що розглядається.

Після звернення позивача до суду Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит було сплачено борг в розмірі 174336,00грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №2116657619 від 19.10.2016р.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань у сумі 174336,00грн. після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер з позовом до суду, господарський суд Луганської області дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

За прострочення по оплаті отриманої продукції, з посиланням на приписи ст.625 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит 3% річних у розмірі 7672,00грн. (за період з 14.09.2015р. по 11.12.2015р. відносно суми заборгованості в розмірі 474336,00грн. та за період з 12.12.2015р. по 03.10.2016р. відносно суми заборгованості в розмірі 174336,00грн.) та інфляційні в розмірі 23351,87грн. (за період вересень 2015р. - листопад 2015р. відносно суми заборгованості в розмірі 474336,00грн. та за період грудень 2015р. - серпень 2016р. відносно суми заборгованості в розмірі 174336,00грн.)

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши позовні вимоги, господарський суд Луганської області дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7671,01грн. за період з 14.09.2015р. по 10.12.2015р. (на суму боргу 474336,00грн.) та за період з 12.12.2015р. по 03.10.2016р. (на суму боргу 174336,00 грн.), а також інфляційних в розмірі 23351,87грн. за період з вересня 2015р. по серпень 2016р.

Проте, судом першої інстанції невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов'язання. Як зазначалося раніше, з огляду на умови п.5.4 договору та умови додаткової угоди №2 від 17.07.2015р. до договору (строк оплати протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 (шістдесятого) календарного дня з дати постави відповідної продукції), граничним строком оплати товару є 02.10.2015р., тобто прострочення почалося з 03.10.2015р., а не з 14.09.2015р., як було зазначено позивачем, з яким погодився господарський суд Луганської області.

Разом з тим, судом під час здійснення розрахунків не було враховано, що за умовами укладеного між позивачем та третьою особою договору факторингу, до банку перейшло право вимоги (включаючи усі види штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) будь-яких інших платежів, які повинні бути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит в межах договору поставки №1674-СА від 06.04.2015р. згідно видаткової накладної №9 від 28.07.2015р. відносно заборгованості в розмірі 300000,00грн. (з урахуванням підписаного пізніше реєстру зворотного викупу до договору факторингу).

З огляду на зазначене, зробивши власний розрахунок, судова колегія зазначає про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит 3% річних в розмірі 5258,74грн. за період з 03.10.2015р. (початок прострочення) по 03.10.2016р. (дата, визначена позивачем у заяві про збільшення позовних вимог) та інфляційних в розмірі 12841,75грн. за період листопад 2015р. (визначено судом) - серпень 2016р. (визначено позивачем у заяві про збільшення позовних вимог).

Разом з іншим на підставі п.6.8 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23716,80грн., що складає 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції (474336,00грн.).

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Умовами п.6.8 договору поставки сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту рішення господарського суду Луганської області вбачається, що судом перевірено розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та приписів ст.232 ГК України. Разом з тим, позивачем до стягнення заявлено пеню в розмірі 5% від вартості несплаченої продукції в сумі 23716,80грн., що є меншим від пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому судом першої інстанції не зазначено за який період та відносно якої суми заборгованості здійснено розрахунок пені, а також не зазначено загальний розмір нарахованої пені. Судова колегія зазначає, що приймаючи до уваги граничний строк оплати товару (02.10.2015р.) та приписи ст.232 ГК України, обґрунтованим є розрахунок пені за період з 03.10.2015р. по 03.04.2016р. відносно суми заборгованості в розмірі 174336,00грн. (обгрунтування визначення суми заборгованості наводилося раніше).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду справи заявлено клопотання щодо застосування строків позовної давності до нарахування пені.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи до уваги, що період нарахування пені спливає 03.03.2016р., а позовна давність щодо стягнення пені встановлена у один рік відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України, то позивач має право звернутися з вимогою про стягнення пені в розмірі 5% від вартості несплаченої продукції по 03.03.2017р. Заява про збільшення розміру позовних вимог була подана до суду 04.10.2016р., тобто в межах строку позовної давності.

Однак судом першої інстанції невірно визначена дата закінчення строку нарахування пені та не враховано положення п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.054.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , згідно з яким, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка, пеня підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Так, приймаючи до уваги наведені вище норми, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, судова колегія зробила власний розрахунок пені. Виходячи з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, щодо стягнення якої наявні права у позивача, приймаючи до уваги скорочений строк позовної давності та дату подання заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтований до стягнення розмір пені становить 38421,10грн. за період з 04.10.2015р. по 03.04.2016р. відносно суми заборгованості в розмірі 174336,00грн.

Разом з тим, пеня в розмірі 5% від вартості несвоєчасно сплаченої продукції (8716,80грн.) є меншою від пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (38421,10грн.). У зв'язку з чим згідно умов пункту 6.8 договору пеня підлягає стягненню з відповідача у розмірі 8716,80грн.

Враховуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. (повний текст підписано 27.10.2016р.) у справі №913/931/16 - скасуванню в частині визначення належної до стягнення суми 3% річних, інфляційних, пені зі здійсненням нового розподілу судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати у даній справі за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням ставок судового збору. При цьому судовий збір в частині позовних вимог про стягнення боргу, провадження по якому припинено, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. (повний текст підписано 27.10.2016р.) у справі №913/931/16 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. (повний текст підписано 27.10.2016р.) у справі №913/931/16 - скасувати частково.

Викласти абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул.Гоголя, б.24 А , ідентифікаційний код 37596090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер (01004, м.Київ, бул.ОСОБА_5, б.10, офіс 2, ідентифікаційний код 32900322) пеню в сумі 8716,80грн., 3% річних у сумі 5258,74грн., інфляційні в сумі 12841,75грн., судовий збір у сумі 3017,30грн.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 25.10.2016р. (повний текст підписано 27.10.2016р.) у справі №913/931/16 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Луганський завод Полімер (01004, м.Київ, бул.ОСОБА_5, б.10, офіс 2, ідентифікаційний код 32900322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит (93400, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Гоголя, б.24 А , ідентифікаційний код 37596090) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 460,74грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 -третій особі; 1 - у справу; 1 - ДАГС; 1 - ГСЛО