Ухвала

від 15.02.2017 по справі 804/919/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Київ К/800/19555/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

головуючого Бухтіярової І .О .,

суддів Веденяпіна О.А.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014

у справі № 804/919/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КОРСІС ЛТД (далі - позивач, ТОВ КОРСІС ЛТД )

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ КОРСІС ЛТД звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.12.2013 № 0001842204 та № 0001852204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних ТОВ КОРСІС ЛТД з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, складено акт № 1111/22-4-16/35202225 від 29.11.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до: завищення залишку від'ємного значення за жовтень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1 707 193 грн., заявленого в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року (№ 9070307036 від 04.11.2013); заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за жовтень 2013 року в сумі 5 840 грн.

Наявність порушень з боку позивача вимог п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України обґрунтована порушенням позивачем пп. 4.6.7 п. 4.6.7 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зокрема: в рядку 21.3 декларації за жовтень 2013 року (вх. № 9070307036 від 04.11.2013) не відображена сума 1 713 033 грн. зі знаком - (за результатами акту перевірки № 537/224/35202225 від 23.09.2013), згідно податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 № 000792204, яким ТОВ КОРСІС ЛТД зменшено залишок від'ємного значення за серпень 2013 року на 1 713 033 грн.); завищено значення рядка 24 декларації на 1 707 193 грн.; занижено значення рядка 25 декларації на 5840 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем надані заперечення до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що зареєстровані 11.12.2013.

За результатами розгляду заперечень до акту перевірки № 1111/22-4-16/35202225 від 29.11.2013 відповідачем прийнято рішення від 18.12.2013 за № 28606/10/22-4-9, згідно з яким висновки акту перевірки визнано обґрунтованими.

На підставі зазначеного, 23.12.2013 відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001842204 про зменшення ТОВ КОРСІС ЛТД суми від'ємного значення податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (вх. № 9070307036 від 04.11.2013) на 1 707 193 грн.; № 0001852204 про збільшення ТОВ КОРСІС ЛТД суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7300 грн., в т.ч.: 5840 грн. основного платежу та 1460 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 № 0000792204 оскаржено ТОВ КОРСІС ЛТД в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 у справі № 804/14308/13-а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.10.2013 № 0000792204 скасовано.

На момент розгляду даної справи в судах попередніх інстанцій були відсутні докази набуття законної сили судовим рішенням у справі № 804/14308/13-а, а тому процедура судового узгодження податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 № 0000792204 на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та розгляду справи в судах попередніх інстанцій не була закінчена.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зменшення залишку від'ємного значення за серпень 2013 року на суму 1 713 033 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000792204 від 15.10.2013, не набуло статусу узгодженого, тому у платника податку не виникло обов'язку відображати цю суму в рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 цього Кодексу, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зі змісту п. 58.1 ст. 58 ПК України слідує, що реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення суми грошових зобов'язань або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків відбувається шляхом прийняття цим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 28.12.2012 № 1236 (далі - Порядок № 1236), у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому, сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним адміністративним судом до провадження).

У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 4.5 Порядку № 1236, після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу.

Відповідно до пп. 4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

З урахуванням наведеного, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що при заповненні рядка 21.3 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року позивач діяв правомірно та, в силу неузгодженості грошових зобов'язань, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 № 0000792204, не повинен був відображати зі знаком - суму зменшення залишку від'ємного значення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін Ю.І. Цвіркун