Ухвала

від 17.02.2017 по справі 162/840/16-ц

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 162/840/16-ц

Провадження № 4-с/162/2/2017

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -- судді Глинянчука В.Д.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

головного державного виконавця Корха М.К.,

розглянувши скаргу ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця Любешівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 щодо накладення арешту на майно,

встановив:

Скаргу умотивовано тим, що у провадженні головного державного виконавця Корха Максима Костянтиновича перебуває виконавче провадження ВП № 53312242, яке відкрите на підставі ухвали Любешівського районного суду Волинської області від 11 січня 2017 року про забезпечення позову у справі № 162/840/16-ц: накладення арешту на належну заявнику земельну ділянку по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів Любешівського району Волинської області. Заявник вважає дії державного виконавця неправомірними, такими, що порушують норми чинного законодавства. З метою врегулювання спору з ОСОБА_5 він відповідно до статті 56 Закону України Про землеустрій провів поділ земельної ділянки площею 2,0583 (кадастровий номер 0723155100:01:001:1836) на дві земельні ділянки площею 2,0311 гектари (кадастровий номер 0723155100:01:001:1895) та 0,0274 гектари (кадастровий номер 0723155100:01:001:1896). Сформовані земельні ділянки зареєстровано в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки як об'єкта цивільного права полягає у визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. На момент винесення оскаржуваної постанови земельної ділянки як об'єкта цивільного права площею 2,0583 гектари не існувало, в цей час по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів знаходяться дві земельні ділянки площею 2,0311 гектари та 0,0274 гектари, які належать заявнику. Отже, дії головного державного виконавця є неправомірними, порушують права заявника та унеможливлюють відновлення прав інших осіб. У зв'язку з наведеним ОСОБА_3 просить задовольнити скаргу, визнати постанову головного державного виконавця Корха М.К. від 30 січня 2017 року у виконавчому провадженні про накладення арешту на земельні ділянки по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів Любешівського району Волинської області неправомірною, зобов'язати головного державного виконавця Любешівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 усунути порушення шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав в частині арешту майна, покласти судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, на Любешівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні скаргу підтримала, додала, що головний державний виконавець, накладаючи арешт на земельні ділянки, діяв як державний реєстратор і крім Закону України Про виконавче провадження мав би керуватись Законом України Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 26 жовтня 2011 року. У зв'язку з неповнотою інформації в ухвалі суду про накладення арешту на земельні ділянки, яка не дозволяє ідентифікувати об'єкт, на якій необхідно накласти арешт, логічним виглядало б звернення державного виконавця до суду за роз'ясненням рішення. Між тим, ОСОБА_2 визнала, що дві земельних ділянки утворено шляхом поділу попередньої, про яку йдеться у справі № 162/840/16-ц за позовом ОСОБА_5

Головний державний виконавець Любешівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 проти скарги заперечив та пояснив, що при накладенні арешту на земельні ділянки по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 рахувалось дві земельні ділянки загальною площею, яка співпадала з площею земельної ділянки, яка підлягала арешту згідно з ухвалою суду. Інших земельних ділянок по вулиці Магістральній, 1а за ОСОБА_3 не рахувалось, а тому він і виніс оскаржувану постанову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді скарги, дослідивши додані до скарги докази, матеріали цивільної справи № 162/840/16-ц та виконавчого провадження ВП № 53311242, суд встановив наступні фактичні обставини.

У провадженні Любешівського районного суду Волинської області знаходиться цивільна справа № 162/840/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. З змісту позовної заяви слідує, що предметом спору є належна ОСОБА_3 земельна ділянка площею 2,0585 гектари по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів.

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 11 січня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову та накладено арешт на належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0585 гектари, яка розміщена по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів. При цьому в резолютивній частині ухвали відсутні покликання на кадастровий номер земельної ділянки, на яку необхідно накласти арешт.

Постановою державного виконавця від 30 січня 2017 року у виконавчому провадженні ВП № 53311242 накладено арешт на земельну ділянку площею 2,0585 гектари, яка розташована по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів.

З наявної у справі № 162/840/16-ц інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 26 липня 2016 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0585 гектари кадастровий номер 0723155100:01:001:1836, яка розміщена по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які подані ОСОБА_3 разом зі скаргою, вбачається, що 13 січня 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на дві земельні ділянки площею 2,0311 гектари кадастровий номер 0723155100:01:001:1895 та 0,0274 гектари кадастровий номер 0723155100:01:001:1896, які розміщені по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів.

З наявних у матеріалах виконавчого провадження відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що будь-якими іншими земельними ділянками по вулиці Магістральній, 1а ОСОБА_3 не володіє.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

У відповідності з частиною першою статті 14 цього Закону розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до статті 10 Закону № 1952-IV державний виконавець у випадку державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень, є державним реєстратором.

Згідно з статтями 1, 2 Закону України Про виконавче провадження (далі -- Закон № 1404-VIII)виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У відповідності з частинами першою, третьою, п'ятою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частин першої-третьої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналізуючи наведене вище у сукупності, суд звертає увагу, що ні заявник у скарзі на дії державного виконавця, ні його представник у судовому засіданні не заперечили, що новоутворені земельні ділянки по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів сформовано шляхом поділу земельної ділянки площею 2,0585 гектари, яка є предметом спору з ОСОБА_5

Суд також зауважує, що поділ земельної ділянки відбувся 13 січня 2017 року уже після постановлення ухвали про забезпечення позову у цивільній справі № 162/840/16-ц.

Таким чином, державний виконавець, отримавши ухвалу суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,0585 гектари, яка розміщена по вулиці Магістральній, 1а селища Любешів, проаналізувавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правомірно вніс відомості у реєстр про накладення арешту на належні ОСОБА_3 земельні ділянки, які знаходяться за цією адресою і які утворені шляхом поділу попередньої земельної ділянки.

Покликання заявника на те, що новоутворені земельні ділянки є іншими об'єктами цивільних прав у контексті положень статті 79-1 Земельного кодексу України, на думку суду, мають бути предметом доказування при розгляді цивільної справи № 162/840/16-ц по суті.

Таким чином, суд доходить висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Між тим, відмова у задоволенні скарги на позбавляє права ОСОБА_3 подати апеляцію на ухвалу суду про забезпечення позову або ж відповідно до статті 154 ЦПК клопотати перед судом про скасування застосованого заходу забезпечення позову.

Будь-яких доказів про понесення сторонами судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги, суду не подано.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 387 ЦПК, суд

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця Любешівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 щодо накладення арешту на майно у виконавчому провадженні ВП № 53311242 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук